Об’явлення

Одкровення Ісуса Христа, що дав йому Бог — показати слугам своїм: чому належить статися незабаром; і він показав, пославши через свого ангела, слузі своєму Йоанові, який засвідчив слово Боже і свідчення Ісуса Христа, і все, що він бачив. Блажен, хто читає, і ті, котрі слухають слів цього пророцтва й додержують написаного в ньому, бо час — близько.

Йоан сімом Церквам, які в Азії: Благодать вам і мир від того, хто єсть і хто був і хто приходить; і від сімох духів, які — перед престолом його, і від Ісуса Христа, що є свідок вірний, первісток із мертвих і володар царів земних. Йому, що полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров'ю своєю, і зробив нас царством священиків Богові й Отцеві своєму, — йому слава і влада на віки вічні! Амінь. От, приходить із хмарами і побачить його кожне око, і ті, що його прокололи, і возплачуть за ним усі племена землі. Так, амінь. Я — Альфа і Омега, початок і кінець — говорить Господь Бог, хто єсть і хто був і хто приходить, Вседержитель.

Я, Йоан, брат ваш і спільник у скорботі й у царстві, і в терпінні Ісуса, був на острові, званому Патмос, — за слово Боже і за свідчення Ісуса. Я був у дусі в неділю і почув за собою голос гучний, як від сурми, який говорив: «Що бачиш, запиши у книгу і пошли сімом Церквам: в Ефес і в Смірну, і в Пергам, і в Тіятири, і в Сарди, і в Філядельфію, і в Лаодікею.»

Я обернувся — побачити, що то за голос, який говорив зо мною; і обернувшись, побачив сім золотих світильників, і посеред світильників — подібного до сина чоловічого, вдягненого в шату і підперезаного попід груди поясом золотим. Голова ж його і волосся білі, як вовна біла, як сніг; і очі його — як пломінь огню; і ноги його подібні до бронзи, ніби в горнилі розпалені; і голос його — як голос вод багатьох; і мав у правиці своїй сім зірок. З уст його меч двосічний гострий виходив; вид же його — як сонце, що сіяє в силі своїй.

Коли я побачив його, впав до ніг його, як мертвий. А він поклав правицю свою на мене, кажучи до мене: «Не бійся: я — перший і останній, і живий; і стався мертвий, і от — я живий на віки вічні; і маю ключі смерти й аду. Тож напиши, що ти бачив і що є, і що має настати після цього. Таємниця семи зірок, які ти бачив у правиці моїй, і семи світильників золотих: сім зірок — то ангели семи Церков, а світильники сім — то сім Церков.»

До ангела Церкви в Ефесі напиши: Ось що говорить той, хто держить сім зірок у правиці своїй, хто ходить посеред сімох світильників золотих: Знаю діла твої і труд твій і терпеливість твою, і що не можеш переносити злих; і ти випробував тих, які звуть себе апостолами, а не є ними, і знайшов їх ложними; і терпеливість маєш, і переносив ради імени мого, і не знемагав. Алеж маю проти тебе, що любов свою першу покинув. То згадай, звідки ти впав, і покайся, і перші діла роби; а якщо ні — приходжу до тебе, і здвигну світильник твій з місця його, — якщо не покаєшся. Але маєш, що ненавидиш діла Николаїтів, які я також ненавиджу. Хто має ухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам: «Переможному дам споживати від дерева життя, що в Божому раю.»

І до ангела Церкви в Смирні напиши: Ось що говорить перший і останній, хто був мертвий, і є живий: Знаю твоє горе і вбогість, а втім ти багатий, — і обмови від тих, що звуть себе юдеями, а не є ними, але — зборище сатани. Не бійся нічого, що маєш витерпіти. От, укидатиме декотрих вас диявол у темницю, щоб випробувати вас, і матимете горе десять днів. Будь вірний до смерти, і дам тобі вінець життя. Хто має ухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам: «Переможний не ушкодиться від смерти другої.»

А до ангела Церкви в Пергамі напиши: Ось що говорить той, хто має меч двосічний гострий: Знаю, де мешкаєш — там, де трон сатани, і держиш ім'я моє, і не зрікся віри моєї і в дні, у які Антипа — свідок мій вірний, був убитий у вас, де мешкає сатана. Але маю проти тебе трохи, бо там є у тебе ті, що держаться учення Валаама, який навчив Балака кинути камінь спотикання перед синами Ізраїля — їсти ідоложертовне та блуднити. Так само й у тебе є ті, що держаться учення Николаїтів. Покайся ж! а як ні, — приходжу до тебе скоро і повоюю з ними мечем уст моїх. Хто має ухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам: «Переможному дам манни сокровенної, і дам йому камінчик білий і на камінчику — ім'я нове написане, незнане нікому, крім того, хто приймає.»

І до ангела Церкви в Тіятирах напиши: Ось що говорить Син Божий, що має очі, як полумінь огню, і ноги його подібні до бронзи: Знаю діла твої і любов, і віру, і службу, і терпеливість твою, і діла твої останні — більші, ніж перші. Але маю проти тебе, що потураєш жінці Єзавелі, яка зве себе пророчицею, навчає і зводить моїх слуг, блуднити і їсти ідоложертовне. Я дав їй час, щоб покаялася, а не хоче каятись у розпусті своїй. От, кидаю її на ложе, а тих, що чинять перелюбство з нею, в біду велику, якщо не покаються в ділах її. Дітей її умертвлю смертю, і пізнають усі Церкви, що я — той, хто випробовує почуття і думки, і віддам кожному з вас — по ділам вашим. Вам же говорю, іншим, хто в Тіятирах, які не мають учення того, котрі, як кажуть, не знали глибини сатани: Не накладаю на вас іншого тягара; тільки той, що маєте, держіть, поки прийду. Переможному, і хто зберігає до кінця діла мої, — дам тому владу над язичниками, і пастиме їх жезлом залізним, мов посудини гончарні скрушаться, —

як я теж одержав від Отця мого; і дам тому зірку досвітню. Хто має ухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам.

І до ангела Церкви в Сардах напиши: Ось що говорить той, хто має сім духів Божих і сім зірок: Знаю твої діла; що ім'я носиш, ніби живий, а мертвий ти. Будь чуйний і укріплюй решту, що їй скоро померти, бо я не знайшов твої діла завершеними перед Богом моїм. Згадай, отже, як прийняв і слухав, збережи й покайся. Коли ж не чуватимеш, на тебе найду, як злодій, і ніяк не знатимеш, котрої години найду на тебе. Але маєш трохи імен і в Сардах, що не споганили одеж своїх і ходитимуть зо мною в білих: бо достойні. Хто переможний — він одягнеться в одежі білі, і вже не викреслю імени його з книги життя, і визнаю ім'я його перед Отцем моїм і перед ангелами його. Хто має ухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам.

До ангела Церкви в Філядельфії напиши: Ось що говорить Святий, Істинний, хто має ключ Давидів, хто відкриває і ніхто не зачинить, і закриває і ніхто не відчинить.

Знаю твої діла; я відчинив перед тобою двері, і ніхто не спроможний зачинити їх; бо малу маєш силу, а зберіг моє слово і не зрікся імени мого. От, даю із зборища сатани тих, що називають себе юдеями, але не є ними, а лжуть, — от, спричиню їм, що прийдуть і поклоняться в ноги тобі, і взнають, що я полюбив тебе. Що ти зберіг слово терпіння мого, то і я тебе збережу від години спокуси, що має прийти на вселенну — випробувати тих, що мешкають на землі. Гляди, приходжу скоро. Держи, що маєш, аби ніхто не вхопив вінця твого.

Хто переможний, зроблю його стовпом у храмі Бога мого, і звідти він не вийде більше; і напишу на ньому ім'я Бога мого й ім'я міста Бога мого, нового Єрусалиму, шо сходить з неба, від Бога мого, й ім'я моє нове. Хто має вухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам.

І до ангела Церкви в Лаодікеї напиши: Ось що говорить Амінь, свідок вірний і правдивий, початок створіння Божого. Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби ти зимний був або гарячий. Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст моїх.

Бо кажеш: «Багатий я, і розбагатів, і ні в чому потреби не маю», а не знаєш, що ти — злощасний і мізерний, і бідний, і сліпий, і голий. Раджу тобі купити від мене золото прочищене огнем, щоб ти збагатів, і одежу білу, щоб зодягнувся, і не видно було сором наготи твоєї, і мастю очною помаж свої очі, щоб бачити міг. Я, кого люблю, тих доганюю і караю. Тож будь ревний і покайся.

От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною. Переможному дам сісти зо мною при престолі моїм, як і я переміг і сів з Отцем моїм на престолі його. Хто має вухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам.

Після цього я глянув, і от — двері відчинені на небі, і голос перший, котрий я чув, як від сурми, що говорив зо мною, — сказав: «Зійди сюди, і я покажу тобі, що мусить настати після цього.» Відразу я став у дусі; і от престол стояв на небі, а на престолі — сидячий. І цей сидячий був подібний з вигляду до каменя яспіса і сардія, і райдуга навкруг престола, подібна виглядом до смарагду. Навкруг престола — двадцять чотири престоли, і на престолах — двадцять чотири старші, сиділи, одягнені в одежі білі, і на головах їхніх вінці золоті. Від престола виходять блискавиці й голоси і громи; сім світочів огненних палають перед престолом, які є сім духів Божих. Перед престолом — наче море скляне, подібне до кришталю, а в середині престола і навколо престола чотири істоти, повні очей напереді й ззаду. Істота перша подібна до лева, Друга істота подібна до тельця, третя істота мала обличчя, як у людини, а четверта істота подібна до орла, летючого. Чотири ті істоти мають кожна собі по шість крил; навколо і всередині повно очей, і покою не мають ні вдень, ні вночі, промовляючи: «Свят, свят, свят Господь Бог Вседержитель, хто був і хто є і хто приходить.»

І коли складають ті істоти славу і честь і подяку тому, хто сидить на престолі, що живе на віки вічні, падають двадцять чотири старші перед тим, хто сидить на престолі, і поклоняються йому, що живе на віки вічні, і ложать вінці свої перед престолом, промовляючи: «Достойний ти, Господи й Боже наш, прийняти славу і честь і силу, бо ти створив усе, і волею твоєю воно існує і створено.»

І я побачив у правиці того, хто сидить на престолі, книгу, написану всередині і назовні, запечатану сімома печатями. І я бачив ангела могутнього, що проголошував голосом гучним: «Хто достойний розкрити книгу і розняти печаті її?» Та ніхто не міг — на небі, ні на землі, ні під землею — розкрити книгу, ні глянути в неї. І я плакав дуже, бо ніхто достойний не знайшовся — розкрити книгу, ні глянути в неї. Тоді один із старших каже мені: «Не плач, ось переміг лев від племени Юди, паросток Давида, так що може розкрити книгу й сім печатей її.»

І я бачив посеред престола і чотирьох істот, і посеред старших Агнець стоїть, мов заколений, який має рогів сім і очей сім, що є сім духів Божих, посланих на всю землю. І прийшов і взяв книгу з правиці того, хто сидить на престолі. І коли взяв книгу, чотири істоти і двадцять чотири старші впали перед Агнцем, маючи кожен гуслі і келехи золоті, повні тиміяму, що є молитви святих. І співають пісню нову, говорячи: «Достойний ти взяти книгу і розкрити печаті її; бо ти був заколений, і викупив Богові кров'ю своєю з кожного племени і язика і люду і народности; і зробив їх царством священиків Богу нашому; і царствуватимуть на землі.»

Потім я бачив, і чув голос ангелів багатьох навколо престола і істот і старших; і було число їх — множини множин і тисячі тисяч, що казали голосом гучним: «Достойний Агнець заколений прийняти силу і багатство і мудрість і кріпкість і честь і славу і благословення.»

І всяке створіння, — на небі і на землі і під землею, і на морі, і все, що в них, — чув я, казало: «Тому, хто сидить на престолі, і Агнцеві — благословення і честь і слава і влада на віки вічні.»

І чотири істоти говорили: Амінь. І старші впали і поклонились.

Я бачив, коли відкрив Агнець одну з семи печатей, і я чув одну з чотирьох істот, що говорила, мов голос грому: «Прийди!» Я ж глянув, і от — кінь білий, і вершник на ньому, що мав лук, і дано йому вінець, і вийшов він переможний, і щоб перемагати. Коли відкрив печать другу, я чув другу істоту, що говорила: «Прийди!» І вийшов інший кінь огнистий, і хто на ньому сидів, дано тому взяти мир від землі, і щоб один одного вбивали; дано йому меч великий.

Коли відкрив печать третю, я чув третю істоту, що говорила: «Прийди!» Я глянув, і от — кінь вороний, а хто сидів на ньому, мав вагівницю в руці своїй. І я чув мов голос посеред чотирьох істот, що говорив: «Мірка пшениці за динарій, і три мірки ячменю за динарій; а оливи і вина не ушкоджуй.»

Коли відкрив печать четверту, я чув голос четвертої істоти, що говорила: «Прийди!» Я глянув, і от — кінь жовтоблідий, і хто сидів на ньому, ім'я того «смерть», і ад ішов слідом за ним; дано їм владу над четвертою частиною землі — убивати мечем, голодом і мором, і звірами земними.

Коли відкрив п'яту печать, я побачив під жертовником душі повбиваних за слово Боже і за свідчення, що мали. І закричали вони голосом великим: «Доки, Владико святий і правдивий, не судиш і не мстиш за кров нашу — тим, що живуть на землі?» І дано їм кожному одежу білу і проречено їм, нехай спочиють іще на час малий, поки не доповнять числа співслужники їхні і брати їхні, що мають бути убиті, як і вони.

Я глянув, коли відкрив він печать шосту, і от землетрус великий відбувся, і сонце стало тьмяне, мов міх волосяний, а весь місяць став, як кров, і зірки небесні попадали на землю, мов смоковниця обсипає недостиглі смокви свої, вітром великим трушена. Небо відійшло, мов книга-сувій звиваний, і кожна гора і острів із місця свого рушили. І царі землі і вельможі і тисячники і багатії і сильні і всякий раб і всякий вільний сховалися в печерах та скелях гір, і кажуть до гір і до скель: «Упадіть на нас і закрийте нас від обличчя того, хто сидить на престолі, і від гніву Агнця, бо прийшов день великий гніву їхнього; і хто може устояти?»

Після цього я бачив чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох кутах землі, щоб не віяв вітер на землю, ні на море, ні на яке дерево. Я бачив іншого ангела, що підіймався від схід сонця, маючи печать Бога живого. Він скрикнув голосом великим до чотирьох ангелів, що дано їм шкодити землі і морю, кажучи: «Не шкодьте землі, ні морю, ні деревам, поки не опечатаєм слуг Бога нашого на чолах їх.» І я чув число попечатаних, сто сорок чотири тисячі попечатані з усіх колін синів Ізраїля. Із коліна Юди — дванадцять тисяч попечатані; із коліна Рувима — дванадцять тисяч; із коліна Ашера — дванадцять тисяч; із коліна Нафталі — дванадцять тисяч; із коліна Манассії — дванадцять тисяч; із коліна Симеона — дванадцять тисяч; із коліна Леві — дванадцять тисяч; із коліна Іссахара — дванадцять тисяч; із коліна Завулона — дванадцять тисяч; із коліна Йосифа — дванадцять тисяч; із коліна Веніямина — дванадцять тисяч.

Після цього глянув я, і от — натовп численний, перелічити який ніхто не міг, — від усякого народу і племен, і людностей, і язиків, стояли перед престолом і перед Агнцем, одягнені в одежі білі, і пальмові віті в руках їхніх;

і викликували гучним голосом: «Спасіння Богу нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві!»

І всі ангели стояли навколо престола і старших і чотирьох істот, і впали перед престолом ниць і поклонилися Богу, говорячи: «Амінь. Благословення і слава і мудрість і подяка і честь і сила і кріпкість Богу нашому на віки вічні! Амінь.»

Один із старших промовив до мене: «Ці, одягнені в одежі білі, хто вони і звідки прийшли?»

Я ж мовив до нього: «Владико мій, ти знаєш.» А він оповів мені: «Це ті, що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця. Тому вони перебувають перед престолом Бога і служать йому день і ніч у храмі його; і той, хто сидить на престолі, поселиться над ними. Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше, і не палитиме їх ні сонце, ні жадна спека, бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.»

А коли відкрив печать сьому, настало безгоміння на небі, на якої півгодини. І я бачив сім ангелів, що перед Богом стояли, і їм дано сім сурем.

І ангел інший прийшов і став при жертовнику, маючи золоту кадильницю, і дано йому тиміяму множини, щоб поклав з молитвами всіх святих на жертовник золотий, що перед престолом. І піднісся дим тиміяму з молитвами святих, від руки ангела, перед Богом. Потім узяв ангел кадильницю і наповнив її огнем із жертовника, і поверг на землю: і постали громи і голоси і блискавиці і землетрус.

І сім ангелів, що мали сім сурем, приготувалися сурмити.

Перший посурмив, і настав град і вогонь, змішані з кров'ю, і кинуто їх на землю: і третина землі згоріла, і згоріла третина дерев, і вся трава зелена згоріла.

І другий ангел посурмив, і мов гора велика, огнем розпалена, була кинута в море: і стала третина моря — кров'ю, і вимерла третина створінь, що живуть у морі, і третина кораблів — зруйнована.

І третій ангел посурмив, і впала з неба зоря велика, що палала, як смолоскип, і впала на третину річок і на джерела вод. Ім'я зорі мовиться — «полин»; і стала третина вод полином, і багато людей померло від вод, бо прогіркли.

І четвертий ангел посурмив, і вражено третину сонця і третину місяця, і третину зірок, щоб затьмилася третина їх, і день щоб не світив третину свою і ніч — так само.

І я бачив, і чув, одного орла, що летів посеред неба, говорив голосом гучним: Горе, горе, горе тим, які живуть на землі, від решти голосів сурмних — трьох ангелів, котрі зараз посурмлять.

І п'ятий ангел посурмив, і я побачив зірку, що з неба впала на землю; і дано їй ключ від колодязя безодні; і вона відкрила колодязь безодні, і піднявся дим із колодязя, мов дим із печі великої; і затьмилося сонце і повітря від диму із колодязя. А з диму вийшла сарана на землю і дано їй владу, як мають владу скорпіони на землі. І сказано їй, щоб не шкодила траві земній, ні всякій зелені, ні всякому дереву, але тільки людям, що не мають печаті Бога на чолах своїх. І дано їй, щоб не убивала їх, але щоб катувалися п'ять місяців; катування ж їх — як катування від скорпіона, коли вжалить чоловіка. У ті дні шукатимуть люди смерть, та не знайдуть її; бажатимуть умерти, та втече смерть від них.

А виглядом сарани подібні до коней, приготованих на війну; на головах її — мов вінці, подібні до золота, лиця її, мов лиця людей; мала волосся, мов волосся жінок, і зуби її, мов у левів були; мала броні, мов броні з заліза, а звук від крил її, мов звук від колісниць із кіньми численними, що біжать на битву. Мала хвости, ніби в скорпіонів, і жала; а в хвостах її — сила її: шкодити людям п'ять місяців. І мала над собою царя, ангела безодні: ім'я його по-єврейськи «Аввадон», а по-грецьки «Аполліон».

Горе одно минуло. От, ідуть іще два горя після нього.

І шостий ангел посурмив, і я почув голос один від чотирьох рогів жертовника золотого, що перед Богом, говорив до шостого ангела, який мав сурму: «Пусти чотирьох ангелів, що зв'язані при річці великій Ефраті.» І випущено чотирьох ангелів, приготованих на годину і день і місяць і рік, щоб могли умертвити третину людей. Число вояцтва кінноти — дві міріяди міріяд; і я чув число їх. І я бачив коней у видінні і на них вершників, що мали броні вогнені і гіяцинтові і сірчані; голови коней — мов голови левів, а з рота виходив огонь і дим і сірка. Трьома карами цими вбита була третина люду: огнем і димом і сіркою, що виходили з їх ротів. Бо сила коней у роті їх заключена і в хвостах їх; а хвости їхні подібні до гадюк — маючи голови — і ними шкодять.

А решта люду, котрі не побиті карами цими, не покаялися в ділах рук своїх, щоб не поклонялися демонам та ідолам золотим і срібним і мідним, і камінним і дерев'яним, які ані бачити не в силі, ані чути, ані ходити. І не покаялися в убивствах своїх, ні в чарівництвах своїх, ні в розпустах своїх, ні в крадіжах своїх.

І я бачив іншого ангела — могутнього, що сходив з неба, одягнений у хмару, і райдуга над головою його, і обличчя його, як сонце, і ноги його, як стовпи огню; і мав він у руці своїй книжечку розкриту. І поставив ногу свою праву на море, а ліву на землю, і скрикнув голосом великим, мов лев рикає. Якже він скрикнув, промовили сім громів своїми голосами. Коли промовили сім громів, я хотів був писати, а почув голос із неба, що казав: «Запечатай, що промовили сім громів, і цього не пиши.» Ангел же, якого я бачив, що стоїть на морі і на землі, підняв руку свою праву до неба, і поклявся тим, хто живе на віки вічні, хто створив небо і все на ньому, і землю і все на ній, і море і все в ньому: що часу вже не буде; але в дні голосу сьомого ангела, коли має сурмити, тоді здійсниться тайна Божа, як то він благовістив своїм слугам пророкам. А голос, який я чув з неба, знову заговорив зо мною і сказав: «Піди, візьми книжку, розкриту в руці ангела, що стоїть на морі і на землі.» Пішов я до ангела, сказав йому дати мені ту книжку. А він каже мені: «Візьми і з'їж її; вона згірчить твій живіт, але в устах твоїх буде солодка, мов мед.» І взяв я книжечку з руки ангела, і з'їв її; і була в устах моїх, мов мед, солодка; а коли з'їв її, то гірко стало в животі моїм. І сказав він мені: «Ти мусиш знову пророкувати про людності і племена і язики і царів багатьох.»

І дано мені тростину, подібну до жезла, і сказано «Встань і зміряй храм Божий і жертовник, і тих, що поклоняються в ньому. А двір, який зовні храму, покинь і не міряй його, бо дано його поганам, і місто святе топтатимуть сорок два місяці. І подам двом свідкам моїм, і пророкуватимуть тисячу двісті шістдесят днів, одягнені в веретище. Ці є два дерева-оливи і два світичі, що перед Господом землі стоять. І якщо хто їх хоче ушкодити, огонь виходить із уст їхніх і пожирає ворогів їхніх; і якщо хто схоче їх ушкодити, отак мусить бути він убитий. Ці мають владу закрити небо, щоб не йшов дощ у дні їх пророкування; і владу мають над водами — обертати їх у кров, і уражати землю всякою карою, так часто, як захочуть. Коли сповнять свідчення своє, звір, що виходить із безодні, воюватиме з ними і переможе їх і вб'є їх. Трупи їх — на вулиці міста великого, яке зветься духовно Содом і Єгипет, де також їхній Господь був розп'ятий. І дивитимуться від людностей і племен і язиків і народів на трупи їх три з половиною днів, і не дозволять трупи їх покласти в гроби. Ті, що мешкають на землі, радітимуть над ними і веселитимуться, і дари посилатимуть одні одним, бо ці два пророки мучили тих, що мешкають на землі.» А після трьох днів і половини, дух життя від Бога увійшов у них, і встали на ноги свої; і страх великий напав на тих, що дивилися на них. Вони ж почули голос гучний з неба, який говорив їм: «Зійдіть сюди.» І вони зійшли на небо в хмарі, і дивилися на них вороги їхні. В ту годину відбувся землетрус великий, і десята частина міста впала, і згинуло в землетрусі імен людських сім тисяч, а решта страхом пройнялася і віддала славу Богові небесному.

Горе друге пройшло; ось, горе третє надходить скоро.

І сьомий ангел посурмив, і пролунали голоси могутні на небі, що говорили: «Царство світу сталося царством Господа нашого і Христа його, і він царюватиме на віки вічні.»

І двадцять чотири старші, що перед Богом сидять на престолах своїх, упали ниць лицями своїми і поклонилися Богу, говорячи: «Дякуємо тобі, Господи, Боже Вседержителю, хто сущий і хто був, що ти узяв владу свою велику і воцарився. І погани розлютувались, і приходить гнів твій і час судити мертвих і дати нагороду слугам твоїм, пророкам і святим і тим, що бояться імени твого, малим і великим, і погубити тих, які гублять землю.»

І відкрився храм Божий на небі, і видно було ковчег завіту його в храмі його, і настали блискавиці і голоси і громи і землетрус і град великий.

І знамення велике видно було на небі — жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок. І мавши в утробі, кричить, мучившись від потуг пологових та болю родження. Видно було й інше знамення на небі, от великий дракон червоний, який мав сім голів і десять рогів, і на головах його — сім діядем;

хвіст його зволік третину зірок із неба і поверг їх на землю. І дракон стоїть перед жінкою, яка має родити, щоб, коли народить, дитя її пожерти. І народила сина-мужа, що має пасти всі народи жезлом залізним; і вознесено дитя її до Бога та престола його. А жінка втекла в пустелю, де має там місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її тисячу двісті шістдесят днів.

І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, — повержено на землю, і ангели його з ним повержені. І я почув голос могутній, що говорив на небі: «Нині настало спасіння і сила і царство Бога нашого, і влада Христа його, бо повержено обвинувача братів наших, який обмовляв їх перед Богом нашим день і ніч. І вони перемогли його кров'ю Агнця і словом свідчення свого, і не злюбили життя свого до смерти. Від того веселіться, небеса, і ви, що на них живете. Горе вам, земле і море, бо спустився до вас диявол із лютістю великою, знаючи, що короткий час має.»

І коли побачив дракон, що він повержений на землю, переслідував жінку, яка народила сина-мужа. А жінці дано двоє крил орла великого, щоб летіла в пустиню на місце своє, де кормитиметься там за часу, часів і півчасу, далеко від лиця змія. І пустив змій із пащі своєї воду, як річку, за жінкою, щоб її течією волокти. І допомогла земля жінці, і розкрила земля уста свої і поглинула річку, що пустив дракон із пащі своєї. І розлютився дракон на жінку і пішов воювати проти решток її нащадків, що зберігають заповіді Бога і мають свідчення Ісуса Христа. І став на піску моря.

І побачив я звіра, що виходив з моря, маючи десять рогів і сім голів, і на рогах його десять діядем, і на головах його імена блюзнірські. А звір, що бачив я, був подібний до барса, ноги ж — як у ведмедя, а паща його — як паща лева. І дав йому дракон силу свою і престол свій і владу велику. Одна з голів його мов забита на смерть, і рана смерти її загоєна. І дивувалася вся земля за звіром; і поклонилися драконові, бо владу дав звірові, і поклонилися звірові, кажучи: «Хто подібний до звіра, і хто спроможний воювати з ним?»

Дано йому уста, що говорили великості та блюзнірства, і дано йому владу — діяти сорок два місяці. І розкрив уста свої для блюзнірства проти Бога — блюзнити на ім'я його і скинію його і тих, що на небесах живуть. Дано йому вести війну проти святих і перемогти їх; і дано йому владу над кожним племенем і людністю і язиком і народом. Поклоняться йому всі, що мешкають на землі, чиї не записано імена в книзі життя в Агнця заколеного, від заснування світу. Як хто має ухо, нехай слухає. Як хто в полон бере — сам у полон піде він; як хто мечем убиватиме, мусить сам бути мечем убитий, тут терпіння і віра святих. І бачив я іншого звіра, що виходив із землі, і мав два роги, немов агнець, а говорив, як дракон. І владою від першого звіра всією діє перед ним, і зневолює землю і тих, що мешкають на ній, щоб поклонилися звірові першому, в якого загоєна рана смерти. Чинить знамення великі, так що й огонь зводить з неба на землю перед людьми. І знаджує тих, що живуть на землі, знаменнями, котрі дано йому чинити перед звіром, кажучи тим, що живуть на землі — зробити образ звіра, який має рану від меча і живий. Дано йому надати дух в образ звіра, щоб і говорив образ звіра і діяв так, аби, скільки їх не поклоняться образові звіра, були повбивані. І заподіює всім, малим і великим, і багатим і вбогим, і свобідним і невільникам, щоб дано було їм клеймо на руку їхню праву або на чола їхні; щоб жоден не міг купити чи продати, крім того, хто має клеймо, ім'я звіра або число імени його. Тут є мудрість. Хто має розуміння, той нехай злічить число звіра, бо це — число людське, і число його 666.

І глянув я, і от — Агнець стоїть на горі Сіоні, і з ним сто сорок чотири тисячі, що мають ім'я його та ім'я Отця його, написане на чолах своїх. І почув я голос із неба, мов голос вод багатьох і мов голос грому великого; голос, який я почув мов від гуслярів, що гуслярять на гуслах своїх. І співають пісню нову перед престолом і перед чотирма істотами і старшими. І ніхто не міг навчитися пісні, крім ста сорока чотирьох тисяч, що викуплені від землі. Це ті, що з жінками не осквернилися: дівочні вони. Ті, що слідують за Агнцем, куди б не пішов. Вони викуплені з-поміж людей первістки Богу і Агнцю. І в устах їхніх не знайдено омани: непорочні вони.

І побачив я іншого ангела, який летів на середині неба, маючи євангеліє вічне благовістити тим, що живуть на землі і всякому народові і племені і язику і людності; і говорив він голосом гучним: «Пострашіться Бога і віддайте йому славу, бо приходить година суду його, і поклоніться йому, що створив небо і землю і море і джерела вод.»

І інший ангел — другий, слідував, говорячи: «Упав, упав Вавилон великий, що вином шаленства розпусти своєї напоїв усі народи.»

І інший ангел — третій, слідував за ним, говорячи голосом гучним: «Якщо хто звірові поклоняється і образові його і приймає клеймо на чоло або на руку свою праву,

також він питиме вино пересердя Божого, зготованого нерозбавленим у чаші гніву його, і мучений буде огнем і сіркою перед ангелами святими і перед Агнцем. Дим мучення їхнього на віки вічні здіймається, і не мають спочинку вдень і вночі ті, що поклоняються звірові і образові його, і якщо хто приймає клеймо імени його.» Тут є терпіння святих, які додержують заповідей Божих і віри в Ісуса.

І почув я голос із неба, що говорив: «Напиши: Блаженні мертві, що в Господі вмирають віднині. Так! — говорить Дух, — нехай відпочинуть від трудів своїх бо діла їхні слідують за ними.»

Глянув я, і от — хмара біла, — а на хмарі сидить подібний до сина чоловічого, маючи на голові своїй вінець золотий, і в руці своїй гострий серп. І ангел інший вийшов із храму, скрикнув голосом гучним до того, хто сидів на хмарі: «Пошли серп свій і жни, бо прийшла година жнив, бо достигло жниво землі.» І кинув той, хто сидів на хмарі, серп свій на землю, і пожата була земля.

І ангел інший вийшов із храму, що на небі, маючи серп гострий. І ангел інший вийшов від жертовника, маючи владу над огнем і покликнув криком великим — тому, хто мав серп гострий, кажучи: «Пошли свій серп гострий і збирай китиці винограду землі, бо дозрілі грона його.» І кинув ангел серп свій на землю і зібрав виноград землі, і кинув у велику винотоку гніву Божого. І топтано винотоку за містом і вийшла кров із винотоки аж до вуздечок коней, на тисячу шістсот стадій.

Я бачив інше знамення на небі, велике і чудесне: сім ангелів, що мають сім кар останніх, бо в них довершується гнів Божий.

Бачив я ніби море скляне, змішане з огнем, і переможці над звіром і над образом його і над клеймом його, над числом імени його, стоять на морі скляному, маючи гусла Божі. І співають пісню Мойсея, слуги Божого, і пісню Агнця, говорячи: «Великі і чудесні діла твої, Господи, Боже Вседержителю; праведні й істинні шляхи твої, царю святих Хто не побоїться тебе, Господи, і не прославить імени твого? Бо ти єдиний — святий; усі народи прийдуть і поклоняться перед тобою, бо усправедливлення твої відкрились.»

Після цього поглянув я: відкрито храм скинії свідчення на небі, і сім ангелів, що мали сім кар, вийшли з храму, одягнені в льон, чистий, яскравий, і підперезані коло грудей поясами золотими. Одна з чотирьох істот подала сімом ангелам сім чаш золотих, наповнених пересердям Бога, що живе на віки вічні. І сповнився храм димом від слави Бога і від сили його, і ніхто не міг увійти в храм, поки не довершилися сім кар сімох ангелів.

Почув я голос великий із храму, що говорив до семи ангелів: «Ідіть і вилийте на землю сім чаш обурення Божого.»

І пішов перший і вилив свою чашу на землю: і наробився гнояк, злий і поганий, на людях, що мали клеймо звіра і що поклонялися образові його.

Другий вилив чашу свою на море: і стала кров, як мертвого, і всяка душа жива вмерла, що в морі.

Третій вилив чашу свою на річки і на джерела вод: і стала кров. І почув я ангела вод, що говорив: «Праведний єси, хто сущий і хто був, і свят, що так судив; бо кров святих і пророків пролили вони, і кров їм дав ти пити: достойні того.»

І почув я від жертовника, що говорив: «Так, Господи, Боже Вседержителю, істинні і праведні суди твої.»

Четвертий вилив чашу свою на сонце: і дано йому палити людей огнем. І палено людей горяччю великою, і блюзнили вони на ім'я Бога, який має владу над карами цими, і не розкаялися — віддати йому славу.

П'ятий вилив чашу свою на престол звіра: і зробилося царство його мороковим, і кусали язики свої від болю, і блюзнили на Бога небесного від болів своїх і від виразок своїх, та не каялися в ділах своїх.

Шостий вилив чашу свою на річку велику Ефрат: і висохла вода її, щоб приготовився шлях царям від схід сонця. І побачив я: з рота дракона і з рота звіра, і з рота лжепророка виходили три духи нечисті, немов жаби; то ж і є духи демонські, що творять знамення, що виходять до царів цілої вселенної — зібрати їх на битву в день великий Бога Вседержителя. Глядіть, іду, неначе злодій. Блаженний, хто пильнує і одежу свою береже, щоб не ходив голим, і не бачили сорому його. І зібрали їх на місце, що зветься по-єврейськи Армагедон.

А сьомий вилив чашу свою на повітря; і вийшов голос могутній із храму небес, від престола, говорячи: «Сталося!» І зчинилися блискавиці і голоси і громи і землетрус настав великий, якого не було, відколи люди на землі: такий землетрус то ж великий! І розпалося місто велике на три частини, і міста язичників упали, і Вавилон великий згадано перед Богом, дати йому чашу вина від палкого гніву його. І зник усякий острів, і гір не знайшлося; а град, завбільшки як талант, падав з неба на людей; і блюзнили люди на Бога, за кару граду, бо кара його велика вельми.

Прийшов один із семи ангелів, котрі мали сім чаш, і говорячи зо мною, сказав мені: «Підійди, я покажу тобі засуд над блудницею великою, що сидить на водах багатьох; з якою блуднили царі землі, і впивалися вином розпусти її ті, що мешкають на землі.» І повів мене в пустиню, в дусі. І я побачив жінку, що сиділа на звірі багряному, повному імен блюзнірських, що мав сім голів і рогів десять. Жінка одягнена була в порфіру і багряницю, і прикрашена золотом, і камінням коштовним і перлами, мавши золотий келех у руці своїй, повний мерзот і нечисти блуду її; на чолі її — ім'я написано, тайна: «Вавилон великий, мати блудниць і мерзот землі.» Я бачив, що жінка впилася від крови святих і від крови свідків Ісуса. І я дивувався, бачивши її, дивуванням великим. І сказав мені ангел: «Чого здивувався? Я скажу тобі тайну жінки і звіра, який носить її, який має сім голів і десять рогів. Звір, що ти бачив, був і немає; і вийти має з безодні і в погибель піти. І здивуються ті, що мешкають на землі, чиї імена не записані в книзі життя від заснування світу, бачачи звіра, що був і немає, і з'явиться. Тут розум, що має мудрість. Сім голів — це сім гір, що жінка сидить на них, і це — сім царів: п'ять упали, і один е, інший ще не прийшов, і коли прийде, недовго мусить зоставатись. А звір, що був, і немає, також — восьмий він, і від числа сімох він, і в погибель іде. І десять рогів, що ти бачив — це десять царів, котрі царства ще не одержали, але владу як царі на одну годину одержать із звіром. Ці одну думку мають, і силу і владу свою звірові передадуть. Ці проти Агнця воюватимуть, і Агнець переможе їх, бо він — Владика над владиками і Цар над царями, і ті, що з ним, вони покликані і вибрані і вірні.»

І говорить мені: «Води, що ти бачив, де блудниця сидить, то людності і натовпи, народи і язики. Десять рогів, що ти бачив, і звір — ці зненавидять блудницю і спустошення вчинять їй і роздягнуть, і плоть її з'їдять і її спалять огнем; тому що Бог поклав на їхні серця — виконати думку його, і виконати єдину думку і віддати царство їхнє звіру, поки не здійсняться слова Божі. А жінка, яку ти бачив, то — город великий, що має царювання над царями землі.»

Після цього побачив я іншого ангела, що сходив з неба, маючи владу велику, і земля освітлилася від слави його. І скрикнув грімким голосом, кажучи: «Упав, упав Вавилон — блудниця велика і став житлом демонів і пристановищем усякого духа нечистого і пристановищем усякого птаха нечистого і ненависного; бо від вина ярости розпусти її впивалися всі народи і царі землі з нею блуднили і купці землі від сили розкошів її збагатіли.»

Почув я інший голос із неба, що говорив: «Вийди від неї, народе мій, щоб не співучаснили в гріхах її і кар її щоб не прийняли; бо досягнули її гріхи аж до неба, і пригадав Бог беззаконня її. Відплатіть їй так, як і вона платила вам, і подвойте їй удвічі, за вчинками її; у келехові, що замішувала, замішайте їй подвійно. Скільки прославляла себе і розкошувала, стільки дайте їй мучення і скорботи. Бо в серці своєму говорить: Сиджу бо царицею і я не вдова, і скорботи ніяк не побачу. Через те в один день прийдуть кари її, смерть і скорбота і голод, і в огні спалена буде, бо кріпкий Господь Бог, що судить її.

Возплачуть і поридають за нею царі землі, що з нею блуднили і розкошували, коли побачать дим від пожежі її, віддалік стоячи, через страх від мучення її, кажучи: Горе, горе, місто велике Вавилон, місто сильне! — бо в одну годину прийшов суд твій.

І купці землі возплачуть і поридають за нею, бо товарів їхніх ніхто більше не купує: товарів золота і срібла і каменя коштовного і жемчугу і вісону і пурпуру і шовку і багряниці і всякого дерева туїного, і всякого виробу з кости слонової, і всякого виробу з дерева найдорогоціннішого, і міді і заліза і мармуру, і цинамону і прянощів і тиміяму і мірри і ладану, і вина і оливи, і крупчатки і пшениці, і худоби і овець і коней і колісниць, і рабів і душ людських. Плоди ж твої, жадання душі, відійшли від тебе, і все жирне і все блискуче відійшло від тебе, і вже більше того не знайдеш.

Купці того, які збагатіли від неї, віддалік стоятимуть, через страх від мучення її, плачучи і ридаючи, кажучи: Горе, горе, місто велике, одягнуте в вісон і порфіру і багряницю і прикрашене золотом і камінням коштовним і перлами,

бо в одну годину спустошено таке багатство. І всякий керманич, і всі, що до свого місця на кораблях пливуть, і моряки, і скільки їх, які на морі господарюють, віддалік стояли, і кричали, дивлячись на дим пожежі її, кажучи: Котре місто подібне до цього — великого? Сипали попіл на голови свої і кричали, плачучи і ридаючи, кажучи: Горе, горе, місто велике, в якому збагатіли всі, що мали кораблі на морі, — від коштовностей його, бо в одну годину спустошене воно.» Радій над ним, небо і святі і апостоли і пророки, бо присудив Бог суд ваш на нього.

І взяв один ангел сильний камінь, ніби жорно велике, і поверг у море кажучи: «Так стрімко повержений буде Вавилон, великий город, і не знайдеться більше. Голосу гуслярів і півчих і дударів і сурмачів не буде вже в тебе чути, і жодного митця від майстерства всякого вже не знайдеться в тебе, і звуку жорна вже не буде чути в тебе, і світло світильника вже в тебе не сіятиме, і голос молодого і молодої вже не чутиметься в тебе, бо були купці твої вельможі землі; бо чарівництвом твоїм зведені були всі народи. І в ньому кров пророків і святих знайдена, і всіх убитих на землі.»

Після цього почув я ніби гучний голос натовпу численного на небі, що говорив: «Алилуя! Спасіння і слава і сила Богу нашому, бо істинні і справедливі суди його; бо він осудив блудницю велику, яка розтлила землю розпустою своєю, і він помстив за кров слуг своїх від руки її.»

І вдруге сказали: «Алилуя!» І дим її здіймається на віки вічні.

І впали двадцять чотири старші і чотири істоти і поклонилися Богу, що сидить на престолі, і промовили: «Амінь, Алилуя.»

І голос від престола вийшов, говорячи: «Хваліть Бога нашого, всі слуги його і всі, що бояться його, малі і великі.»

І чув я мов голос натовпу численного і мов голос вод багатьох і мов голос громів могутніх, що промовляли: «Алилуя! бо воцарився Господь, Бог наш, Вседержитель. Радуймося і веселімося і віддаймо славу йому, бо настав шлюб Агнця і дружина його приготувалася І дано їй, щоб одягнулася у вісон чистий, ясний, вісон же — це праведність святих.»

І сказав мені: «Напиши: Блаженні ті, що на шлюбну вечерю Агнця покликані.» І говорить мені: «Ці є істинні слова Божі.» Я впав до стіп його, щоб поклонитися йому. Але говорить мені: «Гляди, не роби цього: я співслуга твій і братів твоїх, що мають свідчення Ісуса Богу поклонися. Бо свідчення Ісуса є дух пророцтва.»

І побачив я небо відкрите; і от — кінь білий, і хто сидить на ньому, Вірний зветься і Правдивий, і в справедливості судить і воює. Очі його — пломінь огню; на голові його діядеми численні; мав ім'я написане, якого ніхто не знав, тільки він сам. Одягнений він в одежу, побагрену кров'ю; і зветься ім'я його — Слово Боже. І воїнства в небі слідували за ним на конях білих, одягнені в вісон білий, чистий.

З уст його виходить меч гострий, щоб ним поражати народи; і він пастиме їх жезлом залізним, і він топче винотоку з вином палкого гніву Бога Вседержителя. І має на одежі і на бедрі своєму ім'я написане: Цар царів і Володар володарів.

І побачив я одного ангела, який стояв на сонці і скрикнув голосом гучним, кажучи до всіх птиць, що літали посеред неба: «Прийдіть і зберіться на велику вечерю Божу, щоб поїсти трупи царів і трупи тисячників, і трупи сильних, і трупи коней і тих, що сидять на них; і трупи всіх, вільних і рабів, і великих.» І побачив я звіра і царів землі і воїнства їх, зібраних вести війну проти того, хто сидить на коні, і проти воїнства його. І схоплено звіра і з ним лжепророка, що справляв знамення перед ним, якими він знадив тих, що прийняли клеймо звіра, і тих, що поклоняються образові його: живими вкинуто обох в озеро вогню, що палає сіркою. А решту вбито мечем того, хто на коні сидить, — мечем, що виходить з уст його; і всі птиці наситилися трупами їх.

Я побачив ангела, який сходив з неба, який мав ключ від безодні і ланцюг великий у руці своїй. І схопив дракона, змія стародревнього, який є диявол і сатана, і зв'язав його на тисячу років; і вкинув його в безодню і замкнув і запечатав над ним, щоб не міг він знаджувати більше народи, поки скінчиться тисяча років; після цього повинен бути випущений на короткий час.

І побачив я престоли і тих, що сидять на них, і судити дано їм — і душі обезголовлених за свідчення Ісуса і за слово Боже, і тих, котрі не поклонилися звірові ні образові його, і не прийняли клейна на чоло своє і на руку свою. І вони ожили і царювали з Христом тисячу років. А решта мертвих не ожила, поки скінчиться тисяча років. Це — воскресіння перше. Блаженний і святий, хто одержує часть у воскресінні першому: над такими друга смерть не має влади, але будуть священиками Бога і Христа і царюватимуть з ним тисячу років.

А коли скінчиться тисяча років, буде випущений сатана з темниці своєї, і вийде зваблювати народи, що на чотирьох кутах землі, — Гога і Магога, збирати їх на війну, яких число — мов пісок моря. І виступили на широчину землі і оточили табір святих і місто улюблене; і впав огонь від Бога з неба, і пожер їх; а диявола, що зводив їх, повержено в озеро вогню і сірки, де — і звір і лжепророк; і мучитимуться день і ніч на віки вічні.

Потім бачив я престол великий білий і того, хто сидить на ньому, що від обличчя його втекли земля і небо, і не знайшлося місця їм. Бачив я і мертвих, великих і малих, що стояли перед престолом, і книги порозкривано; і інша книга розкрита, що є книга життя; і суджені були мертві — з написаного в книгах, по ділах своїх. Море віддало мертвих, що в ньому, і смерть і ад віддали мертвих, що в них, і суджено кожного по ділах його. І смерть і ад повержено в озеро вогню. Це є смерть друга, озеро вогню. А якщо кого не знайдено в книзі життя записаного, вкинуто в озеро вогню.

Побачив я небо нове і землю нову; бо перше небо і перша земля минули, і моря вже немає. І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого. Почув я від престола голос великий, що говорив: «От, житло Бога з людьми, і він житиме з ними, вони ж народом його будуть, і сам Бог буде з ними, і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло.»

І сказав той, хто сидить на престолі: «От, нове творю все»; і говорить: «Напиши, бо ці слова вірні і правдиві.» І сказав мені: «Сталося. Я — Альфа і Омега, початок і кінець. Я спраглому дам даром від джерела води життя. Переможний унаслідує це, і буду йому Богом, і він буде мені сином. Боязливих же і безвірних, і мерзких, і убивників, і розпусних, і чарівників, і ідолопоклонників, і всіх лжеців — пай їхній в озері, що горить огнем і сіркою; то смерть друга.»

І прийшов один із семи ангелів, що мали сім чаш, повних сімома карами останніми, і говорив зо мною, кажучи: «Підійди, я покажу тобі жінку — наречену Агнця.»

І переніс мене в дусі на гору велику, на високу, і показав мені місто святе Єрусалим, що сходив з неба від Бога, опромінений славою Божою. Сіяння його схоже на камінь найкоштовніший, як на камінь яспис криштальноясний. Він мав стіну велику і високу, мав дванадцять брам, і при брамах дванадцять ангелів, і імена написані, які є дванадцяти колін синів Ізраїля. На сході три брами, і на півночі три брами, і на півдні три брами, і на заході три брами. Стіна міста мала дванадцять підвалин і на них дванадцять імен дванадцяти апостолів Агнця.

А хто говорив зо мною, мав міру — тростину золоту, щоб зміряти місто і брами його, і стіни його.

Місто чотирикутне лежить, і довжина його така ж сама, як і ширина. І зміряв він місто тростиною на дванадцять тисяч стадій; довжина і ширина і висота його однакові. І зміряв він стіну його: сто сорок чотири лікті, мірою чоловіка, що є і ангелова. А побудова стіни його — яспис, і місто — золото чисте, схоже на скло чисте. Підвалини стіни міста всяким камінням коштовним оздоблені: підвалина перша — яспис, друга — сапфір, третя — халцедон, четверта — смарагд, п'ята — сардонікс, шоста — сардіон, сьома — хризоліт, восьма — берил, дев'ята — топаз, десята — хризопрас, одинадцята — якинт, дванадцята — аметист. І дванадцять брам — дванадцять перлин: по кожній одній з брам було з однієї перлини; а вулиці міста — золото чисте, мов скло прозорчасте.

А храму не бачив я у ньому, бо Господь, Бог Вседержитель, є храм його, і Агнець. Місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб вони світили йому: бо слава Божа освітила його, і світильник його Агнець. Ходитимуть народи в світлі його, і царі землі принесуть славу і честь свою до нього. Брами його не замикатимуться вдень, ночі ж там не буде. І принесуть славу і честь народів до нього. Не ввійде до нього ніщо нечисте і хто чинить мерзоту і лжу; але тільки ті, що записані в книзі життя в Агнця.

І показав мені річку води життя, світлу, мов кришталь, що виходила від престола Бога й Агнця.

Посеред вулиці його і річки, по цей бік і по той бік — дерево життя, що приносить дванадцять плодів, на кожний місяць подає плід свій, і листки дерева — для оздоровлення народів. І ніякого прокляття не буде більше. А престол Бога й Агнця там, і слуги його служитимуть йому,

і побачать обличчя його, і ім'я його — на чолах їхніх. Ночі не буде більше, і не матимуть потреби в світлі світильника і світлі сонця, бо Господь Бог освітлює їх, і царюватимуть на віки вічні.

І сказав мені: «Ці слова вірні і правдиві, і Господь, Бог духів пророків, послав ангела свого показати слугам своїм, що мусить скоро настати. От, приходжу скоро. Блажен, хто додержує слів пророцтва книги цієї.»

І я, Йоан — той, хто бачив це і чув; і коли почув і побачив, упав поклонитися перед стопами ангела, що показав мені це. Але він сказав мені: «Гляди, не роби цього: я співслуга твій і братів твоїх пророків і тих, що додержують слів книги цієї; Богу поклонися!» І говорить мені: «Не запечатуй слів пророцтва книги цієї; бо час близько. Неправедний хай ще неправду чинить, і скверний нехай ще скверниться, і праведний ще творить правду, і святий ще освячується.

От, приходжу скоро, і відплата моя при мені, щоб віддати кожному, яка робота його. Я — Альфа і Омега, початок і кінець, перший і останній.

Блаженні ті, котрі одяг свій перуть, щоб було право їм на дерево життя і через брами ввійти в місто. Назовні — пси і чарівники, і розпусники і вбивці, і ідолопоклонники, і всі, що люблять і чинять лжу.

Я, Ісус, послав ангела мого засвідчити вам про це в церквах. Я — корінь і паросток Давида, ясна зоря досвітня. І дух і наречена говорять: Прийди! І хто чує, нехай каже: Прийди! Хто спраглий, нехай приходить; хто бажає, нехай бере воду життя даром.»

Свідчу я кожному, хто чує слова пророцтва книги цієї: якщо хто приложить до них, приложить Бог на нього кари, які записані в книзі цій; і якщо хто відніме від слів книги пророцтва цього, відніме Бог участь його від дерева життя та з міста святого, записаного в книзі цій.

Говорить, хто свідчить це: Так, приходжу скоро. Амінь, прийди, Господи Ісусе! Благодать Господа Ісуса з усіма святими! Амінь.