Неемії

Книга Неемії, сина Ахалії: І сталося в місяці хасеїлі двадцятого року, коли я був у Сузі, у замку, то прийшов Ананій, один із моїх братів, — він і мужі Юди, — і я запитав їх про тих, які збереглися при житті, хто залишився з полонених, і про Єрусалим. А він сказали мені: Ті, які залишилися з переселення, там в країні у великому злі та в приниженні, а стіни Єрусалима знищені, і його брами спалені вогнем.

І сталося, коли я почув ці слова, я сів і заплакав, і плакав декілька днів, постив, молився перед Небесним Богом і сказав: Ні, Господи, Боже неба, сильний, великий і грізний, Той, Хто береже завіт і милосердя до тих, які Його люблять і дотримуються Його заповідей! Нехай же буде Твоє вухо чуйним і Твої очі відкритими, щоб почути молитву Твого раба, якою я молюся перед Тобою сьогоднішнього дня і ночі за синів Ізраїля, Твоїх рабів, і визнаю гріхи синів Ізраїля, якими ми згрішили проти Тебе! Я і дім мого батька — ми згрішили! Ми дійсно відступили від Тебе і не дотримувалися заповідей, приписів і судів, які Ти заповів Мойсеєві, Твоєму рабові! Та згадай слово, яке Ти заповів Мойсеєві, Твоєму рабові, кажучи: Якщо ви порушите завіт, Я вас розсію поміж народами. А якщо ви повернетеся до Мене, будете дотримуватися Моїх заповідей і чинитимете їх, то навіть якщо ваше розсіяння буде від краю неба, Я звідти зберу їх і заведу їх у місце, яке Я вибрав, щоб поселити там Моє Ім’я! Вони — раби Твої і Твій народ, яких Ти викупив Твоєю великою силою і Твоєю сильною рукою! Ні, але нехай буде чуйним Твоє вухо на молитву Твого раба і на молитву Твоїх рабів, які бажають боятися Твого Імені, тож дай, щоб пощастило сьогодні Твоєму рабові, дай йому милосердя перед цим чоловіком. А я є підчаший царя.

І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артасаста, переді мною було вино, і я взяв вино, і подав цареві. У його присутності не було іншого. А цар мене запитав: Чому твоє обличчя негарне, і ти не слідкуєш за собою, чи не є це часом злоба серця? Я дуже перелякався. І я сказав цареві: Царю, живи навіки! Чому не буде моє обличчя поганим, коли місто, дім гробниць моїх батьків, спустошене, а його брами спалені вогнем? А цар мені сказав: Про що це ти просиш? Тоді я помолився до Небесного Бога і сказав цареві: Якщо добре перед царем, і якщо добрим є твій раб перед тобою, щоб його відіслати до Юди, до міста гробниць моїх батьків, то я його відбудую. А цар і наложниця, яка сиділа поблизу нього, сказали мені: Як довго триватиме твоя подорож, і коли повернешся? І я визначив йому час, і добрим видалося це перед царем, і він мене відіслав. Я ж сказав цареві: Якщо добре перед царем, то нехай дасть мені листи до князів, які на другому березі ріки, щоб мене провели, аж доки не прийду до Юди, і листа до Асафа, доглядача саду, який належить цареві, щоб дав мені дерево, аби покрити брами, і на мури міста, і на дім, в який я ввійду. І цар мені дав, бо Божа рука — добра.

І я прийшов до князів на другому боці ріки, і дав їм листи царя, а цар послав зі мною військових командирів і вершників. Та аронієць Санаваллат і раб, аммонієць Товія, послухали і їм видалося поганим, що приходить чоловік шукати добра для синів Ізраїля.

Я ж прийшов до Єрусалима і був там три дні. Я встав вночі, і декілька чоловіків — зі мною. Я нікому не сповістив, що Бог дає в моє серце чинити з Ізраїлем, і жодної тварини не було зі мною, хіба тільки тварина, на яку я сідаю. Тож я вийшов через Браму долини, до гирла Джерела смоківниць і до Брами гною, і я був пригнічений через мур Єрусалима, бо він — знищений, а його брами — спалені вогнем. І я прийшов до Брами Аїн і до Купелі царя, і не було місця для тварини, яка піді мною, аби перейти. Тож я вийшов на Мур потоку вночі, і я був пригнічений через мур. Я прийшов до Брами рівнини і повернувся. А вартові не довідались, чому я ходив, і що я роблю, аж до того часу я не сповістив юдеям, священикам, визначним, вождям і решті, які виконували роботи.

І я сказав їм: Ви бачите зло, в якому ми є, як Єрусалим спустошений, і його брами передані вогню. Тож давайте збудуємо мур Єрусалима, і не будемо більше на погорду. І я сповістив їм про добру Божу руку, яка є на мені, і слова царя, які він мені сказав, і я закликав: Устаньмо і збудуймо! І їхні руки укріпилися на добро. Та аронієць Санаваллат, раб Товія, аммонієць, і аравієць Ґирсам почули і висміяли нас. Вони прийшли до нас і сказали: Що це за діло, яке ви робите, часом ви не бунтуєтеся проти царя? І я повернув їм слово, і я промовив до них: Бог небесний, Він нам допомагає, і ми, Його раби, чисті, і будуватимемо. І вам немає частки, справедливості та пам’яті в Єрусалимі.

І встав Елісув, великий священик, та його брати-священики, і збудували Овечу браму. Вони її посвятили і поставили її двері, — аж до сотої башти посвятили, до башти Ананеїла. Вони будували поруч із синами, мужами Єрихону, та поруч із синами Закхура, сина Амарія.

А Рибну браму збудували сини Асана. Вони покрили її і встановили її двері, її замки та її засуви. А поруч з ними зайняв місце син Урії з Рамота, сина Акоса. А поруч з ними зайняв місце Мосоллам, син Варахія, сина Масезевила. І поруч з ними місце зайняв Садок, син Ваана. А поруч з ними зайняли місце текойці. Визначні не приклали своєї шиї до їхньої роботи.

Браму Ісани укріпляли Йоіда, син Фасека, і Месулам, син Васодія. Вони її покрили і встановили її двері, її замки та її засуви. А поруч з ними укріпляв Малтія, ґаваонець, і Еварон, миронотієць, мужі Ґаваона і Масфи, — аж до престолу володаря, який на другому боці ріки. І поруч з ними будував Озіїл, син Арахія, з ковалів. А поруч з ними укріпляв мур Ананія, син Рокеїма, і вони забудували Єрусалим аж до Стіни рівнини. І поруч з ними укріпляв Рафая, син Ура, володар половини околиці Єрусалима. І поруч з ними укріпляв Єдая, син Еромафа, — напроти свого дому. І поруч з ними укріпляв Аттус, син Асванія. А наступний укріпляв Мелхія, син Ірама, Асув, син Фаатмоава, — аж до Вежі печей. І поруч з ними укріпляв Саллум, син Аллоіса, володар половини околиці Єрусалима, — він і його дочки.

Браму долини укріпляли Анун і ті, які живуть у Зано. Вони її збудували, встановили її двері, її замки, її засуви і тисячу ліктів стіни — аж до Брами гною.

А Браму гною укріпляв Мелхія, син Рихава, володар околиці Витаххарм, — він та його сини. І вони її покрили, і встановили її двері, її замки та її засуви. А Браму джерела укріпляв Саломон, син Холези, володар частини Масфи. Він її збудував, її покрив і встановив її брами та її засуви. І Мур купелі шкур біля пасовиська царя і аж до сходів, що йдуть від міста Давида. За ним укріпляв Неемія, син Азавуха, володар половини околиці Витсура — аж до печери гробу Давида, аж до Викопаної купелі й аж до Дому сильних. За ним укріпляли левіти, Раум, син Ванія. Поруч з ним укріпляв мур Асавія, володар половини околиці Кеїли — у своїй околиці. Після нього укріпляли їхні брати Венеї, син Інадада, володар половини околиці Кеїли. І поруч з ним укріпляв Азур, син Ісуса, володар Масфи, — одну частину Вежі підйому, що доходить до кута. А після нього укріпляв Варух, син Завуя, — другу частину, від кута аж до дверей Вителісува, великого священика. Після нього укріпляв Мерамот, син Урії, сина Акоса, — іншу частину, від дверей Вителісува аж до кінця Вителісува. Після нього укріпляли священики, мужі Ахехара. Після нього укріпляв Веніамін і Асув — напроти їхнього дому. Після нього укріпляв Азарія, син Маасія, сина Ананія, — біля свого дому. Після нього укріпляв Ваній, син Інадада, — другу частину, від Витазарія аж до кута і аж до кута Фалала, сина Евзая, напроти кута, і де є вежа, що виступала з дому царя, — вища за будівлю сторожі. Після нього — Фадая, син Фороса. А служителі храму проживали в Офалі — аж до саду Брами води на сході, і там є вежа, яка виступала. Після нього текойці укріпляли іншу частину — напроти Великої вежі, що виступала, і аж до стіни Офли. Вище Кінської брами укріпляли священики, кожний напроти свого дому. Після нього укріпляв Саддук, син Еммира, — напроти свого дому. Після нього укріпляв Самая, син Сенехія, вартовий Східної брами. Після нього укріпляв Ананія, син Селемія, і Аном, шостий син Селефа, — другу частину. Після нього укріпляв Месулам, син Варахії, — напроти його скарбниці. Після нього укріпляв Мелхія, син Саферія, — аж до Витаннатініма, а торгівці дрібного товару — напроти Брами Мафекада і аж до підйому кута. А між тим і Овечою брамою укріпляли ковалі та торгівці дрібного товару.

І сталося, коли почув Санаваллат, Товія, аравійці та амманійці, що піднялася висота стін Єрусалима, бо проломи почали замуровувати, то їм видалося це дуже поганим. І всі зібралися разом, щоб піти стати до бою проти Єрусалима. Ми ж помолилися до нашого Бога і виставили напроти них передовий пост — вдень і вночі з-перед їхнього лиця.

І Юда сказав: Розбита сила ворогів, і землі багато, і ми не зможемо будувати стіну. А ті, хто пригнічував нас, сказали: Не дізнаються і не побачать, аж доки ми не пройдемо посеред них, повбиваємо їх і спалимо працю! І сталося, коли прийшли юдеї, які живуть поблизу них, то вони нам сказали: На нас підіймаються з усіх місць! І я поставив у найнижчих місцях за мурами, у захищених місцях, і я розставив народ за родами з їхніми мечами, їхніми списами і їхніми луками. І я побачив, устав і сказав визначним, вождям і решті з народу: Не майте страху перед ними! Згадайте велике та грізне діяння нашого Бога і станьте до бою за ваших братів, ваших синів, ваших дочок і ваших жінок, і за ваші доми.

І сталося, коли наші вороги почули, що відоме стало нам, то зрозуміли, що Бог зруйнував їхню раду, і що всі ми повернулися на мур, — кожний до своєї роботи. І сталося, що з того дня половина тих, які перебували у вигнанні, виконували роботу, а половина їх охороняла, — списи, щити, луки, панцирі, а володарі — за всім домом Юди, за тими, хто будував мур. І ті, хто носив тягарі, кожен був зі зброєю. Однією рукою він робив своє діло, а іншою — тримав списа. І ті, які будували, кожний мав свій меч підперезаний на його стегнах і будував, а той, хто трубить у ріг, був поблизу нього. І я сказав визначним, володарям і решті з народу: Робота широко розкинена і велика, і ми розсипані по мурі — кожний далеко від свого брата. Тому в місці, де тільки почуєте голос рога, туди збиратиметеся до нас, і наш Бог воюватиме за нас!

І ми, хто виконує роботу, і половина з них тримають списи від сходу світанку аж до появи зірок. І в той час я сказав народові: Кожний зі своїми слугами перебувайте посеред Єрусалима, і нехай у вас буде вночі охорона, а вдень — робота. Я був там, а мужі-охоронці — позаду мене, і не було між нами такого чоловіка, хто скидав би свій одяг.

І було велике голосіння народу і їхніх жінок на їхніх братів, юдеїв. І були деякі, хто говорив: Ми численні нашими синами і нашими дочками! Тож візьмемо зерно, їстимемо і залишимося при житті! А є деякі, хто каже: Ми закладаємо наші поля, наші виноградники і наші доми. Тож візьмемо зерно і їстимемо! Деякі ж кажуть: Ми позичили гроші на податок царя — наші поля, наші виноградники і наші доми! Тепер же наше тіло, як тіло наших братів, наші сини, як їхні сини. І ось ми віддаємо наших синів і наших дочок у рабство, і деякі з наших дочок є рабинями, і немає сили в наших руках, а наші поля та наші виноградники — в знатних!

Я сильно засмутився, коли почув їхнє голосіння і ці слова. І моє серце підказало мені, і я розпочав боротьбу зі знатними і володарями, і я сказав їм: Хіба може вимагати людина від свого брата те, що ви вимагаєте? І я призначив для них велике зібрання. І я їм сказав: Ми викупили наших братів-юдеїв, проданих народам за нашою доброю волею, а ви продаєте ваших братів, і будуть вам піддані? Вони ж замовкли і не знаходили слів. А я сказав: Не добра справа, яку ви робите! Не так маєте ходити в страху вашого Бога через погорду народів, наших ворогів! І я, і мої брати, і мої знайомі позичили їм гроші і зерно. Покиньмо ж ці вимагання! Поверніть їм сьогодні їхні поля, їхні виноградники, їхні оливкові сади і їхні доми. І за гроші винесіть їм зерно, вино і олію! І вони сказали: Віддамо і не вимагатимемо від них! Так зробимо, як ти кажеш! І я закликав священиків, і взяв з них клятву чинити згідно із цим словом. І я обтрусив свій одяг, і сказав: Так кожного чоловіка, який не виконає цього слова, Бог витрясе з його дому і від його праці, і буде так витрушений і випорожнений! І все зібрання сказало: Амінь! І хвалили Господа. І народ дотримався цього слова.

З того часу, коли мені доручили бути їхнім володарем у землі Юди, від двадцятого року і аж до тридцять другого року Артасаста — дванадцять років, я і мої брати насильно забраного в них не їли. Ось це попередні насильства, якими перед моїм приходом гнобили їх, і забирали в них за хліб і за вино останні гроші, сорок дідрахм, і їхні покидьки панують над народом. Я ж не вчинив так через присутність Божого страху. Тож у ділі будівництва муру їх я не силував і поля не набув. А всі там були зібрані для праці. І за моїм столом було сто п’ятдесят чоловік — юдеїв і тих, хто приходив до нас від народів, які довкола нас. І на кожний день було одне теля, і мені готували шість добірних овець, козла і на десять днів для всіх багато вина. І при цьому я не вимагав хліба силою, бо було тяжке служіння на цьому народі.

Згадай мене, Боже, на добро за все, що я зробив для цього народу.

І сталося, коли Санаваллат, Товія, аравієць Ґисам і решта з наших ворогів почули, що я збудував стіну, то не залишилось у них духу. До того часу в брамах я не встановив воріт. Тож Санаваллат і Ґисам послали до мене, кажучи: Давай зберемося разом в селах на рівнині Оно. А вони замислили вчинити мені зло. Та я відіслав до них послів, кажучи: Я роблю велику справу і не зможу прийти, щоб часом справа не зупинилася. Як тільки її закінчу, то прийду до вас. А вони присилали до мене подібне до цього слово, і я їм відсилав згідно із цим.

І тоді Санаваллат послав до мене свого раба і відкритого листа в його руці. А в ньому було написано: Між народами поширилася чутка, що ти і юдеї задумуєте збунтуватися, через це ти і будуєш мур, і ти станеш у них царем. Тож для цього ти собі поставив пророків, аби ти сів у Єрусалимі за царя в Юди. Тепер же сповістять цареві про ці справи. Тож тепер давай порадимося про це! А я послав до нього, кажучи: Не сталося за цими словами, які ти говориш, бо від твого серця ти ними обманюєш! Адже всі нас залякують, кажучи: Ослабнуть їхні руки від цієї справи, і вона не буде зробленою! Тепер же я укріпив свої руки!

Одного разу я прийшов у дім Семея, сина Далая, сина Меитавила, а він сидить замкнений. І він сказав: Давай зберемося в Божому домі, у середині нього, і замкнемо його двері, бо вночі мають прийти тебе вбити! А я відповів: Хіба чоловік, такий, як я, втікатиме? Або, хто такий чоловік, який увійде в дім і житиме? І я зрозумів, і ось Бог його не послав, бо це пророцтво — слово проти мене. Товія і Санаваллат найняли проти мене юрбу, щоб я злякався, учинив так і згрішив, щоб став я для них поганим іменем, аби вони докорили мене. Згадай, Боже, Товії і Санаваллатові згідно із цими його ділами, пророкові Ноадії та решті з пророків, які мене лякали!

На двадцять п’ятий день місяця Елула — через п’ятдесят два дні, мур завершили. І сталося, коли всі наші вороги почули, то злякалися всі народи, які довкола нас, і напав сильний страх у їхніх очах, і пізнали, що від нашого Бога цю справу доведено до завершення. І в ті дні від багатьох знатних з Юди пішли листи до Товії, і від Товії прийшли до них, бо багато хто в племені Юди були під клятвою йому, адже він був зятем Сехенії, сина Ірая, а його син Йонатан взяв дочку Месулама, сина Варахія, за жінку. Тож вони промовляли до мене його слова, і мої слова доносили йому, а Товія надсилав листи, щоб мене налякати.

І сталося, коли був збудований мур, то я встановив ворота, і порахували придверників, співаків і левітів. І я дав вказівку Ананії, моєму братові, й Ананії, володареві палацу в Єрусалимі, бо він, більше від багатьох був вартим довіри чоловіком, оскільки боявся Бога, і я їм сказав: Не відкриватимуться брами Єрусалима, аж доки не зійде сонце, і ще коли вони пильнують, ворота нехай будуть замкнені та зачинені на засув. І я поставив передовий пост з тих, хто живе в Єрусалимі, кожного на свій сторожовий пост — кожного напроти свого дому. Місто просторе та велике, а в ньому — мало народу, і не було збудованих домів. Тож Бог вклав у моє серце, і я зібрав вельмож, володарів і народ на зібрання.
І я знайшов книгу зборів тих, які прибули першими, і знайшов записане в ній: Ось це — сини країни, які прийшли з полону переселення, яких відселив Навуходоносор, вавилонський цар, і які повернулися в Єрусалим і до Юди, — кожний до свого міста, — із Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Даемієм, Реелмою, Наеманом, Мардохеєм, Валсаном, Маасфаратом, Ездрою, Ваґуяєм, Наумом, Вааном, Масфаром. Мужі народу Ізраїля: синів Фороса — дві тисячі сто сімдесят два. Синів Сафатія — триста сімдесят два. Синів Іра — шістсот п’ятдесят два. Синів Фаатмоава із синами Ісуса та Йоава — дві тисячі вісімсот вісімнадцять. Синів Елама — тисяча двісті п’ятдесят чотири. Синів Заттуя — вісімсот сорок п’ять. Синів Закхуя — сімсот шістдесят. Синів Вануя — шістсот сорок вісім. Синів Вивея — шістсот двадцять вісім. Синів Асґада — дві тисячі триста двадцять два. Синів Адонікама — шістсот шістдесят сім. Синів Ваґуя — дві тисячі шістдесят сім. Синів Ідіна — шістсот п’ятдесят чотири. Синів Атира, сина Езекії, — дев’яносто вісім. Синів Ісамія — триста двадцять вісім. Синів Васія — триста двадцять чотири. Синів Аріфа — сто дванадцять. Синів Асена — двісті двадцять три. Синів Ґаваона — дев’яносто п’ять. Синів Вифлеєма — сто двадцять три. Синів Нетофа — п’ятдесят шість. Синів Анатота — сто двадцять вісім. Мужів Вита — сорок два. Мужів Каріятіяріма, Кафіра і Вирота — сімсот сорок три. Мужів Арами і Ґаваа — шістсот двадцять один. Мужів Махемаса — сто двадцять два. Мужів Ветиля і Ая — сто двадцять три. Мужів Навіяра — п’ятдесят два. Синів Маґевоса — сто п’ятдесят шість. Мужів Іламаара — тисяча двісті п’ятдесят чотири. Синів Ірама — триста двадцять. Синів Єрихона — триста сорок п’ять. Синів Лода, Адіда і Оно — сімсот двадцять один. Синів Санана — три тисячі дев’ятсот тридцять. Священики: сини Йодая в домі Ісуса — дев’ятсот сімдесят три. Синів Еммира — тисяча п’ятдесят два. Синів Фасеура — тисяча двісті сорок сім. Синів Ірама — тисяча сімнадцять.

Левіти: сини Ісуса, сина Кадміїла із синами Удуя — сімдесят чотири. Співаки: сини Асафа — сто сорок вісім. Придверники: сини Селлумма, сини Атира, сини Телмона, сини Акува, сини Атіта, сини Савія — сто тридцять вісім.

Служителі храму: сини Сіая, сини Асіфа, сини Тавваота, сини Кіраса, сини Сіая сини Фадона, сини Лавана, сини Анґава, сини Акуда, сини Ути, сини Китара, сини Аґава, сини Селмея, сини Анана, сини Садила, сини Ґаара, сини Раая, сини Расона, сини Некода, сини Ґизама, сини Озія, сини Фесия, сини Висія, сини Меінома, сини Нефосасіма, сини Ваквука, сини Ахіфа, сини Арура, сини Васалота, сини Меіда, сини Адасана, сини Варкуса, сини Сісарата, сини Тима, сини Нісія, сини Атіфа. Сини рабів Соломона: сини Сутея, сини Сафарата, сини Феріда, сини Єали, сини Доркона, сини Ґаддила, сини Сафатія, сини Еттила, сини Фахарата, сини Саваїма, сини Іміма.

Усіх служителів храму і синів рабів Соломона — триста дев’яносто два. Вони прибули з Телмелеха, Телариса, Харува, Ірона, Єммира, та вони не змогли назвати своїх родин по батьківській лінії, і чи їхні нащадки є з Ізраїля: синів Далая, синів Вуа, синів Товія, синів Некода — шістсот сорок два. І зі священиків: сини Евія, сини Аккоса, сини Верзеллія, бо взяли жінок з дочок Верзеллія, ґалаадця, і їх назвали їхнім іменем. Вони шукали запису своєї приналежності, та не знайшли. І вони були відмежовані від священства, і Атерсата сказав їм, щоб не їли зі святого святих, доки не постане священик з просвітленням.

І всі зібрані були як один — сорок дві тисячі триста шістдесят, крім їхніх рабів та їхніх рабинь, яких було сім тисяч триста тридцять сім. Співаків і співачок було двісті сорок п’ять. Коней — сімсот тридцять шість, мулів — двісті сорок п’ять, верблюдів — чотириста тридцять п’ять, ослів — шість тисяч сімсот двадцять.

Від частини голів родинних ліній дали на справу, — Атерсатові до скарбниці дали тисячу золотих драхм, п’ятдесят чаш і тридцять священицьких риз. А дехто з голів родинних ліній дали до скарбниці на справу двадцять тисяч золотих драхм і дві тисячі двісті мін срібла, а ті, які залишилися з народу, дали двадцять тисяч золотих драхм і дві тисячі двісті мін срібла та шістдесят сім священицьких риз.

Священики, левіти, придверники, співаки і ті, які з народу, служителі храму і весь Ізраїль осіли у своїх містах. Тож настав сьомий місяць, а сини Ізраїля — у своїх містах.

І зібрався весь народ — як один чоловік — на площу перед Водяною брамою. І Ездрі, писареві, сказали принести книгу закону Мойсея, який Господь заповів для Ізраїлю. І священик Ездра приніс закон на збори чоловіків і жінок, до кожного, хто міг слухати, у перший день сьомого місяця. Він читав з нього перед чоловіками і жінками від часу сходу сонця аж до полудня, і вони сприймали, і вуха кожного з народу були спрямовані на книгу закону. Писар Ездра став на дерев’яне підвищення, а Маттатія, Самая, Ананія, Урія, Елкія і Маасая стали поблизу нього — по його правиці, а по лівиці — Фадая, Мисаїл, Мелхія, Осам, Асавдама, Захарія і Месулам.

Ездра відкрив книгу перед усім народом, бо він був вище від народу. І сталося, як тільки він її відкрив, то весь народ устав. І Ездра поблагословив Господа, великого Бога, а весь народ відповів і сказав: Амінь! Підносячи свої руки, вони схилилися і поклонилися Господу долілиць до землі. Ісус, Ваная і Саравія слухали, Акув, Савватій, Калліт, Азарія, Йозавад, Ананій, Фалія і левіти навчали народ в законі, а народ стояв. Вони читали з книги Божого Закону, і Ездра навчав, і він повчав у пізнанні Господа, і народ розумів закон, коли читали.

Неемія, Ездра (священик і писар) і левіти, які повчали народ, говорили, вони сказали всьому народові: Це — святий день Господу, нашому Богові, не плачте і не ридайте! Оскільки весь народ плакав, коли вони почули слова закону. І він сказав їм: Підіть, їжте жирне, пийте солодке і пошліть частки тим, хто не має, бо це святий день нашому Господу! І не підупадайте, бо є сила в нас! І левіти приводили весь народ до мовчання, кажучи: Мовчіть, бо це святий день, і не підупадайте. І весь народ відійшов їсти, пити, посилати частки і робити велику радість, бо зрозуміли слова, які їм пояснювали.

На другий день зібралися голови родинних ліній з усім народом, священики і левіти до писаря Ездри, щоб зважати на всі слова закону. І знайшли записане в законі, який заповів Господь Мойсеєві, щоб сини Ізраїля жили в шатрах під час свята в сьомому місяці і щоб давали знак трубами в усіх своїх містах і в Єрусалимі. Тож Ездра розпорядився: Вийдіть на гору і принесіть оливкове галуззя, галузки кипарисових дерев, миртове галуззя, пальмове галуззя і галуззя густолистого дерева, щоб зробити шатра — згідно із записаним! І народ вийшов, вони принесли та зробили собі шатра, кожний на своїй покрівлі, у своїх дворах і у дворах Божого дому, на площах міста і аж до дому Єфрема. І все зібрання, ті, які повернулися з полону, поробили шатра і проживали в шатрах. Адже сини Ізраїля не чинили так від днів Ісуса, сина Навина, аж до того дня. І була велика радість. І з дня на день він прочитував з книги Божого Закону, від першого дня аж до останнього дня. І зробили свято сім днів, а на восьмий день — зібрання, згідно з постановою.

На двадцять четвертий день цього місяця зібралися сини Ізраїля в пості та в мішковині і з попелом на своїй голові. І сини Ізраїля відділилися від усякого чужого сина, стали і визнали свої гріхи та гріхи їхніх батьків. І вони стали на своєму місці, прочитали з книги закону Господа, свого Бога, прославляли Господа і поклонялися Господу, своєму Богові. А наступні стали з левітів: Ісус і сини Кадміїла, Сехенія, син Саравія, сини Хананія, і заголосили гучним голосом до Господа, їхнього Бога. І сказали левіти — Ісус і Кадміїл: Устаньте, благословіть Господа, нашого Бога від віку і навіки! І хай благословлять Ім’я Твоєї слави, і хай підносять над усяке благословення і хвалу.

І сказав Ездра: Ти Сам єдиний Господь. Ти створив небо, небо небес і все їхнє розташування, землю і все, що є в ній, моря і все, що в них, і Ти все оживляєш, і небесні війська Тобі поклоняються. Ти — Господь Бог! Ти вибрав Аврама, вивів його з країни халдеїв і дав йому ім’я — Авраам. І знайшов його серце вірним перед Тобою, і склав з ним завіт, щоб дати йому та його нащадкам землю ханаанців, хетів, аморейців, ферезейців, євусейців, ґерґесейців. І Ти виконав Свої слова, бо Ти — праведний.

Ти побачив приниження наших батьків у Єгипті, і їхній крик Ти почув біля Червоного моря. Ти дав ознаки в Єгипті на фараонові, на всіх його рабах і на всьому народі його землі, бо Ти пізнав, що повелися принизливо з ними, і Ти зробив Собі Ім’я до цього дня. Ти розділив море перед ними, і вони пройшли посеред моря по суші, а тих, які гналися за ними, Ти кинув у глибину, наче камінь у велику воду. Хмарним стовпом Ти вів їх удень, а стовпом вогню — уночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали іти. Ти спустився на гору Синай і заговорив до них з неба, Ти дав їм праведні суди і праведні закони, приписи та добрі заповіді. Ти об’явив їм Твою святу суботу, Ти заповів їм заповіді, приписи і закон через Мойсея, Твого раба. Ти дав їм хліб з неба — їм досита, і Ти дав їм воду з каменя в їхній спразі. Ти сказав їм увійти успадкувати землю, над якою Ти простягнув Свою руку, щоб їм дати.

А вони — наші батьки — згорділи і твердою вчинили свою шию, і не послухалися Твоїх заповідей. Вони відмовилися послухатися і не згадали Твоїх чудес, які Ти вчинив посеред них, і твердою зробили свою шию, і дали початок, щоб повернутися до свого рабства в Єгипті. Ти — Бог, Який прощаєш гріхи, милосердний і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти їх не залишив. І ще зробили собі вилите теля і сказали: Це боги, які вивели нас з Єгипту. І спричинили великі обурення. Ти ж у Своєму великому милосерді не залишив їх у пустелі. Не забрав від них хмарний стовп удень, щоб вести їх дорогою, і стовп вогню вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали іти. Ти дав Твого доброго Духа, щоб навчати їх, і Твою манну Ти не затримав від їхніх уст, і Ти дав їм воду в їхній спразі. Сорок років Ти їх годував у пустелі, не бракувало їм нічого. Одяг їхній не зносився, їхнє взуття не подерлося. Ти дав їм царства, і народи Ти для них розподілив, і вони успадкували землю Сеона, царя Есевона, і землю Оґа, царя Васана. І помножив Ти їхніх синів, як небесні зірки, і Ти їх вів у землю, про яку сказав їхнім батькам, і вони успадкували її. Ти вигубив перед ними тих, хто жив на ханаанській землі, і видав їх, їхніх царів і народи землі в їхні руки, щоб зробити їм так, як до вподоби перед ними. Вони захопили високі міста, і успадкували доми, повні всякого добра, висічені стави, виноградники, оливкові сади і всяке їстівне дерево — дуже багато. І їли, наситилися, розповніли і зажили у Твоєму великому добрі.

Та вони змінилися й відступили від Тебе, покинули Твій закон за своїм тілом і повбивали Твоїх пророків, які свідчили між ними, щоб повернути їх до Тебе, і викликали сильний гнів. І Ти видав їх у руки тих, хто їх гнітив, і вони їх засмутили. І в час їхнього смутку вони заволали до Тебе, і Ти почув з Твого неба, і у Твоєму великому милосерді Ти дав їм спасителів і врятував їх з руки тих, хто їх гнобив. Та коли вони отримали спокій, то повернулися, щоб чинити зло перед Тобою. І Ти їх залишив у руках їхніх ворогів, і ті панували над ними. І знову вони заволали до Тебе, і Ти вислухав з неба, і спас їх у Твоєму великому милосерді. І Ти їм засвідчив, щоб повернути їх до Твого закону, та вони не послухалися, але грішили у Твоїх заповідях і в судах, якими, коли їх чинитиме людина, то житиме ними. І дали спини, щоб не слухатися, і твердою вчинили свою шию, і не послухалися. Ти їм терпів багато років і засвідчив їм Твоїм Духом, рукою Твоїх пророків. Та вони не послухали, і Ти видав їх у руки народів землі. Та у Твоєму великому милосерді Ти не зробив їм кінця і не залишив їх, бо Ти є сильний, милосердний і милостивий.

Тепер же, Боже наш, сильний, великий, могутній і грізний, Який зберігаєш завіт і Своє милосердя, Ти праведний в усьому, що найшло на нас, бо Ти вчинив по правді, а ми згрішили, і наші царі, наші володарі, наші священики і наші батьки не виконали Твого закону і не прислухалися до Твоїх заповідей і Твоїх свідчень, якими Ти їм засвідчив. І вони у Твоєму царстві та у Твоїй великій доброті, яку Ти їм дав, на просторій і жирній землі, яку Ти дав перед ними, не служили Тобі й не відвернулися від своїх злих учинків. Ось сьогодні ми і земля, яку Ти дав нашим батькам, щоб їсти її плід, є рабами у царів, яких Ти поставив над нами за наші гріхи, і щоб панували над нашими тілами і над нашою худобою, як їм до вподоби, і ми є у великому смутку.

І в усьому цьому ми покладаємо віру, і пишемо, і всі наші володарі, наші левіти, наші священики ставлять печатки. І над тими, хто ставив печатки, — Неемія, син Ахалія, Седекія, син Сарая, Азарія, Єремія, Фасур, Амарія, Мелхія, Аттус, Севаній, Малух, Ірам, Мерамот, Авдія, Даниїл, Ґаннатон, Варух, Месулам, Авія, Міямін, Маазія, Велґай, Самая, — це священики. І левіти: Ісус, син Азанія, Ваная із синів Інадада, Кадміїл і його брати — Саванія, Одуя, Калітан, Фелея, Анан, Міха, Роов, Есевія, Закхор, Саравія, Севанія, Одуя, сини Вануная. Володарі народу: Форос, Фаатмоав, Ілам, Заттуя, сини Ванія, Азґад, Вивай, Аданія, Ваґой, Ідін, Атир, Езекія, Азур, Одуя, Ісам, Висій, Аріф, Анатот, Новай, Маґафис, Месулам, Ізір, Месозевил, Садук, Єддуа, Фалтія, Анан, Аная, Осія, Ананія, Асув, Алоіс, Фалаї, Совик, Раум, Есавана, Маасая і Ая, Енан, Інан, Малух, Реум, Ваана.

І решта народу, священики, левіти, придверники, співаки, служителі храму і кожний з народу землі, хто приходить до Божого Закону, їхні жінки, їхні сини, їхні дочки, кожний, хто знає і розуміє, укріпилися над своїми братами, заклинали їх і ввійшли в заклинання і в клятву, щоб ходити в Божому Законі, який даний через Мойсея, Божого раба, щоби зберігати і чинити всі заповіді нашого Господа та Його присуди і не давати наших дочок народам землі, а їхніх дочок ми не візьмемо для наших синів. І народи землі, які приносять на продаж і на всяке діло, щоб продавати в суботній день, — ми не купуватимемо в них у суботу та у святий день. І залишимо сьомий рік і домагання всякої руки.

І поставимо над собою заповіді, щоб давати нам третину дідрахми на рік на служіння дому нашого Бога, на хліби присутності та щоденну жертву, і на щоденне всепалення в суботи, при настанні нового місяця і у свята, і на святе, і за гріхи, щоб надолужити за Ізраїль, і на діла дому нашого Бога. І ми, священики, левіти і народ кинули жереби на жереб дровоношення, щоб приносити до дому нашого Бога, до дому наших батьків з пори до пори, з року в рік, щоб підтримувати вогонь на жертовнику Господа, нашого Бога, як і записано в законі, і приносити первоплоди нашої землі та перші плоди з кожного дерева з року в рік до Господнього дому, і первенців з наших синів і з нашої худоби, — як і написано в законі, — і з первородних наших волів і наших стад, щоби принести в дім нашого Бога священикам, які служать у домі нашого Бога.

І первоплоди нашого збіжжя та плід усякого дерева, вина й олії принесемо священикам до скарбниці Божого дому і десятини нашої землі для левітів. І вони — левіти — одержують десятину в усіх містах нашого служіння, а священик, син Аарона, буде з левітом у десятині левіта, і левіти принесуть десятину з десятини в дім нашого Бога, до скарбниці Божого дому. Бо сини Ізраїля і сини Левія приноситимуть до скарбниць первоплоди із зерна, вина та олії, а там — святий посуд і ті священики, які служать, придверники і співаки. Тож не залишимо дім нашого Бога.

Володарі народу поселилися в Єрусалимі, а решта з народу кинула жереб, щоб взяти одного з десяти, щоб осісти в Єрусалимі, у святому місті, а в інших містах — дев’ять частин. І народ поблагословив усіх мужів, які добровільно поселилися в Єрусалимі.

Ось це — володарі краю, які поселилися в Єрусалимі та в містах Юди, поселився кожний у своєму спадку у своїх містах: Ізраїль, священики, левіти, служителі храму і сини рабів Соломона. В Єрусалимі поселилися із синів Юди й із синів Веніаміна. Із синів Юди: Атая, син Озая, син Захарії, син Амарії, син Сафатія, син Малелеїла та дехто із синів Фареса. Маасія, син Варуха, син Халаза, син Озії, син Адая, син Йояріва, син Захарія, син Силонія. Усіх синів Фареса, які проживали в Єрусалимі, — чотириста шістдесят вісім військових мужів.

Ось це — сини Веніаміна: Сило, син Месулама, син Йоада, син Фадая, син Колея, син Маасії, син Етіїла, син Єссія. І за ним — Ґивій, Силій — дев’ятсот двадцять вісім. Йоіл, син Зехрія, головував над ними, а Юда, син Асана, — другий над містом.

Зі священиків: Ядія, син Йоаріма, Яхін, Сарая, син Елкія, син Месулама, син Саддука, син Маріота, син Аїтова — перед Божим домом, і їхні брати, які роблять діло дому. Амасій, син Захарія, син Фассура, син Мелхія, і його брати, голови родинних ліній, — двісті сорок два. Амессей, син Ездріїла, і його брати, здатні стати в лави — сто двадцять вісім, а володар над ними Зехріїл, син сильних.

З левітів: Самея, син Асува, син Езрія, Маттанія, син Міха, і Йовив, син Самуя, — двісті вісімдесят чотири.

А сторожі біля воріт: Акува, Теламін і їхні брати — сто сімдесят два.

Над левітами був поставлений син Ванія, Озій, син Асавія, син Міха. Із синів Асафа, співаків, — перед ділом Божого дому, бо на них заповідь царя. Фатая, син Вазиза, був до послуг царя на всяку справу народу і дворів у їхньому полі.
А дехто із синів Юди поселився в Каріятарвоці, в Ісусі, у Вирсавії, 28 а їхні двори — Лахіс та його поля, і перебували у Вирсавії. Сини Веніаміна поселилися від Ґаваи до Махмас. А з левітів — частини в племені Юди і Веніаміна.

Ось це — священики і левіти, які прийшли із Зоровавелем, сином Салатіїла, та Ісусом: Сарая, Єрмія, Ездра, Амарія, Малух, Сехенія. Це керівники священиків і їхні брати в дні Ісуса.

А левіти: Ісус, Вануй, Кадміїл, Саравія, Йодай, Маттанія. Він і їхні брати — над чергами, для щоденного служіння. Ісус породив Йоакіма, і Йоакім породив Еліасіва, Еліясів — Йодая, Йодай породив Йонатана, Йонатан породив Ядуя.

І в дні Йоакіма його брати-священики і голови родинних ліній: в Сараї — Амарія, в Єрмія — Ананія, в Ездри — Месулам, в Амарії — Йоанан, в Амалуха — Йонатан, у Сенехія — Йосиф, в Арема — Аннас, у Маріота — Елкай, в Аддая — Захарія, у Ґанатона — Месулам, в Авії — Зехрій, у Веніаміна, а час від часу — у Фелитія, у Валґая — Самуя, у Семея — Йонатан, в Яріма — Маттанія, в Ідія — Озій, в Салая — Каллай, в Амеха — Авед, в Елкія — Асавія, в Єдеїя — Натанаїл.

Левіти, у дні Еліясіва, Йоада, Йоа, Йоанана та Ідуя записані як голови родинних ліній, а священики — в царстві Дарія, перса. Сини Левія, голови родинних ліній, записані в книзі літопису аж до днів Йоанана, сина Елісуя. Керівники левітів: Асавія, Саравія, Ісус, сини Кадміїла і їхні брати перед ними, щоб співати і хвалити за заповіддю Давида, Божого чоловіка, черга за чергою. Коли я збирав придверників, це було в дні Йоакіма, сина Ісуса, сина Йоседека, і в дні Неемії, а Ездра був священиком і писарем.

І при обновленні муру Єрусалима шукали левітів у їхніх поселеннях, щоб привести їх у Єрусалим, аби звершити свято обновлення і радості з тодатами і співами, граючи на цимбалах, арфах і гуслах. І зібралися сини співаків — і з околиці довкола Єрусалима, з дворів і з поля, бо співаки збудували собі двори в Єрусалимі. Священики та левіти очистилися і очистили народ, придверників і мур.

І привели володарів Юди на мур, і поставили дві великі групи для співу, і я пройшов справа по Стіні гною, а за ними пішов Осая і половина володарів Юди, Азарія, Ездра і Месулам, Юда, Веніамін, Самая, Єремія, і частина із синів священиків з трубами, Захарія, син Йонатана, син Самая, син Матанія, син Міхая, син Закхура, син Асафа і його брати — Самая та Озіїл, Ґелолій, Маая, Натанаїл і Юда, Ананій, щоб співати пісні Давида, Божого чоловіка, а перед ними — писар Ездра, над Брамою Аїн. Перед ними пішли сходами міста Давида, у підйомі муру перед домом Давида, і аж до Водяної брами на сході.

А друга група зі співами виходила їм назустріч, і я за нею, і половина народу на стіні над вежею Теннурім , і аж до стіни рівнини, і понад Брамою Єфрема, і над Брамою Ейсіяни, і над Рибною брамою та вежею Анамеїла, і від стовпа Меї, і аж до Овечої брами, а в Брамі сторожі ми стали. І стали дві співочі групи в Божому домі, я і половина війська зі мною, і священики: Еліякім, Маасія, Веніамін, Міхая, Еліонай, Захарія, Ананія, Семея, Елеазар, Озія, Йоанна, Мелхія, Елам і Езур, і чути було співаків, і їх порахували. І в той день принесли в жертву великі жертви і зраділи, бо Бог їх дуже розвеселив. Їхні жінки та їхні діти зраділи, і було чути радість у Єрусалимі здалека.

І в той день ми поставили мужів над скарбницею скарбів, первоплодів і десятин, і зібраним між ними для володарів міст, частини священикам і левітам, бо в Юди була радість, і над священиками, і над левітами, які стояли. І вони охороняли сторожі їхнього Бога і сторожі очищення, і співаків, і придверників за законами Давида і Соломона, його сина. Бо в дні Давида на початку Асаф, перший зі співаків, і співав пісню та хвали Богові. І весь Ізраїль у дні Зоровавеля давав частки співакам і придверникам, з дня на день за словом, і освячували левітам, а левіти освячували синам Аарона.

У той день прочитали з книги Мойсея до вух народу, і знайшли в ній запис, щоб амманійці та моавійці не ввійшли до Божої громади до віку, бо вони не зустріли синів Ізраїля хлібом і водою, а найняли проти нього Валаама, аби проклясти. Та наш Бог повернув прокляття на благословення! І сталося, коли почули закон, то відлучили кожного змішаного в Ізраїлі.

Перед цим священик Еліасів жив у скарбниці дому нашого Бога, він — близький Товії, і зробив собі велику скарбницю, і туди раніше давали дари, ладан, посуд, десятину зерна, вина та олії, — призначене законом для левітів, співаків і придверників, і первоплоди священиків. Та при всьому цьому я не був у Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артасаста, царя Вавилону, я пішов до царя. А по закінченні днів прохав я царя і прийшов до Єрусалима. І я зрозумів зло, яке зробив Еліасів для Товії, щоби зробити йому скарбницю у дворі Божого дому. І мені здалося дуже поганим, і я викинув увесь посуд дому Товії геть зі скарбниці. І я сказав, і очистили скарбницю, і я туди повернув посуд Божого дому, дар і ладан.

І я довідався, що не давали часток левітам, і вони втекли — кожний чоловік до свого поля, — левіти і співаки, що робили справу. І я боровся з вождями, і я сказав: Чому покинули Божий дім? І я їх зібрав, і поставив їх в їхніх чинах. І весь Юда приніс десятину пшениці, вина та олії до скарбниці в руку священика Селемія, писаря Саддука і Фадая з левітів. І під їхньою рукою Анан, син Закхура, син Маттанія, бо ними вважалися за вірних, щоб уділяти своїм братам.

Згадай мене, Боже, у цьому, і хай не забракне милосердя мені за те, що я зробив у домі Господа Бога!

У ті дні я побачив у Юди, що топтали виноградні давильні в суботу, носили снопи і навантажували на ослів вино, виноград, смоківниці та всілякі тягарі, і доставляли в Єрусалим у суботній день. І я засвідчив у дні їхнього торгу. І перебували в ньому ті, котрі носили рибу та всякий товар, які продавали в суботу синам Юди і в Єрусалимі. І я боровся з вільними синами Юди, і я їм сказав: Що це за недобра справа, яку ви робите, і опоганюєте день суботній? Хіба не так робили наші батьки? І наш Бог навів на них, на нас і на це місто все це зло! А ви додаєте гніву на Ізраїль, опоганюючи суботу.

І сталося, коли поставили брами в Єрусалимі, то перед суботою я наказав, і замкнули брами. І я сказав, щоб не відкривати їх, хіба аж після закінчення суботи. І я поставив деяких з моїх слуг над брамами, щоб не проносили товарів у суботній день. А всі облаштувалися на ніч, і зробили торгівлю за Єрусалимом — і раз, і другий. Та я засвідчив їм, і я сказав їм: Чому ви ночуєте перед стінами? Якщо повторите, то простягну проти вас свою руку! Від того часу вони більше не приходили в суботу. І я сказав левітам, які були очищені, і приходили стерегти брами, щоб святити суботній день. За це згадай мене, Боже, і пощади мене за Твоїм великим милосердям!

У ті дні я побачив юдеїв, які взяли жінок азотійок, амманійок, моавійок, і їхні сини наполовину говорять по-азотському, а говорити по-юдейському не вміють! І я боровся з ними, і прокляв їх, і побив з них деяких мужів, і я поголив їхні голови, і закляв їх Богом: Якщо даєте ваших дочок їхнім синам, і якщо берете з їхніх дочок для ваших синів, то хіба не таким чином згрішив Соломон, цар Ізраїля? А між численними народами не було царя, подібного до нього! І він був улюблений у Бога, і Бог дав його за царя над усім Ізраїлем. Та й цього звели жінки-чужинки! Ми ж не послухаємо вас, щоб робити все це зло, аби вчинити переступ проти нашого Бога, взяти жінок-чужинок! А один із синів Йоада, сина Елісува, великого священика, був зятем Санаваллата, ороонійця, та я прогнав його від себе. Згадай їм, Боже, за родинні зв’язки священства, завіту священства і левітство!

І я їх очистив від усього чужого, і я настановив щоденне служіння для священиків і левітів, — кожному за його ділом, — і дар дровоносів у призначені часи, і дари з первоплодів.
Згадай мене, Боже наш, на добро!