Єремії

Боже слово, яке було до Єремії, сина Хелкія, зі священиків, який жив в Анатоті, у землі Веніаміна. Те Боже слово, що було до нього в дні Йосії, сина Амоса, царя Юди, у тринадцятому році його царювання. І було воно в дні Йоакима, сина Йосії, царя Юди, — аж до одинадцятого року Седекії, сина Йосії, царя Юди (аж до полонення Єрусалима в п’ятому місяці).

І Господнє слово було до нього: Раніше, ніж Я тебе створив у лоні, Я тебе знаю, і раніше, ніж ти вийшов із лона, Я тебе освятив, Я тебе поставив пророком для народів. А я сказав: Ти, Господи Владико, Який є, ось я не вмію говорити, бо я молодий! 7— Та Господь сказав мені: Не говори: Я дуже молодий, бо підеш до всіх, до кого лиш тебе пошлю, і говоритимеш згідно з усім, що тільки тобі накажу. Не бійся їхнього обличчя, бо Я з тобою, щоб тебе спасти, — говорить Господь. І Господь простягнув до мене Свою руку, і доторкнувся моїх уст, і Господь сказав мені: Ось Я вклав Мої слова у твої уста! Ось Я тебе сьогодні поставив над народами і над царями, щоб викорінювати, розвалювати, вигублювати, відбудовувати і насаджувати!

До мене було Господнє слово, яке запитувало: Що ти бачиш? І я відповів: Горіхову палицю. А Господь сказав мені: Добре ти побачив, тому що Я пильнував над Моїми словами, щоб їх виконати. І Господнє слово було до мене вдруге, запитуючи: Що ти бачиш? І я сказав: Казан, під яким горить, і його передня сторона з боку півночі.

І Господь сказав мені: З боку півночі розгориться зло на всіх, хто живе на землі! Тому-то ось Я скликаю всі царства з півночі землі, — говорить Господь, — і прийдуть, і кожний поставить свій престол при вході брам Єрусалима і напроти всіх його стін довкола, і так — по всіх містах Юди. І заговорю судом до них за все їхнє зло, бо Мене покинули і кадили ладаном чужим богам, і поклонялися ділам своїх рук! А ти обв’яжи свої стегна, встань і скажи все, що лиш тобі наказую. Не бійся їхньої присутності і не май страху перед ними, бо Я з тобою, щоб тебе визволити! — говорить Господь. Ось Я тебе поставив сьогоднішнього дня як укріплене місто і як міцну мідну стіну для всіх царів Юди, для його володарів і для народу землі. Вони воюватимуть проти тебе, та не здолають тебе, бо Я з тобою, — говорить Господь, — щоб тебе визволити!

І сказав: Так говорить Господь! Я згадав милість твоєї юності та любов твоєї зрілості, коли ти йшла за Святим Ізраїля, — говорить Господь. Ізраїль — святий Господу, початок Його плодів. Усі, хто його їсть, чинитимуть переступи, на них прийде зло, — говорить Господь.

Послухайте Господнє слово, доме Якова і всі родинні лінії Ізраїлю! Так говорить Господь: Які провини знайшли в Мені ваші батьки, котрі відступили далеко від Мене, пішли за марними речами і стали безумними? Вони не запитали: Де є Господь, Який нас вивів із Єгипетської землі, Котрий супроводжував нас у пустелі, у невідомій і непрохідній землі, у безводній і безплідній землі, у землі, якою не проходив ніхто, і там людина не проживала? І Я вас привів до Кармилу, щоб ви їли його плоди і користувалися його благами. А ви прийшли і опоганили Мою землю, і виставили Мій спадок як гидоту!

Священики не запитали: Де є Господь? І ті, хто тримається закону, Мене не знали, і пастирі Мене не вшановували, а пророки пророкували Ваалом і пішли за нікчемним! Через це Я ще судитимуся з вами, — говорить Господь, — і судитимуся з синами ваших синів. Тому перейдіть острови хеттійців і погляньте, і пошліть до Кидара, і докладно розгляньте, і придивіться, чи з ними таке сталося! Хіба народи міняють своїх богів? І вони — зовсім не боги! А Мій народ змінив свою славу на те, із чого не матимуть користі. Небо цим жахнулося і дуже, дуже затремтіло, — говорить Господь.

Адже дві погані речі зробив Мій народ. Вони залишили Мене, джерело живої води, і видовбали собі стави з розщілинами, які не будуть здатні утримувати воду. Хіба Ізраїль є рабом, хіба він народжений у домі слуга? Чому він став здобиччю? На нього ричали леви і подавали свій голос, вони зробили його землю пустелею, і знищили його міста, щоб там ніхто не поселявся.

І сини Мемфея та Тафни тебе пізнали і наглумилися з тебе. Хіба не через те, що ти Мене покинула, з тобою це сталося? — говорить Господь, Бог твій. А нині, що тобі до єгипетської дороги, — аби пити воду Ґіона? І що тобі до дороги ассирійців, — щоб пити воду рік?

Напоумить тебе твоє відступлення, і твоє зло тебе звинуватить. Тож пізнай і зрозумій, що тобі гірко, коли ти Мене покидаєш, — говорить Господь, Бог твій. І ти Мені не мила, — говорить Господь, Бог твій, — бо від віку ти розбила твоє ярмо, ти розтрощила твої кайдани, і ти сказала: Не служитиму, але піду на всякий високий пагорб, і під усяким крислатим деревом, там розкинуся в моїй розпусті! Я ж тебе насадив, весь правдивий плодовитий виноградник. Яким чином ти обернулася в гіркоту, у чужу виноградну лозу! Хоч помиєшся в соді й помножиш собі зілля, будеш заплямленою твоїми неправедностями переді Мною, — говорить Господь. Як скажеш: Я не опоганилася, і я не пішла за Ваалом? Поглянь на твої дороги, на цвинтарі, і пізнай, що ти зробила. Ввечері закричав її голос, свої дороги вона поширила на води пустелі, була несена вітром у бажаннях своєї душі, вона була видана. Хто її поверне? Ніхто з тих, хто її шукає, не трудитиметься, її знайдуть у її приниженні. Поверни твою ногу з нерівної дороги і твоє горло від спраги! А вона сказала: Я триматимуся мужньо! Адже я полюбила чужих і пішла за ними! Як злодієві соромно, коли буде схоплений, так засоромляться сини Ізраїля, — вони, їхні царі, їхні володарі, їхні священики і їхні пророки. Вони сказали дереву: Ти — мій Батько! — і каменю: Ти мене породив! — і до Мене повернули спини, а не свої обличчя. А в час їхнього зла скажуть: Устань і спаси нас! Тож де є твої боги, яких ти собі зробила? Може встануть і тебе врятують у час твого лиха? Адже твої боги були за числом твоїх міст, Юдо, і за числом вулиць Єрусалима приносили жертви Ваалові. Навіщо звертаєтеся до Мене? Ви всі не віддавали пошани, і ви всі чинили проти Мене беззаконня, — говорить Господь. Даремно Я бив ваших синів, ви не сприйняли напоумлення. Меч пожер ваших пророків, наче лев, який нищить, та ви не побоялися.

Послухайте Господнє слово: Так говорить Господь! Хіба Я був пустелею для Ізраїля чи засушеною землею? Навіщо Мій народ сказав: Не володітимуть нами, і ми більше не прийдемо до Тебе? Хіба наречена забуде свої прикраси і дівчина свої стрічки? А Мій народ Мене забув упродовж днів, яким немає рахунку. Що ще доброго вчиниш на твоїх дорогах, щоби знайти любов? Не так, але й зло ти вчинила, щоб осквернити твої дороги. І на твоїх руках знайдено кров невинних душ. Я їх знайшов не в ровах, але під кожним деревом. А ти сказала: Невинна я, тому нехай відвернеться Його гнів від мене! Ось Я суджуся з тобою, коли ти говориш: Я не згрішила. Як це, що ти настільки знехтувала Мною, щоб повторювати твої дороги? І ти соромишся Єгипту, так, як ти застидалася Ассура. Бо й звідти вийдеш, схопившись руками за свою голову. Адже Господь відкинув твою надію, і тобі в ній не пощастить.

Якщо чоловік відішле свою жінку, і вона піде від нього, і буде іншому чоловікові, то хіба може повернутися знову до нього? Хіба ж не буде обезчещеною та жінка? А ти чинила розпусту із численними пастухами і повернулася до Мене, — говорить Господь. Підійми свої очі прямо перед собою і поглянь, де ти не опоганилася. Ти сиділа на їхніх дорогах, як опущений крук, і ти опоганила землю твоєю розпустою і твоїм злом. І ти мала багато пастухів собі на спотикання. У тебе був вигляд розпусниці, ти стала безсоромною щодо до всіх. Хіба ти не назвала Мене домом, батьком і володарем твого дівоцтва? Чи залишиться навіки, чи буде збережена для гніву? Ось ти сказала і зробила цю погань, і спромоглася на це.

І промовив Господь до мене в дні царя Йосії: Чи ти бачив, що Мені зробило поселення Ізраїля? Вони ходили на всяку високу гору і під усяке крислате дерево, і там чинили розпусту. І Я сказав після того, як вона це все зробила: Повернися до Мене! — та вона не повернулася. А невірна Юда побачила її невірність. І побачила, що вона була схоплена через усе, у чому чинило перелюб поселення Ізраїля, і Я її відіслав, і Я їй дав лист про розлучення. Та не злякалася невірна Юда, і пішла, і чинила розпусту і вона. І на ніщо була її розпуста, і вона чинила перелюб із каменем і з деревом. І в усьому цьому не повернулася до Мене невірна Юда всім своїм серцем, але з оманою. І сказав Господь мені: Ізраїль оправдала свою душу більше, ніж невірна Юда. Піди і прочитай ці слова на півночі, і скажеш: Повернися до Мене, поселення Ізраїля, — говорить Господь, — і не скріплю Моє обличчя проти вас. Адже Я — милосердний, — говорить Господь, — і не гніватимуся на вас навіки. Лише пізнай твою неправедність, бо ти згрішила проти твого Господа Бога і розсипала твої шляхи чужинцям під усяким крислатим деревом, а Мого голосу ти не почула, — говорить Господь.

Поверніться, сини, які відступили, — говорить Господь, — бо Я заволодію вами і заберу вас, — одного з міста і двох з батьківщини, — і приведу вас до Сіону, і дам вам пастирів за Моїм серцем, і пастимуть вас, пасучи вміло. І буде, коли помножитеся і збільшитеся на землі в ті дні, — говорить Господь, — більше не скажуть: Ковчег завіту Святого Ізраїля! — не прийде на серце, не назветься і не буде відвіданий, і більше подібного не станеться. У ті дні й у той час назвуть Єрусалим Господнім престолом, і до нього зберуться всі народи, і не ходитимуть більше за побажаннями їхнього злого серця. У ті дні ввійдуть дім Юди до дому Ізраїля, і прийдуть разом із землі з півночі та з усіх країн на землі, яку успадкували їхні батьки. І я сказав: Нехай буде, Господи! Бо поставлю тебе між дітей, і дам тобі вибрану землю спадку Бога, Вседержителя народів. І Я сказав: Назвете Мене Отцем і не відвернетеся від Мене; лише так, як знехтувала жінка своїм чоловіком, так знехтував Мною дім Ізраїля, — говорить Господь.

Чути голос із уст плачу і благання синів Ізраїля, бо неправедно чинили на своїх дорогах, забули свого святого Бога. Неодмінно поверніться, сини, і оздоровлю ваші ураження! Ось ми будемо Твоїми, бо Ти — наш Господь Бог. Дійсно, для обману були пагорби і сила гір, спасіння Ізраїля лише через нашого Господа Бога.

Тож сором знищив труди наших батьків від нашої молодості, їхніх овець, їхню худобу, їхніх синів і їхніх дочок. Ми заснули в нашому соромі, і нас покрило наше безчестя, тому що ми і наші батьки грішили перед нашим Богом від нашої молодості аж до цього дня, і ми не послухали голосу нашого Господа Бога.

Якщо Ізраїль повернеться, — говорить Господь, — повернеться до Мене. Якщо забере свої гидоти зі своїх уст і виявлятимеш пошану до Моєї присутності, і даватимеш клятву: Живе Господь! — правдою на суді та праведністю, то поблагословляться в ньому народи і в ньому хвалитимуть Бога в Єрусалимі. Бо так говорить Господь мужам Юди і тим, хто живе в Єрусалимі: Поновіть собі землі, що лежать облогом, і не сійте на тернині. Обріжтеся для вашого Бога і відкиньте твердосердя вашого серця, чоловіки Юди, і ви, які живете в Єрусалимі, щоб Мій гнів не вийшов, як вогонь, і не розгорівся від присутності зла ваших задумів, і не буде того, хто погасить.

Сповістіть в Юді, і нехай буде почуте в Єрусалимі. Скажіть: Дайте трубою знак на землі й сильно закричіть. Скажіть: Зберіться, і ввійдемо в укріплені міста! Піднявшись, втечіть до Сіону! Поспішайте, не стійте, бо Я наводжу з півночі зло і велике знищення! Зі свого лігвища вийшов лев, який нищить народи, він піднявся і вийшов зі свого місця, щоб перетворити землю в пустку, і міста будуть знищені, щоб у них не жили. Тому підв’яжіться мішковиною, плачте і кричіть, оскільки від вас не відвернувся Господній гнів. І буде, що в той день, — говорить Господь, — загине серце царя та серце володарів, і жахнуться священики, і пророки жахнуться. І я сказав: Ти, Який є, Володарю, Господи, невже ж Ти обманув цей народ і Єрусалим, кажучи: Буде мир! Та ось меч доторкнувся аж до їхньої душі.

11- У той час скажуть цьому народові та Єрусалимові: Дух блукання в пустелі, дорога дочки Мого народу не на чистоту, і не на святість. Дух наповнення прийде на мене. Тепер же я викажу на них суди. Ось Він вийде, як хмара, і Його колісниці, як буря, Його коні швидші за орлів. Горе нам, бо ми в біді! Обмий від зла твоє серце, Єрусалим, щоб ти врятувався! Аж доки в тобі будуть твої сумні думи? Адже голос того, хто сповіщає, прийде з Дану, і почується біда з гори Єфрема. Згадайте, народи: Ось вони прийшли. Сповістіть в Єрусалимі: Групи приходять із землі здалека і дали свій голос на міста Юди. Вони повстали на нього довкола, як ті, хто охороняє поле, бо ти Мною знехтував, — говорить Господь. Твої дороги і твої задуми це тобі зробили. Це твоя злоба, бо вона гірка, бо торкнулася аж твого серця. Мій живіт, мій живіт болить, і почуття мого серця. Тремтить моя душа, розривається моє серце, не замовкну, бо моя душа почула голос труби, крик війни. І клопіт знищення кличе, бо заметушилася вся земля. Раптово затривожився намет, роздерлися мої шкіряні покриття. Доки бачитиму втікачів, чуючи голос труб?

Тому що володарі Мого народу Мене не знали, вони безумні й нерозумні сини. Вони мудрі чинити зло, а як чинити добро вони не пізнали! Я поглянув на землю, і ось — нікого, і на небо, і не було його світил. Я побачив гори, а вони тремтіли, і всі пагорби тряслися. Я поглянув, і ось не було людини, і всі небесні птахи були перелякані. Я побачив, і ось Кармил спустошений, і всі міста знищені вогнем перед Господом, — вони щезли від присутності гніву Його обурення.

Так говорить Господь: Уся земля буде пустелею, але не покладу їй край. Нехай над цими заплаче земля, і нехай небо вгорі потемніє, бо Я сказав, і не роздумаю, Я поклявся, і не відвернуся від цього! Від голосу вершника і того, хто натягає лук, втекла вся країна. Залізли в печери і поховалися в гаях, і піднялися на скелі. Усяке місто залишене, людина в них не живе. І що ти зробиш, чи одягнешся в кармазин і прикрасишся золотою прикрасою, чи прикрасиш сурмою свої очі? Марна твоя прикраса. Тебе відкинули твої коханці, вони шукатимуть твою душу. Адже Я почув голос, наче тої, яка народжує, твій стогін, наче тої, хто вперше родить, голос дочки Сіону. Вона ослабне, і опустить свої руки: Горе мені, бо мене залишає моя душа задля вбитих.

Пробіжіться дорогами Єрусалима і роздивіться, і розізнайте, і пошукайте на його площах, чи знайдете того, хто чинить суд і шукає віру? І Я буду милосердний до них, — говорить Господь. Вони говорять: Нехай живе Господь! Та хіба через це не клянуться неправдою? Господи, чи Твої очі — не на вірність? Ти їх карав, а вони не відчували болю! Ти їх знищував, а вони і тоді не забажали прийняти напоумлення! Вони зробили свої обличчя твердішими за камінь і не виявили бажання повернутися.

І Я сказав: Вони, напевно, бідні; вони тому безсилі, що не пізнали Господньої дороги і Божого суду. Піду до чоловіків і скажу їм, бо ці пізнали Господню дорогу і Божий суд. Дивлюсь, а вони одностайно розбили ярмо, розтрощили кайдани. Через це на них напав лев із лісу, і вовк губив їх аж до домів, і леопард чатував над їхніми містами. Усі, які виходять з них, будуть впольовані, бо помножили свої беззаконня, зміцніли у своєму відпадінні. За які із цих вчинків буду милосердний з тобою? Твої сини Мене покинули і клялися тими, які не є богами! Я їх нагодував, а вони чинили перелюб і ночували в домах розпусти. Стали жеребцями, які пожадають жінок, кожний іржав до жінки свого ближнього. Хіба за це Я не навідаюся? — говорить Господь, — чи на такому народі не помститься Моя душа? Підніміться на його захисні мури і нищіть, але остаточно не знищуйте! Залиште його підкріплення, бо вони Господні. Адже зовсім знехтував Мною дім Ізраїля і дім Юди! Вони сказали неправду своєму Господу і заявили: Це не так! На нас зло не прийде, і ми не побачимо меча та голоду!

Наші пророки були на вітер, і в них не було Господнього слова. Так з ними і станеться! Через це так говорить Господь Вседержитель: Оскільки ви сказали це слово, то ось Я вклав Мої слова у твої уста як вогонь, а цей народ — дрова, і він їх пожере! Ось Я наводжу на вас, доме Ізраїля, народ здалека, — говорить Господь, — народ, голос чийого язика не було чути. Усі сильні, й вони з’їдять ваші жнива та ваш хліб, і вони поглинуть ваших синів і ваших дочок, і пожеруть ваших овець і ваших телят, і пожеруть ваші виноградники, ваші фігові сади та ваші оливкові дерева. І змолотять мечем ваші сильні міста, на які ви покладали надію.

І буде в ті дні, — говорить Господь, Бог твій, — не дам вас на остаточне знищення! І буде, коли питатимуть: Через що зробив нам Господь, Бог наш, це все? — то скажеш їм: Оскільки ви служили чужим богам у вашій землі, саме тому будете служити чужим не у вашій землі! Сповістіть це в домі Якова, і нехай почується в Юди!

Послухай же це, народе нерозумний і безсердечний! У них — очі, та не бачать, у них — вуха, та не чують. Хіба Мене не боятиметеся? — говорить Господь, — чи не поважатимете Моєї присутності? Того, Хто визначив пісок за границю морю — вічний наказ, — і воно його не перейде, і забушує, та не зможе, і заревуть його хвилі, та не вийде за його границі! А в цього народу є неслухняне та непокірне серце, і вони відхилилися, і відійшли. І не сказали у своєму серці: Маймо ж страх до нашого Господа Бога, Який дає нам ранній і пізній дощ за часом повноти припису жнив, і Який зберіг нас. Ваші беззаконня відвернули це, і ваші гріхи віддалили добро від вас!

Адже в Моєму народі знайшлися безбожні й поставили пастку, щоби знищити людей, і схопили їх. Як наставлена сітка повна пташок, так і їхні доми повні обману. Через це вони звеличилися і збагатилися. І порушували правосуддя, не судили суд сироти і не судили суд вдови. Хіба за це не відвідаю, — говорить Господь, — чи не помститься Моя душа на цьому народі? Жах і жахливі діла сталися на землі. Пророки пророкують беззаконне, а священики при цьому плескають у свої долоні, — і Мій народ таке полюбив! А що робитимете після цього?

Укріпіться, сини Веніаміна, з-посеред Єрусалима, і в Текуї дайте знак трубою, і над Веттахармою підніміть знак, бо зло заглянуло з півночі, і надходить велике знищення, і твоя велич буде забрана, дочко Сіону. На неї прийдуть пастухи і їхні стада, і поставлять на ній намети довкола, і кожний пастиме своєю рукою. Приготуйтеся проти неї на війну, устаньте і підемо проти неї опівдні! Горе нам, бо схилився день, бо зникають тіні вечора. Устаньте і підемо вночі та знищимо її основи! Адже так говорить Господь: Зрубай її дерево, вилий на Єрусалим силу! О, місто, віроломна дочко, у ній — усяке гноблення! Як став тримає свіжою воду, так і вона тримає свіжим своє зло. Безбожність і терпіння почується посеред неї, це постійно перед нею. Стражданнями і биттям будеш напоумлена, о Єрусалиме, дочко! Хай не відійде Моя душа від тебе, щоб Я тебе не зробив непрохідною землею, яка не буде заселена!

Адже так говорить Господь: Збирайте, збирайте, як виноград, рештки Ізраїля, простягніть руку, як той, хто зриває до свого кошика! До кого заговорю і засвідчу, і він послухає? Ось їхні вуха необрізані, і не можуть чути! Ось Господнє слово було для них на погорду, вони не бажали чути його. Я сповнив Мій гнів, та затримав, і Я не поклав їм край. Виллю його на немовлят ззовні та на збір молодих разом, бо чоловік і жінка будуть захоплені, старший з тим, хто досягнув похилого віку! І їхні доми будуть повернені іншим, разом з полями та їхніми жінками, бо простягну Мою руку на тих, хто живе на цій землі! — говорить Господь. Адже від їхнього малого і аж до великого всі наповнилися беззаконням, — від священика і аж до фальшивого пророка всі чинили неправду! І лікували рани Мого народу, погорджуючи і кажучи: Мир, мир! А де є мир? Бо вони засоромилися і ослабли. Та навіть коли вони зовсім засоромилися , то не зрозуміли свого жалюгідного стану. Через це поляжуть у своєму падінні й загинуть у час відвідин, — сказав Господь.

Так говорить Господь: Зупиніться на дорогах і розгляньте, і запитайте про вічні Господні стежки, і подивіться, яка дорога добра, і йдіть нею, і знайдете очищення для ваших душ. Та вони сказали: Не підемо! Я над вами поставив сторожу, послухайте голос труби. А вони сказали: Не послухаємо! Через це почули народи і пастухи їхніх стад. Послухай, земле! Ось Я наводжу зло на цей народ, плід їхнього відвернення, бо вони не сприйняли Моїх слів і відкинули Мій закон! Навіщо Мені несете ладан із Сави і корицю із землі здалека? Ваші всепалення неприйнятні, і ваші жертви Мені немилі! Тому так говорить Господь: Ось Я насилаю безсилля на цей народ, і через нього ослабнуть батьки і сини разом, — сусід і його ближній загинуть.

Так говорить Господь: Ось із півночі приходить народ, і народ підніметься з краю землі. Вони триматимуть лук і спис; він жорстокий і не помилує! Його голос, наче бурхливе море, він вишикується на конях і колісницях, як вогонь, — на війну проти тебе, дочко Сіон! Ми почули чутку про них, ослабіли наші руки, нас охопила скорбота, болі як у тієї, яка народжує. Не виходьте в поле і не ходіть по дорогах, бо довкола живе меч ворогів! Дочко мого народу, підв’яжися мішковиною, потруси на себе попелом, учини собі плач за улюбленим, жалібний плач, бо раптово на нас найде страждання! Випробуванням дав Я тебе серед випробовуваних народів, і пізнаєш Мене, коли випробовуватиму їхню дорогу. Усі неслухняні, які ходять зігнені, мідь і залізо, усі вони — зітлілі. Не стало ковальського міха, від вогню не стало свинцю. Даремно плавильник намагається відлити срібло, — їхнє зло не розтопилося! Назвіть їх невипробуваним сріблом, бо Господь їх відкинув.

Послухайте Господнє слово, уся Юдеє! Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Зробіть прямими ваші дороги і ваші задуми, і поселю вас на цьому місці! Не надійтеся на самих себе, на оманливі слова, бо зовсім не принесуть вам користі ті, хто каже: Храм Господній, храм Господній є тут! Бо якщо ви справді випрямите ваші дороги та ваші задуми і дійсно чинитимете суд між чоловіком і між його ближнім, і не пригноблюватимете чужинця, сироту і вдову, і не проливатимете невинної крові на цьому місці, і не підете за чужими богами — собі ж на лихо, то поселю вас на цьому місці, у землі, яку Я дав вашим батькам від віку і аж до віку! Якщо ж ви поклали надію на оманливі слова (що не принесе жодної користі), крадете, убиваєте, чините перелюб, клянетеся в неправедному, приносите ладан Ваалові та йдете за чужими богами, яких ви не знаєте, щоб зле вам було, а тоді приходите, стаєте переді Мною в домі, в якому закликається Моє Ім’я, і говорите: Ми стрималися, щоб не робити ці всі гидоти. Хіба Мій дім, тут де закликається Моє Ім’я, у ваших очах — печера розбійників? І ось Я побачив, — говорить Господь. Бо підете до Мого місця, що в Силомі, туди, де Я раніше поселив Моє Ім’я, і побачите, що Я зробив йому через присутність зла Мого народу Ізраїля. І тепер, оскільки ви вчинили всі ці діла, Я заговорив до вас, та ви Мене не послухали, і Я покликав вас, а ви не відповіли! Тож Я зроблю з домом, в якому закликається Моє Ім’я, на який ви поклали надію, і з місцем, яке Я дав вам і вашим батькам, так, як Я вчинив із Силомом! І відкину вас з-перед Себе, як і відкинув Я ваших братів — усе потомство Єфрема.

А ти не молися за цей народ і не роби себе гідним за них молитися, — не молися, і не звертайся до Мене за них, бо Я не вислухаю! Хіба ти не бачиш, що вони роблять в містах Юди і на вулицях Єрусалима? Їхні сини збирають дрова, і їхні батьки палять вогонь, а їхні жінки місять тісто, щоби зробити тістечка для небесного війська, і вони приносили жертви виливання чужим богам, щоб в Мене викликати гнів. Хіба вони Мене гнівлять, — говорить Господь, — хіба не себе самих, щоби покрилися соромом їхні обличчя?

Через це так говорить Господь: Ось гнів і Моя лють виливається на це місце, і на людей, на худобу, на всяке дерево в полі та на плоди землі, — і запалиться, і не погасне! Так говорить Господь: Ваші всепалення зберіть разом з вашими жертвами і їжте м’ясо! Бо Я не сказав вашим батькам, і Я не заповів їм у день, в який Я їх вивів із Єгипетської землі, про всепалення і жертви! Але Я тільки заповів їм це слово, кажучи: Слухайтеся Мого голосу, і Я буду вам за Бога, а ви будете Мені за народ! І будете ходити всіма Моїми дорогами, які лиш Я вам заповідаю, щоб вам було добре! Та вони не послухалися Мене, і не приклали їхнє вухо, але пішли за задумами їхнього злого серця, і пішли назад, а не вперед! З того часу, коли їхні батьки вийшли з Єгипетської землі й аж до цього дня Я посилав до вас усіх Моїх рабів-пророків, вдень і вранці! Я послав, та вони не послухалися Мене, і не нахилили їхнє вухо, і твердою зробили свою шию — більше, ніж їхні батьки! 27-28 І скажеш їм це слово: Це народ, який не послухався Господнього голосу і не сприйняв картання. Зникла надія з їхніх уст.

Обстрижи свою голову і викинь волосся, а на уста візьми плач, бо Господь відкинув і відсунув рід, який це чинить. Адже сини Юди вчинили зло переді Мною, — говорить Господь, — вони поставили свої гидоти в домі, де закликається Моє Ім’я, щоби його осквернити. І збудували жертовник Тафета, який є в долині сина Еннома, щоби спалювати своїх синів і своїх дочок у вогні, чого Я їм не заповідав — і задуму в серці Своєму не мав! Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і більше не скажуть: Жертовник Тафета і Долина сина Еннома, але лише Долина винищених, і ховатимуть у Тафеті, тому що не вистачатиме місця. І мертві цього народу будуть на їжу небесним птахам і звірам землі, і не буде того, хто відлякує. І заберу з міст Юди і з вулиць Єрусалима голос тих, які радіють, і голос тих, які веселяться, голос нареченого і голос нареченої, бо вся земля буде на спустошення.

У той час, — говорить Господь, — винесуть кості царів Юди і кості їхніх володарів, і кості священиків, і кості пророків, і кості тих, хто жив у Єрусалимі, з їхніх гробниць і провітрюватимуть їх перед сонцем і перед місяцем, і перед усіма зірками, і перед усім небесним військом, — перед тим, що вони полюбили, чому вони служили, за чим вони пішли, чого трималися і чому поклонялися. Вони не будуть оплакані й не будуть поховані, а будуть за прообраз на поверхні землі, бо вони обрали смерть радше, ніж життя, — усім, хто залишився, хто залишився з того роду, на всякому місці, куди тільки їх вижену.

Адже так говорить Господь: Хіба той, хто впаде, не встає? Чи той, хто ухилиться, не повертається? Чому відвернувся Мій народ безсоромним відверненням, і вони укріпилися в їхній постанові та не забажали повернутися? Сприйміть і послухайте! Чи не так скажуть: Немає чоловіка, який кається у своєму злі, кажучи: Що я вчинив? Спинився бігун від свого бігу, як спітнілий кінь у своєму іржанні, і лелека в небі пізнав свій час, голуб і ластівка, молодий горобець стерегли час їхнього прильоту, а Мій народ не пізнав Господніх присудів. Як говорите: Ми мудрі, і з нами є Господній закон? Надаремно! Погана тростина була в писарів! Мудрі засоромилися, злякалися і були схоплені, бо знехтували Господнім словом. Яка в них мудрість? Через це дам їхніх жінок іншим, а їхні поля — тим, які успадковують, і зберуть їхній врожай, — говорить Господь. Немає винограду на виноградній лозі, і немає смоківниць на фігових деревах, і навіть листя облетіло.

Чому ми сидимо? Зберіться, і ввійдемо в укріплені міста, і будьмо відкиненими, адже Бог нас відкинув і напоїв нас жовчною водою, бо ми згрішили перед Ним! Ми налаштувалися на мир, та не було добра, — на час лікування, і ось біда! З Дану почуємо голос його жвавих коней, від голосу іржання при їзді його кіньми здригнулася вся земля. І прийде, і пожере землю та її повноту, місто і тих, хто в ньому живе. Тому що ось Я посилаю на вас зміїв, які спричиняють смерть, на яких немає заклинання, і вони покусають вас. Вони невиліковні з болем вашого розгубленого серця. Ось голос дочки Мого народу із землі здалека: Хіба Господь не перебуває в Сіоні? Хіба цар — не там? Чому викликали в Мене гнів своїми різьбленими божками і чужими марнотами?

Минуло літо, завершилися жнива, а ми не врятовані. Я почорнів через побиття дочки мого народу. Труднощі мене здолали, — болі, як у тої, яка народжує. Хіба немає мазі в Ґалааді, чи там немає лікаря? Чому не прийшло оздоровлення дочки мого народу? Хто дасть моїй голові воду і моїм очам — джерело сліз, і оплакуватиму мій народ вдень і вночі, побитих у дочки мого народу?

Хто мені дасть останнє поселення в пустелі, і залишу мій народ, і відійду від них? Адже всі вони перелюбники, збір невірних!

Вони натягнули свій язик, як лук, омана і невір’я укріпилося на землі, бо зі зла вийшли до зла, а Мене не пізнали. Нехай кожний стережеться свого ближнього, і не надійтеся на своїх братів, бо кожний брат безперечно обманюватиме , і кожний друг ходитиме підступно! Кожний висміюватиме свого друга, правди не скажуть. Їхній язик навчився говорити неправду, тож вони чинили неправедно і не переставали, щоб навернутися. Лихва на лихві, обман на обмані! А Мене побачити не забажали! Через це так говорить Господь: Ось Я піддам їх дії вогню і їх випробую, бо зроблю це через присутність зла дочки Мого народу! Їхній язик — стріла, що ранить, слова їхніх уст — омана. Мирне говорить він своєму ближньому, та на нього тримає ворожнечу. Хіба Я на це не зглянуся, — говорить Господь, — чи на цьому народі не помститься Моя душа?

На горах підніміть плач і ридання на стежках пустелі, бо вони спустіли через те, що немає людей. Вони не почули голосу існування життя; від птахів неба і аж до худоби всі жахнулися і відійшли. Тож Я віддам Єрусалим для переселення та на поселення драконів, і міста Юди призначу на знищення, щоб не були заселені.

Хто людина мудра, то нехай це зрозуміє, і в кого є слово, яке прийшло до нього з Господніх уст, то нехай вам сповістить! Внаслідок чого знищена земля, спалена, як пустеля, що нею не пройти? І Господь промовив до мене: Тому, що вони залишили Мій закон, який Я дав у їхній присутності, і не послухалися Мого голосу, але пішли за пожаданнями їхнього злого серця і за ідолами, чому навчили їх їхні батьки! Через це так говорить Господь, Бог Ізраїля: Ось Я нагодую їх нуждою і напою їх жовчною водою, і розсію їх в народах, яких не знали ні вони, ні їхні батьки, і нашлю на них меч, щоб вигубити їх ним! Говорить Господь: Прикличте плакальниць, і хай прийдуть, — пошліть до досвідчених, і хай здіймуть лемент, і хай влаштують за вами голосіння, і хай їхні очі ллють сльози, і їхні повіки хай проливають воду! Бо голос плачу чути в Сіоні: Яким чином ми потрапили в страждання? Ми сильно засоромлені, бо ми залишили землю, і ми покинули наші поселення.

Послухайте, жінки, Боже слово, і хай ваші уста сприймуть слова Його уст, і навчіть ваших дочок сумувати, і кожна жінка свою сусідку — голосити! Адже смерть увійшла крізь ваші вікна, прийшла на вашу землю, щоб вигубити немовлят ззовні й молодих з площ. І мертві люди будуть за прообраз на поверхні землі — як трава за женцем, і не буде того, хто збирає.

Так говорить Господь: Хай мудрий не хвалиться своєю мудрістю, і хай сильний не хвалиться своєю силою, і хай багатий не хвалиться своїм багатством, але лиш цим нехай хвалиться той, хто хвалиться, що пізнав і знає, що Я — Господь, Який творить милосердя, суд і праведність на землі, бо в цьому Моя воля, — говорить Господь.

Ось приходять дні, — говорить Господь, — і Я відвідаю всіх обрізаних за їхнє необрізання: Єгипет, Юду, Едом, синів Аммона, синів Моава і всякого остриженого на його обличчі з тих, які живуть у пустелі. Бо всі народи необрізані тілом, а кожний дім Ізраїля необрізаний їхнім серцем!

Послухайте Господнє слово, яке Він сказав проти вас, доме Ізраїля! Так говорить Господь: Доріг народів не навчайтеся і небесних ознак не бійтеся, бо вони бояться їхніх проявів! Адже закони народів безглузді! Дерево вирубане з лісу, діло столяра чи вилитий виріб. Сріблом і золотом прикрашене, цвяхами і молотами їх прикріпили, і вони не порушаться. Вони — коване срібло, — не ходитимуть. Куте срібло прийде з Тарсіса, золото Мофазьке і рука золотарів, усе це — вироби митців. У синє сукно і порфіру їх нарядять. 5 Їх неодмінно будуть носити , бо вони самі не підуть! Тож не будете лякатися їх, бо вони не вчинять зла, — ні добра в них немає!

Так їм скажете: Боги, які не створили небо і землю, хай загинуть із землі та з-під цього неба! Господь — це Він, Хто вчинив землю Своєю силою, Який простягнув Усесвіт у Своїй мудрості та Своїм розумом розпростер небо, і безліч води в небі, і навів хмари з кінця землі, блискавки зробив для дощу і вивів світло зі Своїх сховищ.

Марною є кожна людина через брак знання, кожний золотар був засоромлений своїми литтями, бо вилили оману, — в них немає духу. Вони марні, діла глуму, у час їхніх відвідин вони будуть знищені. Не такою є частка Якова, бо Той, Хто створив усе, Він його спадок, Господь Йому Ім’я.

Він зібрав ззовні твою природу, що живе у вибраних посудинах. Бо так говорить Господь: Ось Я нищу скорботою тих, які живуть на цій землі, аби знайти твою рану. Горе у твоєму побитті, твоя рана болюча. І Я сказав: Насправді це Моя рана, і вона Мене охопила. Мій намет у біді, і всі Мої шкіряні покривала розірвані. Моїх синів і Моїх овець немає, немає більше місця Мого намету, місця Моїх шкіряних покривал. Адже нерозумні були пастирі й не шукали Господа! Через це вони не зрозуміли все стадо, і воно розсипалося. Ось іде шум гуркоту і великий землетрус із північної землі, щоб призначити міста Юди на знищення і на поселення для горобців. Знаю, Господи, що Твоя дорога не людська, і чоловік не піде, і не випростує своєї ходи. Настанови нас, Господи, але в суді, а не в гніві, щоб Ти нас не зробив нечисленними. Вилий Свій гнів на народи, які Тебе не знають, і на покоління, над якими не кликалося Твоє Ім’я, бо вони поглинули Якова і знищили його, а пасовисько його спустошили.

Слово, що було від Господа до Єремії, яке закликало: Послухайте слова цього завіту! Ти звернешся до чоловіків Юди і до тих, хто живе в Єрусалимі, і скажеш їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Проклята людина, яка не послухає слів цього завіту, який Я заповів вашим батькам у день, в який Я вивів їх із Єгипетської землі, із залізної печі, кажучи: Прислухайтеся до Мого голосу і зробіть усе, що тільки Я вам заповідаю, і будете Мені народом, і Я буду вам Богом! Щоб Я здійснив Мою клятву, якою Я поклявся вашим батькам, аби дати їм землю, яка тече молоком і медом, як і в цей день! І я у відповідь сказав: Нехай так станеться, Господи! А Господь сказав мені: Прочитай ці слова в містах Юди і поза Єрусалимом, закликаючи: Послухайте слова цього завіту і виконайте їх! Та ви не виконали. І промовив Господь до мене: Знайдено змову в чоловіках Юди і в тих, хто живе в Єрусалимі. Вони відвернулися до неправедності їхніх батьків, які були раніше, які не забажали послухатися Моїх слів, і ось вони йдуть за чужими богами, щоб їм служити! Дім Ізраїля і дім Юди розірвали Мій завіт, який Я склав з їхніми батьками. Через це так говорить Господь: Ось Я на цей народ наводжу зло, з якого не зможуть вийти, і вони волатимуть до Мене, та Я їх не вислухаю. І підуть міста Юди і ті, хто живе в Єрусалимі, і волатимуть до богів, яким вони кадять ладаном. Невже вони не врятують їх у час їхнього лиха? Адже за кількістю твоїх міст були твої боги, Юдо, і за кількістю вулиць Єрусалима ви наставили жертовників, щоб кадити ладаном Ваалові! Тож не молися ти за цей народ і не заступайся за них благанням і молитвою, бо Я не вислухаю в час, коли кликатимуть до Мене, у час їхньої недолі!

Як улюблена зробила гидоту в Моєму домі? Хіба молитви і святе м’ясо усунуть від тебе твоє зло? Хіба ти від цього втечеш? Гарною оливкою, прекрасною на вигляд, назвав Господь твоє ім’я. При голосі її обрізування велика скорбота на тобі, непотрібними стали її галузки. І Господь, Який тебе посадив, виголосив проти тебе зло за злодіяння дому Ізраїля і дому Юди, бо вони це вчинили собі, щоб викликати в Мене гнів, коли кадили ладаном Ваалові.

Господи, врозум мене, і пізнаю! Тоді я побачив їхні задуми. А я, як незлобне ягня, ведене на жертву, не знав. Задумали проти мене злий задум, кажучи: Давай кинемо дерево в його хліб і викинемо його із землі живих, щоб його ім’я більше і не згадали! Господи, Який судиш праведно, Який досліджуєш серця і нирки, нехай побачу я помсту від Тебе на них, бо до Тебе я відкрив моє оправдання! Через це так говорить Господь проти людей Анатота, які шукають моєї душі, які говорять: Не пророкуватимеш Господнім Іменем, якщо ж ні, загинеш у наших руках: Ось Я їх відвідаю! Їхні молоді помруть від меча, а їхні сини та їхні дочки помруть з голоду, і в них не буде останку, бо Я наведу зло на тих, хто живе в Анатоті, у рік їхніх відвідин.

Ти, Господи, праведний, щоб я говорив у захист до Тебе, однак говоритиму Тобі про суди. Як це, що щастя є на дорозі безбожних, — пощастило всім, хто неслухняний через переступи? Ти їх насадив, і вони закоренилися, народили дітей і принесли плід. Ти є близько до їхніх уст, та далеко від їхніх нирок. І Ти, Господи, знаєш мене, Ти дослідив моє серце перед Собою. Очисти їх на день їхнього вирізання. Аж доки плакатиме земля, і висохне вся трава поля від злодіянь тих, які на ній живуть? Пропали худоба і птахи, бо вони сказали: Бог не побачить наших доріг! Твої ноги біжать і тебе не тримають. Чи ж будеш готовий змагатися з вершниками? Ти є впевнений у землі в час твого миру, а що робитимеш при фирканні Йордану? Адже і твої брати, і дім твого батька, — вони знехтували тобою. Вони закричали, зібралися позаду тебе. Не довіряй їм, хоча говоритимуть гарно до тебе!

Я залишив Мій дім, Я покинув Мій спадок, Я віддав Мою улюблену душу в руки її ворогів. Мій спадок став для Мене, наче лев у лісі. Подав проти Мене свій голос, через це Я її зненавидів. Хіба Мій спадок для Мене — печера гієни чи печера довкола неї? Ідіть, зберіть усіх диких звірів, і хай прийдуть її пожерти. Численні пастухи знищили Мій виноградник, осквернили Мою частку, зробили Мою пожадану частку непрохідною пустелею. Вона перетворена в руїну знищення, через Мене зовсім знищена вся земля, бо немає нікого, хто би приймав до серця. На кожний перехід у пустелі прийшли ті, хто приносить страждання, бо Господній меч пожирає від кінця землі аж до кінця землі, немає миру жодному тілу! Сійте пшеницю і пожинайте тернину! Їхні наділи не будуть їм на користь. Засоромтеся від вашої хвалькуватості, від погорди перед Господом.

Бо так говорить Господь про всіх поганих сусідів, котрі торкаються Мого спадку, який Я розподілив між Моїм народом Ізраїлем: Ось Я вирву їх з їхньої землі та викину Юду з-посеред них. І буде, що після того, як їх прожену, Я повернуся і помилую їх, і кожного з них поселю у свій спадок, кожного — у своїй землі. І буде, що коли вони справді навчаться дороги Мого народу, давати клятву Моїм Іменем: Живе Господь! — як і навчили Мій народ клястися Ваалом, то будуть поселені посеред Мого народу. Якщо ж не навернуться, Я цілковито викореню та знищу той народ.

Так говорить Господь: Іди і придбай собі льняний пояс, і підпережися ним по своїх стегнах, і нехай він не попаде у воду! І я за Господнім словом придбав пояс, і підперезався ним по своїх стегнах. І було Господнє слово до мене, яке наказувало: Візьми пояс, що на твоїх стегнах, устань і йди до Євфрату, і сховай його там у щілині скелі. І я його заховав біля Євфрату, як і наказав мені Господь. І сталося, коли минуло багато часу, то Господь промовив до мене: Встань, іди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я тобі наказав там заховати! І я пішов до ріки Євфрат, я викопав і взяв з того місця, де я його заховав, пояс, і ось він був зігнилий, який ні на що не придатний.

І було до мене Господнє слово, яке свідчило: Так говорить Господь: Так знищу гордість Юди і гордість Єрусалима, це горде місто тих, які не бажають слухатися Моїх слів, які пішли за чужими богами, щоб їм служити і їм поклонятися, і стануть такими, як цей пояс, який ні на що не придатний! Адже так, як пояс пристає до стегон людини, так Я до Себе приєднав дім Ізраїля і весь дім Юди, щоб він був Мені славним народом і на похвалу, і на славу, та вони Мене не послухалися. І скажеш цьому народові: Усякий бурдюк наповниться вином. І буде, коли скажуть до тебе: Невже ми не знаємо , що всякий бурдюк наповниться вином? То скажеш їм: Так говорить Господь: Ось Я оп’янінням наповню тих, хто живе в цій землі та їхніх царів, синів Давида, які сидять на його престолі, і священиків, і пророків, і Юду, і всіх, хто живе в Єрусалимі! Я розсію їх — чоловіка та його брата, і їхніх батьків, і їхніх синів у ньому. Не милуватиму, — говорить Господь, — не пощаджу і не помилую від їхнього знищення.

Послухайте, сприйміть вухом і не підносьтеся, бо Господь промовив. Дайте славу вашому Господу Богові, доки потемніє, і поки зашпортаються ваші ноги на темних горах; і очікуватимете світло, а там — тінь смерті, і будуть покладені в темряву. Якщо не послухаєте, скрито плакатиме ваша душа від лиця гордості, і ваші очі проливатимуть сльози, бо Господнє стадо побите. Скажіть цареві та володарям: Покоріться і сядьте, бо з вашої голови забрано вінець вашої слави! Міста, що на півдні, замкнені, і не було, хто відкрив би. Юда відселений, довершили повне відселення.

Підніми твої очі, Єрусалиме, і поглянь на тих, які йдуть з півночі. Де є отара, яка тобі була дана, вівці твоєї слави? Що скажеш, коли навідаються до тебе? І ти їх навчила наук проти себе на володіння. Чи не переслідуватимуть тебе болі, як жінку, яка народжує? І якщо скажеш у своєму серці: Чому це мене спіткало? Через безліч твоєї неправедності відкрито твої задні частини, щоб зробити приклад з твоїх стіп. Чи ефіоп змінить свою шкіру і леопард свої плями? Тож хіба зможете ви робити добро, навчившись злого? І Я їх розсіяв, як полову, що несена вітром у пустелю. Так твій спадок і частина вашого непослуху Мені, — говорить Господь, — оскільки ти забула про Мене, і ти повірила обманові. І Я відкрию тебе ззаду перед твоїм обличчям, і буде видно твоє безчестя і твій перелюб, і твоє іржання, і відчуження твоєї розпусти. Я побачив твої гидоти на пагорбах і на полях. Горе тобі, Єрусалиме, оскільки ти не можеш очиститися за Мною! Як довго ще?

І було Господнє слово до Єремії через посуху. Заплакала Юдея, і спорожніли її брами та потемніли на землі, і піднявся крик Єрусалима. І його вельможі послали своїх молодших по воду. Вони прийшли до джерел, та не знайшли води і порожнім повернули свій посуд. І землеробство занепало, бо не було дощу. Застидалися рільники, покрили свою голову. І олені народили в полі, і покинули, бо не було рослинності. Дикі осли стали в лісистих долинах, втягували повітря, їхні очі занепали, бо не було трави.

Якщо наші гріхи стали проти нас, Господи, учини з нами задля Тебе, бо численні наші гріхи перед Тобою, бо ми згрішили проти Тебе. Ти — очікування Ізраїля, Господи, і врятуєш у час зла. Чому став Ти на землі як приходько і як тубілець, що повертається на спочинок? Чи будеш як чоловік, що спить, чи як чоловік, що не може спасти? І Ти є в нас, Господи, і на нас закликається Твоє Ім’я. Не забудь нас! Так говорить Господь до цього народу: Вони полюбили мандрувати своїми ногами і не стрималися, і Бог їх не вподобав. Тепер Він згадає їхні неправедності.

І Господь сказав мені: Не молися за цей народ на добро. Бо коли будуть постити, не вислухаю їхнього благання, і якщо принесуть всепалення і жертви, не вподобаю їх, бо Я покладу їм край мечем, голодом і смертю. І я сказав: О, Ти, Господи, що є! Ось їхні пророки проповідують і говорять: Не побачите меча, і не буде у вас голоду, бо відійшли, і дам мир на землю і в цьому місці. 14— Та Господь сказав мені: Обман пророкують пророки в Моє Ім’я, Я їх не послав, і Я не заповів їм, і Я не говорив до них! Адже вони вам пророкують обманливі видіння, і чаклунства, і ворожбитства, і задуми їхнього серця.

Через це так говорить Господь про пророків, що з оманою пророкують в Моє Ім’я, і Я їх не послав, які кажуть: На цій землі не буде меча і голоду. Вони в смертельній хворобі помруть, і пророки скінчаться від голоду. І народ, яким вони пророкують, і вони самі будуть покинені на дорогах Єрусалима від лиця голоду та меча, і не буде того, хто їх хоронитиме, — і їхні жінки, і їхні сини, і їхні дочки. І виллю на них їхнє зло. І скажеш їм це слово: Зведіть сльози з ваших очей вночі та вдень, і хай не перестануть, бо побиттям і дуже поганою раною буде побита дочка Мого народу. Якщо вийду на рівнину, і ось побиті мечем, і якщо ввійду в місто, і ось труднощі голоду. Бо пророк і священик пішли до землі, якої ви не знали.

Невже справді відкинув Ти Юду, і від Сіону відстала Твоя душа? Навіщо Ти нас побив, і немає нам оздоровлення? Ми очікували миру, та не було добра, часу лікування, та ось замішання. Господи, ми пізнали наші гріхи, неправедності наших батьків, бо ми згрішили перед Тобою. Спинися за Твоє Ім’я, не знищ престолу Твоєї слави, згадай, не знищ Твого з нами завіту. Хіба в ідолах народів є той, хто дає дощ? І чи небо дасть свою повноту? Чи не Ти є Ним? І очікуватимемо Тебе, бо Ти це все зробив.

І промовив Господь до мене: Якщо стане Мойсей і Самуїл перед Моїм обличчям, Моя душа не є розташована до них. Відішли цей народ, і хай вийдуть. І буде, коли тобі скажуть: Куди підемо? То скажеш їм: Так говорить Господь: Які на смерть, — на смерть, і які під меч, — під меч, і які на голод, — на голод, і які в полон, — у полон. І помщуся на них чотирма способами, — говорить Господь, — мечем на вигублення і псами на розтерзання, і птахами неба, і звірами землі — на їжу і на знищення. І видам їх на біду всім царям землі через Манасію, сина Езекії, царя Юди, за все, що він зробив у Єрусалимі.

Хто тебе пощадить, Єрусалиме? І хто матиме страх за тебе? Чи хто-небудь нахилиться до твого миру? Ти відвернувся від Мене, — говорить Господь, — підеш назад, і Я простягну Свою руку і тебе знищу, і їх не відпущу. І Я розсію їх розсіянням у брамах Мого народу. Я став бездітний, Я вигубив Свій народ через їхнє зло. Їхні вдови стали численнішими понад морський пісок. Я в полудень навів страждання на матір дитини, раптово накинув на неї трепет і страх. Порожньою стала та, яка народила сімох, підупала під злом її душа, зайшло її сонце ще в полудень, вона була засоромлена і погорджена. А тих, які залишилися з них, Я дам під меч перед їхніми ворогами.

Горе мені, мати, навіщо ти мене народила? Чоловіка, який судить, і розсуджує всю землю. Ані я не допоміг, ані мені ніхто не допоміг. Моя сила зникла між тими, що мене проклинають. Нехай буде, Володарю, як вони випрямляються, чи я не стояв перед Тобою в час їхнього зла і в час їхньої скорботи на добро для ворога.

Чи пізнається залізо? І моя сила — мідна накидка. І Я дам на грабунок твої скарби в заміну за всі твої гріхи і в усіх твоїх границях. І зроблю тебе рабом довкола для твоїх ворогів у землі, якої не знаєш. Бо загорівся вогонь Мого гніву, горітиме проти вас.

Господи, згадай мене, відвідай мене і помстися за мене перед тими, що мене переслідують, не будь довготерпеливим. Пізнай, що я за Тебе прийняв погорду від тих, що неслухняні Твоїм словам. Поклади їм край, а мені Твоє слово буде на веселість і радість мого серця, бо на мені прикликано Твоє Ім’я, Господи Вседержителю. Я не сів у зборі тих, що глумилися, але я стерігся від лиця Твоєї руки. Я сам сидів, бо я наповнився гіркотою. Чому ті, що мене засмучують, мене перемагають? Моя рана велика, як я вилікуюся? Справді стала мені як оманлива вода, що не має довіри.

Через це так говорить Господь: Якщо повернешся, то відновлю тебе, і станеш перед Моїм обличчям. І якщо виведеш шляхетне з нікчемного, то будеш, як Мої уста. І вони повернуться до тебе, а ти не повернешся до них. І дам тебе для цього народу, як мідний захисний мур, і воюватимуть проти тебе, і не здолають тебе, тому що Я є з тобою, щоб тебе спасати і тебе вирвати з руки злих і з руки згубних.

І ти не візьмеш жінки, — говорить Господь, Бог Ізраїля, — і тобі не народиться ні син, ні дочка на цьому місці. Бо так говорить Господь про синів і про дочок, що народилися в цьому місці, і про їхніх матерів, що їх народили, і про їхніх батьків, що їх породили в цій землі: Хворобливою смертю помруть, не будуть оплакані й не будуть поховані. За приклад будуть на поверхні землі — для звірів землі та для птахів неба. Від меча впадуть і від голоду скінчаться. Так говорить Господь: Не ввійдеш до їхніх бенкетів і не підеш плакати, і не голоситимеш за ними, бо Я відставив Мій мир від цього народу. Їх не оплакуватимуть, ані не робитимуть нарізи і не острижуться, і хліб розломиться в їхньому плачі на потіху над мертвим, не напоять його чашею на потіху по батькові чи по його матері. Не ввійдеш до хати напоїв, щоб сісти з ними, щоб їсти і пити. Тому що так говорить Господь, Бог Ізраїля: Ось Я усуваю із цього місця перед вашими очима і у ваші дні голос радості й голос веселості, голос жениха і голос молодої.

І буде, що коли сповістиш цьому народові всі ці слова, то тобі скажуть: Чому Господь виказав на нас усе це зло? Яка наша неправедність? І який наш гріх, яким ми згрішили перед нашим Господом Богом? А ти скажеш їм: Тому що ваші батьки Мене залишили, — говорить Господь, — і пішли за чужими богами, і їм служили, і їм поклонялися, а Мене залишили і не зберегли Мій закон. А ви чинили зло понад ваших батьків, і ось ви ходите кожний за милим вашому серцю злом, щоб Мене не послухатися! Тож вижену вас із цієї землі в землю, яку ви і ваші батьки не знаєте, і там служитимете іншим богам, які не викажуть вам милосердя.

Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і не скажуть більше: Живе Господь, що вивів синів Ізраїля з єгипетської землі, але: Живе Господь, Який привів дім Ізраїля з північної землі та з усіх країн, куди вигнані були туди. Та Я їх поверну в їхню землю, яку Я дав їхнім батькам.

Ось Я посилаю багато рибалок, — говорить Господь, — і ловитимуть їх. І після цього пошлю багатьох ловців, і полюватимуть на них на всякій горі, на всякому пагорбі та в кам’яній печері. Адже Мої очі на всіх їхніх дорогах, і їхні неправедності не сховані перед Моїми очима. І подвійно віддам за їхні неправедності та їхні гріхи, якими опоганили Мою землю мертвечинами їхніх гидот і їхніми беззаконнями, в яких провинилися проти Мого спадку.

Господи, моя сило і моя поміч, і моє сховище в дні зла, до Тебе прийдуть народи з кінців землі й скажуть: Яким чином наші батьки з оманою набули ідолів? У них же немає користі. Хіба людина зробить собі богів? Та ж вони не є богами! Через це ось Я об’явлю їм у цей час Мою руку і покажу їм Мою силу, і взнають, що Моє Ім’я — Господь.

Проклята людина, яка має надію на людину і опирається на нього тілом свого рамена, а від Господа відійде його серце! І він буде, як билина в пустелі, не побачить, коли прийде добро, і поселиться на узбережжях, у пустелі, у соляній землі, яка не заселена. Та благословенна людина, яка поклала надію на Господа, і Господь буде його надією. І він буде, як родюче дерево при водах, і у вологості випустить своє коріння, і не злякається, коли прийде спека, і в нього буде розлогий стовбур, він не побоїться в рік посухи і не перестане давати плоду.

Серце глибоке понад усе, і це — людина. І хто її пізнає? Я — Господь, Той, Хто досліджує серця і випробовує нирки, щоб кожному дати за його дорогами і за плодами його побажань.

Куріпка зібрала те, чого не породила. Хто робить своє багатство не із судом, у половині своїх днів його залишить, а в кінці він буде безумний.

Наша святиня — престол слави, що підноситься. Господи, очікування Ізраїля, усі, що Тебе залишили, засоромилися, ті, що відступили, хай будуть записані на землі, бо залишили Господа — Джерело життя. Оздоров мене, Господи, і вилікуюсь. Спаси мене, і врятуюся. Адже Ти є моя похвала. Ось вони говорять до мене: Де Господнє слово? Нехай прийде! А я не струдився, ідучи за Тобою, і Ти знаєш, що я не забажав дня людини. Перед Твоїм обличчям є те, що виходить з моїх уст. Не будь мені на відчуження, дбаючи про мене в лихий день. Хай засоромляться ті, що переслідують мене, і хай я не засоромлюся. Хай побояться вони, та хай не побоюся я. Наведи на них поганий день, побий їх подвійним побиттям.

Так говорить Господь: Іди і стань в брамах синів твого народу, ті, що ними входять царі Юди, і ті, якими виходять, і в усіх брамах Єрусалима, і скажеш їм: Послухайте Господнє слово, царі Юди, вся Юдеє і весь Єрусалиме, ви, що входите цими брамами, так говорить Господь: Бережіть ваші душі й не носіть тягарів у суботній день, і не виходьте брамами Єрусалима, і не виносіть тягарів із ваших домів у суботній день, і не робіть жодного діла. Святіть суботній день, як Я і заповів вашим батькам. Та вони не послухалися і не нахилили свого вуха, а зробили свою шию твердою — більше за їхніх батьків, щоб не слухатися Мене і не прийняти напоумлення. І буде, коли ви справді послухаєте Мене, — говорить Господь, — щоб у суботній день не проносити тягарів через брами цього міста, а щоб святити день суботній, щоб не робити жодного діла, то входитимуть через брами цього міста царі та володарі, які сидять на престолі Давида, і сидять на колісницях і конях, — вони і їхні володарі, мужі Юди і ті, що живуть в Єрусалимі, і це місто буде заселене навіки. І прийдуть з міст Юди і довкола Єрусалима, і з землі Веніаміна, і з рівнини, і з гори, і з тієї країни, що до півдня, несучи всепалення, і жертви, і манаа , і ладан, несучи хвалу до Господнього дому.

І буде, що коли Мене не вислухаєте, щоб святити суботній день, щоб не носити тягарів і не проходити крізь брами Єрусалима в суботній день, то запалю вогонь у його брамі, і він пожере вулиці Єрусалима, і не погасне.

Слово, що було до Єремії від Господа, кажучи: Устань і спустися до дому гончаря, і там послухай Мої слова. І я спустився до дому гончаря, і ось він робить діло на каменях. І впала посудина, яку він робив своїми руками, та він знову зробив другий такий самий посуд, — так, як до вподоби йому зробити. І було до мене Господнє слово, кажучи: Хіба Я не зможу з вами зробити так, як цей гончар, доме Ізраїля? Ось ви є, як глина гончаря в Моїх руках.

Коли Я виголошу рішення на народ чи на царство, щоб їх вигубити і знищити, а той народ відвернеться від свого зла, то Я розкаюся за зло, яке Я задумав їм зробити. І коли Я викажу рішення на народ і на царство, щоб збудувати і щоб насадити, і вчинять зло переді Мною, щоб не послухатися Мого голосу, то Я розкаюся за добро, яке Я вирішив їм зробити. І тепер скажи мужам Юди і тим, що живуть в Єрусалимі: Ось Я приготовляю на вас зло і задумую на вас задум. Нехай же кожний відвернеться від своєї поганої дороги і зробіть ваші задуми добрими. А вони сказали: Станьмо, як мужі, бо підемо за нашими відступами, і кожний робитиме те, що миле його поганому серцю! Через це так говорить Господь: Запитайте в народах: Хто таке чув? Дуже страшним є те, що зробила дівиця-Ізраїль. Чи забракне виступів на камені, чи снігу на Лівані? Хіба вода, несена сильним вітром, зверне вбік? Однак Мене забув Мій народ, намарно вони курили ладан. І ослабнуть на своїх дорогах, вічних стежках, щоб піти стежками, що не мають дороги, якою ходити, щоб поставити їхню землю на знищення і вічне сичання. Усі, що проходять через неї, жахнуться і киватимуть своєю головою. Я розсію їх перед обличчям їхніх ворогів, як вітер палючий, покажу їм день їхнього знищення.

І вони сказали: Давайте, зробимо задум проти Єремії, бо не загине закон священика і рада розумного, і слово пророка. Давайте поб’ємо його язиком і почуємо всі його слова.

Вислухай мене, Господи, і вислухай голос мого оправдання. Чи віддається злом за добро? Адже вони сказали слова до моєї душі та сховали переді мною їхню кару. Згадай, як я стояв перед Твоїм обличчям, щоб сказати про них добро, щоб відвернути від них Твій гнів. Через це видай їхніх синів на голод і збери їх до рук меча. Хай їхні жінки будуть бездітними і вдовами, а їхні мужі хай будуть знищені смертю, а їхні молоді хай упадуть на війні від меча. Хай буде крик у їхніх домах! Ти раптово наведеш на них розбійників, бо вони приготували слово, щоб мене схопити, і приховали напроти мене пастки. А Ти, Господи, пізнав усяку їхню раду проти мене на смерть. Не зроби безвинними їхні неправедності перед Твоїм обличчям і не зітри їхніх гріхів. Нехай їхня слабкість буде перед Тобою, у час Твого гніву вчини з ними.

Тоді Господь сказав мені: Іди і придбай зліплений глиняний посуд, і приведеш зі старійшин народу та зі священиків, і вийдеш до цвинтаря синів їхніх синів, що є при вході до Харсіт-брами , і прочитай там усі слова, які лиш тобі скажу, і промовиш: Послухайте Господнє слово, царі Юди, мужі Юди і ви, що живете в Єрусалимі, і що проходите крізь ці брами. Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Ось Я наводжу зло на це місце так, що в кожного, хто це почує, задзвенить у його вухах, тому що Мене залишили і чужим зробили це місце, і в ньому приносили ладан чужим богам, яких не знали вони та їхні батьки, і царі Юди наповнили це місце невинною кров’ю та збудували висоти Ваалові, щоб палити своїх синів у вогні, чого Я не заповів і не задумав у Моєму серці. 6— Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і це місце більше не назветься: Падіння і Цвинтар сина Еннома, але: Цвинтар різанини! І витну раду Юди і раду Єрусалима на цьому місці, і повалю їх мечем перед їхніми ворогами та рукою тих, що шукають їхніх душ, і дам їхніх мерців на їжу птахам неба і звірам землі. І поставлю це місто на знищення і на сичання. Кожний, хто проходить через нього, буде засмучений і засвистить над усією його раною.

І їстимуть тіла їхніх синів і тіла їхніх дочок, і кожний їстиме тіло свого ближнього в оточенні та в облозі, якою оточать їх їхні вороги. І розіб’єш посуд перед очима мужів, що вийшли з тобою, і скажеш: Так говорить Господь: Так розіб’ю цей народ і це місто, як розбивається глиняний посуд, який не можна більше відновити. Так зроблю із цим місцем, — говорить Господь, — і з тими, що в ньому живуть, щоб поставити це місто як те, що впало. І доми Єрусалима, і доми царів Юди будуть, як і це занепале місце, нечисте в усіх домах, в яких приносили ладан на їхніх дахах усьому небесному війську і звершували жертви виливання чужим богам.

І Єремія прийшов від Падіння, куди послав його Господь, щоб там пророкувати, і став у дворі Господнього дому, і сказав усьому народові: Так говорить Господь: Ось Я наводжу на це місто і на ці села все зло, яке Я виказав проти нього, бо твердою зробили свою шию, щоб не слухатися Моїх заповідей.

І почув Пасхор, син Еммира, священик, а цей поставлений був володарем Господнього дому, як Єремія пророкував ці слова. І вдарив його, і кинув його в яму, що була в брамі окремого горішнього дому, який був у Господньому домі. І Пасхор вивів Єремію з ями, і сказав йому Єремія: Не Пасхором назвав Господь твоє ім’я, але Переселенцем. Тому що так говорить Господь: Ось Я даю тебе на переселення з усіма твоїми друзями, і вони впадуть від меча їхніх ворогів, і твої очі побачать! А тебе і всього Юду Я дам у руки царя Вавилону, і переселять їх, і поб’ють їх мечами. І дам усю силу цього міста, усі його труди і всі скарби царя Юди в руки їхніх ворогів, і приведуть їх до Вавилону. І ти, і всі, що живуть у твоєму домі, підете в полон, і там у Вавилоні помреш і будеш похований, — ти і всі твої друзі, яким ти пророкував неправду.

Господи, Ти мене обманув, і я обманений, Ти скріпився і переміг. Я став посміховищем, я закінчував кожний день висміяним. Бо я сміятимуся моїм гірким словом, прикличу невірність і страждання, бо Господнє слово стало мені на погорду і на сміх увесь мій день. І я сказав: Не назву Господнє Ім’я і більше не говоритиму Його Іменем. Та воно було, як вогонь, що горить, що палає в моїх костях, і я ослаб з усіх сторін, і не можу стерпіти. Адже я почув напади багатьох, що зібралися довкола: Змовтеся і змовмося проти нього, усі мужі, його друзі! Стережіть його задум, може буде обманений, і здолаємо його, і одержимо нашу помсту на ньому. І Господь з ним, як сильний борець. Через це вони переслідували і не змогли пізнати. Вони були дуже засоромлені, бо не пізнали своїх принижень, які навіки не забудуться.

Господи, що досліджуєш праведне, що знаєш нирки і серця, нехай побачу я помсту, що від Тебе на них, бо Тобі я відкрив мої захисні промови. Співайте Господу, хваліть Його, бо Він вирвав душу бідного з руки тих, що роблять зло!

Проклятий день, в якому я народився в ньому. День, в який мене породила моя мати, хай не буде милий. Проклята людина, що сповістила моєму батькові, кажучи: Тобі народився хлопчик, радісний день! Нехай та людина буде, як міста, які Господь знищив у гніві й не розкаявся, нехай почує крик вранці та голосіння в полудень, бо не вбив мене в лоні, і не стала мені моя мати моїм гробом і лоном вічного зачаття. Чому це я вийшов із лона, щоб побачити страждання та болі, і мої дні закінчилися в соромі?

Слово, що було від Господа до Єремії, коли до нього цар Седекія послав Пасхора, сина Мелхії, і Софонію, сина священика Маассея, кажучи: Запитайся за нас Господа, бо цар Вавилону виступив проти нас, чи вчинить Господь за всіма своїми гідними подиву ділами, і той відійде від нас? І сказав їм Єремія: Так скажете Седекії, цареві Юди: Так говорить Господь: Ось Я відвертаю воєнну зброю, якою ви воюєте з халдеями, що оточили вас ззовні муру, до середини цього міста, і Я воюватиму проти вас простягненою рукою і сильною рукою з гнівом і великою люттю, і Я поб’ю великою смертю всіх, що живуть у цьому місті, людей і худобу, і вони помруть. І після цього, — говорить Господь, — видам Седекію, царя Юди, його слуг і народ, що залишився в цьому місті від смерті, від голоду і від меча, у руки їхніх ворогів, які шукають їхню душу, і порубають їх вістрям меча. Не пощаджу їх і не помилую їх.

І промовиш до цього народу: Так говорить Господь: Ось Я дав перед вашим обличчям дорогу життя і дорогу смерті. Хто перебуває в цьому місті, помре від меча і від голоду, а хто вийде, щоб пристати до халдеїв, які вас оточили, житиме, і душа такого буде, як здобич, та житиме. Тому що Я скріпив Моє обличчя проти цього міста на зло, а не на добро. Воно буде видане в руки царя Вавилону, і він його спалить вогнем. Доме царя Юди, послухайте Господнє слово! Доме Давида, так говорить Господь: Чиніть вранці суд і вихопіть пограбованого з руки того, що йому чинить зло, щоб Мій гнів не піднявся як вогонь і не розгорівся, і не буде того, хто загасить. Ось Я до тебе, що живеш у долині Сор на рівнині, що говорите: Хто нас залякає? Чи хто ввійде до нашого помешкання? Та Я запалю вогонь у його лісі, і він пожере все, що довкола нього.

Так говорить Господь: Іди і спустися до дому царя Юди, і скажеш там це слово. Ти скажеш: Послухай Господнє слово, царю Юди, що сидиш на престолі Давида, ти, твій дім, твій народ і ті, що входять цими брамами! Так говорить Господь: Робіть суд і праведність, і вирвіть пограбованого з руки того, що йому чинить зло, і не гнітіть чужинця, сироту та вдову, і не будьте безбожні, і не проливайте невинну кров на цьому місці. Тому що, якщо ви справді виконаєте це слово, то входитимуть через брами цього дому царі, які сидять на престолі Давида, і які сидять на колісницях і конях, — вони, їхні раби та їхній народ. Якщо ж не виконаєте цих слів, Я Собою поклявся, — говорить Господь, — що цей дім буде на спустошення. Бо так говорить Господь проти дому царя Юди: Ти для Мене — Ґалаад, початок Лівану. Я тебе зроблю пусткою, незаселеними містами. І наведу на тебе винищувачів, мужа і його сокиру, і вирубають твої вибрані кедри, і кинуть у вогонь.

І народи перейдуть через це місто, і кожний скаже до свого ближнього: Чому Господь так учинив із цим великим містом? І відкажуть: Тому що залишили завіт свого Господа Бога і поклонялися чужим богам, і їм служили. Не оплакуйте померлого і не голосіть над ним. Радше оплакуйте того, хто вийшов, бо більше не повернеться і не побачить землю своєї батьківщини.

Тому що так говорить Господь проти Селлима, сина Йосії, що царює замість Йосії, свого батька, який вийшов із цього місця: Він більше сюди не повернеться, але в місці, куди Я його переселив, там помре і цю землю більше не побачить. Він, що будує свій дім не з праведністю і свої горішні покої не із судом, даром використовує свого ближнього і не віддасть йому винагороди. Ти збудував собі гарний дім, верхні покої просторі, розділені вікнами, оббиті кедром і помальовані на червоно. Чи ти царюватимеш, бо ти розсердився через Ахаза, твого батька? Не їстимуть і не питимуть! Краще булоб, щоб ти чинив суд і справедливість.

Не пізнали вони, не звершували суд пригнобленому, ані суд бідному. Хіба це не є так, тому що ти Мене не знаєш? — говорить Господь. Ось твої очі не є звернені до добра, ані твоє серце, але до твоєї зажерливості й до невинної крові, щоб її пролити, і до неправедності, і до вбивства, щоб його чинити? Через це так говорить Господь проти Йоакима, сина Йосії, царя Юди: Горе на цього мужа! Його не оплакуватимуть: О, брате! І не голоситимуть над ним: Горе, пане! 19— Похороном осла він буде похований, як витягнуть, буде покинутий по тому боці брами Єрусалима.

Піднімися до Лівану і закричи, і до Васану видай свій голос, і закричи на другий бік моря, бо розбиті всі твої коханці. Я заговорив до тебе у твоєму переступі, а ти сказав: Не Послухаю. Це твоя дорога з твоєї молодості, ти не послухав Мого голосу. Вітер пасе всіх твоїх пастухів, і твої коханці підуть у полон. Бо тоді ти застидаєшся і засоромишся всіх тих, що тебе люблять. Ти, що живеш на Лівані, що загніздився в кедрах, застогнеш, коли на тебе прийдуть великі болі — як тієї, що народжує. Живу Я, — говорить Господь, — якщо, будучи, буде Єхонія, син Йоакима, царя Юди, печаттю на Моїй правій руці, Я звідти тебе вирву і видам тебе в руки тих, що шукають твою душу, що ти боїшся їхнього обличчя, — у руки халдеїв. І вижену тебе і твою матір, що тебе породила, у землю, де ти там не народився, і там помрете. А вони не повернуться в землю, яку вони бажають своїми душами. Єхонія став без пошани, як посуд, якого не потрібно, він викинений і вигнаний у землю, якої не знає. Земле, земле! Послухай Господнє слово: Впиши цього чоловіка, як вигнану людину, бо з його насіння не виросте той, хто сидить на престолі Давида, який ще є володарем в Юди!

О, пастухи, які розганяєте і нищите овець свого стада! Через це так говорить Господь про тих, що пасуть мій народ: Ви розсіяли Моїх овець і вигнали їх, і ви їх не відвідали! Ось Я помщуся на вас за лукавими вашими задумами. І Я зберу тих, що залишилися, з Мого народу з усієї землі, куди Я їх туди вигнав, і поставлю їх у їхньому пасовиську, і виростуть, і розмножаться. І підніму їм пастирів, які їх пастимуть, і не боятимуться більше, ані не жахатимуться, — говорить Господь. Ось приходять дні, — говорить Господь, — і підніму Давидові праведну парость, і царюватиме цар, і буде розумний, і зробить суд та праведність на землі. У його дні Юда врятується, й Ізраїль замешкає у впевненості, і це Ім’я, яким його назве Господь у пророках: Йоседек.

Моє серце розбите, у мені сколихнулися всі мої кості, я став, як розбитий чоловік і як чоловік, охоплений вином перед обличчям Господа і перед обличчям краси Його слави. Бо від обличчя цих заплакала земля, висохли пасовиська пустелі, і їхній біг був поганий, і їхня сила — не така. Бо пророк і священик осквернилися, і Я побачив їхнє лукавство в Моєму домі. Через це нехай їхня дорога буде їм на ковзання в темряві, і вони поковзнуться і впадуть на ній. Бо Я наведу на них зло в рік їхніх відвідин.

І в пророках Самарії Я побачив беззаконня. Вони пророкували Ваалом і звели народ Мій, Ізраїль. І в пророках Єрусалима Я побачив страшне, як чинили перелюб і ходили в брехні та підтримували руки язичників, щоб кожний не відвернувся від своєї поганої дороги. Для Мене всі стали, як Содом, і ті, що в ньому живуть, як Гоморра! Через це так говорить Господь: Ось Я годую їх болем і напою їх гіркою водою, бо від єрусалимських пророків вийшло осквернення всієї землі.

Так говорить Господь, Вседержитель: Не слухайте слів пророків, бо вони обманюють видіннями, вони говорять від свого серця, а не від Господніх уст. Говорять до тих, що відкинули Господнє слово: Мир буде вам! І всім, що ходять за їхніми бажаннями, кожному, хто ходить за оманою їхнього серця, вони сказали: На тебе не прийде зло! Бо хто став у Господній раді й побачив Його слово? Хто прислухався і почув? Ось трясіння від Господа і гнів виходить на потрясіння, прийде зібраним проти безбожних. І Господній гнів більше не повернеться, аж доки не зробить це, і аж доки не підніме це за задумом свого серця. У кінці днів це пізнають. Я не посилав пророків, а вони побігли. Я не говорив до них, а вони пророкували. І якщо б вони стали в Моїй справі, і вислухали Мої слова, то Я відвернув би Мій народ від їхніх лукавих задумів.

Я є Бог, Який перебуває близько, — говорить Господь, — а не Бог, що вдалині. Якщо хтось сховається в схованках, чи Я його не побачу? Хіба Я не наповняю небо і землю? — говорить Господь. Я почув те, що говорять пророки, які фальшиво пророкували Моїм Іменем, кажучи: Я побачив сон! Аж доки буде омана в серці пророків, що пророкують, і в їхньому пророкуванню бажання їхнього серця? 27— Які задумують, що забулося Моє Ім’я в їхніх снах, які розповідають кожний своєму ближньому! Як і їхні батьки, вони забули Моє Ім’я через Ваала. Пророк, в якого є сон, нехай розповість свій сон, а в кого Моє слово до нього, нехай розкаже Моє слово в правді. Чим є полова відносно зерна? Хіба Мої слова не як вогонь і як сокирка, що розбиває камінь? Через це Господь Бог говорить: Ось Я проти пророків, що крадуть Мої слова кожний у свого ближнього. Ось Я проти пророків, що беруть пророцтва язика і мають своє сновидіння. Ось Я проти пророків, які пророкують оманливі сни і їх розповідають, і вони звели Мій народ своєю брехнею і своїми обманами, та Я їх не посилав, і Я їм не заповідав, і вони не принесуть жодної користі цьому народові.

Якщо ж цей народ чи пророк, чи священик запитають тебе: Який Господній тягар? То скажеш їм: Ви є тягар! І скину вас, — говорить Господь. І пророк, і священик, і народ, які скажуть: Господній тягар, — помщуся тій людині та його домові. Так скаже кожний своєму ближньому і кожний своєму братові: Що відповів Господь? Що сказав Господь? І більше не назвете «Господній тягар», бо тягарем для чоловіка буде слово і «що сказав Господь Бог наш?»! Через це так говорить Господь Бог: Тому що ви сказали це слово «Господній тягар», то Я послав до вас, кажучи: Не говоритимете «Господній тягар»! Через це ось Я беру і скидаю вас і місто, яке Я дав вам і вашим батькам, і дам на вас вічну погорду і вічне безчестя, яке не забудеться. 7 Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і більше не скажуть: Живе Господь, Який вивів дім Ізраїля з єгипетської землі! — 8 але: Живе Господь, Який зібрав усіх нащадків Ізраїля з північної землі та з усіх країн, куди їх туди вигнав, і повернув їх у їхню землю.

Господь мені показав два кошики смоківниць, що лежать перед лицем Господнього храму після того, як Навуходоносор, цар Вавилону, відселив з Єрусалима Єхонію, сина Йоакима, царя Юди, і володарів, і ремісників, і в’язнів, і багатих, і повів їх до Вавилону. Один кошик дуже добрих смоківниць, як ранні смоківниці, і другий кошик дуже поганих смоківниць, які не можна їсти через їхню непридатність. І сказав мені Господь: Що ти бачиш, Єреміє? І я сказав: Смоківниці. Гарні, дуже гарні, і погані, дуже погані, які не їдять через їхню непридатність.

І було до мене Господнє слово, кажучи: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Так, як ці гарні смоківниці, так пізнаю виселенців Юди, яких Я відіслав із цього місця до землі Халдеїв на добро. І скріплю Мої очі на них на добро, і поверну їх до цієї землі, і збудую їх, а не знищу, і насаджу їх, а не виполю. І дам їм серце, щоб вони Мене знали, бо Я є Господь, і вони будуть Мені народом, а Я буду їм Богом, бо навернуться до Мене всім їхнім серцем. І як смоківниці погані, які не їдять через їхню непридатність, — так говорить Господь, — так видам Седекію, царя Юди, і його вельмож, і залишений Єрусалим, тих, хто залишився в цій землі, і тих, які живуть у Єгипті. І дам їх на розсіяння по всіх царствах землі, і на погорду, на притчу, на ненависть і на прокляття в кожному місці, куди Я їх туди вигнав. І нашлю на них меч, голод і смерть, аж доки не зникнуть із землі, яку Я їм дав.

Слово, що було до Єремії про весь народ Юди в четвертому році Йоакима, сина Йосії, царя Юди, яке він сказав усьому народові Юди і тим, що живуть у Єрусалимі, кажучи: У тринадцятому році Йосії, сина Амоса, царя Юди, і аж до цього дня — двадцять три роки — я говорив до вас, устаючи вдосвіта й промовляючи: Я посилав до вас Моїх рабів, пророків, посилаючи вдосвіта, та ви не прислухалися і не сприймали вашими вухами, кажучи: Відверніться кожний від своєї поганої дороги і від ваших злих задумів, і житимете на землі, яку Я дав вам і вашим батькам від віку і до віку. Не йдіть за чужими богами, щоб їм служити і їм поклонятися, щоб ви не викликали в Мене гніву ділами ваших рук, щоб Я вам не вчинив зло! Та ви не послухали Мене. Через це так говорить Господь: Тому що ви не повірили Моїм словам, ось Я посилаю і заберу батьківщину з півночі, і приведу їх у цю землю і на тих, що живуть на ній, і на всі народи, що довкола неї, і спустошу їх, і дам їх на знищення і на сичання, і на вічну погорду. І знищу в них голос радості й голос веселості, голос молодого і голос молодої, запах мира і світло світильника. І вся земля буде на знищення, і вони служитимуть народам сімдесят років. А коли закінчаться сімдесят років, то помщуся на тому народі й поставлю їх на вічне знищення. І наведу на ту землю всі Мої слова, які Я сказав проти неї, — усе, що записане в цій книзі.

(14) Те, що пророкував Єремія проти народів Елама. (15) Так говорить Господь: Нехай зломиться лук Елама, вершина їхньої влади. (16) І наведу на Елам чотири вітри із чотирьох кінців неба, і розсію їх усіма цими вітрами, і не буде народу, куди не підуть вигнанці Елама. (17) І налякаю їх перед їхніми ворогами, що шукають їхню душу, і наведу на них зло за гнівом Моєї люті, і нашлю на них Мій меч, аж доки їх не вигублю. (18) І поставлю Мій престол в Еламі, і пошлю звідти царя і вельмож. (19) І буде, що в кінці днів поверну полон Елама, — говорить Господь.

На початку, коли царював цар Седекія, було таке слово про Елам.

Єгиптові проти сили фараона Нехао, царя Єгипту, який був біля ріки Євфрат в Хархамісі, якого побив Навуходоносор, цар Вавилону, у четвертому році Йоакима, царя Юди. Візьміть зброю і щити, і вступайте в бій! Засідлайте коней, сядьте, вершники, і станьте у ваших шоломах! Поставте списи й одягніть ваші панцирі! Як то, що вони бояться і відходять назад? Тому що їхні сильні побиті. Втечею втекли і не повернулися, оточені звідусіль, — говорить Господь.

Хай не втікає швидкий, і хай сильний не рятується. На півночі біля Євфрату вони ослабли, упали. Хто цей, що підійде, як ріка, і пошле воду хвилями, як ріки? Вода Єгипту підніметься, як ріка, і він сказав: Піду і покрию землю, і знищу тих, що на ній живуть. Сядьте на коней, приготуйте колісниці! Вийдіть, бійці-ефіопці та лівійці, озброєні щитами! І людійці, візьміть, натягніть лук. І той день для нашого Господа Бога — день помсти, щоб помститися своїм ворогам, і Господній меч пожере, і він насититься, і оп’яніє від їхньої крові, бо жертва Господеві від північної землі біля ріки Євфрат. Піди, Ґалааде, і візьми мазь для дівиці, дочки Єгипту. Надаремно помножив ти свої ліки, тобі немає користі. Народи почули твій голос, і земля наповнилася твоїм криком, бо боєць ослаб проти бійця, разом обидва впали.

Те, що Господь сказав рукою Єремії, щоби цар Вавилону пішов побити єгипетську землю. Сповістіть у Маґдолоні й сповістіть у Мемфісі, скажіть: Встань і приготуйся, бо меч пожер твої дерева! Чому втік Апіс? Твоє вибране теля не залишилося, бо Господь його ослабив. І твоя сила-силенна послабла і впала, і кожний говорив своєму ближньому: Встаньмо і повернімося до нашого народу, до нашої батьківщини, від лиця грецького меча! Назвіть ім’я фараона Нехао, царя Єгипту: Саон-Есві-Емоед. Живу Я, — говорить Господь Бог, — бо прийде так, як Ітавурій в горах і як Кармил у морі. Зроби собі посуд відселення, ти, що живеш, дочко Єгипту, бо Мемфіс буде на знищення і буде спалений, щоб не було в ньому жителів.

Єгипет — прикрашене теля, на нього прийшло знищення з півночі. І його найманці в ньому, як годовані телята, тому-то й вони відвернулися і одностайно втекли, не встояли, бо на них прийшов день знищення і час їхньої помсти. Голос, наче в змії, що сичить, бо підуть по піску. Прийдуть проти нього із сокирами, як ті, що рубають дерева. Вирубають його ліс, — говорить Господь, — бо не опишеться їх число, бо він буде численніший за сарану, і їм немає числа. Засоромилася дочка Єгипту, вона видана в руки народу з півночі. Ось Я помщуся Амонові, його синові, на фараоні й на тих, що на нього надіються.

Ти ж не бійся, Мій рабе Якове, і не лякайся, Ізраїлю, тому що ось Я спасаю тебе здалека і твоє насіння із землі їхнього полону! І повернеться Яків, і буде в спокої, і спатиме, і не буде того, хто йому спричиняє клопіт. Не бійся, Мій рабе Якове, — говорить Господь, — бо Я з тобою. Адже зроблю завершення в кожному народі, до яких Я тебе туди вигнав, тобі ж не дам пропасти. І напоумлю тебе на суд, і безкарним тебе таки не залишу.

Господнє слово, яке Він сказав проти Вавилону. Сповістіть між народами і явним зробіть, і не сховайте, скажіть: Взятий Вавилон, засоромлений безстрашний Вил, розкішна Мародах видана. Бо прийшов на неї народ із півночі. Цей поставить її землю на знищення, і в ній не буде мешканця — від людини і аж до худоби. У ті дні і в той час прийдуть сини Ізраїля, разом вони і сини Юди. Вони будуть усе ходити та плакати , шукаючи свого Господа Бога. Вони випитають дорогу аж до Сіону, бо туди звернуть своє обличчя. І підуть, і втечуть до Господа Бога, бо вічний завіт не забудеться.

Мій народ став винищеними вівцями, їхні пастирі відкинули їх, на горах дали їм заблудити, з гір вони пішли на пагорби, забули своє стійло. Усі, що їх знаходять, їх вигублюють, їхні вороги сказали: Не залишимо їх! Тому що вони згрішили проти Господа. Пасовисько праведності тому, що збирає їхніх батьків.

Відчужіться з-посеред Вавилону і від землі халдеїв, вийдіть і станьте як змії перед обличчям овець. Бо ось Я піднімаю збори народів із землі північної проти Вавилону, і встануть у лави проти нього. Там він буде схоплений, як стріла вправного бійця порожньою не повернеться. І Халдея буде на розграбування, усі, що її грабують, наситяться. Бо ви зраділи і вихвалялися, грабуючи Мій спадок, тому що ви скакали, як телята в траві, і кололися рогами, як бики. Дуже засоромлена ваша матір, матір для добра, вона остання з народів, спустошена. Від Господнього гніву не буде заселена і буде вся на знищення, і кожний, хто проходить через Вавилон, буде засмучений, і засичать над усією його раною. Станьте в лави проти Вавилону довкола всі, що натягаєте лук. Стріляйте проти нього, не щадіть ваших стріл. Заплещіть проти нього. Ослабіли його руки, упали його укріплення, і його мур розвалений. Бо помста від Бога, мстіть проти нього. Зробіть йому так, як він робив. Вигубіть насіння з Вавилону і того, хто тримає серпа в час жнив. Від лиця грецького меча кожний повернеться до свого народу, і кожний втече до своєї землі.

Ізраїль — заблукана вівця, вовки його вигнали. Першим з’їв його цар Ассирії і ось останній його кості цар Вавилону. Через це так говорить Господь: Ось Я помщуся на цареві Вавилону і на його землі, так, як Я помстився на цареві Ассура. І поверну Ізраїль до його пасовиська, і пастиметься в Кармилі, і на горі Єфрема, і в Ґалааді, і його душа насититься. У ті дні і в той час шукатимуть неправедності Ізраїля, і не буде, і гріхів Юди, і не знайдуться, бо буду милосердним до тих, що залишилися на землі, — говорить Господь. Гірко піди на нього і на тих, що живуть у ньому. Помстися, мечу, і вигуби, — говорить Господь, — і чини за всім, що Я тобі заповідаю. Голос війни і велике побиття в землі халдеїв.

Яким чином розбитий і розторощений молот усієї землі? Як Вавилон став знищеним у народах? Прийдуть на тебе, і захоплений будеш, Вавилоне, і не взнаєш. Тебе знайдено, і ти захоплений, бо ти противився Господу. Господь відкрив Свій скарб і виніс посуд Свого гніву, адже діло Господу Богові в землі халдеїв, бо прийшли її часи. Відкрийте його скарбниці, обшукайте його, як печеру, і вигубіть його, хай не залишиться йому останку. Висушіть усі його плоди, і нехай підуть на заріз. Горе їм, бо приходить їхній день і час їхньої помсти.

Голос втікачів і тих, що врятувалися із землі Вавилону, щоб сповістити в Сіоні помсту від нашого Господа Бога. Скличте численних проти Вавилону, кожного, хто натягає лук. Станьте в лави проти нього довкола, щоб у ньому не було того, хто спасається. Віддайте йому за його ділами, за всім, що він робив, зробіть йому, бо він повстав проти Господа Бога, Святого Ізраїля. Через це впадуть його молоді на його дорогах, і всі його військові мужі будуть скинені, — сказав Господь. Ось Я проти тебе зарозумілого, — говорить Господь, — бо приходить твій день і час твоєї помсти. І знеможе твоя гордість, і впаде, і не буде того, хто його піднімає. І запалю вогонь у його лісі, і він пожере все, що довкола нього.

Так говорить Господь: Сини Ізраїля і сини Юди разом були пригноблені, усі, що їх полонили, їх пригнобили, бо не забажали їх відпустити. І хто їх визволяє — Сильний, Господь Вседержитель Його Ім’я. Він таки звершить суд над тими, хто Йому протистоїть, щоби знищити землю, і Він викличе обурення в тих, що живуть у Вавилоні. Меч проти халдеїв і проти тих, що живуть у Вавилоні, і проти його вельмож, і проти його розумних. Меч проти його бійців, і вони ослабнуть. Меч проти їхніх коней і проти їхніх колісниць. Меч проти їхніх бійців і проти збентежених, що посеред нього, і вони будуть, наче жінки. Меч проти його скарбів, і вони будуть розсіяні. Проти його води, і вони засоромляться, бо це земля бовванів, і в островах, де вихвалялися. Через це привиди заселяться на островах, і замешкають у ньому дочки сирен. Не буде він більше навіки заселеним. Так, як Бог знищив Содом, Гоморру і тих, що жили біля них, — сказав Господь, — так там людина не замешкає, і людський син там не поселиться. Ось приходить народ із півночі, — великий народ і численні царі підведуться з кінця землі, які мають лука і меча. Він страшний, і не помилує. Їхній голос звучить, як море, вони їздитимуть озброєні на конях, наче вогонь на війну проти тебе, дочко Вавилону!

Цар Вавилону почув чутку про них, і ослабіли його руки. Його охопив смуток, болі, наче тієї, що народжує. Ось підніметься з Йордану до Етама, наче лев, бо швидко відімщу їм від нього і кожного молодого поставлю проти нього. Бо хто такий, як Я? І хто Мені протистоїть? І хто цей пастир, який стане перед Моїм обличчям? Через це послухайте Господню раду, яку Він радить проти Вавилону, і Його задуми, які Він задумав проти поселення халдеїв. Хіба не будуть знищені ягнята їхніх овець, хіба не буде винищене їхнє стадо. Бо земля затремтить від голосу здобуття Вавилону, і в народах почується крик.

Так говорить Господь: Ось Я піднімаю проти Вавилону і проти поселених халдеїв пекучий нищівний вітер. І пошлю проти Вавилону жорстоких людей, і вони його зневажать, і вигублять його землю. Горе проти Вавилону довкола в дні його зла. Нехай лучник натягає свій лук, і нехай накладе зброю той, у кого є в нього, не щадіть його молодих і вигубіть усю його силу, і впадуть у нього ранені в землі халдеїв, і прошиті ззовні. Тому що Ізраїль і Юда не став вдовою від їхнього Бога, від Господа Вседержителя, тоді як їхня земля сповнилася неправедності від святих Ізраїля.

Втікайте з-посеред Вавилону і рятуйте кожний свою душу, і не будьте відкинені в її неправедності, бо час його помсти є від Господа, Він дає йому відплату. Вавилон — золота чаша в руці Господа, що п’яною робить усю землю. Від його вина напилися народи, через це захиталися. І раптово впав Вавилон і став руїнами. Оплакуйте його, візьміть мазь для його ураження, чи якось вилікується!

Ми лікували Вавилон, а він не вилікувався. Ми його залишили і відійшли — кожний у свою землю, бо наблизився до неба його суд, піднявся аж до зірок. Господь виніс Свій вирок. Ходімо і сповістимо в Сіоні діла нашого Господа Бога! Приготуйте стріли, наповніть сагайдаки. Господь підняв дух царя мідійців, бо Його гнів проти Вавилону, щоби його вигубити, бо помста Господня, помста за Його храм. На стінах Вавилону підніміть знак, поставте сагайдаки, підніміть сторожу, приготуйте зброю, бо Господь взяв у руки і зробить те, що сказав проти тих, що живуть у Вавилоні, хто живе на великих водах і на багатстві своїх скарбів. По правді твій кінець приходить у твій поділ. Адже Господь поклявся Своєю рукою: Бо Я наповню тебе людьми, наче сараною, і закричать проти тебе ті, що приходять. Той, Хто творить землю Своєю силою, облаштовує Всесвіт Своєю мудрістю, Своїм розумом простягнув небо, голосом поставив шум води в небі й навів хмари з кінця землі, зробив блискавки на дощ і вивів світло зі Своїх скарбниць.

Кожна людина стала нерозумною від розуму, кожний золотар засоромився від своїх різьб, бо несправжніх вилили божків, немає в них духу. Безумним є, діла глуму, у час їхніх відвідин вони загинуть. Не така частка Якова, бо Той, Хто створив усе, Він є його спадком, Господь Йому Ім’я.

Ти Мені розкидаєш воєнну зброю, а Я розкину в тобі народи і вигублю царів з-поміж тебе, і розкину в тобі коня та його вершника, і розсію в тобі колісниці та їхніх вершників, і розсію в тобі молодого і дівчину, і розсію в тобі мужа і жінку, і розсію в тобі пастиря і його стадо, і розсію в тобі рільника та його рільництво, і розсію в тобі володарів і вождів. І віддам Вавилонові та всім поселеним халдеям усі їхні злодіяння, які вони вчинили проти Сіону перед вашими очима, — говорить Господь. Ось Я проти тебе, знищена горо, що нищила всю землю! І простягну Свою руку проти тебе, і скину тебе з каменя, і дам тебе, як спалену гору, і не візьмуть з тебе каменя на кут чи камінь на основу, адже будеш на знищення навіки, — говорить Господь.

Підніміть знак на землі, затрубіть трубою в народах, освятіть проти нього народи, закличте проти нього від Мене царства Арарет і Асханазів, поставте проти нього воєнні машини, підніміть проти нього коня, як сарана безліччю. Освятіть проти нього народи, царя мідійців і царів усієї землі, його володарів і всіх його вождів.

Затряслася земля, охоплена болями вона, тому що Господній задум постав проти Вавилону, щоб покласти вавилонську землю на знищення і її не заселити. Вавилонський вояк перестав воювати, сидітимуть вони там в облозі, їхня сила зранена, вони стали, наче жінки, його поселення спалені, його засуви розбиті. Наздоганяючий назустріч доганяючому буде гнатися, і вісник — назустріч вісникові, щоб сповістити цареві Вавилону, що його місто забране. При кінці його проходів вони були захоплені, і їхні складові частини спалені вогнем, і його мужі-вояки виходять. Тому що так говорить Господь: Доми царя Вавилону будуть змолочені, як тік у пору. Ще трохи, і прийдуть його жнива!

Він мене пожер, мене розділив, мене — легкий посуд — захопив Навуходоносор, цар Вавилону, поглинув мене, як дракон, наповнив своє черево моєю їжею. Мене вигнали. Мої біди і мої труднощі — на Вавилоні, — скаже той, хто живе в Сіоні, — і моя кров — на поселених халдеїв, — скаже Єрусалим.

Через це так говорить Господь: Ось Я судитиму твого ворога і відімщу твоєю помстою, і спустошу його море, і висушу його джерело, і Вавилон буде на знищення, і не буде поселений. Разом устали, як леви, і як левенята левів. В їхній гарячці Я дам їм напій і впою їх, щоб заснули і спали вічним сном, і не встали, — говорить Господь. Зведу їх, як ягнят на заріз і як баранів з козенятами. Як зловилася і схоплена була похвала всієї землі? Як став Вавилон на знищення в народах. Прийшло море на Вавилон у шумі своїх хвиль, і він був покритий. Його міста стали безводною і непрохідною землею, у ній ніхто не поселиться, і в ній не осяде людський син. І помщуся на Вавилоні, і виведу те, що він пожер, з його уст, і більше до нього не зберуться народи. І у Вавилоні впадуть ранені всієї землі.

Спасенні з землі, виходьте, не стійте! Ви, що далеко, згадайте Господа, і нехай Єрусалим прийде на ваше серце. Ми засоромилися, бо ми почули нашу зневагу, беззаконня покрило наше обличчя, чужинець увійшов до наших святощів, до дому Господа. Ось через це приходять дні, — говорить Господь, — і помщуся на його бовванах, і ранені впадуть по всій його землі. Бо якщо Вавилон підніметься, як небо, і якщо скріпиться висота його сили, то від Мене прийдуть ті, що його вигублюють, — говорить Господь.

Голос крику у Вавилоні й велике побиття в землі халдеїв, бо Господь знищив Вавилон і вигубив з-поміж нього великий голос, що шумить, як великі води, Він дав на вигублення його голос. Адже на Вавилон прийшло нещастя, схоплені його бійці, їхній лук переляканий, бо Бог їм відплачує, Господь справді відплачує йому. І Він оп’яняючим напоєм напоїть їхніх володарів, їхніх мудрих і їхніх вождів, — говорить Цар, Господь Вседержитель Ім’я йому! Так говорить Господь: Мур Вавилону, що був поширений, таки буде зруйнований , і його високі брами будуть спалені, і народи не трудитимуться надаремно, і народи ослабнуть у владі.

Слово, яке Господь заповів пророкові Єремії сказати Сареєві, синові Нирія, синові Маасея, коли він ішов від Седекії, царя Юди, до Вавилону в четвертому році його царства; Сарея ж був володарем над дарами. І Єремія записав усе зло, яке прийде на Вавилон, в одну книгу, усі ці записані слова про Вавилон. І сказав Єремія Сареєві: Коли прийдеш до Вавилону, і побачиш, і прочитаєш усі ці слова, то скажеш: Господи, Господи, Ти виказав проти цього місця, щоби його знищити і щоб не було в ньому тих, що живуть, від людини аж до худоби, бо знищення буде навіки. І буде, коли перестанеш читати цю книгу, то прив’яжеш до неї камінь і кинеш її на середину Євфрату, і скажеш: Так потоне Вавилон і не встане через присутність халдеїв , яких Я на нього наводжу!

Проти чужинців. Так говорить Господь: Ось води приходять з півночі й будуть рікою, що заливає, і заллє землю і її повноту, місто і тих, які в ньому живуть. І закричать люди, і закричать усі, хто живе на землі. Від голосу його навали, від зброї його ніг і від трясіння його колісниць, звуку його коліс не повернулися батьки до своїх синів через ослаблення їхніх рук у день, що приходить, щоби знищити всіх чужинців. І вигублю Тир і Сидон, і всіх позосталих їхніх союзників, бо Господь вигубить решту з островів. Приходить лисина на Ґазу, відкинений Аскалон і останок Енакіма. Аж доки рубатимеш, мече Господній? Аж доки не замовкатимеш? Повернися у свої піхви, спочинь і будь піднесений. Як же він стримається? Та ж Господь йому заповів піднятися проти Аскалону і проти тих, що на узбережжі, проти решти!

(8) До Ідумеї так говорить Господь: Немає більше мудрості в Темані, пропала рада в мудрих, відійшла їхня мудрість, (9) обманене їхнє обличчя. Копайте глибше для помешкання, ви, що живете в Дедані, бо тяжке він зробив. Я навів на нього в час, в який Я його відвідав. (10) Бо прийшли збирачі винограду, які не залишать тобі останку. Як злодії вночі, вони накладуть свою руку. (11) Адже Я скинув Ісава, відкрив їхнє скрите, не можуть сховатися. Загинули під рукою свого брата і свого сусіда, і не буде, (12) щоб залишався твій сирота, щоби жив, і вдови на Мене поклали надію. (13) Бо так говорить Господь: Для яких не було закону пити чашу, вони випили. І ти таки не залишишся безкарним. (14) Адже Я поклявся Собою, — говорить Господь, — бо непрохідною, зневаженою і проклятою землею будеш посеред нього, і всі її міста будуть пусті навіки.

(15) Я почув чутку від Господа, і послав послів до народів: Зберіться і станьте проти неї, підніміться на війну. (16) Малим поставив Я тебе в народах, зненавидженим у людях. (17) Твоя забава тебе наздогнала, розгнузданість твого серця розбила щілини каміння, захопила силу високого пагорба. Хоча він підняв своє гніздо вгору, як орел, та звідти тебе Я скину. (18) І Ідумея буде непрохідною, кожний, хто нею проходить засичить. (19) Так як знищено Содом, Гоморру та її околиці, — сказав Господь Вседержитель, — там людина не осяде, і там не оселиться людський син. (20) Ось він вийде, як лев з-посеред Йордану на місце Етана, бо швидко помщуся їм за неї. І над нею наставите молодь. Бо хто такий, як Я? І хто Мені протистоятиме? І хто цей пастир, який стане перед Моїм обличчям?

(21) Через це послухайте Господню пораду, яку Він дав проти Ідумеї, і Його задум, який Він замислив проти тих, що живуть у Темані: Хіба не зметені будуть найменші з овець, хіба не стане в неї непрохідним їхнє поселення. (22) Адже земля налякалася від звуку їхнього падіння, і вони зачули крик у морі Суф. (23) Ось погляне, як лев, і простягне крила над його твердинями. І в той день серце сильних Ідумеї буде, як серце жінки, що терпить болі народження.

Синам Аммона. Так сказав Господь: Хіба немає синів в Ізраїлі, чи немає в них спадкоємця? Чому Мелхол захопив Ґалаад, і їхній народ поселився в їхніх містах? Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і в Равваті дам почути воєнний заколот, і стануть непрохідною землею та на знищення, і його жертовники будуть спалені вогнем, й Ізраїль візьме свою владу. Закричи, Есевоне, бо знищено Ґай. Закричіть, дочки Раввата, підв’яжіться мішковиною і плачте, бо Мелхол піде у відселення — його священики і його володарі разом. Чому радієш рівнинами, нещасна дочко, що надієшся на свої скарби, чому говориш: Хто на мене найде? Ось Я несу на тебе страх з усієї твоєї околиці, — сказав Господь, — і розсієтеся кожний перед своїм обличчям, і не буде того, хто збирає.

(6) Кидарові, цариці двору, яку побив Навуходоносор, цар Вавилону. Так сказав Господь: Устаньте і підіть на Кидар, і наповніть синів Кедему страхом. (7) Їхні шатра і їхні вівці будуть забрані, їхній одяг і весь їхній посуд та їхніх ослів собі заберуть. І накличте на них знищення довкола. (8) Швидко втікайте, викопайте копанки на помешкання, ви, що сидите у дворі, бо проти вас зробив цар Вавилону раду і замислив проти вас задум. (9) Устань і піди проти народу, що безпечно сидить у спокої, в яких немає дверей, ані замків, ані засувів, самі мешкають. (10) І їхні верблюди будуть на пограбування, і безліч їхньої худоби — на знищення. І розвію їх усяким духом, обстриженими перед їхнім обличчям, з усякого іншого їхнього боку викличу їхню втечу, — сказав Господь. (11) І двір буде на поселення горобців і непрохідним навіки, там людина не поселиться, і там не замешкає син, що народиться.

(12) Для Дамаску. Застидався Імат і Арфад, бо почули погану чутку. Жахнулися, розлютилися, не можуть спочити. (13) Став слабким Дамаск, повернувся до втечі, його охопило тремтіння. (14) Як він не залишив хвалене місто, оселю, яку Я полюбив? (15) Через це впаде молодь на твоїх рівнинах, і всі твої військові мужі впадуть, — говорить Господь. (16) І запалю вогонь у мурі Дамаску, і він пожере дороги сина Адера.

Для Моава. Так сказав Господь: Горе на Навама, бо він загинув. Захоплено Каріятем, засоромлений Амасаґав і Атат. Немає вже зцілення Моавові, в Есевоні задумано зло проти нього. Ми його вирубали з-посеред народів, і, гинучи, загине, — за тобою піде меч. Бо голос тих, що закричали з Оронема, згуба і велике побиття. Розбитий Моав, сповістіть в Зоґорі. Бо Алаот наповнено плачем, він піде, плачучи, дорогою Оронема, ви почули плач побиття. Втікайте і рятуйте ваші душі, і будете, як дикий осел у пустелі. Тому що ти поклав надію на твої оборони, ти будеш захоплений. І Хамос піде в переселення, його священики і його володарі разом. І прийде знищення на всяке місто, воно не врятується, і двір буде знищений, і рівнина буде знищена, як і сказав Господь.

Дайте знаки Моавові, бо буде торкнутий дотиком, і всі його міста стануть непрохідними. Звідки в ньому мешканець? Проклятий той, хто недбайливо чинить Господні діла, що витягає свій меч від крові. Спинився Моав від дитинства і поклав надію на свою славу, не наливав з посуду до посуду і у відселення не пішов. Через це залишився в ньому його смак, і його запах не пропав. Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і пошлю Йому тих, що нахиляють, і нагнуть його, роздроблять його посуд і виллють його напій.

І Моав застидається Хамоса, як і дім Ізраїля засоромився Ветиля, — вони, які надіялися на них. Як скажете: Ми сильні й людина сильна до воєнних діл? Знищений Моав, його місто, і його вибрана молодь пішла на заріз. Близько день Моава, щоб прийти, і його зло дуже швидке. Кивайте йому, усі, що довкола нього, усі, що бачите його ім’я. Скажіть: Як зламано славну палицю, палицю величності! Зійди від слави і сядь у мокроті, сидячи, побивайся, бо знищено Моав, прийшов на тебе той, хто розбиває твої твердині. Стій на дорозі та гляди, ти, що сидиш в Ароирі, і запитай того, хто втікає і спасається, і скажи: Що трапилося?

Засоромлений Моав, бо розбитий. Закричи і заголоси, сповісти в Арноні, що Моав загинув. І суд приходить на землю Місора на Хелона, на Рефаса і на Мофаата, на Девона, на Навава, на дім Девлатема, на Каріятем, на дім Ґамола, на дім Маона, на Каріот, на Восора і на всі далекі та близькі міста Моава. Розбитий ріг Моава, і його рука зламана. Напоїть його, бо він звеличився проти Господа. І Моав заплеще своїми руками, і на сміх буде і він. Хіба ж не на посміховисько тобі був Ізраїль? Чи був знайдений між твоїми крадежами, що ти воював проти нього? Ті, що живуть в Моаві, залишили міста і поселилися в скелях, стали, наче голубки, що гніздяться на скелях при устях печери.

Я почув гордість Моава, він дуже згордів своєю гордістю і своєю зарозумілістю, і його серце піднялося. Я ж пізнав його діла. Чи йому не досить, чи не так учинив. Через це закричіть на Моава звідусіль, закричіть на виснажених мужів Кір-Адаса. За плачем Язера за тобою заплачу, винограднику Севима! Твої галузки перейшли море, торкнулися міст Язера. На твій плід, на твій збір упало знищення. Усунено веселість і радість з Моавійської землі, і вино було у твоїх чавилах. Вранці не топтали, ані ввечері, не зробили ввечері. Від крику Есевона аж до Елеала їхні міста видали свій голос, від Зоґора аж до Оронема і Аґела Салісія, бо й вода Невріма буде висушена. І знищу Моав, — говорить Господь, — що йде до жертовника і приносить ладан своїм богам. Через це Моє серце Моавом заграє наче сопілкою, Моє серце проти людей Кір-Адаса заграє, наче сопілкою. Через те, що він зберіг, воно загинуло [від людини]. Усяку голову в кожному місці оголять, і всякі пагони будуть оголені, і всі руки битимуть себе в груди, і на всякому стегні буде мішковина. І на всіх дахах Моава та на його вулицях буде плач, бо Я розбив, — говорить Господь, — як глиняний посуд, який є непотребом. Як він змінився! Як Моав повернув спину! Моав засоромився і став посміховищем, і на гнів усім довкола нього.

Бо так сказав Господь: Забрано Аккаріот, і твердині забрані. І Моав гине від натовпу, бо звеличився проти Господа. Пастка, страх і яма на тебе, що сидиш у Моаві. Хто втікає від обличчя страху, упаде в яму, і хто виходить з ями, буде схоплений пасткою, бо Я це наведу на Моава в рік їхніх відвідин.

(1) Так сказав Господь, Бог Ізраїля: Візьми чашу цього нерозбавленого вина з Моєї руки і напоїш усі народи, до яких Я тебе до них посилаю, (2) і виблюють, і стануть безумні від лиця меча, який Я посилаю посеред них. (3) І я взяв чашу з Господньої руки, і я напоїв народи, до яких мене Господь послав до них: (4) Єрусалим, міста Юди, його царів і його володарів, щоб поставити їх на спустошення, на непрохідність і на освистання, (5) і фараона, царя Єгипту, і його рабів, і його вельмож, і весь його народ, (6) і всіх змішаних, і всіх царів чужинців, Аскалон, Ґазу, Аккарон, останок Азоту, (7) Ідумею, Моавітську землю, синів Аммона, (8) царів Тиру, царів Сидону, царів, що на другому боці моря, (9) Дедан, Теман, Рос і кожного обстриженого на своєму обличчі, (10) і всіх змішаних, що осіли в пустелі, (11) і всіх царів Елама, і всіх царів персів, (12) і всіх царів зі сходу, тих, що далеко, і тих, що близько, — кожного до свого брата, і всі царства, що на обличчі землі.

(13) І ти скажеш їм: Так сказав Господь Вседержитель: Пийте і сп’янійте! І виблюєте, і впадете, і не встанете від лиця меча, який Я посилаю посеред вас. (14) І буде, коли не схочуть прийняти чашу з твоєї руки, щоб пити, то скажеш: Так сказав Господь: Неодмінно питимете! (15) Бо в місті, в якому названо на ньому Моє Ім’я, Я починаю чинити зло, і ви жодним чином не очиститеся , бо Я закличу меча на тих, що сидять на землі.

(16) І ти пророкуватимеш проти них ці слова, і скажеш: Господь заговорить з гори, Він видасть Свій голос зі Своєї святині. Він скаже слово проти місця Свого, і дадуть відповідь, наче збирачі винограду. І на тих, що сидять на землі, (17) приходить вигублення, на частину землі, бо в Господа суд з народами, Він судиться з кожним тілом, тож безбожні були видані під меч, — говорить Господь. (18) Так сказав Господь: Ось приходить зло від народів на народ, і велика буря виходить з краю землі. (19) І будуть ранені Господом Господнього дня від краю землі й аж до краю землі. Не будуть поховані, будуть за гній на обличчі землі. (20) Закричіть, пастирі, і закличте! І бийтеся, овечі барани, бо виповнилися ваші дні до зарізу, і впадете так, як вибрані барани. (21) І пропаде втеча від пастирів і спасіння від овечих баранів. (22) Голос крику пастирів і крик овечих баранів, бо Господь вигубив їхні пасовиська, (23) і оселя миру пропаде з-перед обличчя гніву Мого обурення. (24) Він залишив, наче лев, своє лігвище, бо їхня земля стала непрохідною від лиця великого меча.

У володінні царя Йоакима, сина Йосії, було це слово від Господа: Так сказав Господь: Стань у дворі Господнього дому і скажеш усім юдеям, що приходять поклонитися в Господньому домі, усі слова, які Я тобі заповів їм сказати, не віднімеш жодного слова. Може послухають і відвернуться — кожний зі своєї поганої дороги, і спинюся від зла, яке Я замислюю їм зробити через зло їхніх задумів. І скажеш: Так сказав Господь: Якщо Мене не послухаєте, щоб ходити в Моїх заповідях, які Я дав перед вашим обличчям, щоб послухати слова Моїх рабів-пророків, яких Я посилаю до вас вдосвіта, і Я послав, та ви Мене не вислухали, і дам цей дім, як Силом, і місто дам на прокляття всім народам усієї землі.

І почули священики та фальшиві пророки і весь народ, як Єремія говорив ці слова в Господньому домі. І сталося, як Єремія перестав говорити все, що йому заповів Господь сказати всьому народові, то схопили його священики, фальшиві пророки і весь народ, кажучи: Нехай неодмінно помре! Тому що ти пророкував Господнім Іменем, кажучи: Так, як Силом, буде цей дім, і це місто опустіє від жильців. І весь народ зібрався проти Єремії в Господньому домі. І володарі Юди почули це слово, і прийшли з дому царя до Господнього дому, і сіли при вході до нової брами Господнього дому. І сказали священики та фальшиві пророки до володарів та до всього народу: Засудження смерті для цього чоловіка, бо він пророкував проти цього міста, як ви і почули вашими вухами.

І промовив Єремія до володарів і до всього народу, кажучи: Господь мене послав пророкувати проти цього дому і проти цього міста всі слова, які ви почули. А тепер зробіть кращими ваші дороги та ваші діла і послухайтеся голосу Господа, і Господь стримається від зла, яке Він виказав проти вас. І ось я у ваших руках. Зробіть зі мною, як вважаєте за потрібне і як вам краще. Але лиш достеменно знайте , що коли мене вб’єте, то даєте невинну кров на вас, на це місто і на тих, що в ньому живуть. Адже по правді мене послав Господь до вас промовляти до ваших вух усі ці слова.

І сказали володарі та весь народ священикам і фальшивим пророкам: Немає для цього чоловіка засудження смерті, бо він заговорив до нас Іменем нашого Господа Бога. І встали мужі зі старійшин землі, і сказали всьому зборові народу: У дні Езекії, царя Юди, був Міхея, моратієць, і він сказав усьому народові Юди: Так сказав Господь: Сіон буде зораний, як поле, і Єрусалим буде непрохідним, а гора дому — лісовим гаєм! Хіба справді вигубив його Езекія і весь Юда? Чи не злякалися Господа і не помолилися до Господнього обличчя, і стримався Господь від зла, яке вимовив на них? І ми зробили велике зло проти наших душ.

І була людина, що пророкувала Господнім Іменем, — Урія, син Самея з Каріятіяріма, і він пророкував про цю землю згідно з усіма словами Єремії. І почув цар Йоаким і всі володарі всі його слова, і шукали його вбити, та Урія почув і пішов до Єгипту. І цар послав мужів у Єгипет, і вивели його звідти, і ввели його до царя, і він побив його мечем та кинув його до гробниці синів його народу. Лише рука Ахікама, сина Сафана, була з Єремією, щоби його не видати в руки народу, аби його не погубити.

(1) Так сказав Господь: Зроби кайдани і обручі для шиї й наклади на свою шию. (2) І пошлеш їх до царя Ідумеї і до царя Моава, і до царя синів Аммона, і до царя Тиру, і до царя Сидону руками їхніх посланців, що йдуть їм назустріч у Єрусалим до Седекії, царя Юди. (3) І заповіси їм сказати своїм панам: Так сказав Господь, Бог Ізраїля: Так скажете вашим панам: (4) Я зробив землю Моєю великою силою та Моєю високою рукою, і Я дам її, кому лишень миле буде в Моїх очах. (5) Я дав землю Навуходоносорові, цареві Вавилону, щоби йому служили, і дикі звірі працюють на нього. (6) І народ, і царство, які лиш не підкладуть їхню шию під ярмо царя Вавилону, Я їх відвідаю мечем і голодом, — сказав Господь, — аж доки не зникнуть у його руці.

(7) І ви не слухайте ваших фальшивих пророків і ваших чародіїв, і ваших сновид, і ваших чаклунів, і ваших ворожбитів, що говорять: Не працюватимете на царя Вавилону! (8) Адже вони пророкують вам обман, щоб видалити вас далеко з вашої землі. (9) А народ, який лиш підкладе свою шию під ярмо царя Вавилону і працюватиме на нього, Я залишу його на його землі, і працюватиме на ній, і житиме на ній.

(10) І до Седекії, царя Юди, я промовив згідно з усіма цими словами, кажучи: Введіть вашу шию (11) і працюйте на царя Вавилону, бо вони вам пророкують неправедне. (12) Адже Господь говорить: Я їх не послав, тож неправедно пророкують Моїм Іменем, щоб вас вигубити, і будете винищені, ви і ваші пророки, які вам пророкують неправедно, брехливо. (13) Вам і всьому цьому народові та священикам я сказав, мовлячи: Так сказав Господь: Не слухайте слів пророків, що вам пророкують, кажучи: Ось посуд Господнього дому повернеться з Вавилону. Бо неправедне вони вам пророкують! 17 (14) Я їх не посилав. (15) Якщо вони є пророками і якщо Господнє слово є в них, хай зустрінуться зі мною. (16) Бо так сказав Господь: І решта посуду, (17) який цар Вавилону не забрав, коли відселив Єхонію з Єрусалима, (18) піде до Вавилону, — говорить Господь.

І сталося в четвертому році Седекії, царя Юди, у п’ятому місяці сказав мені Ананія, син Азора, лжепророк, що з Ґаваона, у Господньому домі перед очима священиків і всього народу, кажучи: Так сказав Господь: Я знищив ярмо царя Вавилону. Ще два роки днів, і Я поверну до цього місця посуд Господнього дому і Єхонію, і відселення Юди, бо розіб’ю ярмо царя Вавилону. І сказав Єремія до Ананії перед очима всього народу і перед очима священиків, що стояли в Господньому домі, й сказав Єремія: Правда. Нехай так зробить Господь. Хай поставить твоє слово, яке ти пророкуєш, щоб повернути з Вавилону до цього місця посуд Господнього дому і все відселення.

Лише послухайте Господнє слово, яке я говорю до ваших вух і до вух усього народу: Пророки, які були раніше від мене, і спочатку від вас від віку і пророкували про велику землю та про великі царства на війну. Пророк, який пророкував про мир, — коли збудеться слово, то пізнають пророка, якого послав його Господь у вірі.

І взяв Ананія перед очима всього народу обручі з шиї Єремії, і розбив їх. І сказав Ананія перед очима народу, кажучи: Так сказав Господь: Так знищу ярмо царя Вавилону з шиї всіх народів. І пішов Єремія своєю дорогою.

І було Господнє слово до Єремії після того, як Ананія розбив обруча з його шиї, кажучи: Іди і скажи Ананії, мовлячи: Так сказав Господь: Ти знищив дерев’яні обручі, та замість них зроблю залізні обручі. Бо так сказав Господь: Я поставив залізне ярмо на шию всіх народів, щоб працювали на царя Вавилону.

І сказав Єремія Ананії: Господь тебе не посилав, і ти вчинив, що цей народ надіється на неправедне. Через це так сказав Господь: Ось я висилаю тебе з-перед лиця землі, — цього року помреш. І він помер у сьомому місяці.

Це слова сувою, які послав Єремія з Єрусалима до старійшин відселення і до священиків, і до фальшивих пророків, лист до Вавилону для відселення і до всякого народу. Після того, як вийшов цар Єхонія і цариця, і євнухи, і кожний вільний, і полонений, і художник з Єрусалима, рукою Елеаса, сина Сафана і Ґамарія, сина Халкія, якого послав Седекія, цар Юди, до вавилонського царя, у Вавилон, кажучи: Так сказав Господь, Бог Ізраїля, про відселення, яке Я відселив з Єрусалима: Будуйте доми і живіть, насаджуйте сади і їжте їхні плоди, беріть жінок і народжуйте дітей, синів і дочок, і беріть вашим синам жінок, і віддайте ваших дочок мужам, і множтеся, і не зменшуйтеся! Шукайте те, що для миру землі, в яку Я вас туди відселив, і моліться за них до Господа, бо в їхньому мирі буде ваш мир. Адже так сказав Господь: Хай не переконують вас фальшиві пророки, які у вас, і хай не переконують вас ваші ворожбити, і не прислухайтеся до ваших снів, які вам сняться, бо вони вам пророкують неправедне в Моє Ім’я, і Я їх не посилав.

Бо так сказав Господь: Коли Вавилонові має сповнитися сімдесят років, Я вас відвідаю і потверджу Мої слова на вас, щоб повернути ваш народ до цього місця. І маю щодо вас мирний задум, а не віддати вам це зло. І помолитеся до Мене, і Я вислухаю вас. І будете шукати Мене, і знайдете Мене, бо шукатимете Мене всім вашим серцем, і Я з’явлюся вам. Адже ви сказали: Господь нам поставив пророків у Вавилоні.

Так сказав Господь проти Ахіава і проти Седекії: Ось Я їх даю в руки царя Вавилону, і він їх поб’є перед вашими очима. І візьмуть з них прокляття в усьому відселенні Юди у Вавилоні, кажучи: Нехай зробить з тобою Господь так, як зробив із Седекією і як зробив з Ахіявом, яких засмажив цар Вавилону у вогні, тому що вони чинили беззаконня в Ізраїлі, і чинили перелюб з жінками своїх громадян, і говорили слово в Моє Ім’я, яке Я їм не заповів, і Я свідок, — промовляє Господь.

І до Самея, нефталимця, скажеш: Я тебе не посилав Моїм Ім’ям. І Софонії, синові священика Маасея, скажеш: Господь дав тебе за священика замість священика Йодая, щоби бути наставником у Господньому домі для всякого пророкуючого чоловіка і для всякого безумного чоловіка, — і даси такого до в’язниці та в яму. А тепер, чому ви разом зневажили Єремію, що з Анатота, який вам пророкував? Хіба не через це Я послав до вас до Вавилону, кажучи: Далеко є, будуйте доми і живіть, насаджуйте сади і їжте їхній врожай?

І Софонія прочитав сувій до вух Єремії. І було Господнє слово до Єремії, кажучи: Пошли до відселення, говорячи: Так сказав Господь про Самея, неламітця: Тому що вам пророкував Самей, а Я його не посилав, він зробив, щоб ви надіялися на неправедне, через це так сказав Господь: Ось я навідаюся до Самея і до його роду, і не буде в нього чоловіка посеред вас, що побачить добро, яке Я вам зроблю.

Слово, що було до Єремії від Господа, щоб сказати: Так сказав Господь, Бог Ізраїля, мовлячи: Запиши всі слова, які Я тобі сказав, у книгу. Бо ось приходять дні, — говорить Господь, — і поверну відселення Мого народу Ізраїля і Юди, — сказав Господь, — і поверну їх у землю, яку Я дав їхнім батькам, і пануватимуть у ній. Ось це слова, які Господь сказав проти Ізраїля і Юди: Так сказав Господь: Почуєте голос страху. Страх, і немає миру. Запитайте, і побачите, чи породив чоловік, і про страх, в якому держатимуть стегна, і не буде спасіння. Через що Я побачив кожного чоловіка і його руки на його стегнах, повернули обличчя, блідими стали. Бо великий той день і немає такого, і час скрутний для Якова, та від нього врятується! У той день, — сказав Господь, — Я знищу ярмо з їхньої шиї та розтрощу їхні кайдани, і вони більше не працюватимуть на чужинців. А працюватимуть для їхнього Господа Бога, і Я підніму їм їхнього царя Давида.

Так сказав Господь: Я підняв побиття, болюче твоє побиття. Немає того, хто судить твій суд, лікуватимешся в болі, для тебе немає допомоги. Усі твої друзі забули про тебе, не запитають. Адже Я тебе побив побиттям ворога, строгим напоумленням, понад усю твою неправедність помножилися твої гріхи. Через це всі, що з’їдають тебе, будуть пожерті, і всі твої вороги їстимуть усе своє тіло. І ті, що тебе грабують, будуть на пограбування, і дам на розшматування всіх, що тебе шматують. Бо наведу твоє оздоровлення, оздоровлю тебе від болючих ран, — говорить Господь, — бо ти прозваний розсіяним. Здобич є вашою, бо немає того, хто її шукає.

Так сказав Господь: Ось Я поверну відселення Якова і помилую його полонених. І місто буде збудоване на його висоті, і храм буде заселений за своїм присудом. І вийдуть з них співаки і голос тих, що танцюють. І помножу їх, і не зменшаться. І їхні сини ввійдуть, як раніше, і їхнє свідчення буде встановлене перед Моїм обличчям. І Я навідаюся до тих, що їх гнобили. І їхні сильні будуть над ними, і його володар вийде з нього. І зберу їх, і повернуться до Мене. Бо хто цей, що дав своє серце, аби навернутися до Мене? — говорить Господь. Бо вийшов розлючений Господній гнів, вийшов гнів, що обертається, він прийде на безбожних. Не відвернеться гнів Господнього обурення, аж доки не звершить, і аж доки не встановить починання Його серця. Пізнаєте це в кінці днів.

У той час, — сказав Господь, — Я буду за Бога для роду Ізраїля, і вони будуть Мені за народ. Так сказав Господь: Я знайшов його теплим у пустелі з тими, що впали від меча. Ідіть і не знищте Ізраїля. Господь здалека з’явився йому: Я полюбив тебе вічною любов’ю, через це Я притягнув тебе в милосерді. Ще тебе збудую, і будеш збудована, дівиця-Ізраїль. Ще візьмеш твій тимпан і вийдеш зі збором тих, що танцюють. Ще насадите виноградники в горах Самарії, насаджуйте і вихваляйте. Адже є день покликання тих, що захищаються в горах Єфрема: Встаньте і підіть до Сіону, до нашого Господа Бога. Бо так сказав Господь до Якова: Зрадійте і заіржіть над головою народів, явним зробіть і вихваляйте. Скажіть: Господь спас Свій народ, останок Ізраїля. Ось Я їх веду з півночі й зберу їх з кінців землі у свято Фасек. І він породить численну юрбу, і вони повернуться сюди. З плачем вийшли, та з радістю введу їх, поселяючи при потоках вод на рівній дорозі, і на ній не заблукають. Адже Я став за батька для Ізраїля, і Єфрем — Мій первородний!

Послухайте Господнє слово, народи, і сповістіть на далекі острови. Скажіть: Той, хто розсіяв Ізраїль, збере його і стерегтиме його так, як хто пасе своє стадо. Бо Господь визволив Якова, вирвав його з руки тих, що сильніші за нього. І прийдуть, і зрадіють на горі Сіон. І прийдуть до Господнього добра, у землю пшениці, вина і плодів, худоби і овець, і їхня душа буде, як плодовите дерево, і більше не голодуватимуть. Тоді дівчата зрадіють у зборі молодих, і старці зрадіють, і оберну їхній плач на радість, і зроблю їх веселими. Звеличу і напою душу священиків, синів Левія, і Мій народ наповниться Моїми благами. Так сказав Господь: У Рамі почуто голос плачу, ридання і голосіння. Рахиль, що плакала, не забажала припинити ридання за своїх синів, бо їх немає. Так сказав Господь: Нехай пропаде твій голос від плачу, а твої очі — від сліз, бо це нагорода за твої діла, і вони повернуться із землі ворогів, тривке місце твоїм дітям. Я почув Єфрема, що голосить: Ти мене покарав, і я був покараний! Як і теля, я не навчився. Поверни мене, і навернуся, бо Ти — мій Господь Бог! Адже після мого полону я покаявся, і після того, як пізнав, я застогнав за дні сорому, і я тобі показав, що я взяв погорду від моєї молодості.

Єфрем для Мене — улюблений син, миле дитя, тому що Мої слова в ньому, Я обов’язково пам’ятатиму про нього! Через це Я поспішив до нього, і Я безсумнівно помилую його, — говорить Господь. Постав собі сіоніми , зроби тіморіми , поклади твоє серце на плечі. Повернися дорогою, якою ти пішла, дівиця-Ізраїль, повернися до твоїх міст, плачучи. Доки не повернешся, зневажена дочко? Адже Господь зробив спасіння на нове насадження, у цьому спасінні пройдуть люди. Так сказав Господь: Ще скажуть це слово в землі Юди і в його містах, коли поверну його полонених: Благословенний Господь на Його праведній святій горі і ті, що живуть у містах Юди, і в усій його землі разом з рільником, і забраний буде в стадо. Бо Я напоїв усяку спраглу душу і наситив усяку голодуючу душу. Через це Я встав і побачив, і Мій сон Мені був солодким. Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і засію Ізраїль і Юду насінням людини та насінням худоби. І буде, що так, як Я чував над ними, щоби знищити і зло вчинити, так чуватиму над ними, аби збудувати і насадити, — говорить Господь. У ті дні не скажуть: Батьки їли неспілий виноград, а зуби дітей мають оскомину. Але кожний помре у своєму гріху, і в того, хто їсть неспілий виноград, його зуби матимуть оскомину.

Ось приходять дні, — говорить Господь, — і заповім домові Ізраїля та домові Юди новий завіт. Не за завітом, який Я склав з їхніми батьками в день, коли Я взяв їх за руки, щоб вивести їх з єгипетської землі, бо вони не залишилися в Моєму завіті, і Я знехтував ними, — говорить Господь. Бо це завіт, який Я заповім домові Ізраїля після тих днів, — говорить Господь, — даючи, дам Мої закони в їхній розум і на їхніх серцях запишу їх. І буду їм за Бога, а вони будуть Мені за народ. І не навчатимуть кожний свого громадянина і кожний свого брата, кажучи: Пізнай Господа! Оскільки всі Мене пізнають від їхнього малого і аж до їхнього великого, бо буду милосердний над їхнім беззаконням і більше не згадаю їхніх гріхів. Якщо підніметься небо до висот, — говорить Господь, — і якщо знизиться основа землі вниз, то Я не відкину рід Ізраїля, — говорить Господь, — за все, що вчинили.

Так сказав Господь, що дає сонце для світла вдень, місяць і зірки для світла вночі, і крик на ревіння, — і заревіли Його хвилі, Господь Вседержитель Йому Ім’я. Якщо припиняться ці закони перед Моїм обличчям, — говорить Господь, — то рід Ізраїля перестане існувати як народ перед Моїм обличчям усі дні. Ось приходять дні, — говорить Господь, — і буде збудоване місто Господеві від башти Ананеїла аж до Брами кута. І вийде його обмір перед ними аж до горбів Ґарива, і оточений буде довкола муром з вибраного каменя. І всі асаримоти аж до Кедронського схилу, аж до кута Кінської східної брами освячення Господу, і більше не пропаде та не буде знищений аж до віку.

Слово, що було від Господа до Єремії в десятому році царя Седекії, це вісімнадцятий рік Навуходоносора, царя Вавилону, і сила царя Вавилону оточила Єрусалим, і Єремію охоронялося у дворі сторожі, яка є в домі царя, в якому замкнув його цар Седекія, кажучи: Чому ти пророкуєш, промовляючи: Так сказав Господь: Ось Я даю це місто в руку царя Вавилону, і він його захопить, і Седекія не врятується з руки халдеїв, оскільки неодмінно буде виданий в руки царя Вавилону, і заговорить своїми устами до його уст, і його очі побачать очі того, і прийде Седекія до Вавилону, і там осяде.

І було Господнє слово до Єремії, яке говорило: Ось Анамеїл, син Салома, брата твого батька, іде до тебе, кажучи: Купи собі моє поле, що в Анатоті, бо в тебе законне право взяти у власність! І прийшов до мене Анемеїл, син Салома, брата мого батька, до двору сторожі й сказав мені: Купи моє поле, що в землі Веніаміна, що в Анантоті, бо в тебе законне право купити, і ти старший. І я пізнав, що це Господнє слово, і я купив поле Анамеїла, сина брата мого батька, і я поставив йому сім сиклів і десять срібняків. І я записав у книгу, і запечатав, і взяв свідчення у свідків, і я поставив срібло на вагу. І я взяв купчу грамоту, запечатану і відкриту, і я дав її Варухові, синові Нирія, сина Маасея, перед очима Анамеїла, сина брата мого батька, і перед очима тих, що стояли, і писали в книзі купівлі, і перед очима юдеїв у дворі сторожі. І я заповів Варухові перед їхніми очима, кажучи: Так сказав Господь Вседержитель: Візьми цю купчу грамоту і відкриту книгу і поставиш у глиняну посудину, щоб залишилася на багато днів. Бо так сказав Господь: Ще продаватимуться поля, доми і виноградники в цій землі.

І я помолився до Господа після того, як я дав купчу грамоту Варухові, синові Нирія, кажучи: Ти, що є, Господи, Ти вчинив небо і землю Твоєю великою силою і Твоїм високим раменом, від Тебе нічого не сховається, 18— Ти, що чиниш милосердя на тисячі й віддаєш гріхи батьків у поділ їхніх синів із ними, Боже великий сильний, Господи великої поради і сильний ділами, Боже великий, Вседержителю, преславний Господи. Твої очі на дороги людських синів, аби дати кожному за його дорогою. Ти, що зробив ознаки і чуда в єгипетській землі аж до цього дня, і в Ізраїлі, і в народжених на землі, і Ти Собі зробив Ім’я по цей день, і Ти вивів Свій народ Ізраїля із землі Єгипту знаками, чудами, сильною рукою, високим раменом і великими видіннями, і Ти дав їм цю землю, яку Ти поклявся дати їхнім батькам, землю, що пливе молоком і медом. І вони ввійшли, і взяли її, та не послухалися Твого голосу і не пішли за Твоїми заповідями. Усе, що Ти їм заповів, вони не зробили. І Ти зробив, щоб на них надійшло все це зло.

Ось приходить до міста юрба, щоби його захопити, і місто видане в руки Халдеїв, що воюють проти нього перед лицем меча і голоду. Як Ти сказав, так і сталося! І Ти говориш мені: Купи собі поле за срібло. І я записав у книгу, і запечатав, і дав свідчення свідків. І місто видане в руки халдеїв. І до мене було Господнє слово, кажучи: Я — Господь, Бог усякого тіла. Чи від Мене щось сховається? Через це так сказав Господь: Видаючись, видане буде це місто в руки царя Вавилону, і він його забере, і прийдуть халдеї, що воюють проти цього міста, і спалять це місто вогнем, і спалять доми, в яких вони приносили ладан на їхніх покрівлях Ваалові, і лили жертви виливання іншим богам, щоб Мене засмутити. Бо сини Ізраїля і сини Юди були одинокі, що чинять зло перед Моїми очима від їхньої молодості. Адже це місто було під Моїм гнівом і під Моєю люттю від того дня, в який його збудували, і аж до цього дня, щоби його відкинути від Мого обличчя через усе зло синів Ізраїля і Юди, яке вони робили, щоб Мене засмутити, — вони і їхні царі, і їхні володарі, їхні священики і їхні пророки, мужі Юди і ті, що живуть в Єрусалимі, — вони повернули до Мене спини, а не обличчя! І Я навчав їх вдосвіта й навчав, та вони не послухалися, щоб сприйняти повчання. І поставили свої гидоти в домі, де названо на ньому Моє Ім’я, в їхніх нечистотах, і збудували жертовники Ваалові, що в долині сина Еннома, щоб приносити своїх синів і своїх дочок цареві, чого Я їм не заповів, і що не зійшло на Моє серце, аби зробити ці гидоти, щоб привести Юду до гріха.

І тепер так сказав Господь, Бог Ізраїля, про місто, про яке ти говориш: Віддане буде в руки царя Вавилону мечем, голодом і вигнанням! Ось Я їх збираю з усієї землі, куди Я їх туди розсіяв у Моєму гніві, у Моїй люті та у великому обуренні, і поверну їх до цього місця, і посаджу їх упевненими, і будуть Мені народом, і Я буду їм Богом. І дам їм іншу дорогу та інше серце, щоб Мене боялися всі дні, — їм і їхнім дітям з ними на добро. І складаю з ними вічний завіт, від якого не відвернуся з-позаду нього. І дам Мій страх у їхнє серце, щоб вони не відступили від Мене. І відвідаю їх, щоби зробити їм добро, і насаджу їх у цій землі у вірі і всім серцем, і всією душею. Бо так сказав Господь: Як Я навів на цей народ усе це велике зло, так Я наведу на них і все добро, яке Я на них виголосив. І ще продаватимуться поля в землі, про яку ти говориш: Вона непрохідна для людей і худоби, і їх передано в руки халдеїв. І купуватимуть поля за срібло, і запишеш у книгу, і запечатаєш, і даси свідчення свідкам у землі Веніаміна та довкола Єрусалима, і в містах Юди, і в містах гори, і в містах Сефели, і в містах Наґева, бо Я поверну їхнє відселення.

І вдруге було слово Господнє до Єремії, а він був ще зв’язаний у дворі сторожі, яке говорило: Так сказав Господь, що творить землю і її формує, щоб її виправити, Господь Йому Ім’я! Закричи до Мене, і Я тобі відповім, і сповіщу тобі велике та сильне, те, чого ти не знав. Бо так сказав Господь про доми цього міста і про доми царя Юди, які розібрані на оборонні вали й укріплення, щоб воювати проти халдеїв і наповнити його мертвими людьми, яких Я побив у Моєму обуренні та в Моєму гніві: Я відвернув від них Моє обличчя через усе їхнє зло. Ось Я наводжу на нього оздоровлення і лікування, і об’явлю їм, вилікую його і зроблю їм мир та вірність. І Я поверну відселення Юди і відселення Ізраїля і збудую їх, як і раніше. І очищу їх від усіх їхніх неправедностей, якими вони згрішили проти Мене, і не згадаю їхніх гріхів, якими вони згрішили проти Мене і відступили від Мене. І буде на радість, на похвалу і на величність усьому народові землі, які почують усе добро, яке Я зроблю, злякаються і будуть засмучені за всі блага і за весь мир, який Я їм зроблю.

Так сказав Господь: Ще почується в цьому місці, про яке ви кажете: Залишеним буде людьми і худобою в містах Юди і спустошеним поза Єрусалимом, щоб не було людини і худоби, голос радості та голос веселості, голос молодого і голос молодої, голос тих, що кажуть: Посвячуйтеся Господу Вседержителеві, бо Господь добрий, бо навіки Його милосердя! І внесуть дари до Господнього дому. Бо поверну відселення тієї землі, як і раніше, — сказав Господь. Так сказав Господь: Ще буде в цьому пустинному місці та в усіх його містах місце пастирів, що дають спочити вівцям. У гірських містах і в містах Сефили, у містах Наґева, у землі Веніаміна, у довколишніх містах Єрусалима і в містах Юди ще спочинуть вівці під рукою того, хто числить, — сказав Господь.

Слово, яке було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар Вавилону, і все його військо, і вся земля його влади воювали проти Єрусалима та проти всіх міст Юди, кажучи: Так сказав Господь: Іди до Седекії, царя Юди, і скажеш йому: Так сказав Господь: Це місто неминуче буде видане в руки царя Вавилону, він його захопить і спалить його вогнем. І ти не врятуєшся з його руки, і безсумнівно будеш схоплений , і в його руки будеш виданий, і твої очі побачать його очі, і підеш у Вавилон. Але послухай голос Господа, Седекіє, царю Юди: Так говорить Господь: У мирі помреш, і як оплакали твоїх батьків, що царювали перед тобою, так оплачуть і тебе, і плакальниці тебе оплачуть! Адже Я промовив слово, — сказав Господь. 6— І Єремія сказав цареві Седекії всі ці слова в Єрусалимі. 7— І сила царя Вавилону воювала проти Єрусалима і проти міст Юди, проти Лахіса і проти Азика, бо вони з міст Юди залишилися сильними містами.

Слово, що було до Єремії від Господа, після того, як цар Седекія завершив завіт з народом, щоб проголосити відпущення, щоб кожний відпустив свого раба і кожний свою рабиню, єврея і єврейку, вільними, щоб не служив чоловік Юди. І повернулися всі вельможі та весь народ, що ввійшли в завіт, аби кожний відіслав свого раба і кожний свою рабиню, і дозволили стати їм слугами і служницями.

І було Господнє слово до Єремії, кажучи: Так сказав Господь: Я склав завіт з вашими батьками в день, в який Я їх вирвав із єгипетської землі з дому рабства, кажучи: Коли сповниться шість років, відішлеш твого брата єврея, який тобі продасть себе. І нехай працює на тебе шість років, і відішлеш його вільним. Та вони не послухалися Мене і не прихилили свого вуха. І сьогодні повернулися, щоб зробити те, що праведне перед Моїми очима, щоб проголосити відпущення кожний свого ближнього, і сповнили завіт перед Моїми очима в домі, де на ньому названо Моє Ім’я. Та ви знову відвернулися і опоганили Моє Ім’я, коли кожний повернув свого раба і кожний свою рабиню собі на слуг і на служниць, — тих, яких ви відіслали вільними їхньою душею. Через це так сказав Господь: Ви Мене не послухалися, щоб проголосити відпущення кожний стосовно свого ближнього. Ось Я проголошу вам відпущення під меч, на смерть і на голод, і Я дам вас на розсіяння всім царствам землі. І дам мужів, що переступили Мій завіт, тих, що не поставили Мій завіт, який зробили перед Моїм обличчям, як теля, яке приготовили, щоб учинити ним жертву, володарів Юди та сильних, священиків і народ, і дам їх їхнім ворогам, і їхні трупи будуть їжею для птахів неба та звірів землі. А Седекію, царя Юди, та їхніх володарів Я дам у руки їхніх ворогів, і сила царя Вавилону на тих, що від них утікають. Ось Я заповідаю, — говорить Господь, — і поверну їх у цю землю, і воюватимуть проти неї, і заберуть її, і спалять її та міста Юди вогнем, і дам їх спустошеними від тих, що живуть.

Слово, що було до Єремії від Господа в дні Йоакима, царя Юди, кажучи: Іди до дому Архавіна і приведеш їх до Господнього дому, до одного з дворів, і напоїш їх вином. І вивели Єзонію, сина Єреміна, сина Харасіна і його братів, і його синів, і весь дім Архавіна, і ввели їх до Господнього дому, до кімнат синів Ананії, сина Ґодолія, мужа Божого, що є близько дому володарів, що над домом Маасія, сина Селома, який стереже двір, і я дав перед їхнє обличчя посудину вина і чаші, і я сказав: Пийте вино! А вони сказали: Не питимемо вина, тому що Йонадав, син Рихава, наш батько, заповів нам, кажучи: Не пийте вина, ви і ваші сини, навіки! І не збудуєте дому, і не посієте насіння, і у вас не буде виноградника, бо житимете в шатрах усі ваші дні, щоб ви жили багато днів на землі, на якій ви по ній ходите. І послухали ми голосу нашого батька Йонадава, щоб не пити вина всі наші дні, ми і наші жінки, і наші сини, і наші дочки, і щоб не будувати домів, щоб там мешкати, і щоб виноградника, поля та насіння не було в нас, і щоб ми жили в шатрах. І ми послухалися, і ми зробили згідно з усім, що нам заповів наш батько Йонадав. І сталося, коли на землю прийшов Навуходоносор, то ми сказали: Увійдіть! І ми ввійшли до Єрусалима від лиця сили халдеїв і від лиця сили ассирійців, і оселилися там.

І до мене було Господнє слово, кажучи: Так говорить Господь: Іди і скажи чоловікові Юди й тим, що живуть у Єрусалимі: Чи не приймете напоумлення, щоб послухати Мої слова? Сини Йонадава, сина Рихава, поставили слово, яке він заповів його синам, щоб не пити вино, і вони не пили. А Я говорив до вас вдосвіта і говорив, та ви не слухалися. І Я послав до вас Моїх рабів-пророків, кажучи: Зверніть кожний зі своєї поганої дороги і кращими зробіть ваші задуми, і не йдіть за чужими богами, щоб їм служити, і мешкатимете на землі, яку Я дав вам і вашим батькам! Та ви не прихилили ваших вух, і ви не послухалися. Тож сини Йонадава, сина Рихава, поставили заповідь їхнього батька, а цей народ Мене не послухався. Через це так сказав Господь: Ось Я наводжу на Юду і на тих, що живуть в Єрусалимі все зло, яке Я сказав проти них. Через це так сказав Господь: Оскільки сини Йонадава, сина Рихава, послухали заповідь їхнього батька, щоб робити так, як заповів їм їхній батько, то всі дні землі не переведеться чоловік в синів Йонадава, сина Рихава, який стоїть перед Моїм обличчям.

У четвертий рік Йоакима, сина Йосії, царя Юди, було до мене Господнє слово, кажучи: Візьми собі листок книги і запиши на ньому всі слова, які Я тобі сповістив про Єрусалим, про Юду і про всі народи від того дня, коли Я заговорив до тебе, від днів Йосії, царя Юди, і аж до цього дня. Може почують у домі Юди все зло, яке Я задумую їм зробити, щоб звернули з їхньої поганої дороги, і милосердним буду до їхніх неправедностей і їхніх гріхів. І Єремія закликав Варуха, сина Нирія, і він записав з уст Єремії всі Господні слова, які сказав йому, на листок книги. І Єремія заповів Варухові, кажучи: Я стережений, не можу ввійти до Господнього дому. А ти прочитай із цього сувою до вух народу в Господньому домі в дні посту, і до вух усього Юди, що приходять з їхнього міста, прочитай їм. Може впаде їхнє милосердя перед обличчям Господа, і звернуть з їхньої поганої дороги, бо великий гнів і Господня лють, яку Він виказав проти цього народу.

І Варух зробив згідно з усім, що йому заповів Єремія, щоб прочитати з книги Господні слова в Господньому домі. І сталося, що у восьмому році царя Йоакима, у дев’ятому місяці весь народ у Єрусалимі та дім Юди зібралися разом для посту перед обличчям Господа. І Варух прочитав з книги слова Єремії в Господньому домі, у домі Ґамарія, сина Сафана, писаря, у горішньому дворі, при вході до нової брами Господнього дому до вух народу.

І почув Міхей, син Ґамарія, сина Сафана, усі Господні слова з книги. І він зійшов до дому царя, до дому писаря, і ось там засіли всі володарі, Елісама, писар і Далея, син Селемії, і Йонатан, син Акховора, і Ґамарія, син Сафана, і Седекія, син Ананія, і всі володарі, і сповістив їм Міхей усі слова, які почув, коли Варух читав до вух народу. І всі володарі послали до Варуха, який є сином Нирія, Юдіна, сина Натанія, сина Селемія, сина Хусія, кажучи: Сувій, з якого ти з нього читаєш до вух народу, візьми його у свої руки і прийди. Тож Варух узяв сувій і прийшов до них. І вони сказали йому: Знову прочитай до наших вух. І Варух прочитав.

І сталося, коли вони почули всі слова, то порадилися кожний зі своїм ближнім і сказали: Неодмінно сповістімо цареві всі ці слова. І вони запитали Варуха, кажучи: Звідки написав ти всі ці слова? І сказав Варух: Мені Єремія сповістив усі ці слова зі своїх уст, і я записав у книгу. І сказали Варухові: Іди, сховайся, ти і Єремія! Хай не знає людина, де ви. І ввійшли у двір до царя, і дали сувій на збереження в домі Елісама, і сповістили цареві всі слова. І цар послав Юдіна взяти сувій, і взяв його з дому Елісама. І Юдін прочитав до вух царя і до вух усіх володарів, що стояли довкола царя. Цар сидів у зимовому домі, а на решітці — вогонь перед його обличчям. І сталося, що коли Юдін прочитував три чи чотири стовпці, то він відрізав їх писарським різцем і кидав у вогонь на решітці, аж доки не зник увесь сувій у вогні, що на решітці. І вони не жахнулися, і не роздерли свого одягу, — цар і його слуги, які слухали всі ці слова. І Елнатан, Ґодолій і Ґамарій підказували цареві не спалювати сувій. Та цар заповів Єремеїлові, синові царя, і Сарею, синові Есріїла, схопити Варуха і Єремію. Та вони сховалися.

І Господнє слово було до Єремії після того, як цар спалив сувій, усі слова, які Варух записав з уст Єремії, кажучи: Знову візьми інший сувій і запиши всі слова, що були в сувої, який цар Йоаким спалив. І скажеш: Так сказав Господь: Ти спалив цей сувій, кажучи: Чому ти на ньому записав, кажучи: Неодмінно ввійде цар Вавилону і вигубить цю землю, і з неї зникне людина і худоба? Через це так сказав Господь проти Йоакима, царя Юди: Не буде в нього того, хто сидить на престолі Давида, і його труп буде покинутий у спеці дня та в холоді ночі. І Я навідаюся до нього, до його роду та до його слуг, і наведу на них і на тих, що живуть в Єрусалимі, і на землю Юди все зло, яке Я виголосив проти них, та вони не послухали! І Варух узяв інший сувій, і записав на ньому з уст Єремії всі слова книги, які спалив Йоаким. І ще вони додали до нього більше слів від цих.

І зацарював Седекія, син Йосії, замість Йоакима, якого Навуходоносор поставив царем, щоби царював над Юдою. І не послухав він та його слуги, і народ землі Господніх слів, які Він сказав рукою Єремії. І послав цар Седекія Йоахала, сина Селемія, і Софонію, сина священика Маасея, до Єремії, кажучи: Помолися за нас до Господа. І Єремія прийшов, і пройшов через середину міста, та його не помістили в дім сторожі.

Сила фараона вийшла з Єгипту, а халдеї почули чутку про них і відійшли від Єрусалима. І до Єремії було Господнє слово, кажучи: Так сказав Господь: Так скажеш цареві Юди, що послав до тебе, аби Мене шукати: Ось сила фараона, що вийшла вам на поміч, повернеться до єгипетської землі, і самі халдеї повернуться і воюватимуть проти цього міста, захоплять його і спалять його вогнем. Бо так сказав Господь: Не відповідайте вашим душам, кажучи: Неодмінно відійдуть від нас халдеї! — бо вони не відійдуть! І якщо поб’єте всю силу халдеїв, що воюють проти вас, і залишаться деякі пробиті, кожний у своєму місці, то вони встануть і вогнем спалять це місто.

І сталося, що коли пішла халдейська сила від Єрусалима через присутність сили фараона, то Єремія вийшов з Єрусалима, щоб піти в землю Веніаміна, аби купити там посеред народу. І він був у брамі Веніаміна, а там чоловік, в якого він відпочивав, Саруя, син Селемія, сина Ананія, і він схопив Єремію, кажучи: Ти втікаєш до халдеїв! А він сказав: Неправда! Я не втікаю до халдеїв! Та він його не послухав. Тож Саруя схопив Єремію та привів його до володарів. І володарі були роздратовані на Єремію і побили його, і відіслали його до дому Йонатана, писаря, бо цей зробили домом сторожі. І прибув Єремія до дому ями і в херет , і сидів там багато днів.

І послав Седекія, і покликав його, і запитав його цар потай, щоб сказав, чи є слово від Господа, і той сказав: Є! Ти будеш виданий у руки царя Вавилону! І сказав Єремія цареві: Чим я зневажив тебе, твоїх рабів і цей народ, що ти дав мене до дому сторожі? І де є ваші пророки, що пророкували вам, кажучи: Не прийде цар Вавилону на цю землю? Тож тепер, пане царю, нехай моє милосердя впаде перед твоїм обличчям, і чому мене повертаєш до дому писаря Йонатана, хіба ж я там не помру? І цар наказав, і кинули його до двору сторожі та давали йому одну хлібину на день з місця, де печуть, аж доки не забракло хліба в місті; тож Єремія сидів у дворі сторожі.

І почув Сафатій, син Матана, і Ґодолій, син Пасхора, і Йоахал, син Селемія, слова, які Єремія говорив проти народу, кажучи: Так сказав Господь: Хто живе в цьому місті, помре від меча і від голоду, а хто вийде до халдеїв, той житиме, і його душа буде, як знахідка, і житиме. Бо так сказав Господь: Це місто неодмінно буде видане в руки сили царя Вавилону, і він його захопить. І сказали цареві: Нехай буде вбитим той чоловік, бо він ослаблює руки людей, що воюють, які залишилися в місті, і руки всього народу, коли говорить до них згідно із цими словами, бо цей чоловік не сповіщає миру цьому народові, але тільки зло. І сказав цар: Ось він у ваших руках! Оскільки цар проти них не мав сили.

І кинули його в яму Мелхія, сина царя, який був у дворі сторожі, і спустили його в яму, а в ямі не було води, але тільки болото, і він був у болоті. І почув Авдемелех, ефіоп, а він був у домі царя, що дали Єремію до ями. А цар був у брамі Веніаміна. І він вийшов до нього, і заговорив до царя, і сказав: Ти вчинив зло в тому, що зробив, аби вбити цього чоловіка лицем голоду, бо вже немає хліба в місті. І цар заповів Авдемелехові, кажучи: Візьми звідси у твої руки тридцять чоловік і виведи його з ями, щоб він не помер. І Авдемелех узяв чоловіків, і ввійшов у дім царя в підземелля, і взяв звідти старі лахміття і старі шнури, і кинув їх Єремії в яму, і сказав: Поклади це під шнури. І Єремія так зробив. І його витягнули шнурами й вивели його з ями. І Єремія сидів у дворі сторожі.

І послав цар, і покликав його до себе до дому Аселісила, що в Господньому домі. І сказав йому цар: Я тебе запитаю слово, і не скриєш від мене слово. І сказав Єремія цареві: Якщо я тобі сповіщу, хіба ти справді не вб’єш мене? І якщо тобі радитиму, ти мене не послухаєшся. І цар йому поклявся, кажучи: Живе Господь, Який створив нам цю душу, якщо тебе вб’ю і якщо тебе дам у руки цих людей!

І сказав йому Єремія: Так сказав Господь: Якщо ти таки вийдеш до володарів царя Вавилону, то житиме твоя душа, і це місто не буде спалене вогнем, і житимеш, ти і твій дім. А якщо не вийдеш, це місто буде видане в руки халдеїв, і його спалять вогнем, і ти не врятуєшся. І сказав цар Єремії: Я маю страх юдеїв, що втекли до халдеїв, аби не видали мене в їхні руки, і кпитимуть з мене. Та Єремія сказав: Тебе не видадуть! Послухай слово Господа, яке я говорю до тебе, і тобі буде краще, і житиме твоя душа. А якщо ти не бажаєш вийти, це слово, яке мені показав Господь: І ось усі жінки, що залишилися в домі царя Юди, виведені були до володарів царя Вавилону, і вони говорили: Обманули тебе і тебе переможуть твої мирні мужі, і твої ноги поковзнуться ковзанням, вони відвернулися від тебе. І вони виведуть до халдеїв твоїх жінок і твоїх дітей, і ти не врятуєшся, бо будеш схоплений рукою царя Вавилону, і це місто буде спалене.

І сказав йому цар: Хай людина не дізнається про ці слова, і ти не помреш. А якщо володарі почують, що я до тебе говорив, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: Сповісти нам, що тобі сказав цар. Не скрий від нас, і тебе не вб’ємо! Тож що до тебе сказав цар? То скажеш їм: Я кидаю моє милосердя перед очі царя, щоб мене не повернув у дім Йонатана, щоб там не померти.

І прийшли всі володарі до Єремії, і запитали його, і він сповістив їм згідно з усіма цими словами, які йому заповів цар. І вони замовкли, бо не було почуте Господнє слово. І Єремія сидів у дворі сторожі аж до часу, коли захопили Єрусалим.

І сталося, що в дев’ятому році Седекії, царя Юди, у десятому місяці прибув Навуходоносор, цар Вавилону, і вся його сила проти Єрусалима, і його оточили. І в одинадцятому році Седекії, у четвертому місяці, у дев’ятому дні місяця розгромили місто. І ввійшли всі володарі царя Вавилону, і осіли в середній брамі: Нарґасарасар, Самаґот, Навусархасар, Навусаріс, Нарґалсарасир, Равамаґ і решта володарів царя Вавилону. І послали, і взяли Єремію з двору сторожі, і дали його до Ґодолії, сина Ахікама, сина Сафана. І вивели його, і він влаштувався посеред народу.

І Господнє слово було до Єремії у дворі сторожі, кажучи: Іди і скажи Авдемелехові, ефіопові: Так сказав Господь, Бог Ізраїля! Ось Я наводжу Мої слова на це місто на зло, а не на добро. І спасу тебе в той день, і не дам тебе в руки людей, яких ти боїшся їхнього обличчя. Бо Я неодмінно врятую тебе, і не поляжеш від меча. І твоя душа буде, як знахідка, бо ти на Мене поклав надію, — говорить Господь.

Слово, що було від Господа до Єремії після того, як його відіслав Навузардан, архімаґир , що з Дами, коли взяв його в кайданах посеред відселення Юди, яких відводили до Вавилону. І взяв його архімаґир, і сказав йому: Твій Господь Бог сповістив це зло проти цього місця, і Господь зробив це, бо ви згрішили проти Нього і не послухалися Його голосу. Ось я тебе звільнив із кайданів, що на твоїх руках. Якщо добре перед тобою, щоб піти зі мною до Вавилону, іди, і покладу на тебе мої очі. Якщо ж ні, піди і повернися до Ґодолії, сина Ахікама, сина Сафана, якого цар Вавилону поставив у землі Юди, і живи з ним посеред народу в землі Юди. До всього, куди добре у твоїх очах іти, піди! І архімаґир дав йому дари, і відіслав його. І він прийшов до Ґодолія в Массифу, і сів серед народу, що залишився на землі.

І почули всі володарі сили, що в полі, вони і їхні мужі, бо цар Вавилону поставив Ґодолія в землі й підпорядкував йому їхніх мужів та жінок, яких не відселив до Вавилону. І прийшов до Ґодолія в Массифу Ізмаїл, син Натанія, і Йоанан, син Кария, і Сарея, син Танаемета, і сини Офея: Нетофатіям і Єзонія, син Моохатія, — вони і їхні мужі. І Ґодолія поклявся їм і їхнім мужам, кажучи: Не бійтеся присутності халдейських слуг. Поселіться в землі та працюйте на царя Вавилону, і вам буде краще. І ось я осів перед вами в Массифі, щоб стояти перед обличчям халдеїв, які прийдуть проти вас, а ви збирайте вино, плоди та олію і вкладайте до ваших посудин, і живіть у містах, якими ви заволоділи.

І всі юдеї, що в Моаві та в синів Аммона, і ті, що в Ідумеї, і ті, що в усій землі, почули, що цар Вавилону дав останок Юді та що поставив над ними Ґодолія, сина Ахікама. І прийшли до Ґодолія, у землю Юди, у Массифу, і зібрали вино та дуже багато плодів. І Йоанан, син Кария, і всі володарі сили, що в полях, прийшли до Ґодолія в Массифу і сказали йому: Чи ти знаєш , що Веелія, цар синів Аммона, послав до тебе Ізмаїла, щоб убити твою душу? Та Ґодолій не повірив їм. І Йоанан сказав Ґодолії потай в Массифі: Я піду і вб’ю Ізмаїла, і хай ніхто не знає, щоб він не вбив твою душу та не розсипав усього Юду, що зібрався до тебе, і загине решта Юди. І сказав Ґодолій до Йоанана: Не вчиниш цього діла, бо ти говориш брехню про Ізмаїла.

І сталося, що сьомого місяця прийшов Ізмаїл, син Натанія, сина Еласа, із царського роду, до Ґодолія в Массифу, а з ним — десять мужів, і там разом вони попоїли хліба. І встав Ізмаїл і десятеро мужів, які з ним, і вбили Ґодолія, якого поставив цар Вавилону над землею, і всіх юдеїв, що були з ним у Массифі, і всіх халдеїв, що там знайшлися.

І сталося, що наступного дня після того, як він побив Ґодолію, і людина не взнала, то прийшли мужі з Сихему, і з Салиму, й і з Самарії, — вісімдесят мужів, зі зголеними бородами і роздертими плащами, які били себе в груди, а манаа і ладан в їхніх руках, щоб внести до Господнього дому. І назустріч їм вийшов Ізмаїл. Вони йшли і плакали, а він сказав: Увійдіть до Ґодолія. І сталося, коли вони входили до середини міста, він їх порізав і кинув до криниці. І там знайшлося десятеро мужів, і вони сказали Ізмаїлові: Не вбивай нас, бо в нас є скарби в полі, пшениця і ячмінь, мед і олія! І він минув, і не вбив їх посеред їхніх братів. А криниця, до якої Ізмаїл кинув усіх, кого повбивав, це велика криниця, яку зробив цар Аса перед обличчям Вааси, царя Ізраїля. Її Ізмаїл наповнив убитими. Тож Ізмаїл відвернув увесь народ, що залишився в Массифі, і дочок царя, яких архімаґир підпорядкував Ґодолії, синові Ахікама, і пішов на другий бік синів Аммона.

І почув Йоанан, син Кария, і всі володарі сили, що з ним, усе зло, яке зробив Ізмаїл. І вони повели все їхнє військо, і пішли воювати з ним, і знайшли його біля Великої води в Ґаваоні. І сталося, коли весь народ, що з Ізмаїлом, побачив Йоанана і з ним — володарів сили, то вони повернулися до Йоанана. А Ізмаїл врятувався з вісьмома чоловіками і пішов до синів Аммона. І взяв Йоанан та всі володарі сили, що з ним, усіх з решти народу, яких повернув від Ізмаїла, мужів сильних у війні, жінок, позосталих і євнухів, яких повернув із Ґаваона, і вони пішли, і осіли в Ґавирот-Хамаамі, що біля Вифлеєму, щоб іти в Єгипет з-перед присутності халдеїв, тому що налякалися їхнього обличчя, бо Ізмаїл убив Ґодолія, якого цар Вавилону настановив у землі.

І прийшли всі володарі сили, Йоанан і Азарія, син Маасея, і весь народ, від малого і аж до великого, до пророка Єремії і сказали йому: Нехай упаде наше милосердя перед твоїм обличчям, і помолися до твого Господа Бога за цих, що остались, бо ми залишились нечисленні із численних, як і бачать твої очі. І нехай твій Господь Бог сповістить нам дорогу, якою підемо по ній, і слово, яке виконаємо.

І сказав їм Єремія: Я почув! Ось я помолюся до нашого Господа Бога за вашими словами і буде, що слово, яке лиш відповість Господь, сповіщу вам, не приховаю слово від вас. І вони сказали Єремії: Нехай Господь буде в нас за праведного і вірного свідка, якщо не зробимо згідно з усяким словом, яке лиш тобі Господь пошле до нас. І якщо добре, і якщо зле, послухаємося голосу нашого Господа Бога, до Якого ми тебе посилаємо до Нього, щоб нам було краще, бо ми послухаємося голосу нашого Господа Бога.

І сталося, що після десяти днів було Господнє слово до Єремії. І він закликав Йоанана і володарів сили та весь народ, від малого і аж до великого, і сказав їм: Так сказав Господь: Якщо ви справді залишатиметесь в цій землі, то збудую вас і не знищу, і вирощу вас, а не виполю. Адже Я спинився від зла, яке Я вам чинив. Не бійтеся обличчя царя Вавилону, якого ви боїтеся його обличчя. Не бійтеся, — говорить Господь, — бо Я є з вами, щоб визволити вас і спасти вас з його руки. І дам вам милосердя, і помилую вас, і поверну вас у вашу землю. А якщо ви скажете: Не сидітимемо в цій землі, щоб не послухатися Господнього голосу, бо ввійдемо до єгипетської землі, і не побачимо війни, і не почуємо голос труби, і не голодуватимемо через хліби, і там поселимося. Через це послухайте Господнє слово: Так сказав Господь: Якщо ви даєте ваше обличчя до Єгипту і ввійдете туди жити, то буде, що меч, якого ви боїтеся його обличчя, знайде вас у Єгипті, і голод, до якого ви маєте слово від його обличчя, захопить вас у Єгипті, і там помрете. І буде, що всі люди і всі чужинці, які кладуть їхнє обличчя на єгипетську землю, щоб там жити, зникнуть від меча і від голоду, і з них не буде нікого, хто спасеться від зла, яке Я на них наводжу.

Адже так сказав Господь: Так, як Мій гнів упав на тих, що живуть в Єрусалимі, так упаде Мій гнів на вас, коли ви ввійдете до Єгипту, і станете непрохідними і підлеглими, і прокляттям, і на пониження, і більше ніколи не побачите цього місця. Те, що сказав Господь для вас, що залишилися з Юди: Не входьте до Єгипту, і тепер достеменно знайте , що ви вчинили зло вашим душам, виславши мене, кажучи: Помолися за нас до Господа, і зробимо згідно з усім, що лиш тобі скаже Господь. І ви не послухалися голосу Господа, Який послав мене до вас. Тож тепер через меч і голод пропадете в місці, куди ви забажали ввійти туди жити.

І сталося, коли Єремія перестав говорити до народу всі Господні слова, які йому Господь послав до них, усі ці слова, то сказав Азарія, син Маасея, і Йоанан, син Кария, і всі мужі, що промовили до Єремії, кажучи: Брехня, тебе не послав Господь говорити до нас: Не ввійдете в Єгипет, щоб там жити, але лиш Варух, син Нирія, підштовхує тебе проти нас, щоб ти видав нас у руки халдеїв, щоб нас убити і відселити нас до Вавилону.

І не послухався Йоанан і всі володарі сили, і весь народ голосу Господа, щоб жити в землі Юди. І взяв Йоанан і всі володарі сили всю решту Юди, тих, що повернулися, щоб жити в землі, сильних мужів і жінок, і решти, і дочок царя, і душі, які залишив Навузардан з Ґодолієм, сином Ахікама, і пророка Єремію та Варуха, сина Нирія, і пішли до Єгипту, бо не послухалися Господнього голосу. І вони прийшли до Тафни.

І було Господнє слово до Єремії в Тафні, кажучи: Візьми собі великі камені та сховай їх при вході в дім фараона в Тафні перед очима мужів Юди, і скажеш: Так сказав Господь: Ось Я посилаю і приведу Навуходоносора, царя Вавилону, і він поставить свій престол на цьому камінні, яке ти сховав, і підніме на них свою зброю, і ввійде, і поб’є єгипетську землю, яких на смерть, на смерть, а яких на відселення, — на відселення, а яких під меч, — під меч. І він запалить вогонь у домах їхніх богів, і спалить їх, і відселить їх, і знищить єгипетську землю, — так, як пастух нищить свій плащ, — і вийде в мирі. І розіб’є стовпи Еліополя, що в Оні, і вогнем спалить їхні доми.

Слово, що було до Єремії для всіх юдеїв, які живуть в Єгипті, та для тих, що перебувають в Маґдолі, у Тафні й в землі Патура, кажучи: Так сказав Господь, Бог Ізраїля: Ви побачили все зло, яке Я навів на Єрусалим і на міста Юди, і ось вони опустілі від мешканців через присутність їхнього зла, яке вчинили, щоб засмутити Мене, ідучи, аби приносити ладан іншим богам, яких ви не знали. І Я посилав до вас Моїх рабів-пророків вдосвіта і посилав, кажучи: Не чиніть це гидке діло, яке Я зненавидів! Та вони не послухалися і не нахилили своє вухо, щоб відвернутися від їхнього зла, щоб не приносити ладан іншим богам. І Мій гнів, і Моя лють упали, і запалало в містах Юди та поза Єрусалимом, і були на спустошення та на непрохідність аж до цього дня.

І тепер так сказав Господь Вседержитель: Чому ви чините велике зло проти ваших душ, щоб вирубати у вас чоловіка і жінку, немовля і дитину з-посеред Юди, щоб не залишився у вас ніхто, аби засмутити Мене ділами ваших рук, приносити ладан іншим богам у єгипетській землі, до якої ви ввійшли, щоб там поселитися, щоб ви були відтяті, щоб ви стали прокляттям і погордою між народами землі? Невже ви забули зло ваших батьків і зло царів Юди, і зло ваших володарів, і зло ваших жінок, яке вони робили в землі Юди та поза Єрусалимом? І не спинилися аж до цього дня, і не сприйняли Моїх приписів, які Я дав перед обличчям їхніх батьків!

Через це так сказав Господь: Ось Я ставлю Моє обличчя, щоб вигубити всіх з решти, що в Єгипті, і впадуть від меча, і зникнуть від голоду, від малого аж до великого, і будуть на зневагу та на знищення й на прокляття. І навідаюся до тих, що перебувають в Єгипті, як Я навідався і до Єрусалима мечем і голодом, і не буде того, хто спасається, — жодного з решти Юди, хто мешкає в єгипетській землі, щоб повернутися в землю Юди, на яку вони надіються своїми душами, аби туди повернутися. Не повернетесь, окрім хіба тих, що врятувалися!

І відповіли Єремії всі мужі, які знали, що їхні жінки приносять ладан іншим богам, і всі жінки, і великий збір, і весь народ, — ті, що сиділи в єгипетській землі в Патурі, кажучи: Слово, яке ти сказав нам Іменем Господа, не послухаємося тебе, бо ми неодмінно виконаємо кожне слово, яке вийде з наших уст, щоб приносити ладан цариці неба і приносити їй жертви виливання, — як і робили ми, і наші батьки, і наші царі, і наші володарі в містах Юди та поза Єрусалимом, — і ми наситилися хлібами, і нам було добре, і ми не знали зла. А коли ми перестали приносити ладан цариці неба, то ми всі стали нечисленними, — зникли від меча та від голоду. І коли ми приносили ладан цариці неба і звершували для неї жертви виливання, то хіба ми робили без відома наших мужів для неї коржі й приносили їй жертви виливання?

І сказав Єремія всьому народові, сильним і жінкам, і всьому народові, що відповідали йому слова, кажучи: Хіба Господь не згадав ладан, який ви приносили в містах Юди і поза Єрусалимом, ви і ваші батьки, і ваші царі, і ваші володарі, і народ землі, і йому прийшло на серце? І Господь більше не зміг терпіти від присутності зла ваших діл від гидот, які ви робили, і ваша земля стала спустошеною, непрохідною і проклятою до цього дня від присутності того, що ви приносили ладан, і того, що ви грішили проти Господа, і ви не послухалися Господнього голосу, і не ходили за Його приписами та в Його законі й у Його свідченнях, і вас захопило це зло.

І сказав Єремія народові та жінкам: Послухайте слово Господа. Так сказав Господь, Бог Ізраїля: Ви, жінки, сказали вашими устами і сповнили вашими руками, кажучи: Ми неухильно виконуватимемо наші прославляння, які ми визнавали, щоб приносити ладан цариці неба і виливати їй жертви виливання. Ви справді залишилисявірними своїм прославлянням і дійсно виконалиїх. Через це послухайте Господнє слово, весь Юдо, ви, що перебуваєте в єгипетській землі: Ось Я поклявся Моїм великим Іменем, — сказав Господь, — якщо ще буде Моє Ім’я в устах усього Юди, щоб сказати в усій єгипетській землі: Живе Господь! Бо ось Я чуваю над ними, щоб їм заподіяти зло і не вчинити добро, і зникатиме весь Юда, ті, що живуть в єгипетській землі, від меча і від голоду, аж доки не зникнуть. А ті, що врятуються від меча, повернуться в землю Юди малі числом, і решта з Юди, ті, що є в єгипетській землі, щоб там жити, пізнають, чиє останнє слово. І це вам знак, що Я навідаюся до вас на зло, — так сказав Господь, — ось Я даю Уарфрия, царя Єгипту, у руки його ворога та в руки тих, що шукають його душу, — так, як Я дав Седекію, царя Юди, у руки Навуходоносора, царя Вавилону, його ворога, і того, хто шукав його душі.

(31) Слово, яке пророк Єремія сказав Варухові, синові Нирія, коли він записав ці слова в книзі з уст Єремії в четвертому році Йоакима, сина Йосії, царя Юди. (32) Так сказав Господь про тебе, Варуше: (33) Тому що ти сказав: Горе мені, горе мені, бо Господь додав клопіт до мого труду, я спав зі стогоном, я не знайшов спочинку, (34) скажи йому: Так сказав Господь: Ось тих, кого Я збудував, Я нищу, і яких Я насадив, Я виполюю. (35) А ти шукаєш для себе великого. Ти не шукай, бо ось Я наводжу зло на всяке тіло, — говорить Господь, — і дам твою душу, як знахідку в кожному місці, куди лиш підеш туди!

Коли був двадцять перший рік Седекії в його царюванні, а одинадцять років він царював у Єрусалимі. Ім’я його матері — Амітал, дочка Єремії з Ловени. І було, що в дев’ятому році його царювання, у десятому місяці, десятого дня місяця прийшов Навуходоносор, цар Вавилону, і вся його сила проти Єрусалима, і його оточили та оббудували його чотирикутним камінням довкола. І прийшло місто в оточення аж до одинадцятого року царя Седекії.

У дев’ятий день місяця посилився голод у місті й не було хліба для народу землі. І пробилося місто, і всі боєздатні чоловіки вийшли вночі дорогою брами посеред стіни і передостіння, що було біля саду царя, а халдеї — поряд з містом, довкола. І пішли дорогою до Арави, і сила халдеїв гналася за царем, і схопили його далі, за Єрихоном, а всі його слуги розсипалися від нього. І схопили царя, і привели його до царя Вавилону в Девлат, і він заговорив до нього із судом. І порізав цар Вавилону синів Седекії на його очах, і порізав в Девлаті всіх володарів Юди. І осліпив очі Седекії та зв’язав його оковами по ногах, і відвів його цар Вавилону у Вавилон, і дав його до дому млина аж до дня, коли помер.

І п’ятого місяця, десятого дня місяця прийшов до Єрусалима Навузардан, архімаґир , що стояв перед обличчям царя Вавилону. І він запалив Господній дім і дім царя, і всі доми міста, і вогнем спалив усякий великий дім. І халдейська сила, що з архимаґиром, знищила весь мур Єрусалима довкола. І архимаґир залишив останок народу як виноградарів і як землеробів.

А мідні стовпи, що в Господньому домі, і підставки та мідне море, що в Господньому домі, халдеї розбили і взяли їхню мідь, і віднесли до Вавилону. І вінець, і посуд, і вилки, і весь мідний посуд, ті приладдя, якими служили: саффоти і масмароти , посуд для олії, світильники, кадильниці, чаші, які були із золота, золоті, та які були зі срібла, срібні, взяв архімаґир, — і два стовпи, і одне море, і дванадцять мідних телят під морем, які зробив цар Соломон для Господнього дому. Не було ваги їхній міді. І стовпи, тридцять п’ять ліктів висота одного стовпа, і шнур — дванадцяти ліктів довкола нього, і його товщина — чотири пальці в обводі, і на них — мідна капітель, і п’ять ліктів у довжину висота однієї капітелі, і сітка, і гранатові яблука на капітелі довкола — усі мідні. І так само другий стовп, вісім гранатових яблук по ліктю, у дванадцять ліктів. І було дев’яносто шість гранатових яблук на одному боці, а всіх гранатових яблук на сітці довкола було сто.

І архімаґир взяв першого священика і другого священика, і трьох, що стерегли дорогу, і одного євнуха, який був наставлений над боєздатними чоловіками, і сім славних мужів перед обличчям царя, яких знайшли в місті, і писаря сил, який пише для народу землі, та шістдесят чоловік із народу землі, яких знайшли посеред міста. І Навузардан, архімаґир, узяв їх і привів їх до царя Вавилону в Девлат, і цар Вавилону повбивав їх у Девлаті, у землі Емата.

І сталося, що в тридцять сьомому році по виселенні Йоакима, царя Юди, у дванадцятому місяці, у двадцять четвертий день місяця, Улемарадах, цар Вавилону, у рік, коли зацарював, узяв голову Йоакима, царя Юди, і вивів його з дому, в якому його стерегли. І заговорив до нього добре, і дав його престол понад престоли царів, що з ним у Вавилоні. І змінив його в’язничний одяг, і він постійно їв хліб перед його обличчям усі дні, які жив. І приписане постійно давалося йому від царя Вавилону з дня на день, аж до дня, в який помер.