БиблияСимфонияКуліш/ПулюйЗ › Заповідь

«Заповідь» / Симфония / Куліш/Пулюй

Слово: «Заповідь» встречается 55 раз в 48 стихах.
Все НЗ ВЗ

ПОДДЕРЖАТЬ ДЕНЬГАМИ

Стихи 1–48 из 48
Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
Учителю, котора заповідь велика в законї?
Се перва й велика заповідь.
Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.
І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?
і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.
Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
Се заповідь моя: Щоб любили один одного, як я полюбив вас.
щоб згадали слова, проречені від сьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса,
Брати, не заповідь нову пишу вам, а заповідь стару, котру маєте з почину; заповідь стара, се слово, котре ви чули з почину.
Знов заповідь нову пишу вам, що єсть правдиве і в Ньому і в вас: що темрява переходить, а сьвітло правдиве вже сьвітить.
А се заповідь Його, щоб вірували в імя Сина Його Ісуса Христа, й любили один одного, яко ж і дав заповідь нам.
І заповідь сю маємо від Него, щоб, хто любить Бога, любив і брата свого.
Вельми я зрадував ся, що знайшов дїтей твоїх, ходячих в правдї, яко ж заповідь прийняли ми від Отця.
І тепер прошу тебе, панї, не яко нову заповідь пишу тобі, а котру мали ми від почину, щоб любили один одного.
І се любов, щоб ми ходили по заповідям Його. Се заповідь, яко ж ви чули від почину, щоб у нїй ходили.
Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.
Я ж колись жив окроме закону; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.
І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.
Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.
Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.
Хиба ж добро принесло менї смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.
Бо се: Не роби перелюбу, Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе.
Поважай батька твого і матїр: се перва заповідь із обітуваннєм:
додержати сю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа,
Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно.
Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всїм людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,
І переховувати мете заповідь сю опріснокову; того бо дня виведу потугу вашу з Египецької землї. Тим переховувати мете день сей в родах ваших: установа вічня.
І допильновувати мусять синове Ізрайлеві суботи, щоб сьвяткувати суботу в родах їх: Заповідь на віки.
А коли хто согрішить і переступить котру заповідь Господню, вчинивши, чого не годиться чинити, хоч би не знав, то провинив, і гріх лежить на йому.
Бо зневажив він слово Господнє і зломив заповідь його; викорениться душа тая; гріх її на їй.
Бо ся заповідь, що заповідаю її тобі сьогоднї, вона не тяжка для тебе і не далека від тебе.
Велїння Господнї праві, серце звеселяють; заповідь Господня пресьвітла, очі просьвіщає.
Бо такий закон для Ізраїля, і така заповідь Бога Якового.
У всякої звершеної речі бачив я конець; заповідь же твоя вельми далеко сягає. Мем.
Бо заповідь — се твій сьвітильник, навчаннє — се сьвітло, дорога ж до жизнї — се докір і наука;
Хто заповідь певнить, береже свою душу, кому ж байдужні путї його, той погибне.
У вас усе — заповідь та заповідь, а за заповіддю знов заповідь; правило та правило, а за правилом ізнов правило; тут не багато часу (до кари), та й там не багато."
І станесь із ними по слову Господньому: заповідь на заповідь; заповідь за заповіддю; правило та правило, а за правилом ізнов правило; тут не багато, та й там не багато, — так що пійдуть і попадають горілиць і порозбиваються, і попадуться в сїть та й спіймаються.
Но дав їм таку заповідь: Слухайте голосу мого, то я буду Богом вашим, а ви будете людьми моїми; і ходїте кожною дорогою, що я вказую вам, щоб вам було добре.
А тепер іще оця заповідь до вас, сьвященники:
І зрозумієте тодї, що я дав вам сю заповідь, щоб удержувати завіт мій з родом Левіїним, говорить Господь Саваот.
Стихи 1–48 из 48
Предыдущее:
Заповідую
Следующее:
Заповідьми

Симфония: Біблія в перекладе Куліша та Пулюя

Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:Ctrl + Enter


2007–2026. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам bible-man@mail.ru.