БиблияСимфонияКуліш/ПулюйР › Розуму

«Розуму» / Симфония / Куліш/Пулюй

Слово: «Розуму» встречается 54 раза в 54 стихах.
Все НЗ ВЗ

Я ХОЧУ ПОМОЧЬ

Стихи 1–50 из 54
Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.
наставник незмислям, учитель малолїткам, мавши образ розуму і істини в законї.
Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму.
О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його!
І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші і мислї ваші в Христї Ісусї.
щоб утїшились серця їх, з'єднавшись у любові і на всяке багацтво повної певности розуму на познаннє тайни Бога і Отця і Христа,
в котрому всї скарби премудрости і розуму заховані.
пусті розмови людей попсованого розуму, що втеряли правду і думають, що благочестє — надбаннє. Відступай від таких.
О Тимотею! хорони переказ, одвертаючись од скверного марнословя і перекорів неправдивого розуму,
Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму.
Як Яннїй та Ямврій противились Мойсейові, так само й сї противлять ся правдї, люде попсованого розуму, нетямущі в вірі.
щоб доводили до розуму молодших, любити чоловіків, жалувати дїтей,
Вони ж кажуть: Допитом допитувавсь у нас громадський муж і про нашу родину: Чи ще жив ваш панотець? Чи маєте ще брата? І ми оповідали йому по розуму слова сього. Чи то ж ми знали, що скаже нам: Приведїте брата вашого?
Се народ, для якого нема ради; нема там розуму між ними.
Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.
Оце ж чини по свойму розуму й не дай йому зїйти в землю на той сьвіт із волосом сивим.
І рече йому Бог: За те, що ти просив сього, а не випрошував довгого віку, або багацтва, або смертї ворогів твоїх, а прохав розуму, щоб уміти судити,
Се був син удови з поколїння Нефталїєвого; батько ж його був Тирій, мідник; а був сей повен знаття, розуму й вміння у всякій мідяній роботї. Він прибув до царя Соломона й виробляв у його всякі роботи:
Докір, осоромляючий мене, я вислухав, та дух розуму мого відповість за мене.
А де ж мудрість знайти? і де є місце розуму?
Звідки ж береся премудрість? і де є місце розуму?
Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;
Не вже ж не прийдуть до розуму всї, що роблять беззаконнє, що заїдають нарід мій, наче б вони хлїб їли? Господа не призивають.
Не будьте як кінь, як мул, що розуму не має; наховставши уздою, окрасою їх, мусиш усмирити їх, коли не хочуть ійти за тобою.
Чоловік, що має повагу, а розуму не має, зрівняється скоту, що на зарізь.
Не вже ж не прийдуть до розуму всї, що роблять беззаконнє, що заїдають народ мій, наче б вони хлїб їли? Господа вони не призивають.
Хто карає народи, чи вже ж той не карати ме? Він, що навчає розуму чоловіка?
Щоб князїв його здержував, як знає; і старших його розуму навчав.
Більше розуму в мене, як в старцїв, бо я хоронив прикази твої.
Слухайте, дїти, науку (мою) отецьку, і пильнуйте, щоб набіратись розуму;
Набірайся премудростї, набувай розуму; не забувай сього й не відхиляйся від речей з уст моїх.
Головна се річ — мудрість: здобувай премудрість, і всїм, що маєш, набувай розуму.
Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого,
Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму.
Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі — розуму!
Праведного уста навчають-пасуть многих, а дурні й мруть, не набравшись розуму.
Хто поле своє порає, той має достаток хлїба, хто ж гає марно час, той розуму не має.
Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.
Хто відкидає упомин, — не дбає про свою душу; хто ж уважний на докір, — набуває розуму.
Хто розуму здобуває, любить свою душу; хто розважливий — находить добро.
Нема премудростї, нї розуму, нї ради в того, хто противен Господеві.
Купуй правду, й не збувай мудростї, науки й розуму нї за які достатки.
Буває такий чоловяга, що Бог дає йому достатки, скарби й честь, та й не знає душа його недостачі в нїчому, чого бажає, та не дав йому Бог розуму, хіснуватись тим, а чужий тим користуєсь; се марнота, се сумна річ!
І спочине на йому дух Господень, дух премудростї й розуму, дух ради й кріпостї, дух знання й побожностї;
А як він посохне, то його поломлять, і прийде жіноцтво та й спалить його. Бо то люде без розуму, тим то й Творцеві не жаль їх буде, й не помилує їх Создатель їх.
Тим і я з людьми такими незвичайно дивне диво-чудо витворю, так що мудрість у премудрих їх зникне, й розуму в їх розумних не стане.
І не візьме собі такий до серця, нема в його стілько знання й розуму, щоб собі сказати: Та ж половину з того спалив я в огнї, а на жарі спік хлїб та печеню і з'їв те; хиба ж тепер із останку зроблю собі гидоту? Хиба стану бити поклони перед полїном?
Позбірайтесь усї та й прийдїть, приближітеся всї, що спаслись од невірних. Без розуму ті, що носяться з деревяним своїм ідолом, та моляться до такого бога, що не ратує.
Безпечна, ти все говорила в твойму ледарстві: Хто бачить, хто знає? Мудрість твоя й знаннє твоє звели тебе з розуму так, що ти в серцї мовляла: Я, а нїхто крім мене.
Стихи 1–50 из 54
Предыдущее:
Розумом
Следующее:
Розумуй

Симфония: Біблія в перекладе Куліша та Пулюя

Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:Ctrl + Enter


2007–2026. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам bible-man@mail.ru.