БиблияСимфонияКуліш/ПулюйП › Погибель

«Погибель» / Симфония / Куліш/Пулюй

Слово: «Погибель» встречается 45 раз в 44 стихах.
Все НЗ ВЗ

ПОДДЕРЖАТЬ СЛУЖЕНИЕ

Стихи 1–44 из 44
Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.
Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
видали такого сатанї на погибель тїла, щоб дух спас ся в день Господа Ісуса.
котрим кінець — погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.)
що все на погибель через надужиток по заповідям і наукам людським?
Бо, як говорити муть: "Упокій і безпечність", тодї несподївано настигне на них погибель, як муки на маючу в утробі, і не втїчуть вони.
Вони приймуть муку, погибель вічну від лиця Господнього і від слави потуги Його,
Котрі ж хочуть забагатїти, впадають у напасть й тенета і в хотїння многі нерозумні і шкодливі, що топлять людей у безодню і погибель.
Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.
І спогадаю заповіт мій, що постав між мною і вами, і між усякою живою душею в усякому тїлї: що не буде вже води потопньої на погибель усякому тїлу.
Як покинете Господа і служити мете чужоземнїм богам, він одвернеться від вас і попустить допуст на вас і погибель, після того як перше посилав вам благодать.
Тодї наступило на Гиву десять тисячей вибранцїв, і счалась бійка страшенна; Беняминїї ж не знали ще, що надходить їх погибель.
Та як вбився він у силу, то й згордїло серце його на його погибель, і стався він проступником перед Господом, Богом своїм, бо ввійшов в храм Господнїй, щоб палити кадило на вівтарі кадильному.
Вичерпаєсь із голоду сила в йому, й погибель готова під боком його.
Зрили стежку мою, все з'уміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель.
Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, — і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель.
За се нагло прийде погибель на него, буде, як стій, розбитий — без рятунку.
Покіль стріла не пробє печінок йому наскрізь; так бідна пташка летить на сїло, й не знає, що воно їй на погибель.
Що мудрий знає, те він ховає, уста же дурного — се близька погибель.
Як праведним щастить, радується місто, а як безбожникам погибель, бувають веселощі.
Беспутнього язик — погибель для него, а уста його — се сїть на душу його.
Бо праведний впаде сїм раз — і встане, безбожні же впадуть у погибель.
Бо нагло прийде погибель від них, — і біду від обох — хто її наперед узнає?
Зрадливий язик ненавидить тих, кого він ранить, і лестючі слова погибель готують.
Як множаться безбожні люде, множиться й беззаконність, та праведні побачять їх погибель.
А всїм відступникам і грішникам — погибель, і хто Господа покинув — затратиться.
І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими губами, — а се ж очі мої бачили Господа сил небесних!
Що ж ви будете чинити, як день навідання прийде, як погибель здалека надійде? Де захисту будете шукати, де подїнете скарби ваші?
Бо, хоч би в тебе, Ізраїлю, було стільки люду, як піску в морі, то тілько малий лишиться останок, що навернесь до Бога; се бо безмірна справедливість призначила таку погибель.
Втїкайте, Беняминїї, з Ерусалиму, й затрубіте трубою в Текої; дайте знак огнем у Беткаремі, бо з півночі грозить біда й страшна погибель.
Дожидаємо ратунку, а нема нїчого доброго, — одужання, а перед очима погибель.
Тим же то так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: Оце оберну лице моє проти вас на погибель і на затрату всього Юди.
Я бо буду назирати за вами пильно — вам на погибель, а не на добро; й усї Юдеї, що пробувають у Египтї, будуть гинути од меча та голоднечі, аж докіль до нащадку не вигинуть.
Е гипет — гарна телиця, та погибель надходить із півночі, надходить на неї.
О, близька погибель Моабова, сквапно надходять злиднї його.
Утїкайте, обернувшись плечима, ховайтесь глибоко в печерах, осадники Деданські, попущу бо погибель на Езава, надходить час навідання мого.
Верблюди їх стануться лупом, а їх отарі будуть розхоплені, і розсїю їх по всїх вітрах, — оттих, що вистригають волоссє на висках, — і з усїх боків наведу на їх погибель, говорить Господь.
Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
Як пошлю на них гострі стріли голоднечі на їх затрату, а пошлю їх вам на погибель, і скріплю голод між вами, і зломлю підпору-хлїб у вас.
І надійде на них погибель; вони шукати муть спокою, та не знайдуть.
І утвердить завіт із многими одна (послїдна) сїмка, а в половинї сїмки перестане жертва й приносини, а сьвятиня стане гидкою пусткою; на кінцї же постигне давно призначена погибель й самого пустошника.
Ви без мене поставляли царів над собою; обирали собі князїв, мене не питавши; а з срібла свого та з золота свого собі боввани робили: ось, ізза чого погибель!
Стихи 1–44 из 44
Предыдущее:
Погибаємо
Следующее:
Погибельна

Симфония: Біблія в перекладе Куліша та Пулюя

Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:Ctrl + Enter


2007–2026. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам bible-man@mail.ru.