«Вигубити» / Симфония / Турконяк

запитуючи: Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов вигубити нас? Знаю, хто Ти є — Святий Божий!

Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас? Я знаю, хто Ти, — Святий Божий!

І звільнені були чотири ангели, приготовані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб вигубити третину людей.

Ізраїльські сини сказали їм: Краще було б, аби ми, уражені Господом, померли в Єгипетській землі, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліб досита. А ви вивели нас у цю пустелю, щоб усю цю громаду вигубити голодом!

Там народ був спраглий води, і народ продовжував нарікати на Мойсея, кажучи: Навіщо ти вивів нас з Єгипту, щоб спрагою вигубити нас, наших дітей і худобу?

Аби часом не сказали єгиптяни, заявляючи: Він з підступним наміром вивів їх, щоб вигубити в горах і знищити їх із землі. Зупини гнів Своєї люті й вияви милість до злих вчинків Свого народу!

Та незважаючи на це, коли вони будуть на землі своїх ворогів, Я не знехтую ними і не гидуватиму ними, так щоб вигубити їх, щоб розірвати Мій завіт із ними, бо Я — Господь, їхній Бог.

І навіщо ви привели Господню громаду в цю пустелю, щоб вигубити нас і нашу худобу?

Ви нарікали по своїх наметах і казали: Господь вивів нас з Єгипетської землі з ненависті до нас, — щоб видати нас в руки аморейців, аби вигубити нас.

Та й Божа рука була проти них, щоб вигубити їх із табору, аж поки вони не вигинули.

щоб вигубити перед твоїм обличчям великі й сильніші від тебе народи, щоби ввести тебе і дати тобі успадкувати їхню землю, як ти маєш її сьогодні.

і Який відплачує особисто тим, хто Його ненавидить, щоб вигубити їх. Він не зволікатиме з тими, хто Його ненавидить, а відплатить їм особисто.

Якщо ж ти скажеш у своєму міркуванні: Цей народ численніший від мене, — як я зможу їх вигубити? —

Господь, твій Бог, вигублятиме ці народи перед твоїм обличчям поволі, поступово. Ти не зможеш вигубити їх швидко, щоб земля не стала запустілою, і щоб проти тебе не намножилося диких звірів.

І на Хориві ви розгнівили Господа, і Господь так розлютився на вас, що хотів вас вигубити,

І я був переляканий гнівом і люттю Господа, бо Господь розлютився на вас так, що був готовий вигубити вас. І Господь вислухав мене і того разу.

І сказав Ісус Ахарові: Чому ти мав вигубити нас? Нехай погубить тебе Господь таким же чином вже сьогодні! І весь Ізраїль побив його камінням.

А вони відповіли Ісусові, кажучи: Донеслося до нас те, що заповів Господь, Бог твій, Мойсеєві, Своєму слузі, — дати вам цю землю і вигубити нас і всіх, хто на ній живе, з-перед вашого обличчя. І від вашого обличчя на нас напав великий страх за наші душі, і ми вчинили це діло.

А в Єрусалимі проживав Євусей, і сини Юди не змогли їх вигубити. Тож євусейці залишилися жити в Єрусалимі аж до цього дня.

Та сини Манасії не змогли вигубити ці міста, і Ханаанець почав жити в цій землі.

І сталося, що коли стали сильними ізраїльські сини, то зробили ханаанців підвладними, та щоб вигубити, не вигубили їх.

І це було до вподоби ізраїльським синам. І вони спілкувалися з ізраїльськими синами, і поблагословили Бога ізраїльських синів, і сказали, щоби більше не йти на них війною, аби вигубити землю синів Рувима, синів Ґада і половини племені Манасії. І ті проживали на ній.

Та не забажав Господь, твій Бог, вигубити тебе, і благословенням поблагословив вас, і спас вас з їхніх рук, а їх видав вам.

Вона ж сказала: Нехай же пригадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножився кровний месник, аби вигубити, і хай не погублять мого сина! А він сказав: Нехай живе Господь, ані волосок твого сина не впаде на землю!

І вони відповіли цареві: Чоловік, який вибив би нас і переслідував нас, який задумав вигубити нас, вигубимо його, щоб не було його в усій околиці Ізраїля.

Оскільки в царя був тарсійський корабель у морі з кораблями Хірама, то раз на три роки прибував до царя корабель з Тарсіса із золотом, сріблом, шліфованим і висіченим камінням. Це було справою запасів, які доставив цар Соломон, щоби збудувати Господній дім, дім царя, мур Єрусалима і замок, щоб зміцнити укріплення міста Давида і Ассура, Маґдана, Ґазера, Верхнього Веторона, Єтермата, — усі міста для колісниць, усі міста для кінноти і роботи Соломона, які звершував, щоби збудувати в Єрусалимі та в усій землі, аби не володів ним увесь народ, який залишився з хетів, аморейців, ферезейців, ханаанців, евейців, євусейців і ґерґесейців, які не були із синів Ізраїля, з їхніх дітей, а котрі залишилися з ними в землі, яких сини Ізраїля не могли вигубити. І Соломон повернув їх до сплати данини — аж до цього дня. А синів Ізраїля Соломон не посилав на роботи, бо вони були військовими людьми, його слугами і начальниками над його колісницями та його кіньми.

Тож тепер закличте до мене всіх пророків Ваала, усіх його рабів і його священиків, хай не сховається від мене жодний, бо в мене велика жертва для Ваала! Кожний, хто тільки сховається, не житиме! А Ія вчинив це з обманом, щоб вигубити рабів Ваала.

Бог послав ангела в Єрусалим, щоб вигубити його. І коли той вигублював, Господь побачив, і Він покаявся за зло, і сказав ангелові, який вигублював: Досить тобі, опусти твою руку! А Господній ангел стояв на току Орни, євусейця.

І сини Аммона і Моава повстали проти жителів гори Сиїр, щоб їх вигубити і винищити. І коли поклали край жителям Сиїра, то повстали один проти одного, щоб бути вигубленими.

Та Господь не захотів вигубити дім Давида через завіт, який склав з Давидом, і через те, що сказав йому, що дасть йому і його синам світильник на всі дні.

Йоаким мав двадцять п’ять років, коли став царем, і одинадцять років він царював у Єрусалимі. А ім’я його матері — Зехора, дочка Нирія з Рами. І він чинив зло перед Господом згідно з усім, що робили його батьки. У його дні прийшов Навуходоносор, цар Вавилону, у його землю, і він йому служив три роки, після чого він відділився від нього. І Господь наслав на них халдеїв, розбійницькі групи сирійців і розбійницькі групи моавців, синів Аммона і Самарії, та після цього вони, згідно з Господнім словом через його рабів-пророків, відійшли. Однак Господній гнів був на Юді, щоб його відкинути з-перед Себе через гріхи Манасії, за все, що він учинив, і за невинну кров, яку пролив Йоаким, — він наповнив Єрусалим невинною кров’ю, та Господь не захотів їх повністю вигубити.

і захотів вигубити всіх юдеїв із царства Артаксеркса,

і прийняв рішення у дванадцятому році царства Артаксеркса та кинув жереби з дня на день і місяць на місяць, щоб вигубити в один день рід Мардохея, і впав жереб на чотирнадцятий день місяця, який є адар.

Якщо вважає цар, нехай вирішить їх вигубити, і я запишу до скарбниці царя десять тисяч талантів срібла.

І послали через листонош по царстві Артаксеркса, щоб вигубити юдейський рід в один день у дванадцятому місяці, який зветься адар, і пограбувати їхній маєток. А зміст листа такий: Так пише великий цар Артаксеркс володарям ста двадцяти сімох країн і наставленим місцевим володарям, що від Індії аж до Ефіопії: Володіючи над багатьма народами і пануючи над усім всесвітом, я забажав, не піднесений певністю влади, а постійно проваджений великою поміркованістю і лагідністю, надати постійно безклопітне життя тим, що підвладні, і наше царство прохідним аж до найвіддаленіших частин, намагаючись обновити і всіма людьми бажаний мир. А коли я вивідував у радників, як це привести до завершення, мудрістю вищий за нас, незмінно в доброму помислі, наділений твердою вірою і другий після царя старшинством наставлений Аман показав нам, що в усіх племенах, що у всесвіті, замішаний є якийсь ворожий народ, який противиться законам кожного народу, і котрий постійно відкидає накази царів, щоб не встоялася наша без закиду проваджена спільна влада. Отже, прийнявши, що єдиний цей народ є в постійному протистоянні кожній людині, приводить на заміну чужі закони і злобно завершує найгірше зло проти наших діл, щоб і царство не мало спокою, тож ми наказали: тих, що вказані вам в письмах Аманом, який настановлений над ділами і є нашим другим батьком, усіх — з жінками і дітьми — цілковито вигубити ворожими мечами без будь-якого милосердя і пощади в чотирнадцятий день дванадцятого місяця адара поточного року, щоб давні й теперішні вороги в один день насильно пішли до аду, аби на тривалий час справи проходили цілком спокійно і без клопоту для нас.

Мардохей же повідав їй те, що сталося, і обіцянку, яку Аман дав цареві: покласти в скарбницю десять тисяч талантів, аби вигубити юдеїв.

І, пішовши, Мардохей зробив те, що йому заповіла Естера. Він помолився до Господа, згадуючи всі Господні діла, і сказав: Господи, Господи, Царю всіх сильних! Адже все є у Твоїй владі, і немає того, хто протистоятиме Тобі, коли Ти забажаєш спасти Ізраїля! Бо Ти створив небо і землю, і все дивовижне в піднебесній, Ти є Господом усього, і немає нікого, хто Тобі, Господу, протистоятиме. Ти все знаєш. Ти знаєш, Господи, що не через зарозумілість, не через гордощі, не через любов до слави я це зробив, щоб не поклонятися гордому Аманові, бо я зволив би цілувати підошви його ніг задля спасіння Ізраїля! Але я це зробив, щоб не дати чоловікові славу більшу, ніж славу Богові, і не поклонюся нікому, хіба Тобі, моєму Господеві, та не зроблю це з гордості. Тепер, Господи Боже, Царю, Боже Авраама, пощади Свій народ! Адже вони дивляться на нас на вигублення, — вони забажали знищити Твій спадок, те, що від початку. Не погорди Твоєю часткою, яку Ти собі викупив із єгипетської землі. Вислухай мою молитву, помилуй Твій спадок і оберни наш плач на радість, щоб, живучи, ми співали Твоєму Імені, Господи, і не вигуби уста тих, що Тебе хвалять. І весь Ізраїль заволав усією своєю силою, бо власна смерть була перед їхніми очима. Естера, цариця, втекла до Господа, охоплена боротьбою смерті, і, скинувши одяг своєї слави, одягнула одяг приниження і плачу, а замість дорогих пахощів попелом і гноєм посипала свою голову, сильно катувала своє тіло і кожне місце, де були прикраси її радості, вона наповнила плетінками свого волосся. Вона молилася до Господа, Бога Ізраїля, промовляючи: Господи мій, наш Царю, Ти є єдиний! Допоможи мені одинокій, тій, що не має помічника, хіба лиш Тебе, бо моя небезпека в моїй руці! Я чула від мого народження в племені моєї родини, що Ти, Господи, взяв Ізраїля з-поміж усіх народів і наших батьків — з-поміж усіх їхніх пращурів у вічний спадок, і Ти вчинив їм те, що сказав. Тепер ми згрішили перед Тобою, і Ти віддав нас у руки наших ворогів, тому що ми прославляли їхніх богів. Ти праведний, Господи! А тепер не досить їм було гіркоти нашого рабства, але вони поклали свої руки на руки своїх ідолів, аби відхилити рішення Твоїх уст, вигубити Твій спадок і загатити уста тих, що Тебе хвалять, і згасити славу Твого дому та Твій жертовник, і відкрити уста народів для прославляння нерозумного, і навіки гідним подиву зробити тілесного царя. Не видай, Господи, Твій скіпетр тим, що не існують, і хай не насміхаються з нашого падіння, але поверни їхню раду проти них, зроби притчею того, хто розпочав проти нас цю справу. Згадай, Господи, дай Себе знати в час нашого смутку і зроби мене мужньою, Царю богів і Вседержителю всієї влади! Поклади в мої уста розумне слово перед левом і поверни його серце на ненависть до того, що воює проти нас, на руїну йому і його однодумцям. А нас спаси Твоєю рукою і допоможи мені, одинокій, тій, що не має нікого, хіба лиш Тебе, Господи! Ти маєш усе розуміння і знаєш, що я зненавиділа славу беззаконних і гидувала ложем необрізаних і кожним чужинцем. Ти знаєш моє горе, що відчуваю огиду до знака моєї гордості, який є на моїй голові в дні моєї прилюдної появи. Бриджусь ним, як шматтям в місячних, і не ношу його в дні мого мовчання. І Твоя раба не їла зі столу Амана, і я не прославила бенкет царя, і не пила вина жертв. Твоя рабиня не раділа від дня моєї переміни аж до тепер, хіба Тобою, Господи, Боже Авраама! Боже, що можеш усе, вислухай голос безнадійних і спаси нас з руки тих, що чинять зло, і спаси мене від мого страху.

І сказала Естера: Якщо ти вважаєш за відповідне, і я знайшла милість, нехай пошлють, щоб завернути листи, відіслані Аманом, в яких написано вигубити юдеїв, які є у твоєму царстві.

коли Аман, син Амадата, македонець, воював проти них, коли видав рішення і жереб, щоб їх вигубити,

А Мардохей був другим по царі Артаксерксі, він був великий і славний у царстві та улюблений юдеями. Про його подвиг розповідалося всьому народові. І Мардохей сказав: Це сталося від Бога. Адже я згадав про сон, який я побачив, про ці справи, бо з них не пропало жодного слова. Мале джерело, яке перетворилося на ріку, і було світло, сонце і багато води. Естер є рікою, з якою побрався цар і зробив її царицею. А два дракони є я і Аман. Народи — ті, що зібралися вигубити ім’я юдеїв. А народ мій — це Ізраїль, ті, що закликали до Бога і врятувалися. І Господь спас Свій народ, і Господь спас нас від усього цього зла. Бог зробив великі ознаки і чуда, які не були в народах. Через це Він зробив два жереби, один — Божому народові, а один — усім народам. І ці два жереби прийшли на годину і час, і на день суду перед Бога і всім народам. І Бог згадав Свій народ, і вчинив справедливість Своєму спадку. І ці дні в місяці адарі — чотирнадцятий і п’ятнадцятий цього місяця — будуть їм на зібрання, радість і веселість перед Богом навіки в роди в Його народі, Ізраїлі. У четвертому році царювання Птоломея і Клеопатри приніс Дозитей, який сказав, що він є священиком і левітом, і його син Птоломей, вище поданий лист стосовно Фрурів, про який сказали, що він існує, і який пояснив Лізімах, син Птоломея, що в Єрусалимі.

Але обличчя Господнє — проти тих, які чинять зло, щоб вигубити із землі пам’ять про них.

Із самого ранку я нищив усіх грішників землі, щоб вигубити з Господнього міста всіх, хто чинить беззаконня.

Він же не так розмірковував і в душі не так задумав, але, щоб змінити його розум, вигубити немалий народ.

щоб вигубити ассирійців з Моєї землі та з Моїх гір, і будуть на потоптання, і знімуть з них їхнє ярмо, і їхня слава буде забрана з плечей!

І підніме свої руки, наче і він упокорив, щоб вигубити, та Бог упокорить його гордість, на яку наклав руки.

Войовничий і зневажаючий відішле їх. Чи ж не був ти тим, хто думав жорстоким духом їх вигубити, духом гніву?

Тому що Господній гнів на всі народи і гнів на їхнє число, щоб їх вигубити і видати їх на різанину.

і володарі опоганили Мої святині, і Я дав вигубити Якова, — Ізраїля дав на зневагу.

Задля Мого Імені Я тобі покажу Мій гнів і на тебе наведу Мої славні діла, щоб тебе не вигубити.

і розсію їх в народах, яких не знали ні вони, ні їхні батьки, і нашлю на них меч, щоб вигубити їх ним!