«Громи» / Симфония / Турконяк

І від престолу виходять блискавки, і шуми, і громи. Сім же світильників, що горять перед престолом, — то сім Божих духів.

І взяв ангел кадильницю, наповнив її вогнем з жертовника, та й кинув на землю. І зчинилися громи, і голоси, і блискавки, і землетрус.

І відкрився Божий храм на небі, і з’явився ковчег Його Завіту в Його храмі, і зчинилися блискавки, голоси, громи, землетрус і великий град.

І зчинилися блискавки, голоси і громи, і стався великий землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі: такий землетрус, такий потужний!

Тож Мойсей простягнув руку до неба, — і Господь послав громи і град, і вогонь проносився по землі. Господь послав град на всю Єгипетську землю.

Отже, помоліться за мене Господу, і хай припиняться Божі громи, град і вогонь! Я відпущу вас, — ви не будете більше тут залишатися.

Та Мойсей сказав йому: Як тільки вийду з міста, я підійму свої руки до Господа, і громи припиняться, і більше не буде граду й дощу, — щоб ти пізнав, що Господня земля.

Мойсей вийшов від фараона поза місто і підняв руки до Господа, — громи та град припинилися, і дощ більше не падав на землю.

Коли фараон побачив, що дощ, град і громи перестали, то продовжував грішити. І непоступливим стало серце його і його слуг.

І прикликав Самуїл Господа, і Господь дав громи та дощ у той день. І весь народ дуже налякався Господа і Самуїла.

На другий рік царювання Артаксеркса Великого, у перший день нісана, сон побачив Мардохей, син Яіра, син Семея, син Кісея, з племені Веніаміна, чоловік-юдей, який жив у місті Сузи, визначний чоловік, який служив у царському дворі. А був він з полонених, яких з Єрусалима, з юдейським царем Єхонією, захопив у полон Навуходоносор, цар Вавилону. Сон його такий: ось голоси і гук, громи і тремтіння, замішання на землі. І ось прийшли два великі дракони, обидва готові до боротьби, чий голос був гучним. Від їхнього голосу кожний народ готувався до бою, щоб воювати проти праведного народу. І ось день темряви і чорноти, біль і пригнічення, озлоблення і велике замішання на землі. І весь праведний народ був стривожений, боячись для себе зла, і вони, бувши готовими до загибелі, заголосили до Бога. А від їхнього крику утворилася, наче з малого джерела, велика ріка — багато води. Світло та сонце зійшло, і пригноблені піднеслися, і поглинули славних. І, піднявшись, Мардохей, той, хто побачив цей сон і те, що Бог забажав зробити, поклав його до серця і всяким чином намагався його зрозуміти впродовж ночі. Мардохей жив спокійно у дворі з Ґаватом і Тарром, двома євнухами царя, які охороняли двір. Він почув їхні думки, збагнув їхні задуми і довідався, що вони готуються накласти руки на царя Артаксеркса, тож він заявив на них цареві. Цар випитав обох євнухів, і коли вони зізналися, то були усунені. А цар записав про ці події на згадку, і Мардохей записав про цю справу. І цар наказав Мардохеєві служити у дворі, і дав йому за це дари. Аман же, син Амадата, вуґейця, видався славним перед царем, та він намагався вчинити зло Мардохеєві та його народові через двох євнухів царя. І сталося після цих подій у дні Артаксеркса, це Артаксеркс, який володів від Індії сто двадцятьма сімома країнами,