«Зайде» / Симфония / Турконяк

Якщо у вашу землю зайде до вас якийсь захожий, не пригноблюйте його.

й коли зайде сонце, стане чистим, і тоді може їсти святощі, бо це його хліб.

І буде, — під вечір нехай він обмиє своє тіло водою, і коли зайде сонце, — нехай увійде в табір.

Віддай йому його платню того самого дня, хай не зайде сонце раніше того, адже він — убогий і має на неї надію, — відтак він не заволає проти тебе до Господа, і на тобі не буде гріха.

А коли пройшло багато часу, то його жінка промовила до нього: Доки терпітимеш, кажучи: Ось почекаю час ще недовго, очікуючи надію мого спасіння. Бо ось із землі знищено пам’ять про тебе, синів і дочок, болі й муки мого лона, які я надаремно боляче переносила. Ти ж сам сидиш у гної червів, ночуючи на дворі. А я мандрую і служу з місця на місце, і з дому до дому, очікуючи, коли зайде сонце, щоб я спочила від трудів і болів, які мене тепер охоплюють. Але скажи якесь слово на Господа і помирай!

І буде в той день, — говорить Господь, — і сонце зайде в полудень, і потемніє вдень на землі світло.

Коли в мені зникала моя душа, я згадав Господа, і нехай до Тебе зайде моя молитва, до Твого святого храму.

Через це ніч буде вам за видіння, і темрява буде вам за віщування, і сонце зайде над пророками, і над ними потемніє день.

І я, перед тим як їсти, пішовши, забрав його до якоїсь кімнати, доки не зайде сонце.