«Коней» / Симфония / Турконяк

А сарана та подібна була до коней, готових до бою. На головах у неї, наче вінці, подібні до золота, а обличчя її — наче обличчя людини.

і мала панцери, подібні до залізної броні, а шум її крил — як від колісниць з великою кількістю коней, які біжать до бою.

Тож таким чином я у видінні побачив коней, а ті, хто сидить на них, мають броню вогненну, і гіацинтову, і сірчану. І голови коней — наче голови левів, а з їхніх уст виходить вогонь, дим і сірка.

бо влада коней була в їхніх устах і в їхніх хвостах. Хвости ж були подібні до зміїв, які мають голови і ними завдають шкоду.

кориці, пахощів, тиміаму, мира, ладану, вина, олії, борошна, пшениці, худоби, овець, коней, колісниць, рабів і людських душ.

щоби поїсти тіла царів, і тіла тисяцьких, і тіла сильних, і тіла коней, і тих, хто на них сидить, і тіла всіх вільних, і рабів, і малих, і великих.

А ті захопили всіх содомських і гоморрських коней, усю їхню поживу та забралися геть.

А цар содомський сказав Аврамові: Передай мені чоловіків, а коней візьми собі.

І вони пригнали худобу до Йосифа, а Йосиф давав їм хліб за коней, за овець, за волів і за ослів. І того року він годував їх хлібом за всю їхню худобу.

І ось, Я зроблю серце фараона та всіх єгиптян непоступливим, і вони підуть слідом за ними. І прославлюся через фараона, через усе його військо, через колісниці та через його коней.

І пізнають усі єгиптяни, що Я — Господь, як прославлю Себе через фараона, через колісниці та через його коней.

Тому що він не повинен заводити собі багато коней і не повинен повертати народ у Єгипет, щоб придбати собі багато коней, адже Господь сказав вам: Більше ніколи не повертайтеся тією дорогою!

І вони, а з ними їхні царі, виступили, — наче морський пісок численністю, безліч коней і колісниць.

і сказав: Це буде правило царя, який царюватиме над вами: Ваших синів він візьме і поставить їх на свої колісниці та на своїх коней, і бігатимуть перед його колісницями;

І Давид захопив тисячу їхніх колісниць, сім тисяч коней та двадцять тисяч піших мужів, і Давид знищив усі колісниці, і залишилося з них сто колісниць.

Та сирійці втекли з-перед Ізраїля, і Давид побив сімсот сирійських колісниць і сорок тисяч коней. Він побив Совака, володаря його армії, і той там загинув.

І сталося після цього, що Авесалом придбав собі колісниці та коней і п’ятдесят мужів, щоби бігли перед ним.

У той час Адонія, син Анґіти, почав звеличуватися, заявляючи: Я царюватиму! І він зробив собі колісниці, взяв коней і п’ятдесят мужів, щоби бігли перед ним.

І цар Соломон дав вказівку Ванеєві, синові Йодая, і він вийшов та вбив його, і той помер. Цар Соломон був дуже розумним і мудрим, Юда та Ізраїль були дуже численними, у кількості наче пісок, що біля моря, їли, пили і раділи. Соломон був володарем між усіма царствами, Соломонові приносили дари і служили всі дні його життя. І Соломон почав відкривати володіння Лівану, і він збудував Терми в пустелі. Ось це їжа Соломона: Тридцять мір пшеничного борошна і шістдесят мір розтертого борошна, десять добірних телят, двадцять випасених волів, сто овець, крім оленів, сарн і годованих добірних птахів. Адже він був володарем усього, що на другому боці ріки, від Рафі аж до Ґази, у всіх царствах, що на другому боці ріки. І був у нього мир з усіх сторін довкола нього, і Юда та Ізраїль жили впевнено, кожний під своїм виноградником і під своєю смоківницею, споживаючи їжу і п’ючи, — від Дана і аж до Вирсавії, усі дні Соломона. Ось це — володарі Соломона: Азарій, син священика Садока, і Орній, син Натана, володар над наглядачами, Едрам над його домом, і Сува, писар, і Васа, син Ахіталама, літописець, Аві, син Йоава, полководець, Ахіре, син Едрая, над вантажами, Ванея, син Йодая, над домом та над будовою і Захур, син Натана, радник. І було в Соломона сорок тисяч породистих коней для колісниць і дванадцять тисяч коней. І він володів усіма царствами від ріки і аж до землі филистимців, аж до гір Єгипту. Соломон, син Давида, царював над Ізраїлем і Юдою в Єрусалимі.

І так, призначені царем Соломоном, вони служили і виконували всі замовлення для столу царя, кожний у свій місяць, не змінюючи порядку. І ячмінь, і солому для коней кінноти та колісниць доставляли до місця, де був цар, кожний за своїм порядком.

І вони (кожний з них) приносили свої дари: золотий посуд і одяг, миро, пахощі, коней і ослів, — з року в рік.

А вивіз коней Соломона здійснювали з Єгипту і з Текуї, купці царя брали їх з Текуї за ціну.

Так говорить Господь: Ви не підете і не воюватимете з вашими братами, синами Ізраїля! Нехай кожний повернеться до свого дому, бо від Мене сталася ця справа! І прислухалися до Господнього слова, і зупинилися, — щоб іти за Господнім словом. А цар Соломон спав зі своїми батьками, — він був похований зі своїми батьками в місті Давида. І зацарював Ровоам, його син, замість нього в Єрусалимі, бувши шістнадцятилітнього віку, коли він зацарював. Дванадцять років він царював у Єрусалимі, а ім’я його матері — Наанана, дочка Анана, сина Нааса, царя синів Аммона. І він чинив погане перед Господом, і не пішов дорогою Давида, свого батька. І був чоловік з гори Єфрема, раб Соломона, його ім’я — Єровоам, а ім’я його матері — Саріра, жінка-розпусниця. І Соломон поставив його за володаря над податком дому Йосифа, і він збудував Соломонові Саріра, що на горі Єфрема, і були в нього триста колісниць коней. Він збудував замок податками дому Єфрема, він замкнув мури міста Давида і підносився на царство. А Соломон розшукував його вбити, тож він злякався і втік до Сусакіма, царя Єгипту, і був з ним, аж доки не помер Соломон. Єровоам почув у Єгипті, що Соломон помер, і сказав до вух Сусакіма, царя Єгипту, прохаючи: Відішли мене, і я піду до своєї землі. І сказав йому Сусакім: Попроси будь-яке прохання, і тобі дам. І Сусакім дав Єровоамові Ану, старшу сестру своєї жінки Текеміни, — йому за жінку. Вона була великою серед дочок царя і народила Єровоамові його сина Авію. І сказав Єровоам Сусакімові: Направду відпусти мене, і піду. І Єровоам вийшов із Єгипту, і пішов у землю Саріри, що на горі Єфрема. І зібрався туди весь скіпетр Єфрема. І там Єровоам збудував замок. І захворіла його дитина дуже тяжкою хворобою. І пішов Єровоам запитати про дитину. І сказав своїй жінці Ані: Встань і йди, запитай Бога про дитину, чи житиме від своєї хвороби. І був чоловік у Силомі на ім’я Ахія, і він був шістдесятилітнього віку, і Господнє слово було з ним. І сказав Єровоам своїй жінці: Встань і візьми у свою руку хліба для Божого чоловіка, паляниці для його дітей, виноград і посудину меду. Тож жінка встала і взяла у свою руку хліба, дві паляниці, виноград і посудину меду для Ахії. А чоловік був старий, і його очі стали темними, так що він не бачив. І вона піднялася із Саріри, і пішла. І сталося, коли вона входила в місто, до Ахії, силонійця, то Ахія сказав своєму слузі: Вийди назустріч Ані, жінці Єровоама, і скажеш їй: Увійди і не стій, бо так каже Господь: Погане Я нашлю на тебе! І ввійшла Ана до Божого чоловіка, і Ахія сказав їй: Навіщо ти мені принесла хліб, паляниці, виноград і посудину меду? Так говорить Господь: Ось ти відійдеш від Мене, і буде, коли ти входитимеш через браму до Саріри, твої служниці вийдуть тобі назустріч і скажуть тобі: Дитина померла! Бо так говорить Господь: Ось Я вигублю в Єровоама кожного, хто мочиться до стіни, і померлі Єровоама, які будуть в місті, їх з’їдять пси, а мертвого, який у полі, склюють небесні птахи. А дитину оплакуватимуть: Горе, Господи! — бо в ньому знайдено добре слово, в Господі. І пішла жінка, як почула, і сталося, коли ввійшла до Саріри, то дитина померла, і назустріч вирвався крик. І Єровоам пішов до Сікіми, що на горі Єфрема, і зібрав там племена Ізраїля. Туди пішов і Ровоам, син Соломона. І було Господнє слово до Самеї, еламійця, яке наказувало: Візьми собі новий одяг, який ще не був у воді, і розірви його на дванадцять частин, і даси Єровоамові, і скажеш йому: Так каже Господь: Візьми собі десять частин, щоб одягнутися! І Єровоам узяв. А Самея сказав: Так говорить Господь про десять племен Ізраїля! І сказав народ Ровоаму, синові Соломона: Твій батько зробив тяжким своє ярмо на нас і тягарем для нас зробив їжу свого столу. Тепер же, якщо ти нам облегшиш, то тобі служитимемо. І сказав Ровоам до народу: Ще три дні, і відповім вам слово. І сказав Ровоам: Приведіть мені старійшин, і пораджуся з ними, яке слово маю відповісти народові на третій день. І говорив Ровоам до їхніх вух так, як послав до нього народ, і сказали старійшини народу: Так промовив до тебе народ. Та Ровоам відкинув їхню раду, — не милою вона була перед ним. І він послав, і привів вихованих з ним, і сказав їм таке: Таке послав до мене народ, кажучи. А виховані з ним юнаки сказали: Так промовиш до народу, заявляючи: Мій мізинець товстіший за стегна мого батька! Мій батько бичував вас бичами, я ж пануватиму над вами скорпіонами! І вгодило слово перед Ровоамом, і він відповів народові, так, як йому порадили виховані з ним молодці. І весь народ, як один чоловік, промовив, кожний до свого ближнього, і всі закричали, вигукуючи: Немає нам частки в Давиді, ні спадку в сині Єссея! По своїх наметах, Ізраїлю, бо цей чоловік не буде нам за володаря чи за проводиря! І розійшовся весь народ із Сікіми, і кожний пішов до своїх поселень. І Ровоам залишився непохитним, він відійшов, піднявся у свою колісницю та ввійшов у Єрусалим, а за ним попрямував увесь скіпетр Юди і весь скіпетр Веніаміна. І сталося, коли наставав новий рік, Ровоам зібрав усіх мужів Юди та Веніаміна і пішов воювати з Єровоамом до Сікіма. І було Господнє слово до Самея, Божого чоловіка, кажучи: Скажи Ровоамові, цареві Юди, і всьому домові Юди, Веніаміна і народові, який залишився, кажучи: Так говорить Господь: Не підете і не воюватимете з вашими братами, синами Ізраїля! Нехай кожний повернеться до свого дому, бо від Мене збулася ця справа! І прислухалися до Господнього слова, і зупинилися, щоб не йти, згідно з Господнім словом.

Ахав сказав Авдієві: Давай пройдемо землю, подивимося на джерела вод і на потоки, можливо якось знайдемо пасовиська й прогодуємо коней і ослів, і не будуть винищені з худоби.

І виступив ізраїльський цар, і захопив усіх коней і колісниці, і розгромив Сирію великим погромом.

І помолився Елісей, і сказав: Господи, відкрий очі слуги, і нехай побачить! І Господь відкрив його очі, і він побачив, як ось гора, повна коней, і вогненні колісниці довкола Елісея.

Господь дав чути в сирійському таборі шум колісниць, іржання коней і голос великого війська. І промовив кожний до свого брата: Тепер цар Ізраїля найняв проти нас царів хетів і царів Єгипту, щоби виступили проти нас!

І вони піднялися, і в темряві втекли, і залишили свої намети, своїх коней і своїх ослів так, як є в таборі, а втекли задля своєї душі.

І відповів один із його слуг, і сказав: Хай візьмуть п’ять оставлених коней, які тут залишились, ось вони є на всю безліч Ізраїля, яка залишилася, тож пошлемо туди і поглянемо.

Однак у Йоахаза зовсім не залишилося військових людей, хіба що п’ятдесят коней, десять колісниць і десять тисяч піших, бо їх винищив цар Сирії і поклав їх як порох на потоптання.

то тепер підіть до мого володаря, царя ассирійців, і дам тобі дві тисячі коней, якщо зможеш зі свого боку дати на них вершників!

І знищив коней, яких царі Юди біля виходу Господнього дому посвятили сонцю, до скарбниці Натана, царського євнуха у дворах, а колісницю сонця він спалив вогнем,

Давид захопив у них тисячу колісниць, сім тисяч коней і двадцять тисяч чоловік піхоти. І Давид розбив усі колісниці, і залишилося з них сто колісниць.

І побачили сини Аммона, що народ Давида засоромлений, і послав Анан і сини Аммона тисячу талантів срібла, щоб найняти собі із Сирії в Месопотамії, із Сирії Мооха й із Сови колісниць та коней,

Соломон зібрав колісниці та коней, і було в нього тисяча чотириста колісниць і дванадцять тисяч коней. Він залишив їх у містах для колісниць, а народ із царем були в Єрусалимі.

і Ваалат, і всі сильні міста, які були в Соломона, і всі міста колісниць, міста коней і те, чого прагнув Соломон за бажанням збудувати в Єрусалимі, у Лівані та в усьому своєму царстві.

І вони (кожний з них) приносили свої дари: срібний та золотий посуд, одяг, миро і пахощі, коней і ослів, — з року в рік.

Їхніх коней — сімсот тридцять шість, їхніх мулів — двісті сорок п’ять,

Коней — сімсот тридцять шість, мулів — двісті сорок п’ять,

Їхні стріли — гострі, а їхні луки натягнені, копита їхніх коней вважатимуться за тверде каміння, колеса їхніх колісниць — наче буря.

і ось він іде, вершник, на парі коней. І, говорячи назустріч, він сказав: Упав Вавилон! А всі його статуї та його рукотворних божків порозбивали об землю!

Горе вам, які ходите в Єгипет за допомогою, яку надію поклали на коней і на колісниці, бо є багато, і на велику безліч коней! Ви не були тими, хто поклав надію на Святого Ізраїля і не шукали Бога.

на єгиптянина — людину, а не Бога, на коней, які є тіло, — тож не буде порятунку. Господь наведе на них Свою руку, і ті, хто допомагає, знесиляться, і вони всі разом загинуть.

тепер пристаньте до мого володаря, царя ассирійців, і дам вам дві тисячі коней, якщо зможете на них дати вершників.

З Дану почуємо голос його жвавих коней, від голосу іржання при їзді його кіньми здригнулася вся земля. І прийде, і пожере землю та її повноту, місто і тих, хто в ньому живе.

Засідлайте коней, сядьте, вершники, і станьте у ваших шоломах! Поставте списи й одягніть ваші панцирі!

Сядьте на коней, приготуйте колісниці! Вийдіть, бійці-ефіопці та лівійці, озброєні щитами! І людійці, візьміть, натягніть лук.

Меч проти їхніх коней і проти їхніх колісниць. Меч проти їхніх бійців і проти збентежених, що посеред нього, і вони будуть, наче жінки. Меч проти його скарбів, і вони будуть розсіяні.

І він відділиться від нього, щоб послати своїх послів до Єгипту, щоб дали йому коней і численний народ. Чи випрямиться? Чи врятується той, що чинить навпаки? І чи врятується той, хто переступає завіт?

і ти клалася на халдеїв, в яких їхні тіла, як тіла ослів, а їхні члени, як члени коней.