«Неправда» / Симфония / Турконяк

А Давид непомітно залишив Нават в Рамі, прийшов до Йонатана і сказав: Що я зробив і яка моя неправда, і чим я згрішив перед твоїм батьком, що він шукає моєї душі?

Тож учиниш милосердно з твоїм рабом, бо до Господнього завіту привів ти твого раба із собою! Якщо ж є неправда у твоєму рабові, убий ти мене! А так, то навіщо мене ведеш до свого батька?

У період царювання Давида було три роки голоду, рік за роком. І Давид шукав Господнього обличчя. І сказав Господь: Неправда на Саулі та на його домі через його криваві вбивства, якими вчинив розправу над ґаваонцями!

Та вони сказали: Неправда! Звісти ж нам! Тож Ія промовив до них: Так і так сказав мені він, проголошуючи: Так говорить Господь: Я тебе помазав на царя над Ізраїлем!

і Ти мене схопив, на свідчення стала і піднялася проти мене моя неправда, мені в обличчя відповіла.

Його біль повернеться на його ж голову, і його неправда вилізе йому на тім’я.

Вдень і вночі будуть блукати вони навколо нього — по його мурах; беззаконня, біда й неправда посеред нього;

Проти мене поширилася неправда гордих, та я всім своїм серцем вникатиму у Твої заповіді.

Тому що зненацька зійде кара на безбожних — і хто збагне, які в них обох страждання? Син, який зберігає слово, уникне погибелі, — адже він твердо прийняв його. Нічого фальшивого хай не вимовить язик царя, — жодна неправда хай не зійде з його язика. Язик царя — то не тілесний меч, і хто тільки буде переданий його владі, — той буде знищений. Бо коли його гнів запалає, то мотузками нищить людей, і пожирає їхні кістки та спопеляє, наче полум’я; навіть орлята не зможуть ними поживитися.

А він сказав: Неправда! Я не втікаю до халдеїв! Та він його не послухав. Тож Саруя схопив Єремію та привів його до володарів.