«Ста» / Симфония / Турконяк

Прибув також і Никодим, який раніше приходив вночі до Нього, несучи суміш смирни з алое, близько ста літрів.

Тими ж днями Петро, ставши серед братів, а людей було близько ста двадцяти осіб, сказав:

І вони наче співають нову пісню перед престолом та перед чотирма живими істотами і старцями. І ніхто не міг навчитися тієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.

Вода почала спадати й сходити із землі, — після ста п’ятдесяти днів почала спадати та зменшуватися вода.

Йосиф помер у віці ста десяти років, і зробили йому похорон, і поклали його в труну в Єгипті.

Сто талантів срібла було для відливання головок стовпів намету і головок стовпів завіси: сто головок зі ста талантів — талант на головку.

І ці отаборюються напроти тих сім днів, і сталося сьомого дня, настав бій, і побив Ізраїль Сирію, до ста тисяч піших в один день.

І сказав Амасія до Божого чоловіка: Що зроблю стосовно ста талантів, які я дав військові Ізраїля? І Божий чоловік сказав: Є в Господа, щоб тобі дати більше цього!

аж до ста талантів срібла, до ста корів пшениці, до ста батів вина, ста батів олії, а солі — без запису.

Із синів Саханія, із синів Фороса — Захарія і з ним група зі ста п’ятдесяти чоловік.

Тоді ж, після того, як він їм показав багатство свого царства і славу радості свого багатства впродовж ста вісімдесяти днів,

І покликали писарів царя на тринадцятий день першого місяця, які записали, — як і наказав Аман воєводам і володарям у всіх країнах, від Індії аж до Ефіопії, — ста двадцяти семи країнам і володарям народів їхніми мовами в ім’я царя Артаксеркса.

І послали через листонош по царстві Артаксеркса, щоб вигубити юдейський рід в один день у дванадцятому місяці, який зветься адар, і пограбувати їхній маєток. А зміст листа такий: Так пише великий цар Артаксеркс володарям ста двадцяти сімох країн і наставленим місцевим володарям, що від Індії аж до Ефіопії: Володіючи над багатьма народами і пануючи над усім всесвітом, я забажав, не піднесений певністю влади, а постійно проваджений великою поміркованістю і лагідністю, надати постійно безклопітне життя тим, що підвладні, і наше царство прохідним аж до найвіддаленіших частин, намагаючись обновити і всіма людьми бажаний мир. А коли я вивідував у радників, як це привести до завершення, мудрістю вищий за нас, незмінно в доброму помислі, наділений твердою вірою і другий після царя старшинством наставлений Аман показав нам, що в усіх племенах, що у всесвіті, замішаний є якийсь ворожий народ, який противиться законам кожного народу, і котрий постійно відкидає накази царів, щоб не встоялася наша без закиду проваджена спільна влада. Отже, прийнявши, що єдиний цей народ є в постійному протистоянні кожній людині, приводить на заміну чужі закони і злобно завершує найгірше зло проти наших діл, щоб і царство не мало спокою, тож ми наказали: тих, що вказані вам в письмах Аманом, який настановлений над ділами і є нашим другим батьком, усіх — з жінками і дітьми — цілковито вигубити ворожими мечами без будь-якого милосердя і пощади в чотирнадцятий день дванадцятого місяця адара поточного року, щоб давні й теперішні вороги в один день насильно пішли до аду, аби на тривалий час справи проходили цілком спокійно і без клопоту для нас.

І першого місяця, який є нісан, двадцять третього дня того року, скликано писарів і написано для юдеїв те, що наказано економам і володарям сатрапів від Індії аж до Ефіопії, — ста двадцяти сімом сатрапам — за країною і країною, за їхньою мовою.

в один день у всьому царстві Артаксеркса, у тринадцятий день дванадцятого місяця, який є адар. Це є відпис листа, — те, що приписано: Великий цар Артаксеркс тим, що від Індії аж до Ефіопії, — володарям ста двадцяти сімох країн сатрапій і тим, що думають про нашу радість! Численні, які часто були вшановані повною добротою добродіїв, сильно зраділи і не лише шукають, як заподіяти зло нашим підданим, а, будучи не в змозі зносити достаток, намагаються підставити і своїх добродіїв. І не лише вилучають вдячність з-посеред людей, але, звеличені необізнаними з добром хвальками, вважають, що втечуть від відплати Бога, Який усе постійно все бачить, Який ненавидить зло. Часто ж і багатьма з тих, котрі поставлені під владою, яким довірено керувати справами друзів, залюбки зробивши співвинними в невинній крові, обложили невиліковними нещастями, обманом заподіяння зла, обманувши поганим помислом чисте розуміння володарів. Це ж можна побачити не зі старих розповідей, які нам передали, як з того, що можна відшукати при наших ногах неправедно виконаного окаянними, які негідно володіють, і треба нам подбати на майбутнє про спокій царства з миром для всіх людей, послуговуючись змінами, і постійно розсуджуючи над розважливим рішенням про те, що перед нас приходить. Бо оскільки Аман, син Амадата, македонець, який справді чужий від перської крові, що сильно віддалився від нашої доброти, від нас відчужившись, скористався при цьому з того чоловіколюбства, яке маємо до всякого народу, щоб прозватися нашим батьком і бути найбільш шанованим з усіх, будучи другою особою після царського трону, не зносячи гордості, намагався позбавити нас володіння і духу, нашого спасителя, постійного добродія Мардохея і чистої цариці Естери разом з усім їхнім народом, випросивши на вигублення хитрими і різними вигадками. Адже він задумав цим способом, взявши нас обеззброєними, владу персів передати Македонії. Ми ж знаходимо, що не є злочинцями юдеї, які тричі грішним передані на знищення, а що вони живуть за праведними законами, будучи синами найвищого, найбільшого, живого Бога, Який підтримує нам і нашим пращурам царство в найкращому порядку. Отже, добре зробите, коли не послужитеся листами, відісланими Аманом, сином Амадата, бо він, який це вчинив, повішений з усім домом біля брами Сузів, тому що Бог, Який усе тримає, швидко віддав йому заслужений суд. А поставивши відпис цього листа на кожному місці відкрито, щоб юдеї послужилися власними законами і щоб їх скріпити, аби вони на тринадцятий день дванадцятого місяця адара, того дня, відбили тих, які повстали проти них у час скорботи. Адже Бог, Який усім володіє, замість вигублення вибраного народу зробив їм цю радість. Тож ви між вашими визначними празниками з усякою радістю проводіть вказаний день, щоб і тепер, і після цього було спасіння для нас і тих, що добре ставляться до персів, а для тих, що задумали проти нас зраду, — пам’ять знищення. Кожне місто чи країна разом, яка за цим не вчинить, списом і вогнем хай будуть знищені в гніві! Хай стануть не лише непрохідними для людей, але й ворожими на весь час для звірів і птахів!

І я, цар Артаксеркс, наказав сторожеві скарбниці Сирії і Фінікії, щоб те, за чим пошле священик Ездра, читець закону Найвищого Бога, дбайливо було йому дане аж до ста талантів срібла,

так само до ста мірок пшениці, ста мірок вина і безліч солі.

І вона сильно просувалася вперед у величі, і зістарилася в домі свого чоловіка — до ста п’яти років. І вона відпустила свою служницю на волю. Померла вона у Витулії, і її поховали в гробниці її чоловіка Манасії,