Вихід

Ось імена синів Ізраїля, які прийшли в Єгипет разом зі своїм батьком Яковом, і кожен прийшов з усією своєю родиною: Рувим, Симеон, Левій, Юда, Іссахар, Завулон і Веніамин, Дан і Нефталим, Ґад і Асир. А Йосиф уже перебував у Єгипті. Усіх же душ від Якова було сімдесят п’ять. Та минув час, і Йосиф, усі його брати і все те покоління померли. Сини ж Ізраїля все зростали: вони розмножилися, стали численними і дуже-дуже сильними; і земля сприяла їхньому розмноженню. Та над Єгиптом постав інший цар, який не знав Йосифа, і він сказав своєму народові: Ось рід синів Ізраїля — великий числом і сильніший за нас. Тож давайте перехитримо їх, щоб не множилися. Щоб вони, коли нагряне на нас війна, не пристали до ворогів та не побороли нас і не покинули землю. Тож він настановив їм наглядачів над роботами, щоб гнобили їх працею. І вони збудували фараонові укріплені міста — Пітом, Рамсес та Он, — місто Сонця. Та чим більше їх гнобили, тим численнішими й сильнішими вони ставали. А єгиптяни відчували огиду до Ізраїльських синів. Тож єгиптяни безжалісно чинили насильство над синами Ізраїля, і робили гірким їхнє життя важкою працею з глиною та цеглою, усякими роботами на полі, — усякими роботами, до яких примушували їх силоміць. І тоді єгипетський цар звернувся до єврейських повитух (ім’я першої з них — Сепфора, ім’я другої — Фуа) і сказав: Коли допомагаєте єврейкам при пологах, то якщо буде хлопчик — убивайте його, а якщо дівчинка, — залишайте її живою. Та повитухи боялися Бога і не робили так, як звелів їм цар Єгипту. Вони залишали в живих і хлопчиків. Тож єгипетський цар покликав повитух і запитав їх: Чому це ви так чините — залишаєте живими хлопчиків? А повитухи відповіли фараонові: Єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо народжують ще до того, як до них прийдуть повитухи! Тож вони народжували. І Бог чинив добро повитухам, а народ множився і ставав дуже сильним. Оскільки повитухи боялися Бога, то набули собі доми. Тоді фараон наказав усьому своєму народові, кажучи: Кожного хлопчика, який тільки народиться в єврейки, кидайте в ріку, а кожну дівчинку залишайте живою.

Був же один чоловік із племені Левія, який узяв одну з Левієвих дочок і мав її за жінку. Вона завагітніла й народила хлопчика. І, побачивши, що він гарний, вони переховували його три місяці. Оскільки вони не могли його більше переховувати, то мати взяла кошик, промазала його асфальтом зі смолою, поклала туди дитину, та й поставила його в очереті біля берега ріки. А його сестра стежила здалека, аби довідатися, що з ним станеться далі. Тим часом фараонова дочка спустилася скупатися в ріці, а її рабині ходили біля ріки. Коли вона побачила в очереті кошик, то послала рабиню і підібрала його. А відкривши, бачить, що в кошику плаче немовля. І фараонова дочка пожаліла його, і сказала: Воно з єврейських дітей. Тут його сестра сказала фараоновій дочці: Хочеш, покличу тобі жінку-годувальницю з єврейок, і буде годувати тобі дитину? А фараонова дочка відповіла їй: Іди. Тож, пішовши, дівчина покликала матір дитини. І фараонова дочка сказала їй: Дивися мені за цією дитиною і вигодуй її для мене, а я дам тобі винагороду! Тож жінка взяла дитину і годувала її грудьми. А коли хлопчик підріс, то вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. Вона ж дала йому ім’я Мойсей , кажучи: Я його витягла з води. Сталося ж після багатьох тих днів, коли Мойсей став дорослим, він вийшов до своїх братів — Ізраїльських синів. Коли ж він спостерігав за їхніми стражданнями, то помітив чоловіка-єгиптянина, який бив одного єврея — з його братів, синів Ізраїля. Оглянувшись туди-сюди, він не побачив нікого, тож убив єгиптянина і заховав його в піску. А коли він вийшов наступного дня, то побачив двох чоловіків-євреїв, які билися. І каже тому, хто кривдив: Навіщо б’єш ближнього? Той же відповів: Хто тебе поставив старшим і суддею над нами? Чи ти не хочеш і мене вбити, як учора вбив єгиптянина? Мойсей злякався, та й сказав: Невже такою відомою стала ця подія? Про ту справу почув фараон і намагався вбити Мойсея. Тож Мойсей забрався геть з-перед фараонового обличчя і оселився в Мадіямській землі. Прийшовши в Мадіямську землю, він сів біля криниці. А мадіямський священик мав семеро дочок, які пасли овець свого батька. Прийшовши, вони черпали воду, поки не наповнили корита, щоб напоїти овець свого батька. Та прийшли пастухи й відігнали їх. А Мойсей, уставши, визволив їх, набрав їм води і напоїв їхніх овець. А коли вони прибули до свого батька Раґуїла, то він запитав їх: Чому це сьогодні ви так рано прибули? Вони ж відповіли: Чоловік-єгиптянин врятував нас від пастухів, набрав нам води і напоїв овець. Він же запитав своїх дочок: А де він? Чому ж ви так покинули чоловіка? Тож закличте його, нехай попоїсть хліба! І Мойсей поселився в того чоловіка, і він видав свою дочку Сепфору Мойсеєві за дружину. Жінка ж завагітніла й народила сина. І дав Мойсей йому ім’я — Ґирсам , кажучи: Адже я — захожий у чужій землі. Після багатьох тих днів помер єгипетський цар. І застогнали сини Ізраїля від робіт, і заволали. І їхні зойки від непосильної праці піднялися до Бога. І Бог почув їхній стогін, і Бог згадав про Свій завіт з Авраамом, Ісааком і Яковом. Тож Бог звернув погляд на Ізраїльських синів і дав їм Себе знати.

А Мойсей пас овець свого тестя Йотора, мадіямського жерця. Якось він погнав овець у пустелю і прийшов до гори Хорив. Тут йому з’явився Господній ангел у полум’ї вогню з куща. Він бачить, що кущ охоплений полум’ям, та кущ не згоряє. Тож Мойсей сказав: Піду і гляну на це величне явище, — чому не згоряє кущ? Коли ж Господь побачив, що він підходить подивитися, то Господь звернувся до нього з куща, промовляючи: Мойсею, Мойсею! Він же відгукнувся: Що таке? Не наближайся сюди, — сказав Він, — зніми взуття зі своїх ніг, бо місце, на яке ти став, це — свята земля! І Він продовжував говорити до нього: Я — Бог твого батька, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! А Мойсей відвернув своє обличчя, оскільки не наважувався глянути на Бога. Та Господь сказав Мойсеєві: Я дійсно побачив пригноблення Мого народу, який у Єгипті, і почув Я їхнє голосіння через утиски наглядачів, — адже Я знаю їхній біль. Тож Я зійшов визволити їх з рук єгиптян і вивести їх з тієї землі, і привести їх до доброї та просторої землі — в землю, що тече молоком і медом, до місця ханаанців, хетів, аморейців, ферезейців, евейців, ґерґесейців і євусейців. І ось тепер голосіння синів Ізраїля дійшло до Мене, і Я побачив гніт, яким єгиптяни гноблять їх. А тепер іди! Я посилаю тебе до фараона, єгипетського царя, — і ти виведеш Мій народ, синів Ізраїля, з Єгипетської землі. Та Мойсей промовив до Бога: Хто я такий, щоб іти до фараона, єгипетського царя, і вивести Ізраїльських синів з Єгипетської землі? А Бог сказав Мойсеєві, запевняючи: Я буду з тобою! І ось тобі ознака, що Я тебе посилаю: Коли ти виведеш Мій народ з Єгипту, тоді ви поклонитеся Богові на цій горі. Тоді Мойсей промовив до Бога: Ось, я піду до Ізраїльських синів і скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас. А мене запитають: Яке Його Ім’я? Що я їм скажу? І сказав Бог Мойсеєві: Я є Той, Хто Є. Так скажеш синам Ізраїля, — продовжив Він, — Той, Хто Є, — послав мене до вас! І ще сказав Бог Мойсеєві: Так скажеш Ізраїльським синам: Господь, Бог ваших батьків, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, послав мене до вас. Це є Моє вічне Ім’я і пам’ять з роду в рід. Отже, піди збери раду старійшин із синів Ізраїля і скажи їм: Мені з’явився Господь, Бог ваших батьків, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, та й сказав: Я уважно спостерігав за вами, і за тим, що сталося з вами в Єгипті, і сказав: Я виведу вас із-під гніту єгиптян в землю ханаанців, хетів, евейців, аморейців, ферезейців, ґерґесейців і євусейців — в землю, що тече молоком і медом. І вони послухаються твого голосу; і ввійдеш ти й рада старійшин Ізраїля до фараона, єгипетського царя, і скажеш йому: Бог євреїв покликав нас. Тому ми підемо в триденну подорож, у пустелю, щоб принести жертву нашому Богові. Та Я знаю, що фараон, єгипетський цар, не дозволить вам піти, хіба що буде примушений сильною рукою. І простягну руку, і уражу єгиптян усіма Моїми чудесами, які вчиню між ними, — і після того Він відішле вас. А цьому народові Я дам милість у єгиптян, і коли будете виходити, то не вийдете з порожніми руками. Але кожна жінка попросить у своєї сусідки та співмешканки срібний і золотий посуд та одяг — ви обберете єгиптян та одягнете ваших синів і ваших дочок.

Та Мойсей у відповідь сказав: А якщо не повірять мені й не послухають мого голосу, оскільки скажуть: Бог не з’являвся тобі. Що відповім їм? А Господь сказав йому: Що це в тебе у руці? Він же сказав: Посох. Тож Господь сказав: Кинь його на землю! І той кинув його на землю, і він став змієм, і Мойсей втік від нього. Та Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку і візьми його за хвіст! Тоді, простягнувши руку, він узяв його за хвіст, і той став посохом у його руці. Щоб повірили тобі, що Господь, Бог їхніх батьків — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова — з’являвся тобі. А далі Господь сказав йому: Засунь свою руку собі за пазуху! І він засунув руку собі за пазуху, і вийняв свою руку із-за пазухи, і його рука стала мов сніг. А Господь сказав: засунь знову свою руку собі за пазуху. І той вклав руку собі за пазуху, і вийняв її з-за своєї пазухи, — і знову повернувся колір його тіла. І станеться, якщо не повірять тобі й не послухають вістки першої ознаки, то повірять тобі через вістку останньої ознаки. І станеться, якщо не повірять тобі через ці дві ознаки, і не прислухаються до твого голосу, то візьмеш воду з ріки й виллєш на суходіл, — і вода, яку візьмеш з ріки, стане кров’ю на суходолі. Та Мойсей промовив до Господа: Прошу, Господи, я не здатний на це ні від учора, ні від третього дня, ні відтоді, як Ти почав говорити до Свого слуги! Я — заїка й повільний у мові. Тоді Господь сказав Мойсеєві: Хто дав уста людині, хто створив глухуватого і глухого, зрячого і сліпого? Хіба не Я, Господь Бог? А тепер іди, Я відкрию твої вуста і навчатиму тебе, що маєш говорити. Прошу, Господи, — сказав Мойсей, — признач іншого, здатного на це, якого пошлеш. І Господь, запалавши гнівом на Мойсея, сказав: Хіба ось Аарон-левіт — не твій брат? Знаю, що він неодмінно говоритиме сам за тебе. Ось він вийде тобі назустріч і, побачивши тебе, зрадіє в собі. Ти промовлятимеш до нього і вкладатимеш йому в уста Мої слова. А Я відкриватиму і твої вуста, і його вуста, — і вкажу вам, що робити. Тож він говоритиме за тебе до народу, — він буде твоїми вустами, ти ж будеш для нього в Божих справах. А цей посох, що обертався на змія, візьми у свою руку, — ним чинитимеш ознаки. І Мойсей пішов. Він повернувся до свого тестя Йотора й сказав: Піду і повернуся до моїх братів, які в Єгипті, — подивлюся, чи ще живуть. А Йотор сказав Мойсеєві: Іди і будь здоровий! Після багатьох тих днів помер єгипетський цар. І Господь сказав Мойсеєві в Мадіямській землі: Іди, повернися в Єгипет, бо померли всі, хто шукав твоєї душі! Тож Мойсей узяв дружину і дітей, посадив їх на в’ючних тварин і попрямував назад до Єгипту. А посох, що від Бога, Мойсей узяв у свою руку. Господь же сказав Мойсеєві: Коли підеш і повернешся в Єгипет, то дивись, щоб усі ознаки, які Я дав тобі в руки, ти вчинив перед фараоном!. Я ж зроблю його серце закам’янілим, і він не відпустить народу. А ти скажеш фараонові: Так говорить Господь: Ізраїль — Мій первородний син! Тож Я сказав тобі: Відпусти Мій народ, щоби приніс Мені жертву! Однак, якщо ти не захочеш відпустити їх, то дивись, Я вб’ю твого первородного сина! І сталося, що по дорозі, під час стоянки, його зустрів Господній ангел і намагався вбити його. А Сепфора, взявши кремінь, обрізала крайню плоть свого сина, припала до його ніг і сказала: Зупинила кров обрізання моєї дитини! І він відійшов від нього, бо вона сказала: Зупинила кров обрізання моєї дитини. І сказав Господь Ааронові: Піди назустріч Мойсеєві в пустелю. І той пішов. Він зустрів його на Божій горі, і вони поцілували один одного. Мойсей переказав Ааронові всі слова Господа, які Він послав, і всі ознаки, котрі йому заповів. Тож Мойсей та Аарон пішли та зібрали раду старійшин із синів Ізраїля. І Аарон переказав усі ті слова, які сказав Бог Мойсеєві, і вчинив ознаки перед народом. І народ повірив, і зрадів, оскільки Бог відвідав Ізраїльських синів і побачив їхній біль. І, схилившись, народ поклонився.

Після того Мойсей та Аарон увійшли до фараона й сказали йому: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Відпусти Мій народ, щоб вони зробили свято для Мене в пустелі! Та фараон сказав: Хто Він, щоб я дослухався до Його голосу, аби відпустити Ізраїльських синів? Я не знаю Господа, та й Ізраїля не відпущу! А вони кажуть йому: Бог євреїв покликав нас! Отже, ми підемо в триденну подорож у пустелю, щоби принести жертву нашому Богові, аби часом не спіткала нас смерть або згуба. А єгипетський цар сказав їм: Мойсею і Аароне! Навіщо ви відвертаєте мій народ від праці? Нехай кожен із вас повертається до своєї роботи! Ось тепер народу на цій землі стало багато, — сказав фараон, — тож не даватимемо їм спочинку від праці. І фараон наказав наглядачам над народом і обліковцям, кажучи: Більше народові не давати соломи для виготовлення цегли, як учора й позавчора. Хай самі йдуть і збирають собі солому! А норму цегли накладеш на них таку ж, скільки вони виробляють кожного дня, нічого не зменшуй, адже вони — бездіяльні! Тому вони і кричать, заявляючи: Підемо і принесемо жертву нашому Богові! Нехай важкою стане праця цих людей, і хай за неї дбають, а пустими балачками хай не переймаються! Тож наглядачі та обліковці підганяли їх і зверталися до народу, кажучи: Так говорить фараон: Більше я не даю вам соломи! Ви самі йдіть, і де лише знайдете, збирайте солому, а норма ваша зовсім не зменшується. Тож народ розсіявся по всьому Єгипті, щоби збирати стерню на солому. А наглядачі підганяли їх, говорячи: Виконуйте роботи, призначені на кожний день, — так само, як тоді, коли вам давали солому! Тож обліковців з роду синів Ізраїля, яких наставили над ними наглядачі фараона, бичували і приказували: Чому ви не закінчили і сьогодні призначеної вам кількості цегли, як учора й позавчора? А обліковці з Ізраїльських синів прийшли і заволали до фараона, кажучи: Навіщо так чиниш із твоїми слугами? Соломи не дають твоїм слугам, а цеглу кажуть нам робити! Дивись, твоїх рабів бичували, — так що ти кривдиш свій народ. А той сказав їм: Ви — бездіяльні, нероби! Тому й кажете: Підемо принесемо жертву нашому Богові. Тепер ідіть і працюйте, бо соломи вам не дадуть, а призначену кількість цегли ви здаватимете! Обліковці з Ізраїльських синів бачили, що вони в біді, бо їм говорили: Не зменшуйте кількості цегли, призначеної на день. А коли вони виходили від фараона, то зустріли Мойсея і Аарона, які йшли їм назустріч, і вони сказали їм: Нехай спогляне на вас Бог і хай судить, бо ви зробили огидним наш запах перед фараоном і перед його слугами, оскільки дали йому в руки меча, щоб нас повбивав. А Мойсей повернувся до Господа і сказав: Господи, чому вчинив Ти зло цьому народові? І чому Ти послав мене? Відколи я ввійшов до фараона говорити від Твого Імені, він чинить зло цьому народові. Свого народу Ти не визволив.

А Господь сказав Мойсеєві: Зараз побачиш, що зроблю фараонові, бо він, примушений сильною рукою, відпустить їх, — примушений високою рукою, вижене їх зі своєї землі. І Бог промовив до Мойсея, і сказав йому: Я — Господь! Я з’являвся Авраамові, Ісаакові та Якову, будучи їхнім Богом, але Свого Імені — Господь — Я їм не об’явив. Я уклав Мій завіт з ними, щоб дати їм землю ханаанців — землю, на якій вони тимчасово поселилися, на котрій перебували як чужинці. І Я почув стогін Ізраїльських синів, оскільки єгиптяни їх гнітили, і Я пригадав ваш завіт. Іди і скажи Ізраїльським синам, промовляючи: Я — Господь! Я виведу вас з-під влади єгиптян, і визволю вас із рабства, — викуплю вас високою рукою і великим судом; і візьму Я вас Собі за Мій народ, і буду вам Богом, і ви пізнаєте, що Я — Господь, Бог ваш, Який вивів вас з-під насильства єгиптян. І введу вас у землю, щодо якої простягнув Свою руку, що дам її Авраамові, Ісаакові та Якову, і дам її вам у спадщину. Я — Господь. Так промовляв Мойсей до Ізраїльських синів, але вони не прислухалися до слів Мойсея через малодушність і через гнітючу працю. Тож Господь сказав Мойсеєві, промовляючи: Увійди і скажи фараонові, єгипетському цареві, нехай він відпустить Ізраїльських синів зі своєї землі. І заговорив Мойсей в присутності Господа, кажучи: Ось сини Ізраїля не послухали мене, то як же послухає мене фараон? Я ж не є красномовним. І промовив Господь до Мойсея і Аарона, і дав їм наказ для фараона, єгипетського царя, щоб відпустив Ізраїльських синів з Єгипетської землі. А це — родоначальники їхніх родин по батьківській лінії. Сини Рувима, первородного Ізраїля: Енох і Фаллус, Асрон і Хармі; це — Рувимові родини. А сини Симеона: Ємуїл, Ямін, Оад, Яхін, Саар і Саул, який від фінікійки; це — роди по батьківській лінії Симеонових синів. А це імена синів Левія за їхніми родами: Ґедсон, Каат і Мерарі; років життя Левія — сто тридцять сім. А це — сини Ґедсона: Ловені й Семеї — їхні роди по батьківській лінії. А сини Каата — Амрам і Ісаар, Хеврон і Озіїл; вік життя Каата — сто тридцять років. А сини Мерарі — Моолі та Омусі. Це — родини Левія за їхніми родами по батьківській лінії. Амрам узяв собі за дружину Йохавед, дочку брата свого батька, і вона народила йому Аарона, Мойсея, і Маріам — їхню сестру; вік життя Амрама — сто тридцять шість років. А сини Ісаара — Коре, Нафеґ і Зехрі. А сини Озіїла — Місаїл, Елісафан і Сетрі. Аарон же взяв собі за дружину Елісаву, дочку Амінадава, сестру Наассона, і вона народила йому Надава, Авіуда, Елеазара та Ітамара. Сини ж Коре — Асир, Елкана і Авіасаф; це — родини Коре. А Елеазар, син Аарона, взяв собі за жінку одну з дочок Футіїла, і вона народила йому Фінееса. Це — старійшини родів по батьківській лінії левітів за своїми поколіннями. Це — Аарон і Мойсей, яким Бог сказав вивести Ізраїльських синів з Єгипетської землі за їхніми військовими підрозділами. Це ті, хто говорив до фараона, єгипетського царя, і вони вивели Ізраїльських синів з Єгипту: це — Мойсей і Аарон. Того дня, коли Господь промовляв до Мойсея в Єгипетській землі, Господь звернувся до Мойсея, кажучи: Я — Господь! Перекажи фараонові, єгипетському цареві, те, що Я говорю тобі. А Мойсей сказав у присутності Господа: Ось я заїка, то як же послухає мене фараон?

Та Господь промовив до Мойсея, кажучи: Ось Я настановив тебе як бога для фараона, а твій брат Аарон буде твоїм пророком. Ти скажеш йому все, що тобі заповідаю, та Аарон, твій брат, говоритиме до фараона, щоб відпустив синів Ізраїля зі своєї землі. Я ж зроблю серце фараона закам’янілим і вчиню Мої численні ознаки й чудеса в Єгипетській землі. Та фараон не послухає вас. Тож Я накладу Свою руку на Єгипет і з Моїми полками виведу Мій народ, Ізраїльських синів, з Єгипетської землі — з великою відплатою. І всі єгиптяни пізнають, що Я — Господь, Який простягнув руку над Єгиптом, і виведу з-поміж них синів Ізраїля. І Мойсей та Аарон зробили так, як заповів їм Господь, — так вони і зробили. А Мойсеєві було вісімдесят років, Аарон же, його брат, мав вісімдесят три роки, коли заговорив до фараона. І сказав Господь Мойсеєві й Ааронові, промовляючи: Якщо говоритиме фараон до вас, кажучи: Покажіть нам ознаку чи чудо, — то скажеш своєму братові Ааронові: Візьми посох і кинь його на землю перед фараоном і перед його слугами — і він стане змієм. Тож Мойсей та Аарон увійшли до фараона й до його слуг і зробили так, як заповів їм Господь. Аарон кинув посох перед фараоном і перед його слугами, — і він став змієм. Та фараон покликав єгипетських мудреців і ворожбитів, і єгипетські заклиначі своїми чарами зробили так само. І кожний із них кинув свій жезл, — і вони стали зміями. Та посох Аарона проковтнув їхні жезли. Однак серце фараона було непохитним, і він не послухався їх, — як і сказав їм Господь. Тож Господь сказав Мойсеєві: Стало нечуйним серце фараона, аби він не відпустив народ. Вранці йди до фараона. Ось він підійде до води, а ти чекатимеш на березі ріки, щоб зустрітися з ним. І візьми у свою руку посох, який перетворювався на змія, і промовиш до нього: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе, кажучи: Відпусти Мій народ, щоб Мені поклонився в пустелі! І ось, дотепер ти не послухався. Так каже Господь: Із цього дізнаєшся, що Я — Господь! Ось я вдаряю посохом, що в моїй руці, по воді, яка в ріці, і вона перетвориться на кров, і риба, яка в ріці, загине. Тож ріка засмердиться, і не зможуть єгиптяни пити воду з ріки. І Господь промовив до Мойсея: Скажи Ааронові, своєму братові: Візьми свій посох і простягни руку на води Єгипту, на їхні ріки, на їхні канали, на їхні мочарі та на всю їхню стоячу воду — і стануть кров’ю. І буде кров по всій Єгипетській землі — і в дерев’яних, і в кам’яних посудинах. Тож Мойсей і Аарон зробили так, як заповів їм Господь. Аарон перед фараоном і перед його слугами, піднявши свій посох, вдарив ним по воді, що в ріці, — і всю воду в ріці перетворив на кров. І риба, яка в ріці, вимерла, а ріка засмерділася, і єгиптяни не могли пити воду з ріки, — і була кров по всій Єгипетській землі. Те саме зробили і єгипетські заклиначі своїми чарами. Та серце фараона закам’яніло, і він, як і сказав Господь, не послухався їх. Фараон повернувся і ввійшов до свого дому, а над цим він навіть не замислився. А всі єгиптяни почали копати біля ріки, щоб напитися води, бо не могли пити воду з ріки. Минуло сім днів після того, як уразив Господь ріку. І Господь промовив до Мойсея: Увійди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь: Відпусти Мій народ, щоб поклонився Мені! Якщо ж ти не бажаєш відпустити, то ось Я уражу всі твої околиці жабами. І видасть ріка жаб, а вони повилазять і доберуться до твоїх домів, і до твоїх спальних кімнат, і вони повилазять на твої ліжка, і на доми твоїх слуг, і твого народу, і у твої діжки з тістом, і на твої печі; і будуть жаби лазити по тобі, по твоїх слугах і по твоєму народові.

І промовив Господь до Мойсея: Скажи Ааронові, своєму братові: Простягни руку зі своїм посохом на ріки, на канали та на мочарі й наведи жаб. І Аарон простягнув руку на води Єгипту, і навів жаб. А жаби вилізли і покрили Єгипетську землю. Так само своїми чарами зробили і єгипетські чаклуни, і навели жаб на Єгипетську землю. Тож фараон закликав Мойсея та Аарона і сказав: Помоліться до Господа за мене і нехай забере жаб від мене та від мого народу, і відпущу народ, і вони принесуть жертву Господу. І сказав Мойсей фараонові: Признач мені, коли помолитися за тебе, за твоїх слуг і за твій народ, щоб усунути жаб від тебе, від твого народу і з ваших домів, — вони залишаться тільки в ріці. Той же відповів: Уранці. Тоді Мойсей сказав: Буде так, як ти сказав, щоб ти знав, що немає іншого Бога, крім Господа! Тож будуть забрані жаби від тебе, з ваших домів і кімнат, і від твоїх рабів, і від твого народу, — вони залишаться тільки в ріці. Мойсей і Аарон вийшли від фараона. І Мойсей закликав до Господа щодо обмеження жаб, як постановив фараон. І Господь зробив так, як сказав Мойсей, — жаби загинули в домах, у кімнатах і на полях. Їх згрібали — купа до купи, — і засмерділася земля. Побачив фараон, що настала полегша, та нечуйним було його серце, — він не слухав їх, як і сказав Господь. Тож Господь промовив до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни руку зі своїм посохом і вдар порох землі, і будуть блохи на людях, на слугах і в усій Єгипетській землі. Тоді Аарон простягнув руку з посохом і вдарив порох землі, і появилися блохи на людях і на чотириногих, і в усьому поросі землі були блохи — в усій Єгипетській землі. Так само вчинили своїми магічними діями й чаклуни, намагаючись вивести бліх, та не змогли. І були блохи на людях і на чотириногих. Тому чаклуни сказали фараонові: Це — перст Божий! Та фараонове серце закам’яніло, — він не послухав їх, як і сказав Господь. І Господь промовив до Мойсея: Підіймися рано-вранці й стань перед фараоном. Ось він вийде до води, а ти скажеш йому: Так говорить Господь: Відпусти Мій народ, щоб Мені поклонився! Якщо ж не бажаєш відпустити Мій народ, то ось Я насилаю на тебе, на твоїх слуг, на твій народ і на ваші доми собачих мух, — і доми єгиптян, і земля, на якій вони є, наповняться собачими мухами. Та для землі Ґесем, на якій є Мій народ, того дня Я зроблю чудо — там не буде собачих мух, — щоб ти знав, що Я — Господь, Господь усієї землі. Я встановлю межу між Моїм народом і між твоїм народом. Уранці буде ця ознака на землі! І зробив Господь так: з’явилися численні собачі мухи в палатах фараона, у домах його слуг і на всій Єгипетській землі; і земля була знищена собачими мухами. Тож фараон закликав Мойсея та Аарона, кажучи: Підіть і принесіть жертву вашому Богові в краю. Та Мойсей сказав: Не може того бути. Адже ми будемо приносити в жертву Господу, Богові нашому, те, що огидне єгиптянам. І якщо приноситимемо в жертву перед ними те, що є огидним для єгиптян, то будемо побиті камінням. Ми підемо на три дні ходи в пустелю і принесемо жертву Господу, нашому Богові, — як Він нам звелів. І фараон сказав: Я відпущу вас. Принесіть жертву Господу, вашому Богові, у пустелі, але не йдіть надто далеко. Тож помоліться і за мене до Господа. А Мойсей сказав: Ось я вийду від тебе і помолюся до Бога, — і завтра відступлять собачі мухи від тебе, від твоїх слуг і від твого народу. Не продовжуй, фараоне, надалі обдурювати, не відпускаючи народ, аби принести жертву Господу. Мойсей вийшов від фараона і помолився до Бога. І Господь учинив так, як сказав Мойсей, — Він прогнав собачих мух від фараона, від його слуг і від його народу. Тож не залишилося жодної. Та фараон і цим разом зробив нечуйним своє серце і не забажав відпустити народ.

І сказав Господь Мойсеєві: Увійди до фараона й промов до нього: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб поклонився Мені! Якщо ти все ж таки не побажаєш відпустити Мій народ, але й надалі будеш його затримувати, то ось Господня рука буде на твоїй худобі, яка на рівнинах: на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і на вівцях, — дуже велика моровиця. І дивовижну різницю зроблю Я на той час між худобою єгиптян і худобою Ізраїльських синів, — з усього згаданого не загине те, щоналежить синам Ізраїля! Бог визначив точний час, кажучи: Завтра Господь виконає на землі те, що проголосив. І наступного дня Господь здійснив те, що проголосив, — і вся худоба єгиптян вимерла, а з тварин Ізраїльських синів не пропало нічого. А коли фараон побачив, що з тварин синів Ізраїля не загинуло нічого, то серце фараона стало нечуйним, і він народ не відпустив. Тож Господь сказав Мойсеєві та Ааронові, промовляючи: Візьміть собі повні жмені сажі з печі, і нехай підкине її Мойсей до неба перед фараоном і перед його слугами, і нехай стане курява на всій Єгипетській землі, і будуть на людях і на тваринах струпи та болячки, що утворяться як на людях, так і на тваринах, — в усій Єгипетській землі. Тож він узяв сажі з печі перед фараоном, і підкинув її Мойсей до неба, і вона обернулася на струпи й болячки, що утворилися як на людях, так і на тваринах. А чаклуни не могли стояти перед Мойсеєм через струпи, оскільки і на чародіях були струпи, і в усій Єгипетській землі. Та Господь учинив непоступливим серце фараона, і той не послухав їх, — як і заповів Господь Мойсеєві. Тоді Господь промовив до Мойсея: Встань рано на світанку, явись до фараона і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб Мені поклонилися, бо в цей час Я посилаю всі Мої кари у твоє серце і твоїх слуг, і твого народу, щоб ти знав, що немає іншого, як Я, на всій землі! Адже тепер, коли підійму руку, то уражу тебе і твій народ смертю, і знищений будеш із землі. І для цього ти був збережений, щоб Я на тобі показав Мою силу і щоб Моє Ім’я було розголошене по всій землі. А ти, однак, усе ще намагаєшся не відпустити Мій народ. Ось, Я пошлю в цю пору завтра дуже великий град, якого ще не було в Єгипті з того дня, відколи його засновано, і до сьогодні. Отже, тепер поквапся позаганяти свою худобу і все те, що належить тобі на рівнині. Тому що всі люди й тварини, які перебуватимуть на рівнині й не підуть під накриття, — упаде на них град, і вони загинуть. Ті з рабів фараона, хто побоявся Господнього слова, зігнали свою худобу під накриття. А ті, хто не зважив розумом на Господнє слово, залишили худобу на рівнині. І сказав Господь Мойсеєві: Простягни свою руку до неба — і випаде град на всій Єгипетській землі: на людей, на худобу і на всю рослинність, що на землі. Тож Мойсей простягнув руку до неба, — і Господь послав громи і град, і вогонь проносився по землі. Господь послав град на всю Єгипетську землю. І падав град, і спалахував вогонь серед граду. А то був дуже-дуже великий град — такого не було в Єгипті, відколи народ постав у ньому. І на всій Єгипетській землі град побив усе — від людини до худоби; і побив град усю рослинність, що на полі, і всі дерева, які на рівнинах, град знищив. Граду не було тільки в землі Ґесем, де жили сини Ізраїля. Тож фараон послав, аби покликали Мойсея та Аарона, і сказав їм: Згрішив я тепер. Господь — праведний, а я та мій народ — неправедні. Отже, помоліться за мене Господу, і хай припиняться Божі громи, град і вогонь! Я відпущу вас, — ви не будете більше тут залишатися. Та Мойсей сказав йому: Як тільки вийду з міста, я підійму свої руки до Господа, і громи припиняться, і більше не буде граду й дощу, — щоб ти пізнав, що Господня земля. І ти, і твої раби — я переконаний — ще не боїтеся Господа. Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь колосився, а льон цвів. А пшениця і жито не були побиті, оскільки були пізні. Мойсей вийшов від фараона поза місто і підняв руки до Господа, — громи та град припинилися, і дощ більше не падав на землю. Коли фараон побачив, що дощ, град і громи перестали, то продовжував грішити. І непоступливим стало серце його і його слуг. І стало кам’яним серце фараона, і він не відпустив Ізраїльських синів, — як і сказав Господь Мойсеєві.

І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Увійди до фараона, бо Я зробив непоступливим його серце і серце його рабів, щоб і надалі відбувалися ці ознаки для них. Щоб ви донесли до вух ваших дітей і до дітей ваших дітей, як Я насміявся з єгиптян, та про Мої ознаки, які Я вчинив серед них. І ви будете знати, що Я — Господь. Тож Мойсей та Аарон увійшли до фараона й сказали йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Доки не бажатимеш вшанувати Мене? Відпусти Мій народ, щоб поклонився Мені. Якщо ж не забажаєш відпустити Мого народу, то ось Я в цю пору завтра наведу велику сарану на весь твій край. І вона вкриє поверхню землі, так що не зможеш побачити землю, і поз’їдає всі рештки того, що вціліло у вас після граду, і об’їдене буде кожне дерево, яке росте у вас на землі. Вона наповнить твої будинки і будинки твоєї прислуги, — усі будинки в усій Єгипетській землі. Такого ще ніколи не бачили ні твої батьки, ні їхні прадіди, з дня, відколи існують на землі, аж донині! І, повернувшись, Мойсей вийшов від фараона. А слуги фараона кажуть йому: Доки він буде для нас колючкою? Відпусти людей, хай поклоняться Господу, своєму Богові! Чи ти не бажаєш усвідомити, що Єгипет знищений? І повернули Мойсея та Аарона до фараона, і той сказав їм: Підіть поклоніться Господу, вашому Богові. Хто? Хто ті, які підуть? А Мойсей каже: Ми підемо з дітьми і старцями, із синами і дочками, з вівцями і нашою худобою. Адже це — свято для Господа, нашого Бога. А той відповів їм: Нехай Господь буде так з вами, як я відпускаю вас з вашим майном! Дивіться, у вас — злі наміри! Так не буде! Хай підуть лише чоловіки і поклоняться Богові. Адже ви самі цього домагаєтеся! І їх вигнали з-перед обличчя фараона. Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку на Єгипетську землю, і нехай налетить на землю сарана, і нехай поїсть усю рослинність землі й усі плоди дерев, які залишилися після граду. І підняв Мойсей посох до неба, і Господь навів на землю південний вітер, — він дув весь той день і всю ніч. Настав ранок, і південний вітер нагнав сарану. Він наніс її на всю Єгипетську землю, — в дуже великій кількості вона осіла на всіх Єгипетських землях. Ні до цього часу не було такої сарани і після цього такої не буде. Вона покрила земну поверхню, і земля була знищена. І вона поїла всю рослинність землі й усі плоди на деревах, які залишилися після граду. Не зосталося жодної зелені на деревах і на жодній рослині на рівнині в усій Єгипетській землі. І фараон з поспіхом покликав Мойсея та Аарона, кажучи: Згрішив я перед Господом, вашим Богом, і проти вас. Отже, ще й сьогодні простіть мій гріх і помоліться Господу, вашому Богові, нехай забере цю смерть від мене. Мойсей вийшов від фараона і помолився Богові. І Господь змінив сильний вітер на західний, і підняв сарану, і кинув її в Червоне море, і не залишилося жодної сарани в усій Єгипетській землі. Та Господь зробив непоступливим серце фараона, і синів Ізраїля той не відпустив. Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку до неба, і нехай настане темрява в Єгипетській землі — відчутна темрява. І Мойсей простягнув руку до неба, — і три дні була темрява: чорні хмари й буря на всій Єгипетській землі. І три дні ніхто не бачив свого брата, і ніхто не вставав зі свого ліжка. А всі сини Ізраїля повсюди, де б вони не перебували, мали світло. І фараон закликав Мойсея та Аарона, і каже: Ідіть, поклоніться Господу, Богові вашому! Тільки овець і худобу залишіть. А ваше майно нехай іде з вами. Та Мойсей сказав: Але ти нам маєш дати тварин на жертви і всепалення, котрі принесемо Господу, Богові нашому. І наша худоба піде з нами, — тож не залишимо й копита. Адже з них візьмемо для служіння Господу, Богові нашому. Ми ж не знаємо, яким чином будемо поклонятися Господу, Богові нашому, перш ніж прийдемо туди. Та непоступливим зробив Господь серце фараона, і той не забажав їх відпустити. І каже фараон: Іди від мене! Стережися! Щоб ти більше не намагався побачити моє обличчя, бо в той день, коли з’явишся переді мною, — помреш! А Мойсей відповідає: Ти вірно сказав. Більше не з’явлюся перед твоїм обличчям.

І сказав Господь Мойсеєві: Ще одну кару наведу на фараона та на Єгипет, і після цього відпустить вас звідси. Коли ж буде відпускати вас — то силоміць з усім виганятиме вас. Тому таємно скажи на вухо людям, нехай кожний попросить у сусіда, а жінка — у сусідки, срібні та золоті речі і одяг. І Господь дав милість Своєму народові перед єгиптянами, — і вони дали їм. А чоловік Мойсей став дуже великим перед єгиптянами, перед фараоном і перед усіма його слугами. І сказав Мойсей: Так говорить Господь! Опівночі Я перейду через Єгипет, і помре кожний первісток у Єгипетській землі — від первістка фараона, який сидить на престолі, до первістка служниці, котра є при жорнах, і до первістка з усієї худоби! І буде велике голосіння на всій Єгипетській землі — таке, якого ще не було і яке більше не повториться. А між усіма синами Ізраїля не дзявкне і пес своїм язиком, — від людини до тварини, — щоб ти побачив, яку дивовижну різницю зробить Господь між єгиптянами та Ізраїлем! І прийдуть усі ці твої слуги до мене, і поклоняться мені, кажучи: Вийди ти, і весь твій народ, для якого ти є ватажком. І після цього я вийду! І в гніві Мойсей вийшов від фараона. А Господь сказав Мойсеєві: Фараон не послухає вас, щоб Я зробив багато ознак й чудес у Єгипетській землі. І Мойсей з Аароном учинили всі ці ознаки й чудеса в Єгипетській землі перед фараоном. Та Господь зробив непоступливим серце фараон, і той не забажав відпустити Ізраїльських синів з Єгипетської землі.

І сказав Господь Мойсеєві й Ааронові в Єгипетській землі, промовляючи: Цей місяць для вас — початок місяців, він є для вас першим між місяцями року. Промов до всієї громади синів Ізраїля, кажучи: Десятого дня цього місяця нехай кожний візьме ягня згідно з родоводом по батьківській лінії — ягня на сім’ю. Якщо ж мало тих, які є в домі, і їх не достатньо на ягня, то нехай прийме до себе сусіда, свого ближнього, — за кількістю душ. Кожний собі нехай вирахує достатню кількість на ягня. Ягня у вас нехай буде однолітнім самцем без вади; візьмете його з овець або кіз. Тримайте його до чотирнадцятого дня цього ж місяця, а ввечері хай заріжуть його, — уся велика громада Ізраїльських синів. І візьмуть трохи крові, і помажуть нею обидва одвірки та поперечку в тих домах, в яких його їстимуть. І цієї ж ночі їстимуть м’ясо, спечене на вогні, і їстимуть опрісноки з гіркими травами. Не будете їсти його сирим чи вареним у воді, а лише спеченим з головою, ногами та нутрощами на вогні. Нічого не залишите з нього до ранку і кістки його не поламаєте. А те, що залишилося з нього до ранку, спалите у вогні. А ось як будете його їсти: стан ваш — підперезаний, взуття — на ваших ногах, а посохи — у ваших руках; і їстимете його з поспіхом: це — Пасха Господу. Цієї ночі Я пройду по Єгипетській землі й уражу кожного первістка в Єгипетському краю — від людини до тварини, і здійсню відплату над усіма єгипетськими богами. Я — Господь! А кров на домах, в яких ви перебуваєте, буде для вас ознакою; і побачу кров, і буду захистом для вас, і не буде у вас згубної пошесті, коли уражу Єгипетську землю. І буде для вас цей день пам’ятним, і святкуватимете його, як свято для Господа у ваших поколіннях, — як закон вічний його святкуватимете! Сім днів їстимете опрісноки; з першого ж дня усунете закваску з ваших домів. Кожний, хто їстиме квашене з першого дня аж до сьомого, — така душа буде вигублена з-посеред Ізраїля. Перший день називатиметься святим, і сьомий день — святе скликання буде у вас. Жодної буденної праці не робитимете в ці дні, за винятком того, що має бути зроблене кожною душею, — тільки те ви робитимете. І ви будете дотримуватися цієї заповіді. Адже в той день виведу ваше військо з Єгипетської землі, тож вічним приписом закону зробите цей день у ваших родах. Коли надійде чотирнадцятий день першого місяця, їстимете опрісноки, — від того вечора і до вечора двадцять першого дня місяця. Сім днів у ваших домах не має бути закваски! Кожний, чи то з осілих чужинців, чи з місцевих жителів краю, хто лише з’їсть квашене, — та душа буде вигублена з Ізраїльської громади. Нічого заквашеного не їстимете, — в усіх ваших домах їстимете опрісноки. Тож Мойсей покликав усю раду старійшин Ізраїля і сказав їм: Підіть, візьміть собі вівцю на вашу сім’ю і заріжте Пасхальне ягня. Візьміть в’язку гісопу і, вмочивши її в кров, що біля дверей, помажте верхній та обидва бокові одвірки кров’ю, що біля дверей. Ніхто з вас хай не виходить за двері свого дому аж до ранку. І Господь перейде, щоб уразити єгиптян, і побачить кров на верхньому та на обох бокових одвірках, і промине Господь двері, — Він не дозволить губителеві ввійти у ваш дім, щоб погубити. І збережете це слово як закон для себе й для своїх синів навіки. Коли ж увійдете в землю, яку дасть вам Господь, як Він говорив, то будете виконувати це служіння. І буде, коли вас запитають ваші сини: Що це за служіння? — то скажете їм: Це — жертва, Пасха для Господа, Який захистив доми Ізраїльських синів у Єгипті, коли уразив єгиптян, а наші доми врятував. І, поклонившись, народ упав ниць. І пішли сини Ізраїля, і зробили так, як заповів Господь Мойсеєві та Ааронові, — так вони і вчинили. І сталося опівночі: Господь уразив кожного первістка в Єгипетській землі — від первістка фараона, який сидить на престолі, до первістка полонянки, яка в ямі, та кожне первородне з домашніх тварин. І вночі встав фараон, усі його слуги та всі єгиптяни, і зчинилося велике голосіння по всій Єгипетській землі, бо не було будинку, в якому б не було мерця. І фараон вночі покликав Мойсея та Аарона й сказав їм: Уставайте і забирайтеся з-посеред мого народу — і ви, і сини Ізраїля! Ідіть, служіть Господу, вашому Богові, так як кажете! Узявши і овець, і свою велику рогату худобу, ідіть та поблагословіть і мене. І насідали єгиптяни на народ, аби без зволікань випровадити їх із землі. Інакше, — говорили вони, — усі ми помремо! Тож люди взяли тісто, перш ніж воно вкисло, заміс замотали у свій одяг і несли на плечах. І сини Ізраїля зробили так, як наказав їм Мойсей: випросили в єгиптян срібний та золотий посуд і одяг. Господь дав милість Своєму народові перед єгиптянами, і ті дали їм; тож вони пограбували єгиптян. І вирушили Ізраїльські сини від Рамеса до Сокхота — близько шестисот тисяч піших чоловіків, крім майна; разом з ними вийшла велика змішана група, і дуже багато овець, худоби і домашніх тварин. А з тіста, яке винесли з Єгипту, вони напекли прісних коржів, бо воно не вкисло, оскільки єгиптяни вигнали їх, і вони не могли затриматися, тож і їжі на дорогу собі не приготували. Час перебування синів Ізраїля в Єгипетській землі та в Ханаанській землі — чотириста тридцять років. І сталося, що після чотирьохсот тридцяти років усе Господнє військо вийшло вночі з Єгипетської землі. Це — пильнування для Господа, щоб вивести їх з Єгипетської землі. Саме ця ніч — ніч пильнування для Господа, щоби бути такою для всіх синів Ізраїля впродовж їхніх поколінь. І Господь сказав Мойсеєві й Ааронові, промовляючи: Це — закон про Пасху, — жодний чужинець не їстиме її. А кожний раб чи куплений за гроші, коли зробиш йому обрізання, тоді їстиме її. Чужинець чи найманець не споживатиме її. Їстимуть в одному домі, — не будете виносити м’яса з хати. І кістки в ягняті не поламаєте. Уся громада Ізраїльських синів буде виконувати це. Якщо ж якийсь захожий прийде до вас, щоб справити Пасху Господу, — обріжеш кожного з них, хто чоловічої статі, — і тоді нехай приходить і справляє її, він буде таким, як і місцевий мешканець землі. Жодний необрізаний не їстиме її. Для місцевого мешканця і для прибулого, який долучився до вас, закон буде один. І зробили Ізраїльські сини так, як для них заповів Господь Мойсеєві й Ааронові, — так вони і зробили. І сталося, що в той день Господь вивів з Єгипетської землі синів Ізраїля з їхньою силою.

І сказав Господь Мойсеєві, промовляючи: Посвяти Мені кожного первістка, який народжується першим, — першим виходить з кожного лона: від людини до тварини серед Ізраїльських синів. Кожний із них — Мій. І промовив Мойсей до народу: Запам’ятайте цей день, в який ви вийшли з Єгипту, з дому неволі, бо сильною рукою вивів вас Господь звідти. Тож не будете їсти заквашеного. Адже сьогодні ви виходите — у місяць нових колосків. І буде, коли Господь, твій Бог, введе тебе в землю ханаанців, хетів, аморейців, евейців, євусейців, ґерґесейців і ферезейців, про яку поклявся твоїм батькам, що дасть тобі, у землю, яка тече молоком і медом, — то здійснюватимеш це служіння цього місяця. Шість днів їстимете опрісноки, а сьомого дня — свято для Господа: Опрісноки їстимете сім днів, — не з’явиться в тебе заквашене і не буде в тебе закваски в усіх твоїх околицях. І сповістиш своєму синові того дня, кажучи: Це тому, що так учинив зі мною Господь Бог, коли я виходив з Єгипту. І воно буде тобі за знак на твоїй руці, наче пам’ятка перед твоїми очима, щоб Господній закон був на твоїх устах. Адже сильною рукою вивів тебе Господь з Єгипту. У визначений час будеш дотримуватися цього закону з року в рік. І буде, коли Господь, твій Бог, введе тебе в землю ханаанців, — як і пообіцяв твоїм батькам, — і дасть її тобі, то відділиш для Господа кожного чоловічої статі, хто першим вийшов з лона, — посвятиш Господу кожного чоловічої статі, який першим вийшов з лона, — і з худоби, і з твоїх домашніх тварин, які тобі народяться. А кожне, котре перше вийде з лона ослиці, заміниш вівцею. Якщо ж не заміниш, то викупиш його. За кожного первородного чоловіка з твоїх синів заплатиш викуп. Якщо ж після цього запитає тебе твій син, кажучи: Що це? — скажеш йому: Це тому, що сильною рукою вивів нас Господь з Єгипетської землі, з дому неволі. Та після того, як фараон зробився непоступливим, щоб нас не відпустити, Господь вигубив кожного первістка в Єгипетській землі — від первістків з-поміж людей до первородних із домашніх тварин. Тому я приношу в жертву Господу кожного із чоловічої статі, хто першим виходить із лона, і плачу викуп за кожного первістка з моїх синів. І буде це як знак на твоїй руці — непорушним перед твоїми очима, тому що сильною рукою вивів тебе Господь з Єгипту. Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його дорогою Филистимської землі, хоча було ближче. Оскільки Бог сказав: Щоб часом не каявся народ, коли побачить війну, і не повернувся до Єгипту. І Бог повів народ в обхід, дорогою в пустелю, до Червоного моря, — в п’ятому поколінні вийшли сини Ізраїля з Єгипетської землі. Мойсей забрав із собою кості Йосифа, оскільки Йосиф узяв тверду клятву в Ізраїльських синів, кажучи: Вас неодмінно відвідає Господь, тож ви заберете звідси із собою мої кості! Рушивши із Сокхота, сини Ізраїля отаборилися в Отомі, поблизу пустелі. Бог же вів їх: удень — хмарним стовпом, щоб показувати їм дорогу, а вночі — полум’яним стовпом. Не зникав хмарний стовп вдень і полум’яний стовп вночі з-перед усього народу.

І звернувся Господь до Мойсея, промовляючи: Скажи Ізраїльським синам, нехай повернуться і отаборяться напроти поселення між Маґдолом і між морем, напроти Веелсепфона, — перед ними станеш табором біля моря. Тож фараон скаже своєму народові: Сини Ізраїля — вони блукають по землі, бо їх затиснула пустеля. Я ж зроблю непоступливим серце фараона, і він кинеться навздогін за ними. Тож Я прославлюся через фараона та через усе його військо; і всі єгиптяни пізнають, що Я — Господь! І вони зробили так. Єгипетському цареві сповістили, що народ утік. І серце фараона і його слуг повернулося проти народу, і вони сказали: Що ж це ми зробили? Навіщо відпустили Ізраїльських синів, щоб на нас більше не працювали? Отже, фараон запряг свої бойові колісниці й узяв із собою весь свій народ, і взяв шістсот добірних бойових колісниць, усю єгипетську кінноту і начальників варти над усіма. Господь же зробив непоступливим серце фараона, єгипетського царя, і той погнався слідом за Ізраїльськими синами. Але сини Ізраїля виходили під могутньою рукою! І єгиптяни погналися вслід за ними, і знайшли їх, коли вони отаборилися біля моря; і вся кіннота, і бойові колісниці фараона, і його військо, і вершники — перед поселенням, напроти Веелсепфона. Тож фараон наближався. І, поглянувши, сини Ізраїля побачили очима: єгиптяни вишикувалися позаду них, і вони дуже налякалися. І заголосили Ізраїльські сини до Господа. Вони сказали Мойсеєві: Хіба ти вивів нас, щоб погубити в пустелі, чи не було гробниць у Єгипетській землі? Що це ти з нами зробив, вивівши з Єгипту? Хіба не ці самі слова ми говорили тобі в Єгипті, кажучи: Залиши нас, щоб ми служили єгиптянам? Адже краще нам працювати на єгиптян, аніж помирати в цій пустелі. Та Мойсей сказав народові: Будьте мужніми! Стійте і дивіться на спасіння від Бога, яке Він звершить для нас сьогодні. Бо такими, як побачили ви єгиптян сьогодні, більше не побачите їх повік! Господь воюватиме за вас, а ви мовчіть. Господь сказав Мойсеєві: Чому волаєш до Мене? Скажи Ізраїльським синам, нехай рушають. А ти візьми свій посох, простягни свою руку над морем і розділи його! І сини Ізраїля нехай пройдуть посередині моря сушею. І ось, Я зроблю серце фараона та всіх єгиптян непоступливим, і вони підуть слідом за ними. І прославлюся через фараона, через усе його військо, через колісниці та через його коней. І пізнають усі єгиптяни, що Я — Господь, як прославлю Себе через фараона, через колісниці та через його коней. І Божий ангел, який ішов перед табором Ізраїльських синів, піднявся і перейшов у їхній тил. Піднявся і стовп хмари з-перед їхнього обличчя і став позаду них. І він увійшов поміж табір єгиптян і поміж табір Ізраїля. І настала темрява та морок; проминула ніч, і за всю ніч вони не змішалися одне з одним. І простягнув Мойсей руку на море, і за цілу ніч Господь сильним південним вітром відігнав море і зробив море сушею, — вода розступилася. І ввійшли Ізраїльські сини на середину моря по суші, а вода була їм стіною праворуч і стіною ліворуч. Погналися ж і єгиптяни, — усі коні фараона, колісниці та вершники, — і ввійшли слідом за ними на середину моря. І сталося за ранішньої сторожі: у стовпі полум’яному й хмарному Господь поглянув на табір єгиптян і послав у табір єгиптян замішання. Він позв’язував осі їхніх колісниць і дуже ускладнив їм пересування. Тож єгиптяни сказали: Втікаймо від обличчя Ізраїля, бо Господь воює за них проти єгиптян. А Господь промовив до Мойсея: Простягни свою руку на море, і нехай повернеться вода на колісниці та на вершників, і нехай вона покриє єгиптян. І простягнув Мойсей руку на море, і на світанку вода повернулася на місце, а єгиптяни втікали під водою. Тож Господь кинув єгиптян усередину моря. Вода повернулася і покрила колісниці, вершників і все військо фараона, — тих, які ввійшли за ними в море. Не залишилося жодного з них. Сини ж Ізраїля пройшли сушею посеред моря, а вода була їм стіною праворуч і стіною ліворуч. І того дня Господь визволив Ізраїля з-під руки єгиптян. А на березі моря Ізраїль побачив мертвих єгиптян. Тож Ізраїль побачив сильну руку — те, що вчинив Господь єгиптянам. І народ став боятися Господа і повірив Богові та Мойсеєві, Його слузі.

Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали ось цю пісню Богові. Вони скандували, виголошуючи: Заспіваймо Господу, бо Він велично прославився, — коня і вершника скинув у море. Він — Помічник і Покровитель, Він став для мене Порятунком. Це — мій Бог, і я прославлю Його, Він — Бог мого батька, тож звеличу Його. Господь — Він Той, Хто нищить війни, Господь — Ім’я Його. Колісниці фараона і його військо Він кинув у море, вибраних вершників, начальників варти, Він потопив у Червоному морі. Морем покрив їх, — вони поринули в глибину, мов камінь. Твоя правиця, Господи, прославилася силою, — Твоя права рука, Господи, розгромила ворогів, і величчю Своєї слави Ти знищив супротивників. Ти послав Свій гнів, і він їх пожер, як стерню, і від духа Твого гніву розступилася вода. Застигли води, наче стіна, — застигли хвилі посеред моря. Ворог сказав: Кинуся й наздожену, розділю здобич, наповню свою душу, знищу своїм мечем, — рука моя пануватиме. А Ти послав Свого Духа, і покрило їх море, вони потонули, наче свинець у глибокій воді. Хто поміж богами подібний до Тебе, Господи? О, прославлений між святими, дивовижний у славі! Ти, Котрий твориш чудеса, хто подібний до Тебе? Простягнув Ти правицю Свою, і поглинула їх земля. Ти Своєю праведністю повів цей Твій народ, який Ти викупив, і Своєю силою покликав до Своєї святої оселі. Почули народи — і запалали гнівом. Важкі болі охопили мешканців Филистимської землі. Тоді поспішили володарі Едому і проводирі моавійців, — їх охопив трепет. Розтанули всі мешканці Ханаану. Нехай найде на них страх і трепет! Від величі Твоєї руки нехай вони стануть як камінь, доки не перейде Твій народ, Господи, — доки не перейде цей Твій народ, який Ти придбав. Ввівши, насади їх на горі Своєї спадщини, у Своїй підготовленій оселі, котру Ти зробив, Господи, — це святиня, Господи, яку приготували Твої руки. Господь царює на віки і віки, та й іще. Адже коні фараона з колісницями і вершниками ввійшли в море, і Господь навів на них води моря. А сини Ізраїля пішли сушею посеред моря. Тож пророчиця Маріам, сестра Аарона, взяла тимпан у свою руку, і всі жінки з тимпанами вийшли в хороводі за нею. І Маріам повела їх, кажучи: Заспіваймо Господу, бо Він велично прославився. Коня і вершника скинув Він у море. І Мойсей вивів Ізраїльських синів від Червоного моря, і повів їх у пустелю Сур. Вони йшли три дні пустелею й не знаходили води до пиття. Прийшли вони до Мери , та не могли пити з Мери, оскільки вода була гіркою. Через те дали назву тій місцевості: Гіркота. І народ почав нарікати на Мойсея, кажучи: Що нам пити? Тож Мойсей закликав до Господа. А Господь показав йому дерево, і той кинув його у воду, і вода стала солодкою. Там Він дав йому заповіді та настанови, і там його випробовував. Він сказав: Якщо уважно будеш прислухатися до голосу Господа, твого Бога, і чинитимеш те, що Йому до вподоби, і зважатимеш на Його накази, і будеш дотримуватися всіх Його заповідей, то не наведу на тебе жодної тієї хвороби, які Я навів на єгиптян. Бо Я — Господь, Який тебе оздоровлює. І вони пішли до Еліма, а там було дванадцять джерел води і сімдесят стовбурів пальмових дерев. Тож там, біля води, вони отаборилися.

З Еліма вони вирушили далі. Уся громада синів Ізраїля прийшла в пустелю Сін, що між Елімом та Синаєм. А п’ятнадцятого дня другого місяця, відтоді, як вони вийшли з Єгипетської землі, уся громада Ізраїльських синів почала нарікати на Мойсея і Аарона. Ізраїльські сини сказали їм: Краще було б, аби ми, уражені Господом, померли в Єгипетській землі, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліб досита. А ви вивели нас у цю пустелю, щоб усю цю громаду вигубити голодом! Тоді Господь сказав Мойсеєві: Ось, Я дам вам хліб з неба, і народ вийде, і вони щодня збиратимуть денну норму, — щоб випробувати їх, чи будуть вони слідувати за Моїм законом, чи ні: І буде, шостого дня вони приготують те, що принесли, — і виявиться, що буде вдвічі більше від того, що збирають щодня. Тож Мойсей та Аарон промовили до всієї громади Ізраїльських синів: Увечері ви дізнаєтеся, що Господь вивів вас із Єгипетської землі, а вранці побачите Господню славу, оскільки Він почув ваше нарікання на Бога. А ми хто такі, що нарікаєте на нас? І сказав Мойсей: Оскільки Господь дасть вам звечора їсти м’ясо, а вранці — хліба досита, то Господь почув ваші нарікання, якими ви нарікаєте на нас! А ми хто такі? Тож ваше нарікання не проти нас, але проти Бога! І Мойсей сказав Ааронові: Промов до всієї громади Ізраїльських синів: Прийдіть перед Бога, тому що Він почув ваші нарікання. Коли ж промовляв Аарон до всієї громади Ізраїльських синів, то вони повернулися до пустелі, і Господня слава з’явилася в хмарі. І Господь заговорив до Мойсея, кажучи: Я почув нарікання синів Ізраїля. Скажи їм, промовляючи: Під вечір їстимете м’ясо, а вранці насититеся хлібом. І пізнаєте, що Я — Господь, ваш Бог! Настав вечір, — і налетіли перепели та покрили табір. А вранці довкола табору, коли перестала випадати роса, — аж ось, на поверхні пустелі щось дрібне, наче коріандр, і біле, наче іній на землі. Побачивши це, сини Ізраїля сказали один одному: Що це? Оскільки вони не знали, що це було. А Мойсей сказав їм: Це хліб, який Господь дав вам їсти. Це і є та справа, про яку Господь заповів: Нехай кожний збирає його для родини — гомор на особу, за кількістю ваших душ, кожний нехай збирає зі своїми співмешканцями. Ізраїльські сини так і зробили, — хто зібрав більше, а хто менше. Та виміряли гомором, і не мав надлишку той, хто багато зібрав, а той, хто мало зібрав, не мав недостачі. Кожний зібрав по потребі тих, які жили з ним. Та Мойсей попередив їх: Хай ніхто не залишає його до ранку! Але Мойсея не послухалися, і дехто залишив його до ранку; і завелися в ньому черв’яки, і воно засмерділося. Тож Мойсей був розсерджений ними. Кожний збирав його рано-вранці згідно зі своєю потребою, а коли припікало сонце, воно тануло. А шостого дня виявилося, що зібрали вдвічі більше від потрібного — по два гомори для кожного. І всі старійшини громади прийшли й доповіли Мойсеєві. А Мойсей сказав їм: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Завтра субота — святий відпочинок для Господа. Що лише маєте пекти — печіть, і що лише маєте варити — варіть. А все, що зостанеться, залишіть те в сховок до ранку. І залишили його на наступний день, як заповів їм Мойсей, — і не засмерділося, і черв’яки в ньому не завелися. Тож Мойсей сказав: Їжте сьогодні, бо сьогодні — субота для Господа, — ви не знайдете його на полі. Шість днів збиратимете, а сьомого дня — субота, цього дня не буде його. А сьомого дня виявилося, що дехто з народу вийшов збирати, та вони нічого не знайшли. І Господь сказав Мойсеєві: Доки не бажатимете дослухатися до Моїх заповідей і до Мого закону? Глядіть, бо Господь дав вам цей день — суботу; тому Він дав вам шостого дня хліба на два дні. Нехай кожен сидить у своєму домі, — сьомого дня хай ніхто не виходить зі свого місця. І народ дотримувався суботи — сьомого дня. А Ізраїльські сини дали йому назву — манна , — воно було біле, як насіння коріандру, а його смак — як у коржа з медом. А Мойсей сказав: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Наповніть гомором манни посудину для вашихнаступних поколінь, щоб вони побачили хліб, який ви їли в пустелі, коли Господь виводив вас з Єгипетської землі. Ааронові ж Мойсей сказав: Візьми одну золоту посудину і насип в неї повний гомор манни, і поклади її на зберігання перед Богом для ваших наступних поколінь, — як і заповів Господь Мойсеєві. І Аарон поклав її перед Свідченням на зберігання. Сини Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли до заселеної землі, — їли манну, доки не прийшли до границі з Фінікією. А гомор — це десята частина трьох мірок.

І вся громада Ізраїльських синів, згідно з повелінням Господа, за своїми станами вирушила з пустелі Сін і отаборилася в Рафідіні. Та в народу не було води, щоб пити. Тож народ почав сваритися з Мойсеєм, кажучи: Дай нам напитися води! Та Мойсей їм сказав: Чому сваритеся зі мною, чому випробовуєте Господа? Там народ був спраглий води, і народ продовжував нарікати на Мойсея, кажучи: Навіщо ти вивів нас з Єгипту, щоб спрагою вигубити нас, наших дітей і худобу? І Мойсей заволав до Господа, кажучи: Що мені робити із цим народом? Ще трохи — і мене поб’ють камінням! Та Господь сказав Мойсеєві: Стань перед цим народом, візьми із собою старійшин народу, візьми у свою руку посох, яким ти вдарив по ріці, і йди. Я вже стоятиму там перед тим, як ти прийдеш до скелі в Хориві. Ти вдариш скелю, і з неї потече вода, і народ питиме. Мойсей так і вчинив перед синами Ізраїля. І дав назву тому місцю: Випробування і Сварка, — через сварку синів Ізраїля і через те, що випробовували Господа, кажучи: Чи є серед нас Господь, чи ні? І прийшов Амалик, і воював з Ізраїлем у Рафідіні. Тоді Мойсей сказав Ісусові: Вибери собі сильних чоловіків, піди, виступи завтра проти Амалика. І ось, я вже стоятиму на вершині гори, а Божий посох буде в моїй руці. Тож Ісус зробив так, як сказав йому Мойсей, і виступив проти Амалика. А Мойсей, Аарон і Ор піднялися на вершину гори. І сталося, коли Мойсей підіймав руки, то перемагав Ізраїль, коли ж він опускав руки, то перемагав Амалик. Та руки Мойсея стали важкими. І, взявши камінь, вони поклали під нього, і він на ньому сидів. Аарон же й Ор підтримували його руки, — один звідси, другий звідти. І Мойсеєві руки були непорушні аж до заходу сонця. Тож Ісус смертоносним вістрям меча розгромив Амалика та весь його народ. А Господь сказав Мойсеєві: Запиши це в книгу на згадку і вклади у вуха Ісуса, що Я повністю зітру пам’ять про Амалика з-під неба. І Мойсей збудував жертовник Господу, і дав йому назву: Господь — моє Сховище. Адже невидимою рукою Господь воює проти Амалика з роду в рід!

Мадіямський священик Йотор, тесть Мойсея, почув усе, що зробив Господь для Ізраїля, Свого народу, — адже Господь вивів Ізраїля з Єгипту. Тож Йотор, тесть Мойсея, взяв Сепфору, Мойсеєву дружину, після того, як той її відіслав, та обох його синів. Ім’я одного з них — Ґирсам, бо Мойсей сказав: Захожим я був у чужій землі. А ім’я другого — Еліезер, адже Бог мого батька — моя допомога. Він вирвав мене з руки фараона. І прийшов Йотор, тесть Мойсея, сини і дружина до Мойсея в пустелю, де він стояв табором на Божій горі. Тож Мойсея сповістили, кажучи: Ось, Йотор, твій тесть, наближається до тебе, і дружина та двоє твоїх синів з ним. Мойсей вийшов назустріч своєму тестеві, поклонився йому і поцілував його. Вони обнялися, і він завів його до намету. І Мойсей розповів тестеві про все, що зробив Господь з фараоном і з єгиптянами задля Ізраїля, і про всі труднощі, які спіткали їх у дорозі, і що вирвав їх Господь з рук фараона й з рук єгиптян. Йотор же був здивований усім тим добром, яке зробив для них Господь, визволивши їх з рук єгиптян і з рук фараона. Тож Йотор сказав: Благословенний Господь, бо визволив Свій народ з рук єгиптян і з рук фараона. Тепер я дізнався, через те, що напали на них, що великий Господь, більший від усіх богів. І Йотор, тесть Мойсея, приніс всепалення та жертви Богові. Аарон і всі старійшини Ізраїлю прийшли попоїсти хліба з тестем Мойсея перед Богом. І сталося, що наступного дня Мойсей сів судити народ, а весь народ стояв перед Мойсеєм від ранку до вечора. І Йотор, побачивши все те, що він робить для народу, сказав: Що це ти робиш з народом? Чому ти сам сидиш, а весь народ від ранку до вечора стоїть перед тобою? А Мойсей відповів тестеві: Адже народ приходить до мене шукати суду в Бога. Бо коли постає між ними незгода, то приходять до мене; я вирішую справу кожного і навчаю їх Божих настанов та Його закону. А тесть Мойсея сказав йому: Цю справу ти робиш недобре. Неодмінно смертельно виснажиш і себе, і весь цей народ, який з тобою. Непосильна для тебе така справа, не зможеш ти сам-один виконувати її. Тож тепер послухай мене, — я дам тобі пораду, і Бог буде з тобою! Ти стій за народ у його справах до Бога, — донось їхні справи до Бога. Ти будеш свідчити їм про Божі постанови та Його закон і вказуватимеш їм на ті шляхи, якими вони мають ходити, і діла, які вони мають виконувати. І ти наглядиш собі з усього народу спроможних чоловіків, які бояться Бога, — праведних чоловіків, які ненавидять гордість, і настановиш їх над ними тисяцькими, сотниками, півсоцькими і десяцькими; і вони повсякчас судитимуть народ. Надмірно важкі справи вони приноситимуть до тебе, а малі судові справи вони розглядатимуть самі, — тож вони принесуть полегшення для тебе й допомагатимуть тобі. Якщо виконаєш цю вказівку, тебе зміцнить Бог, і ти будеш спроможний служити, і весь цей народ з миром повернеться на своє місце. Тож Мойсей прислухався до голосу тестя і вчинив так, як той сказав йому. Мойсей обрав спроможних чоловіків з усього Ізраїля і настановив їх над ними тисяцькими, і соцькими, і півсоцькими, і десяцькими. І вони повсякчас судили народ. Складну справу вони приносили до Мойсея, а кожну легку справу вирішували самі. І Мойсей відпустив свого тестя, і той вирушив до свого краю.

А третього місяця після виходу Ізраїльських синів з Єгипетської землі, того ж дня вони досягли Синайської пустелі. Вони вирушили з Рафідіна і прибули до Синайської пустелі; і там, напроти гори, Ізраїль отаборився. Мойсей вийшов на Божу гору, і Бог покликав його з гори, промовляючи: Скажи так домові Якова і сповісти синам Ізраїля: Самі ви побачили, що Я зробив єгиптянам, а вас підняв, наче на орлиних крилах, і привів вас до Себе! І тепер, якщо уважно прислухаєтеся до Мого голосу і збережете Мій завіт, то будете для Мене особливим народом з-поміж усіх народів. Адже Моєю є вся земля. І ви будете в Мене царським священством і святим народом! Ці слова скажеш синам Ізраїля. Тож Мойсей пішов, покликав старійшин народу і виклав перед ними всі ці слова, які наказав йому Бог. У відповідь весь народ одностайно сказав: Усе, що сказав Бог, зробимо і послухаємося! А Мойсей передав слова народу Богові. Господь же сказав Мойсеєві: Ось Я приходжу до тебе в хмарному стовпі, щоб почув народ, як Я розмовляю з тобою, — і тобі повірять навіки. Тоді Мойсей переказав слова народу Господу. А Господь сказав Мойсеєві: Зійди та застережи народ, і очисти їх сьогодні та завтра, і хай вони виперуть свій одяг. А третього дня хай вони будуть готові, бо третього дня Господь перед усім народом зійде на Синайську гору. Довкола ти відділиш народ границею, кажучи: Пильнуйте, не виходьте на гору і не доторкайтеся будь-де до неї! Кожний, хто доторкнеться до гори, неодмінно помре. Не доторкнеться рука до неї, бо неодмінно буде побита камінням або прострілена стрілою, — чи то тварина, чи то людина, — не житиме. Коли голоси, звук труби і хмара відійдуть від гори, тоді вони підіймуться на гору. Тож Мойсей зійшов з гори до народу і освятив його, і вони випрали свій одяг. І він промовив до народу: Будьте готові три дні, не входьте до жінок. І сталося третього дня, коли настав світанок, з’явилися голоси і блискавки, і темна хмара над Синайською горою; лунав сильний голос труби. Тож весь народ у таборі перелякався. Мойсей вивів з табору народ назустріч Богові, і вони стали під горою. А Синайська гора вся диміла, тому що Бог зійшов на неї у вогні, і дим підносився, наче дим з печі. Тож весь народ дуже перелякався. Звуки труби ставали дедалі сильнішими. Мойсей говорив, а Бог йому відповідав голосом. Господь зійшов на Синайську гору — на вершину гори. І Господь покликав на вершину гори Мойсея, і Мойсей піднявся. І промовив Бог до Мойсея, кажучи: Спустись і настійно вмовляй народ, аби часом вони не наблизилися до Бога, щоб побачити, аби не полягло багато з них. А священики, які наближаються до Бога, хай освятяться, щоб часом Господь не відступив від них. Та Мойсей відповів Богові: Народ не зможе підійти до Синайської гори, бо Ти заповідав нам, кажучи: Обведи границею гору й освяти її. А Господь сказав йому: Іди, спустися вниз і підіймися — ти й Аарон з тобою. Та священики і народ хай не намагаються піднятися до Бога, щоб Господь не знищив декого з них. Тож Мойсей спустився до народу і переказав їм.

Господь сказав усі ці слова, промовляючи: Я — Господь, твій Бог, Який вивів тебе з Єгипетської землі, з дому рабства. У тебе не буде інших богів, крім Мене. Не робитимеш собі ідола ні будь-якої подоби того, що на небі вгорі, чи на землі внизу, чи у водах під землею. Не поклонятимешся їм і не служитимеш їм. Адже Я — Господь, твій Бог, Бог ревнивий, Який відплачує за гріхи батьків дітям до третього й четвертого покоління, — тим, хто ненавидить Мене, і Котрий чинить милосердя тисячам — тим, хто любить Мене і береже Мої заповіді. Не вживатимеш Ім’я Господа, Бога твого, надаремно. Адже Господь не оправдає того, хто вживає Ім’я Його надаремно. Пам’ятай суботній день, щоб його святити. Шість днів працюватимеш і робитимеш усі свої діла, а сьомий день — субота — Господу, Богові твоєму. Не робитимеш в цей день жодного діла — ні ти, ні твій син, ні твоя дочка, ні твій раб, ні твоя рабиня, ні твій віл, ні твій осел, ні будь-яка твоя худоба, ні чужинець, який в тебе живе. Адже за шість днів Господь створив небо, землю, море і все, що в них, а сьомого дня Він спочив. Тому Господь поблагословив сьомий день і освятив його. Шануй свого батька і матір, щоб добре тобі було і щоб ти був довголітнім на добрій землі, яку Господь, твій Бог, дає тобі. Не чинитимеш перелюбу. Не крастимеш. Не вбиватимеш. Не даватимеш неправдивого свідчення проти свого ближнього. Не жадатимеш дружини свого ближнього, не жадатимеш дому свого ближнього, ні його поля, ні його раба, ні його рабині, ні його вола, ні його осла, ні будь-якої його худоби, ні будь чого, що є у твого ближнього. І весь народ бачив і чув блискавки, і голос і звук труби, і гору, що диміла. Тож весь народ, переляканий, стояв на далекій відстані. І вони сказали Мойсеєві: Говори до нас ти, — хай не говорить до нас Бог, щоб ми не повмирали. А Мойсей каже їм: Будьте мужніми, адже Бог прийшов до вас, щоб вас випробувати, щоб Його страх був між вами, аби ви не грішили. Тож народ стояв здалека, а Мойсей увійшов у темряву, де був Бог. І Господь сказав Мойсеєві: Так скажеш домові Якова і сповістиш синам Ізраїля: Ви побачили, що Я з неба промовляв до вас: Не робитимете собі богів зі срібла і не робитимете собі богів із золота. Спорудите Мені жертовник із землі й будете приносити на ньому жертву всепалення і ваші жертви подяки за спасіння, вівці й ваші телята, — на кожному місці, там де лише назву Моє Ім’я. І Я прийду до тебе, і поблагословлю тебе. Якщо ж робитимеш Мені жертовник з каміння, то не будуватимеш з тесаного, бо ти до нього приклав знаряддя і тим опоганив. Не підійматимешся східцями до Мого жертовника, щоб ти не відкрив свій сором над ним.

А це настанови, які викладеш перед ними. Якщо купиш раба-єврея, то нехай шість років він працює для тебе, а на сьомий рік нехай він даром вийде на свободу. Якщо він сам-один прийшов, то нехай сам і вийде. Якщо ж разом з ним прийшла дружина, то нехай і дружина вийде з ним. Якщо ж господар дасть йому дружину, і та народить йому синів чи дочок, то дружина й діти хай залишаються в його господаря, а він нехай вийде сам. Якщо ж раб у відповідь скаже: Я люблю мого господаря, дружину і дітей, — не поспішаю на волю! Тоді нехай його господар приведе його до Божого судилища, а тоді приведе його до дверей і до одвірка, і господар шилом проколе йому вухо, і той служитиме йому навіки. Якщо ж хтось продасть свою дочку як служницю, то не вийде вона так, як виходять рабині. Якщо вона не догодить своєму господареві, з яким заручена, то нехай звільнить її за викуп. А чужому народові йому не дозволяється продати її, бо погордив нею. Якщо ж заручив її синові, то нехай обходиться з нею за правами дочок. Якщо ж візьме йому іншу, то хай не позбавить її необхідного, одягу і співжиття. Якщо ж цих трьох речей не дотримається щодо неї, то нехай вона вийде даром, без грошей. Якщо хтось когось ударить, і той помре, — він неодмінно має померти. А тому, хто не хотів убивати, але Бог передав когось в його руки, — Я дам тобі місце, куди втече той, хто вбив. Коли ж хто вистежив, щоб підступно вбити свого ближнього, і прибіжить туди, — такого забрати і від Мого жертовника, щоб видати на смерть. Хто б’є свого батька чи свою матір, має неодмінно померти. Хто проклинає свого батька чи свою матір, має неодмінно померти. Коли хтось украде когось із синів Ізраїля, заволодіє ним, продасть, і срібло буде знайдене в нього — такий має неодмінно померти. Якщо ж сваряться два чоловіки, і один з них ударить ближнього каменем чи кулаком, і той не помре, а зляже в ліжко, і якщо чоловік устане та вийде з палицею надвір, тоді той, хто вдарив, буде звільнений від покарання. Лише нехай заплатить за втрату від його непрацездатності та за лікування. Якщо хтось вдарить свого раба чи свою рабиню палицею, — так, що помре від його руки, той має бути неодмінно покараний. Та коли проживе один день чи два, то не буде покараний, бо це — його гроші. Якщо б’ються два чоловіки, і вдарять вагітну жінку, і її дитина появиться на світ не повністю сформованою, то такий неодмінно понесе кару , — він заплатить згідно з оцінкою, яку зробить чоловік жінки. Та якщо дитина буде повністю сформована, то нехай дасть душу за душу, око за око, руку за руку, зуб за зуб, ногу за ногу, опік за опік, рану за рану, синець за синця. Якщо хтось виб’є око своєму рабові чи око своїй рабині, і вони осліпнуть, то нехай відпустить їх на волю за їхнє око; і якщо виб’є зуб рабові або зуб своїй рабині, — нехай відпустить їх на волю за їхній зуб. Якщо віл рогами заколе чоловіка чи жінку, — так, що помре, то вола обов’язково поб’ють камінням , і його м’ясо не будуть їсти, а власник вола — невинний. Якщо ж віл бив рогами вчора й третього дня, і про це попереджували його власника, але той не зарізав його, то коли рогами вб’є чоловіка чи жінку, нехай віл буде побитий камінням, і його власник також нехай буде покараний на смерть. А якщо на нього накладуть викуп, то нехай за свою душу дасть викуп, який лише на нього накладуть. І якщо рогами заколе сина чи дочку, — нехай учинять з ним за цим же приписом. Якщо ж віл заколе рогами раба чи рабиню, — нехай власник вола дасть їхньому господареві тридцять дідрахм срібла, а вола поб’ють камінням. Якщо хтось відкриє яму чи викопає яму і її не закриє, а туди впаде теля чи осел, то власник ями відшкодує: їхньому господареві він заплатить гроші, а те, що загинуло, буде його. Якщо ж чийсь віл рогами заколе сусіднього вола, і той здохне, то живого вола продадуть і розділять його ціну, і поділять вола, який загинув. Та якщо було відомо, що віл колов рогами вчора і третього дня, і про це попередили його власника, але той не зарізав його, то він віддасть вола за вола, а мертвий буде його. Якщо хтось вкраде бичка чи вівцю і заріже їх чи продасть, то віддасть за бичка п’ять бичків, а за вівцю — чотири вівці.

Коли злодій буде спійманий під час підкопу і буде побитий, — так що, помре, то той, хто побив, не є вбивцею; якщо ж над ним зійде сонце, то він винний, — нехай помре. Якщо ж злодій нічого не має, нехай буде проданий за вкрадене. Якщо ж буде зловлений, а вкрадене виявлять у його руці живим, — від осла до вівці, — то віддасть подвійно. Якщо хтось випасе своє поле чи виноградник і пустить свою худобу для випасу на чуже поле, то нехай віддасть зі свого поля і зі свого врожаю. Якщо ж усе поле випасе, то нехай віддасть найкраще зі свого поля або найкраще зі свого виноградника. Якщо спалахне вогонь, попаде на терня і спалить тік, збіжжя чи поле, то нехай відшкодує той, хто запалив вогонь. Якщо хтось дасть ближньому гроші чи посуд на зберігання, і це буде викрадене з дому тої людини, то коли знайдеться злодій, нехай віддасть подвійно. Якщо ж злодій не знайдеться, то нехай господар дому прийде перед Бога і поклянеться, що він не заподіяв зла щодо всього того, що ближнім було дано йому на зберігання. За кожний вказаний злочин щодо теляти, осла, вівці чи одягу і будь-якої оскарженої втрати, якою б вона не була, буде суд над обома перед Богом, і той, хто перед Богом буде визнаний винним, відшкодує ближньому подвійно. Якщо хтось дасть ближньому осла, теля, вівцю чи будь-яку худобу на зберігання, а вона буде скалічена чи загине, чи буде захоплена кимсь, і ніхто того не знатиме, — то нехай між обома буде клятва перед Богом, що він дійсно не вчинив зла щодо всього довіреного йому ближнім. І власник того це так прийме, і той не відшкодовуватиме. Якщо ж було вкрадене в нього, то нехай відшкодує господареві. Якщо ж звірі розірвуть, то нехай приведе до пошматованого і нічого не буде відшкодовувати. Якщо хтось позичитьщось у ближнього, а воно буде скалічене чи пропаде, а господаря не було при цьому, то нехай відшкодує. Якщо ж господар був з ним, то не відшкодовуватиме. Якщо він є найманцем, то буде йому замість його плати. Якщо хтось звабить не заручену дівчину і переспить з нею, то нехай дасть придане і візьме її собі за дружину. Якщо ж її батько рішуче відмовиться і не захоче її віддати заміж за нього, то нехай дасть батькові гроші, згідно з приданим для дівчат. Чаклунів не залишатимете при житті. Кожного, хто ліг з твариною, — ви таких неодмінно вигубите. Хто приносить жертви богам, крім єдиному Господу, — буде вигублений. А чужинця не будете кривдити чи гнобити, бо й ви були чужинцями в Єгипетській землі. Жодної вдови і сироти не кривдьте. Якщо ви справді будете їх кривдити , вони, волаючи, закличуть до Мене, то Я неодмінно почую їхній голос, запалаю гнівом і поб’ю вас мечем, і ваші дружини стануть вдовами, а ваші діти — сиротами. Якщо ти позичиш гроші бідному братові, який живе поряд з тобою, то не підганятимеш його віддати і не будеш вимагати з нього відсотків. А якщо візьмеш у заставу одяг ближнього, то до заходу сонця повернеш йому, бо це — його одяг, єдине покриття його наготи. У чому ляже спати? Тому, коли він заволає до Мене, то Я почую його, адже Я — милосердний. Не злословитимеш богів, і на князів свого народу не говоритимеш злого. Не зволікатимеш з принесенням перших плодів зі свого току й виноградної давильні. Первістків зі своїх синів даси Мені. Так учиниш зі своїм телям, зі своєю вівцею та зі своїм ослом. Сім днів буде при матері, а восьмого дня віддаси його Мені. Ви будете для Мене святими людьми. М’яса, пошматованого звірами, не будете їсти, а викинете його псові.

Не приймай пустих чуток. Не погоджуйся з нечестивим стати нечесним свідком. Не будеш з більшістю учасником зла. Не пристанеш до натовпу, схиляючись за більшістю, аби викривити правосуддя. І не виявлятимеш бідному несправедливу милість на суді. Якщо зустрінеш вола чи осла свого ворога, які заблукали, то приведеш назад і повернеш йому. Якщо ж побачиш осла свого ворога, який упав під своєю ношею, не пройдеш повз нього, але разом з ним підведеш його. Для бідного не викривлятимеш вироку на його суді. Будеш уникати всякої несправедливої справи. Не вб’єш невинного чи праведного і не виправдаєш несправедливого через хабар. Тож не братимеш хабарів, оскільки дари засліплюють очі видющих і спотворюють правдиві свідчення. І не пригноблюйте чужинця, адже ви знаєте душу чужинця, — бо ж ви самі були переселенцями в Єгипетській землі! Шість років будеш сіяти на своїй землі й збиратимеш її врожай. А на сьомий — зробиш перерву і залишиш її, — і їстимуть убогі з твого народу, а те, що останеться, з’їдять дикі звірі. Так само зробиш зі своїм виноградником і зі своїм оливковим садом. Шість днів робитимеш свої діла. Сьомого ж дня будеш відпочивати, щоб відпочив і твій віл, і твій осел, і щоб відпочив син твоєї рабині та чужинець. Будете дотримуватися всього, що Я вам сказав. І не згадуватимете імен інших богів, — ніхто не почує його з ваших уст. Тричі на рік святкуватимете Мені. Будете дотримуватися Свята опрісноків. Сім днів будете споживати опрісноки, як заповів Я тобі, — під час місяця нових колосків, адже тоді ти вийшов з Єгипту. Не з’явишся переді Мною з порожніми руками. І відзначатимеш свято жнив — перших плодів своєї праці з того, що ти посієш на своєму полі, і свято завершення збирання плодів своєї праці зі свого поля наприкінці року. Тричі на рік нехай з’явиться кожний чоловік з твого роду перед твоїм Господом Богом. Отже, коли вижену народи з-перед твого обличчя і поширю твої кордони, то не приноситимеш крові Моєї жертви на квашеному, і не лежатиме жир з Мого свята до ранку. Найкраще з перших плодів твоєї землі принесеш до дому Господа, свого Бога. Не варитимеш ягняти в молоці його матері. Ось Я посилаю Мого ангела перед твоїм обличчям, щоб він охороняв тебе в дорозі, щоб привів тебе в ту землю, яку Я приготував для тебе. Пильнуй за собою, слухайся його і не виявлятимеш непослуху йому. Адже він не відступить від тебе, тому що Моє Ім’я є на ньому. Якщо уважно прислухатимешся до Мого голосу і робитимеш усе, що лише скажу тобі, то Я буду ворогом твоїх ворогів і буду супротивником твоїх супротивників. Оскільки Мій ангел — твій провідник — піде і заведе тебе до аморейця, хета, ферезейця, ханаанця, ґерґесейця, евейця і євусейця, — Я знищу їх. Не поклонятимешся їхнім богам і не служитимеш їм. Не чинитимеш за їхніми ділами, але неодмінно повалиш і вщент порозбиваєш їхні стовпи. Ти будеш служити Господу, твоєму Богові, і Я поблагословлю твій хліб, твоє вино та твою воду, і відверну від вас хворобу. Не буде бездітного і безплідної на твоїй землі, а число твоїх днів зроблю повним. Я пошлю страх як твого провідника, і приведу в замішання всі ті народи, до яких ти ввійдеш, і зроблю всіх твоїх ворогів утікачами. І пошлю шершнів перед тобою, і вони проженуть від тебе аморейців, евейців, ханаанців і хетів. Не виганятиму їх за один рік, щоб земля не стала пусткою, і щоб не стали численними супроти тебе земні звірі. Поволі, поступово виганятиму їх з-перед тебе, доки не станеш численним і не успадкуєш землю. Я встановлю твої кордони від Червоного моря й аж до Филистимського моря, і від пустелі — аж до великої ріки Євфрат. І віддам у ваші руки тих, хто заселяє цю землю, — Я прожену їх з-перед тебе. Не укладатимеш з ними угоди, а з їхніми богами — завіту. Тож не житимуть вони на твоїй землі, щоб не довели тебе до гріха проти Мене, — бо якщо служитимеш їхнім богам, вони будуть тобі пасткою.

І Він сказав Мойсеєві: Підіймися до Господа, — ти, Аарон, Надав, Авіуд і сімдесят старійшин Ізраїля, і поклоніться здалека Господу. Нехай наблизиться сам-один Мойсей до Бога, вони ж хай не наближаються, і народ разом з ними хай не підіймається. Тож Мойсей прийшов і переказав народові всі Божі слова і настанови. А весь народ одноголосно відповів, кажучи: Усі слова, які сказав Господь, виконаємо, — ми будемо слухняні. Усі Господні слова Мойсей записав. І, уставши вранці, Мойсей поставив під горою жертовник і дванадцять каменів, відповідно до дванадцяти племен Ізраїля. Він послав юнаків, Ізраїльських синів, і ті принесли всепалення, і зарізали в жертву Богові бичків, як подячну жертву за спасіння. Мойсей, узявши половину крові, налив у посудини, а другу половину крові вилив на жертовник. Узявши книгу завіту, він прочитав народові, аби почув. І вони відповіли: Усе, що сказав Господь, виконаємо, — ми будемо слухняні! Тож Мойсей узяв кров, покропив народ і сказав: Ось — кров завіту, який Господь уклав з вами згідно з усіма цими словами. І Мойсей, Аарон, Надав, Авіуд і сімдесят з ради старійшин Ізраїля піднялися вверх і побачили там місце, де стояв Бог Ізраїля. Під Його ногами — наче витвір із сапфірового каменя, на вигляд — немов чистий небозвід. І з обраних Ізраїля не забракло жодного. І вони з’явилися на Божому місці, їли і пили. І сказав Господь Мойсеєві: Підіймися до Мене на гору і стій там, і дам тобі кам’яні скрижалі — закон і заповіді, які Я записав, щоб дати їм закон. Мойсей та Ісус, його слуга, піднявшись, вийшли на Божу гору. А старійшинам вони сказали: Спокійно очікуйте тут, доки не повернемося до вас. Ось з вами Аарон та Ор; якщо хтось матиме справу, нехай іде до них. Мойсей та Ісус вийшли на гору, і хмара покрила гору, — Божа слава зійшла на гору Синай. Хмара покривала її шість днів. А сьомого дня Господь із середини хмари покликав Мойсея. Вигляд же Господньої слави перед синами Ізраїля — наче палаючий вогонь на вершині гори. Тож Мойсей увійшов до середини хмари і піднявся на гору, і пробув там на горі сорок днів і сорок ночей.

І звернувся Господь до Мойсея, кажучи: Промов до Ізраїльських синів, — і принесіть Мені первоплоди з усього, що лише припаде вам до серця, і візьмете Мої первоплоди. А ось первоплід, який візьмете від них: золото, срібло, мідь, синє сукно, пурпур, подвійний кармазин, тканий вісон і козячу вовну, в червоне пофарбовані шкури баранів, сині шкури і негниюче дерево, камінь сердолік, камені для різьблення для наплічника і довгу ризу. І зробиш Мені святиню, і з’являтимуся між вами; і зробиш Мені все так, як Я покажу тобі на горі — взірець намету та взірець усіх його предметів, — саме так і зробиш. І зробиш ковчег свідчення з негниючого дерева на два з половиною лікті завдовжки, на півтора ліктя завширшки і на півтора ліктя заввишки. І покриєш його чистим золотом — позолотиш його ззовні й зсередини. А до нього приробиш плетені золоті обідки довкола. І викуєш для нього чотири золотих кільця, і прикріпиш на чотирьох краях — два кільця на одній стороні та два кільця на другій стороні. З негниючого дерева зробиш держаки і позолотиш їх золотом. А держаки вкладеш в кільця, які по боках ковчега, щоб за допомогою них носити ковчег. У кільцях ковчега держаки будуть нерухомі. У ковчег покладеш свідчення, які Я тобі дам. І зробиш для нього кришку, престол благодаті, із чистого золота, — два з половиною лікті завдовжки і півтора ліктя завширшки. Зробиш два золотих кованих херувими і встановиш їх з обох боків престолу благодаті. Один херувим нехай буде зроблений з одного боку, а інший херувим — з другого боку престолу благодаті, — зробиш двох херувимів з обох боків. Херувими триматимуть зверху розпростерті крила, затінюючи своїми крилами престол благодаті, а їхні обличчя спрямовані одне до одного, — обличчя херувимів будуть спрямовані до престолу благодаті. І покладеш престол благодаті зверху на ковчег, а в ковчег покладеш свідчення, які Я тобі дам. І Я дам тобі пізнати Себе звідти, і говоритиму до тебе з-понад престолу благодаті, з-поміж двох херувимів, які є над ковчегом свідчення, стосовно всього, що заповідаю тобі для синів Ізраїля. Із чистого золота зробиш стіл — два лікті завдовжки, лікоть завширшки і півтора ліктя заввишки. А довкола до нього приробиш золоті плетені обідки. І прикріпиш до нього довкола вінець шириною в долоню. А довкола вінця зробиш плетений обідок. І зробиш чотири золотих кільця, і прикріпиш кільця на чотирьох краях — до його ніжок під вінцем. І будуть кільця для утримування держаків, щоб за допомогою них носити стіл. А держаки зробиш з негниючого дерева, і позолотиш їх чистим золотом, — за допомогою них носитимуть стіл. І зробиш для нього посуд, кадильниці, миски і чаші, щоб ними приносити жертви виливання. Зробиш їх із чистого золота. На стіл постійно кластимеш хліби присутності переді Мною. І зробиш світильник із чистого золота — зробиш світильник кованим; його стебло, гілки, чашечки, шишечки і лілеї будуть суцільні з ним. І шість гілок відходитимуть від боків: три гілки світильника з одного його боку і три гілки світильника з другого боку. Три чашечки, викарбуваних за формою квітки мигдалю, будуть на кожній гілці, шишечка і лілея. І так — на шістьох гілках, що виходять зі світильника. І на самому світильнику — чотири, викарбуваних за формою квітки мигдалю, чашечки, — з його шишечками і лілеями: шишечка під двома гілками, які виходять з нього і шишечка під чотирма гілками, які виходять з нього, — і так для шістьох гілок, що виходять зі світильника. Шишечки і гілки мають бути суцільні з ним. Увесь він — єдиний кований виріб із чистого золота. І зробиш сім його лампад, і встановиш лампади, і світитимуть на одну сторону. Із чистого золота зробиш для нього лійку та його підставки. На всі ці предмети — талант чистого золота. Тож дивися, зроби за взірцем показаним тобі на горі.

Ти також спорудиш намет з десяти покривал — з тонко виробленого вісону, із синього сукна, з пурпуру та тканого кармазину з херувимами, і виготовиш їх як виріб ткача. Довжина одного покривала — двадцять вісім ліктів, а ширина кожного покривала становитиме чотири лікті; усі покривала будуть такого самого розміру. П’ять покривал будуть з’єднані разом, одне з одним, і наступних п’ять покривал будуть з’єднані одне з одним. А для них із синього сукна зробиш петлі — на краях першого зшитого покривала з одного боку; і так само зробиш на зовнішньому краї другого зшитого покривала. Зробиш п’ятдесят петель на одному покривалі та п’ятдесят петель зробиш на краю другого зшитого покривала — з протилежних сторін, і вони співпадатимуть одна з одною. Зробиш п’ятдесят золотих кілець і кільцями з’єднаєш покривала одне з одним — і буде суцільним наметом. Зі шкур із шерстю зробиш накриття над наметом, — виготовиш одинадцять таких шкур. Довжина однієї шкури буде тридцять ліктів, а ширина однієї шкури — чотири лікті; одинадцять шкур будуть такого самого розміру. З’єднаєш п’ять шкур разом і наступних шість шкур разом. І шосту шкуру загорнеш вдвоє спереду намету. І зробиш п’ятдесят петель на краю однієї шкури, яка посередині, для з’єднання, і зробиш п’ятдесят петель на краю другої зшитої шкури. І зробиш п’ятдесят мідних кілець, і з’єднаєш кільця з петлями, тож з’єднаєш шкури, — і буде одне ціле. Додаткову частину шкур намету загорнеш: половину шкури, яка залишається, загорнеш вниз, а надлишок шкур намету загорнеш позаду намету. Додаткова частина шкіряного накриття — лікоть з однієї сторони і лікоть з другої сторони — по всій довжині шкіряного накриття намету повністю накриватиме намет з боків — із цього і з того боку, щоб його покрити. І зробиш накриття для намету з пофарбованих у червоний колір шкур баранів, а зверху — покриття із синіх шкур. З негниючого дерева зробиш для намету стовпи; десять ліктів у довжину зробиш один стовп, а ширина одного стовпа — півтора ліктя. На стовпі — два виступи, один напроти другого. Так само зробиш з усіма стовпами намету. Зробиш стовпи намету — двадцять стовпів з північної сторони. Для двадцятьох стовпів виготовиш сорок срібних підставок: дві підставки для першого стовпа — з обох його боків, і дві підставки для другого стовпа — з обох його боків… І друга сторона, що на південь, матиме двадцять стовпів; і для них — сорок срібних підставок: дві підставки для одного стовпа, для обох його боків, дві підставки для другого стовпа, для обох його боків… А з тилу намету, що на захід, зробиш шість стовпів. І на кутах задньої сторони намету зробиш два стовпи, вони будуть однакові внизу і будуть відповідно рівними, від головок до з’єднання в одно; так зробиш з обома, нехай слугують для обох кутів. І буде вісім стовпів і шістнадцять срібних підставок: дві підставки для першого стовпа, — для обох його боків, — дві підставки для другого стовпа… З негниючого дерева зробиш бруси — п’ять для одного стовпа з однієї сторони намету, і п’ять брусів для стовпа для другого боку намету, і п’ять брусів для стовпа з тилу — з боку намету, що на захід. А середній брус між стовпами нехай проходить від одного краю до другого краю. І позолотиш стовпи золотом, а кільця, в які вкладеш бруси, зробиш золотими, і бруси позолотиш золотом. Поставиш намет за взірцем, показаним тобі на горі. І зробиш завісу із синього сукна й пурпуру, з темно-червоного сукна і з тканого вісону. Херувимів виготовиш як виріб ткача. Повісиш її на чотирьох стовпах з негниючого дерева, покритих золотом. Їхні головки — золоті, а їхні чотири підставки — срібні. І закріпиш завісу на стовпах, а туди, до середини за завісу, внесеш ковчег свідчення, — завіса розділятиме вам Святе і Святе святих. У Святому святих закриєш завісою ковчег свідчення. А стіл поставиш із зовнішньої сторони завіси, і свічник перед столом на тій стороні намету, що до півдня, стіл же поставиш на тій стороні намету, яка до півночі. Завісу зробиш із синього сукна й пурпуру, з темно-червоного сукна і тканого вісону — вишиваної роботи. А для завіси зробиш п’ять стовпів і покриєш їх золотом; їхні головки — золоті. Для них виллєш п’ять мідних підставок.

І зробиш з негниючого дерева жертовник — п’ять ліктів завдовжки і п’ять ліктів завширшки. Жертовник буде квадратним, його ж висота — три лікті. А на чотирьох кутах зробиш роги — роги мають бути суцільні з ним, і покриєш їх міддю. І зробиш вінець на жертовнику, і кришку для нього, і його казани, і його вилки для м’яса, і його горщик для жару. Усе обладнання для нього зробиш з міді. І зробиш для нього мідну решітку, подібну до сітки, а на чотирьох кутах до решітки приробиш чотири мідних кільця. І встановиш їх під решіткою жертовника, знизу, тож решітка буде доходити до половини жертовника. А для жертовника зробиш держаки з негниючого дерева і покриєш їх міддю. І вкладеш держаки в кільця, і будуть держаки з боків жертовника, щоб його переносити. Зробиш його пустотілим, з дощок; як тобі було показано на горі, саме так і зробиш. І зробиш двір довкола намету, а з південного боку — завіси двору з тонко виробленого вісону довжиною в сто ліктів з однієї сторони. А для них — двадцять стовпів і двадцять їхніх мідних підставок, їхні ж кільця і кріплення — срібні. Так само зі східної сторони: завіси довжиною сто ліктів, їхніх стовпів — двадцять, і для них — двадцять мідних підставок, а кільця, кріплення стовпів і підставки — покриті сріблом. А зі сторони, що до моря, відповідно до ширини двору, завіси матимуть п’ятдесят ліктів; стовпів для них — десять, і до них — десять підставок. І з південної сторони, відповідно до ширини двору, завіси матимуть п’ятдесят ліктів; стовпів для них — десять і десять їхніх підставок: довжина завіс з одного краю від входу — п’ятнадцять ліктів; стовпів для них — три, і до них — три підставки; довжина завіс з другого краю — п’ятнадцять ліктів; стовпів для них — три, і до них — три підставки. А для входу у двір — завіса у двадцять ліктів довжиною, із синьої тканини й пурпуру, з темно-червоного сукна і тонко виробленого вісону — вишиваної роботи; стовпів для них — чотири, і до них — чотири підставки. Усі стовпи, які оточують подвір’я, будуть покриті сріблом, їхні головки — срібні, а їхні підставки — мідні. Довжина двору — сто на сто ліктів, ширина — п’ятдесят на п’ятдесят ліктів, завіси висотою в п’ять ліктів з тонко виробленого вісону, а їхні підставки — мідні. Усі предмети, усе обладнання і кілки для огорожі двору — мідні. І накажи Ізраїльським синам, хай принесуть тобі для освітлення вибиту олію з оливок, без осаду, очищену, аби світильник постійно горів. Аарон та його сини, з вечора до ранку, підтримуватимуть його горіння перед Господом у наметі свідчення, ззовні завіси, що над Завітом. Це — вічний закон для ваших нащадків від синів Ізраїля.

А ти візьми до себе з-поміж синів Ізраїля свого брата Аарона і його синів, щоб вони були Моїми священиками: Аарона і Надава, Авіуда, Елеазара та Ітамара, Ааронових синів. Для свого брата Аарона, для пошани і слави, виготовиш святий одяг. І ти скажи всім, хто мудрий розумом, кого Я наповнив духом знання, і хай вони пошиють Ааронові для Святилища святий одяг, в якому Мені служитиме як священик. А це ті ризи, які виготовлять: нагрудник, наплічник, довгу ризу, мережений хітон, кидар і пояс. Ааронові та його синам зроблять святі ризи, щоб він був Моїм священиком. І вони візьмуть золото, синє сукно, багряницю, темно-червоне сукно і вісон. Наплічник зроблять з тонко виробленого вісону, — тканий виріб вишивальника. У нього будуть дві плечові частини, з’єднані одна з одною, вони будуть сходитися на обох боках. А виткана стрічка наплічників, яка поверх нього, згідно зі своїм виготовленням буде із золота, синього сукна, багряниці, темно-червоного сукна і тканого вісону. І візьмеш два смарагдових камені, і викарбуєш на них імена синів Ізраїля: шість імен на одному камені, а решта шість імен — на другому камені, згідно з їхнім народженням. Як гравірований мистецький виріб, як виготовляють печаті, так викарбуєш на обох каменях імена синів Ізраїля. І прикріпиш обидва камені на плечових частинах наплічника. Це — камені пам’яті для Ізраїльських синів. Аарон носитиме імена синів Ізраїля перед Господом на обох своїх плечах — як нагадування про них. І зробиш маленькі щитки із чистого золота; і зробиш дві косички із чистого золота зі вставленими квіточками — плетеної роботи, і прикріпиш плетені косички спереду до маленьких щитків, до їхніх країв. І зробиш Місце виголошення суду — вишиваної роботи, який виготовиш на взірець наплічника; виготовиш його із золота, синього сукна, пурпуру, темно-червоного сукна і тонко виробленого вісону. Він буде квадратний, подвійний, у долоню завдовжки і в долоню завширшки. Пришиєш до нього тканину з набором каменів у чотири ряди. Ряд буде з таких каменів: сердолік, топаз і смарагд. Це — перший ряд. Другий ряд: гранат, сапфір і яшма. Третій ряд: ліґурій, агат і аметист. І четвертий ряд: хризоліт, берил і онікс. Вони будуть обрамлені золотом, оправлені в золото — відповідно до їхнього ряду. І буде дванадцять каменів з іменами синів Ізраїля, — згідно з їхніми іменами. Хай будуть вони, наче різьблені печаті, кожний — з ім’ям одного з дванадцятьох племен. А для Місця виголошення суду виготовиш плетені косички, подібний до ланцюжка виріб із чистого золота. Тож Аарон матиме на Місці виголошення суду, на грудях, імена синів Ізраїля, коли входитиме у святилище, — на пам’ять перед Богом. 29a І прикріпиш до Місця виголошення суду косички, — ланцюжки приладнаєш до обох сторін Місця виголошення суду і прикріпиш два маленьких щитки спереду на обох плечових частинах наплічника. До Місця виголошення суду прикріпиш Об’явлення і Правду. Воно буде на грудях Аарона, коли він входитиме у святилище перед Господа. Тож Аарон постійно носитиме суди синів Ізраїля на грудях перед Господом. І зробиш довгу нижню ризу — усю блакитну. І в ній буде отвір [для голови] посередині, і матиме облямівку тканої роботи довкола отвору, край її — обметаний, щоб не порвалася. А внизу по краю ризи зробиш із синього сукна, пурпуру, тканого кармазину і тонко виробленого вісону гранатові яблучка, наче в розквітлого гранату, — по краю одягу довкола. Такий же вигляд у золотих гранатових яблук, а між ними довкола — дзвіночки. Поряд із кожним золотим гранатовим яблучком по краю одягу довкола — дзвіночок і квітка. І буде він для Аарона, і коли служитиме, то буде чути його звук, коли входитиме у святилище перед Господа і коли виходитиме, — щоб не помер. Із чистого золота зробиш пластинку, і викарбуєш на ній різьбленням печаті: Святиня Господня. І прикріпиш її на скрученій синій тканині, і буде на митрі, буде спереду митри. І вона буде на чолі Аарона, і усуватиме Аарон гріхи зі святих речей, — з того, що лише посвятять сини Ізраїля, — з кожного їхнього дару для святині. І нехай буде на чолі Аарона завжди, прийнятне для них перед Господом. А краї хітону — з вісону, і з вісону зробиш кидар. І зробиш пояс вишиваної роботи. І синам Аарона зробиш хітони та пояси, і зробиш їм кидари для пошани та слави. І одягнеш у них свого брата Аарона та його синів, які з ним. І помажеш їх, і уповноважиш їх на служіння, і освятиш їх, щоби були Моїми священиками. І зробиш для них льняні спідні штани, щоб прикрити наготу їхнього тіла — від стегон аж до голінок. І Аарон та його сини матимуть їх, коли входитимуть у намет свідчення чи коли підходитимуть служити до жертовника у святині, — і не наведуть на себе гріха, щоб не померли. Це — вічний закон — для нього і для його нащадків після нього.

Ось що саме здійсниш над ними, аби освятити їх, щоб вони служили Мені священиками. Візьмеш одного молодого бичка з великої рогатої худоби і двох баранів без вади, і прісні хліби, замішані на олії, і прісні коржі, замішані на олії. Виготовиш їх з питльованого пшеничного борошна. І покладеш їх в один кошик, і принесеш їх у кошику, — і бичка, і двох баранів. А до входу в намет свідчення приведеш Аарона та його синів і вмиєш їх водою. І візьмеш одяг, одягнеш на свого брата Аарона хітон, наплічник і Місце виголошення суду, — Місце виголошення прикріпиш йому до наплічника. І одягнеш на його голову митру, і накладеш золоту плитку посвячення на митру. І візьмеш олію помазання, і зіллєш її йому на голову, і помажеш його. Приведеш його синів і одягнеш їх у хітони, підпережеш їх поясами і завинеш їм кидари. І будуть служити Мені священиками повік. І уповноважиш Аарона та його синів на служіння. І приведеш бичка до входу в намет свідчення, і Аарон та його сини покладуть свої руки на голову бичка перед Господом — біля входу в намет свідчення. І заріжеш бичка перед Господом, біля входу в намет свідчення. І візьмеш своїм пальцем трохи крові бичка, і помажеш роги жертовника. А всю решту крові виллєш до підніжжя жертовника. І візьмеш весь жир, що на нутрощах, сальник печінки і обидві нирки з жиром, що на них, і покладеш на жертовник. А м’ясо бичка, шкуру і вміст шлунка спалиш у вогні поза табором, бо це — жертва за гріх. Також візьмеш одного барана, і Аарон та його сини покладуть свої руки на голову барана. І заріжеш його, і, взявши кров, виллєш на жертовник довкола. А барана розітнеш на частини, вимиєш нутрощі та ноги водою і разом з головою покладеш їх на поділені частини. І спалиш усього барана на жертовнику. Це — всепалення Господу, любі пахощі, це — жертва для Господа. Тоді візьмеш другого барана, і Аарон та його сини хай покладуть свої руки на голову барана. І заріжеш його, і візьмеш трохи його крові, і нанесеш на мочку правого вуха Аарона, на кінчик правої руки і кінчик правої ноги, на мочки правих вух його синів, на кінчики їхніх правих рук і кінчики їхніх правих ніг. І візьмеш трохи крові, що на жертовнику, і трохи олії помазання, і покропиш Аарона та його одяг, і його синів, і одяг його синів, які з ним. І він буде освячений, — і його одяг, і його сини, і одяг його синів, які з ним. А кров барана виллєш на жертовник довкола. І візьмеш жир з барана, і жир, що покриває нутрощі, сальник печінки, обидві нирки та жир, що на них, і праву лопатку. Бо це — посвячення на служіння. З кошика візьмеш один хліб, замішаний на олії, і один прісний корж, — які кладуть перед Господом, — і покладеш усе це на руки Аарона та на руки його синів, і відділиш їх, як відокремлене перед Господом. І візьмеш це з їхніх рук, і принесеш на жертовнику всепалення перед Господом, як приємні пахощі. Це — жертва Господу. І візьмеш грудинку з барана посвячення на служіння, який є для Аарона, і відділиш від неї, як відокремлене перед Господом, і вона буде твоєю часткою. І освятиш грудинку, окрему частку, і лопатку відділення, як те, що відокремлене, які були відділені з барана посвячення на служіння, — від того, що Ааронові та його синам; і воно буде від синів Ізраїля для Аарона і для його синів як вічний закон. Адже це — особлива частка, і між синами Ізраїля воно буде відокремлене з жертв спасіння — окрема частка для Господа. І священний одяг Аарона буде його синам після нього, щоб помазувати їх у ньому і уповноважувати їх на служіння. Сім днів носитиме його священик з його синів, який буде замість нього і який входитиме в намет свідчення, щоб служити у святині. І ти візьмеш барана посвячення на служіння, і звариш м’ясо на святому місці. І біля входу намету свідчення Аарон та його сини їстимуть м’ясо барана і хліби, що в кошику. Їстимуть ті жертви, якими вони були посвячені, щоб уповноважити їх на служіння, аби освятити їх, а сторонній не їстиме цього, бо воно — святе. Якщо ж до ранку залишиться м’ясо з жертви посвячення на служіння чи з хліба, то спалиш рештки у вогні; його не будуть їсти, бо воно — святиня. Тож учиниш з Аароном та його синами саме так, — згідно з усім, що Я тобі заповів! Сім днів будеш уповноважувати їх на служіння. А в день очищення принесеш молодого бичка за гріх. І очистиш жертовник, коли над ним будеш звершувати освячення, і помажеш його, щоб його освятити. Сім днів будеш очищати жертовник, і освятиш його, — і стане жертовник святе святих. Кожний, хто доторкнеться до жертовника, освятиться. А це те, що приноситимеш на жертовнику: двох однолітніх ягнят без вади щодня приноситимеш на жертовнику, — постійно, бо це постійна жертва. Одне ягня приготуєш вранці, а друге ягня приготуєш увечері. І десяту частину ефи пшеничного питльованого борошна, замішаного на четвертій частині гіна битої олії, і жертву виливання — четверту частину гіна вина на одне ягня. А друге ягня принесеш увечері. Принесеш так само, як і ранкову жертву, і так само з його жертвою виливання. Це — любі пахощі, жертва для Господа, постійна жертва впродовж ваших поколінь, перед входом до намету свідчення перед Господом. Де Я об’являтимуся тобі, щоб говорити з тобою. І в тому місці заповім Ізраїльським синам, і воно Моєю славою стане святим. І освячу намет свідчення, і жертовник, і освячу Аарона та його синів, щоб були Моїми священиками. І Мене прикликатимуть Ізраїльські сини, і Я буду їхнім Богом; і пізнають, що Я — Господь, їхній Бог, Який вивів їх з Єгипетської землі, аби вони кликали до Мене, і щоби бути їхнім Богом.

І зробиш кадильний жертовник з негниючого дерева. Виготовиш його в лікоть завдовжки і в лікоть завширшки, — він буде квадратним, — і у два лікті заввишки. З нього будуть виходити його роги. Ти покриєш їх чистим золотом: його решітку, його сторони довкола та його роги; і зробиш по ньому золотий плетений вінець навколо. А під його плетеним вінцем приробиш до нього два кільця із чистого золота — до двох кутів, і зробиш це з обох сторін. І вони будуть кріпленнями для держаків, щоб за допомогою них його носити. Держаки зробиш з негниючого дерева, і покриєш їх золотом. І поставиш його перед завісою, яка є перед ковчегом свідчення, — там, де Я тобі об’являтимуся. Аарон кадитиме на ньому пахучим ладаном певного складу. Рано-вранці, коли готуватиме лампади, кадитиме на ньому, і коли Аарон розпалюватиме лампади ввечері, також кадитиме на ньому, — постійне, безперестанне кадіння перед Господом у ваші роди. Ти не принесеш на ньому іншого ладану, [вогняного] жертвоприношення чи жертви і не литимеш на нього жертви виливання. Раз на рік на ньому Аарон звершуватиме викуплення — на його рогах — за допомогою крові очищення жертв за гріхи для викуплення; раз на рік очищатиме його в роди ваші. Це — святе святих для Господа! І сказав Господь Мойсеєві, промовляючи: Коли проводитимеш перепис Ізраїльських синів, коли перечислюватимеш їх, то нехай кожен дасть викуп за свою душу Господу. І не буде пошесті серед них, коли перечислюватимеш їх. Ось що хай дадуть ті, які проходитимуть перепис: половину дідрахми, згідно зі священною дідрахмою. Дідрахма — це двадцять оболів. А половина дідрахми — пожертва для Господа. Кожен, хто проходить перепис, — від двадцяти років і старші — дадуть пожертви Господу. Багатий не збільшуватиме, а незаможний не зменшуватиме від половини дідрахми, коли даватиме пожертву Господу, щоб звершити викуплення за ваші душі. І візьмеш гроші пожертв від синів Ізраїля, і віддаси їх на оплату робіт у наметі свідчення, і буде синам Ізраїля на пам’ять перед Господом, — щоб звершити викуплення за ваші душі. І сказав Господь Мойсеєві, промовляючи: Зроби мідний чан для вмивання і мідну підставку для нього. І поставиш його між наметом свідчення та між жертовником, і наллєш у нього води. І Аарон та його сини митимуть у ньому водою руки й ноги. Митимуться водою, коли входитимуть у намет свідчення, — щоб не померли, — або коли підходять до жертовника служити і приносити всепалення Господу, митимуть руки й ноги водою, щоб не померли. І буде їм як вічний закон — йому і його нащадкам після нього. І сказав Господь Мойсеєві, промовляючи: Ти візьми пахощі: цвіту вибраної смирни — п’ятсот сиклів, запашного цинамону — половину із цього, двісті п’ятдесят, і пахучого аїру — двісті п’ятдесят, ірису — п’ятсот священних сиклів та гін олії з оливок. І зробиш із цього олію для святого помазання — миро, запашний витвір виробника ладану. Олія буде для святого помазання. І помажеш нею намет свідчення, ковчег свідчення, світильник і все його обладнання, кадильний жертовник, жертовник для всепалень і все його обладнання, стіл і весь його посуд, умивальник і його підставку. І освятиш їх, і будуть святим святих. Кожен, хто доторкнеться до них, освятиться. І помажеш Аарона та його синів, і освятиш їх, щоби служили Мені священиками. І скажеш Ізраїльським синам, промовляючи: Це — олія, миро помазання, вона буде святою для вас у ваші роди. Тіло людини не будете помазувати нею, і самі для себе не робитимете подібної суміші такого складу. Вона — свята і буде святинею для вас. Якщо хтось таку зробить і якщо хтось дасть її чужинцеві, то буде вигублений зі свого народу. І промовив Господь до Мойсея: Візьми собі пахощі — мирру, оних, запашну халвану і прозорий ладан у рівній кількості. І хай зроблять з нього складний ладан — суміш, запашний витвір виробника ладану — чистий, святий витвір. І розітреш його дрібненько, і покладеш перед Свідченням у наметі свідчення, — там, де Я об’являтимуся тобі, — святе святих буде для вас. Не робитимете самі для себе ладану за цим складом. Святим нехай буде він у вас — тільки для Господа. Якщо хтось зробить таке, щоб ним напахуватися, нехай буде вигублений зі свого народу.

І Господь промовив до Мойсея, кажучи: Ось Я назвав по імені Веселеїла, сина Урії, сина Ора з племені Юди. Я наповнив його Божим Духом, мудрістю, розумом і хистом у кожному ділі, щоб задумувати і творити, працювати із золотом, сріблом, міддю, синьою тканиною, пурпуром, пряденим кармазином і тканим вісоном, і в різьбі по каменю, і в столярних справах, — для виконання всіх робіт. Я призначив його і Еліява, сина Ахісамаха з племені Дана, і кожному мудрому серцем Я дав розуміння, тож вони зроблять усе, що Я тобі заповів: намет свідчення, ковчег завіту і кришку на ньому, і посуд намету, жертовники, стіл і весь посуд на ньому, чистий світильник і все його обладнання, умивальник і його підставку, шати для служіння Аарона та шати для його синів, щоби були Моїми священиками; і олію помазання, і складну кадильну суміш для святині. Як Я тобі заповів, хай усе так і зроблять. І сказав Господь Мойсеєві, промовляючи: Тож накажи ти Ізраїльським синам, говорячи: Глядіть, дотримуйтеся Моїх субот! Адже це — ознака між Мною і вами для ваших поколінь, щоб ви знали, що Я — Господь, Який вас освячує. Тож будете дотримуватися суботи, бо це — святе для вас. Хто її зневажатиме, нехай неодмінно помре. Кожний, хто в цей день виконуватиме роботу, та душа буде вигублена з-поміж його народу. Шість днів звершуйте працю, а сьомого дня — субота, святий відпочинок, — для Господа. Кожний, хто в сьомий день працюватиме, нехай помре! І сини Ізраїля будуть дотримуватися субот, щоб для своїх поколінь зробити їх вічним завітом між Мною та Ізраїльськими синами. Це — знак навіки, бо впродовж шести днів Господь створив небо і землю, а сьомого дня Він перервав працю і відпочив. І Господь дав Мойсеєві дві скрижалі свідчення — кам’яні таблиці, написані Божим перстом, коли перестав до нього промовляти на Синайській горі.

Коли народ побачив, що Мойсей затримався і не сходить з гори, то зібрався народ до Аарона; і вони кажуть йому: Встань, зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо цей чоловік, Мойсей, який вивів нас з Єгипту, — не знаємо, що з ним сталося! І каже їм Аарон: Зніміть золоті сережки, що у вухах ваших жінок і дочок, і принесіть до мене. І весь народ зняв золоті сережки, які були в їхніх вухах, і принесли їх до Аарона. І він прийняв з їхніх рук, опрацював їх різцем і зробив з них литого бичка, та й сказав: Це — твої боги, Ізраїлю, які вивели тебе з Єгипетської землі! І, поглянувши, Аарон побудував перед ним жертовник; і проголосив Аарон, кажучи: Завтра — свято для Господа! А наступного дня він, уставши, приніс всепалення і приніс жертву спасіння. І народ засів їсти й пити, а далі вони піднялися, щоб забавлятися. Тоді Господь сказав Мойсеєві, промовляючи: Іди! Швидко спускайся звідси, бо твій народ, який ти вивів з Єгипетської землі, вчинив беззаконня! Швидко вони зійшли з дороги, яку Я їм заповів. Зробили собі бичка і почали поклонятися йому, і принесли йому жертву, і сказали: Це — твої боги, Ізраїлю, які тебе вивели з Єгипетської землі! Тож тепер залиши Мене, і, запалавши на них гнівом, Я вигублю їх, а тебе зроблю великим народом. Та Мойсей молився перед Господом Богом і сказав: Чому, Господи, Ти палаєш гнівом на Свій народ, який великою силою і сильною рукою Ти вивів з Єгипетської землі? Аби часом не сказали єгиптяни, заявляючи: Він з підступним наміром вивів їх, щоб вигубити в горах і знищити їх із землі. Зупини гнів Своєї люті й вияви милість до злих вчинків Свого народу! Згадай Своїх слуг — Авраама, Ісаака і Якова, яким Ти поклявся Собою і промовляв до них, кажучи: Дуже розмножу ваших нащадків, як незчисленні небесні зірки! — і всю цю землю, про яку Ти сказав, що даси їхнім нащадкам, вони одержать її у власність навіки. І Господь виявив милість щодо зла, про яке сказав, що заподіє Своєму народові. І Мойсей, повернувшись, зійшов з гори, а в його руках — дві скрижалі свідчення, кам’яні таблиці, написані з обох боків, — вони були списані звідси і звідти. І скрижалі були Божим ділом, і письмо було Божим письмом, викарбуваним на скрижалях. А Ісус, почувши галас народу, який кричав, каже Мойсеєві: Бойовий клич в таборі! А той каже: Це — не голос тих, що починають перемагати, і не голос тих, що починають знемагати; але я чую галас тих, які починають п’яніти. Коли ж він наблизився до табору, то побачив бичка й хороводи. І Мойсей, запалавши гнівом, кинув зі своїх рук дві скрижалі й розбив їх під горою. І, взявши бичка, якого вони зробили, він спалив його у вогні, потовк його дрібно й розсипав його по воді, і напоїв нею Ізраїльських синів. І Мойсей сказав Ааронові: Що тобі зробив цей народ, що ти навів на них великий гріх? Аарон же відповів Мойсеєві: Не гнівайся, володарю, бо ти знаєш запальний характер цього народу! Адже вони сказали мені: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо цей чоловік, Мойсей, який вивів нас з Єгипту, — не знаємо, що з ним сталося! І я їм сказав: Якщо хтось має золоті речі, зніміть! І вони дали мені. І я кинув у вогонь, і вийшов цей бичок… І Мойсей побачив, що народ поділений, бо Аарон їх поділив на потіху їхнім ворогам. Тоді Мойсей став біля входу в табір і сказав: Хто за Господом, нехай підійде до мене! І до нього зібралися всі сини Левія. А він каже їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Нехай кожний підпереже свого меча до стегна, ідіть через табір і поверніться — від воріт до воріт, і кожний нехай убиває свого брата: кожний — свого ближнього, кожний — свого сусіда! І зробили сини Левія так, як сказав їм Мойсей, і в той день полягло з народу біля трьох тисяч чоловік. І сказав їм Мойсей: Сьогодні ви посвятили себе на служіння Господу, кожний сином своїм чи братом, щоб вам було дано благословення. І сталося, що наступного ранку Мойсей сказав народові: Ви згрішили великим гріхом. І тепер я піднімуся до Бога, щоб звершити викуплення за ваш гріх. Мойсей повернувся до Господа і сказав: Благаю, Господи! Цей народ згрішив великим гріхом, — вони зробили собі золотих богів. І тепер, якщо прощаєш їм гріх, то прости. Якщо ж ні, то викресли мене з Твоєї книги, в яку Ти мене записав. Та Господь сказав Мойсеєві: Якщо хтось згрішив переді Мною, то Я його викреслю з Моєї книги. А тепер іди і проведи цей народ до місцевості, про яку Я тобі сказав. Ось Мій ангел ітиме перед твоїм обличчям. У той день, коли відвідаю їх, Я наведу на них їхній гріх. Тож Господь уразив народ за виготовлення бичка, якого зробив Аарон.

І сказав Господь Мойсеєві: Іди, виходь звідси, — ти і твій народ, який ти вивів з Єгипетської землі, — в землю, про яку Я поклявся Авраамові, Ісаакові та Якову, кажучи: Вашим нащадкам дам її. Я ж пошлю Мого ангела перед тобою, і він вижене аморейця, хета, ферезейця, ґерґесейця, евейця і євусейця, і введе тебе в землю, що тече молоком і медом. Оскільки Я не піду з тобою, бо ти є народом упертим, — аби не винищив тебе по дорозі. І народ, почувши ці зловісні слова, засумував в одязі смутку. Тож Господь сказав Ізраїльським синам: Ви — народ упертий. Глядіть, аби Я не навів на вас іншої пошесті й не винищив вас! А тепер зніміть ваш пишний одяг і прикраси, і Я покажу тобі, народе, що вчиню з тобою. І сини Ізраїля зняли свої прикраси і наряди, від часу перебування біля гори Хорив. А Мойсей, узявши свій намет, поставив поза табором — далеко від табору, і він названий був наметом свідчення. І було, що кожний, хто шукав Господа, виходив до намету поза табір. Коли ж виходив Мойсей до намету, то весь народ, кожний стояв біля входу свого намету, дивлячись, і всі стежили, як відходив Мойсей, доки він не входив у намет. А коли Мойсей входив у намет, то хмарний стовп опускався і ставав над входом у намет, і Господь говорив з Мойсеєм. І весь народ бачив хмарний стовп, який стояв біля входу в намет. І, стоячи, весь народ поклонявся — кожний від входу свого намету. І промовляв Господь до Мойсея віч-на-віч, так, як хтось спілкується зі своїм приятелем. І він повертався до табору. А його слуга, юнак Ісус, син Навина, не виходив з намету. І сказав Мойсей Господу: Ось Ти мені кажеш: Веди цей народ! Ти ж не об’явив мені, кого пошлеш зі мною. Ти ж мені сказав: Знаю тебе понад усіх! — і: Ти маєш милість в Мене. Тому, коли я знайшов милість перед Тобою, то покажи мені Себе, щоб я явно побачив Тебе, аби я знайшов милість перед Тобою, і щоб пізнав я, що ці люди є Твоїм народом. А Він говорить: Я Сам ітиму перед тобою і дам тобі відпочинок. Мойсей же каже Йому: Якщо Сам Ти не підеш, то не виводь мене звідси. А як стане дійсно відомо, що я знайшов милість перед Тобою, — я і Твій народ, — якщо не тим, що Ти йтимеш разом з нами? І таким чином прославимося, — я і Твій народ, — понад усякий народ, який є на землі. І Господь сказав Мойсеєві: Я зроблю тобі за цим словом, яке ти сказав, бо ти знайшов милість переді Мною, і Я пізнав тебе понад усіх. А той каже: Покажи мені Твою славу! І Він сказав: Я пройду перед тобою в Моїй славі та проголошу Моє Ім’я перед тобою: Господь. І помилую того, до кого милостивий, і виявлю милосердя тому, до кого милосердний. Та Мого обличчя ти побачити не зможеш, — сказав Він, — оскільки людина не може побачити Моє обличчя і залишитися живою. І промовив Господь: Ось місце біля Мене: ти стоятимеш на скелі. Коли ж проходитиме слава Моя, то Я поміщу тебе в розщелині скелі й покрию тебе Моєю рукою, доки не пройду. І заберу руку, і тоді побачиш Мене ззаду, а Моє обличчя не буде тобі показане.

І сказав Господь Мойсеєві: Витеши собі дві кам’яні скрижалі, як і попередні, і вийди до Мене на гору, і Я напишу на скрижалях слова, які були на перших скрижалях, котрі ти розбив. І будь готовий на ранок, і вийди на Синайську гору, і предстань там переді Мною на вершині гори. Та з тобою хай ніхто не виходить, і хай ніхто не появиться на всій горі. І вівці та худоба хай не пасуться поблизу тієї гори. І він витесав дві кам’яні скрижалі, такі, як і попередні. І, вставши, Мойсей вранці вийшов на Синайську гору, як йому і заповів Господь. І взяв Мойсей із собою дві кам’яні скрижалі. А Господь зійшов у хмарі, і став там перед ним, і проголосив Іменем Господа. І пройшов Господь перед його обличчям, і проголосив: Господь — Бог співчутливий і милосердний, дуже терпеливий, багатомилостивий і правдивий, Який дотримується справедливості та чинить милосердя тисячам поколінь, віддаляє беззаконня, неправедність і гріхи, та не очищує винного, — Він наводить беззаконня батьків на дітей і на дітей їхніх дітей — до третього й четвертого поколінь. Мойсей, припавши до землі, поспішно поклонився і сказав: Якщо я знайшов милість перед Тобою, то нехай іде мій Господь з нами. Бо народ є впертий, та наші гріхи й беззаконня Ти віддалиш, і ми будемо Твоїми. А Господь сказав Мойсеєві: Ось Я укладаю з тобою завіт. Перед усім твоїм народом звершу славні діла, — те, чого не було в усій землі й посеред жодного народу. І весь народ, серед якого ти є, побачить Господні діла, які Я вчиню тобі, бо вони — дивовижні. Ти зважай на все, що Я тобі заповідаю. Ось Я проганяю з-перед вашого обличчя аморейця, ханаанця, хета, ферезейця, евейця, ґерґесейця і євусейця. Остерігайся, щоб ти не уклав завіту з тими, які живуть на землі, в яку ти ввійдеш, щоб не було між вами спокуси! Ви знищите їхні вівтарі, розіб’єте їхні пам’ятні стовпи, вирубаєте їхні священні гаї і у вогні спалите різьблення їхніх богів. Бо не будете поклонятися іншому богові! Адже Господь Бог — ревниве Ім’я. Він є ревнивим Богом. Щоб часом ти не уклав завіту з тими, які живуть на землі, і щоб вони не чинили розпусти, ідучи за їхніми богами, не приносили жертви їхнім богам і не закликали тебе, і щоб ти не їв їхньої жертви; щоб ти не взяв їхніх дочок для своїх синів, а своїх дочок не дав їхнім синам; і щоб твої дочки не чинили розпусти, ідучи за їхніми богами, і щоб твої сини не чинили розпусти, ідучи за їхніми богами. Не робитимеш собі литих богів. І дотримуватимешся свята опрісноків. Сім днів їстимеш прісне, як Я тобі заповів, — у призначений час в місяці нових колосків. Адже в місяці нових колосків ти вийшов з Єгипту. Усе чоловічої статі, що першим вийшло з лона, належить Мені! Первенця з телят, первенця з овець і первенця з ослят викупиш за вівцю; якщо ж не викупиш його, то даси його ціну. Кожного первенця з твоїх синів викупиш. Не з’явишся переді Мною з порожніми руками. Шість днів працюватимеш, а в сьомий день відпочиватимеш, — у час посіву та жнив відпочиватимеш. Відзначатимеш Мені свято тижнів, — початок жнив пшениці, і свято збору врожаю — посередині року. Тричі на рік нехай кожний твій мужчина з’явиться перед Господом, Богом Ізраїля. Бо коли прожену народи з-перед твого обличчя і поширю твої границі, то ніхто не пожадає твоєї землі, коли ходитимеш, щоб з’явитися перед твоїм Господом Богом тричі на рік. Не приноситимеш жертву так, щоб кров Моєї жертви потрапляла на квашене. І не залишатиметься до ранку жертва свята Пасхи. Первоплоди своєї землі принесеш до дому Господа, свого Бога. Не приготовлятимеш ягняти в молоці його матері. І сказав Господь Мойсеєві: Запиши собі ці слова. Бо на основі цих слів Я уклав завіт з тобою та з Ізраїлем. І пробув там Мойсей перед Господом сорок днів і сорок ночей. Хліба він не їв і води не пив. І записав ці слова на скрижалях завіту, Десять слів. Коли ж Мойсей сходив з гори, то дві скрижалі були в руках Мойсея. Спускаючись з гори, Мойсей не знав, що шкіра його обличчя, коли Він говорив з ним, стала сяючою на вигляд. І побачив Аарон і всі старійшини Ізраїля Мойсея: шкіра його обличчя була сяючою на вигляд, і вони побоялися наблизитися до нього. Тож Мойсей закликав їх. Тоді Аарон і всі старійшини громади повернулися до нього, і Мойсей заговорив до них. А після цього підійшли до нього всі Ізраїльські сини, і він заповів їм усе, що сказав йому Господь на Синайській горі. І коли він перестав промовляти до них, то поклав покривало на своє обличчя. А коли Мойсей входив перед Господа, щоб говорити з Ним, то знімав покривало, доки не виходив. Вийшовши, він промовляв до всіх Ізраїльських синів те, що заповів йому Господь. Й Ізраїльські сини побачили, що обличчя Мойсея стало сяючим, тож Мойсей обгортав покривалом своє обличчя, доки не входив говорити з Ним.

Мойсей зібрав усю громаду Ізраїльських синів, і сказав їм: Ось слова, які Господь наказав виконувати. Шість днів працюватимеш, а в сьомий день — відпочинок, бо він святий — субота, відпочинок для Господа. Кожний, хто працюватиме в цей день, нехай помре! У суботній день не запалюватимете вогню в жодному вашому житлі. Я — Господь. І звернувся Мойсей до всієї громади синів Ізраїля, промовляючи: Ось слово, яке заповів Господь, промовляючи: Візьміть від себе окремий дар для Господа. Кожний, за бажанням серця, нехай принесе особливі пожертви Господу: золото, срібло, мідь, синє сукно, пурпур, подвійний прядений кармазин, тонко вироблений вісон і козячу вовну, шкури баранів, пофарбовані в червоний колір, сині шкури і негниюче дерево, камінь сердолік і камені, придатні для різьблення для наплічника, і довгу ризу. І кожний, хто у вас обдарований розумом, нехай приходить і робить усе, що заповів Господь: намет, покривала, завіси, поперечки, бруси і стовпи, ковчег свідчення, його держаки, його Очищення і завісу, 12a завіси двору, їхні стовпи, смарагдові камені, ладан і олію помазання, стіл і весь його посуд, світильник для освітлення і все його обладнання, жертовник і все його обладнання, святий одяг священика Аарона і той одяг, в якому служитимуть, і священицький одяг для синів Аарона, олію для помазання і кадильну суміш. І вся громада Ізраїльських синів пішла від Мойсея. І кожний приніс те, що звеліло його серце, і що забажала його душа, — вони принесли особливий дар Господу на всі потреби намету свідчення і для оплати всіх його робіт, і на весь одяг святого місця. А чоловіки принесли від своїх жінок, — усі, хто забажав розумом, принесли печаті, сережки, персні, защіпки для волосся і браслети, — усілякий золотий виріб. Тож усі принесли особливі дари золота Господу. І в кого знайшовся вісон, сині шкури і пофарбовані в червоний колір шкури баранів, — вони також принесли. І кожний, хто виділяв для особливого дару срібло і мідь, принесли ці дари Господу, а в кого знайшлося негниюче дерево на всі потрібні роботи, — вони також принесли. І кожна жінка, обдарована розумом, щоб руками прясти, принесла прядене — синє сукно, пурпур, кармазин і вісон. І всі жінки, які своїм розумом вважали за добре, уміло пряли козячу вовну. А начальники принесли смарагдові камені та камені для інкрустації в наплічник , і для Слова суду; і складники, і олію помазання, і складники для ладану. Тож кожний чоловік та жінка, яких привів їхній розум, прийшли виконувати всі роботи, які Господь заповів через Мойсея виконати. Ізраїльські сини принесли особливий дар Господу. І Мойсей сказав синам Ізраїля: Ось закликав Бог по імені Веселеїла, сина Урія, сина Ора з племені Юди, і наповнив його Божим Духом, мудрістю, розумом і знанням у всьому, щоби вправно працювати з усякими мистецькими виробами — обробляти золото, срібло і мідь, обробляти камінь, виконувати столярні роботи і працювати в кожній справі, яка вимагає мудрості. І, навчаючи, Він додав йому розуму — йому та Еліявові, синові Ахісамаха з племені Дана. І Він наповнив їх мудрістю, розумом і кмітливістю, щоб розумітися на всьому, виконувати роботи у святині — ткати і вишивати, обробляти кармазином та вісоном, — виконувати всяку роботу по будівництву та шиттю.

І Веселеїл та Еліяв, і кожний обдарований розумом, кому дані вміння і знання, щоб на цьому розумітися та щоб виготовляти всі вироби, відповідно до святої потреби, діяли згідно з усім, що заповів Господь. Мойсей покликав Веселеїла й Еліява, та всіх, хто мав мудрість, кому Бог дав розумне серце, і всіх, які добровільно бажали приступити до праці, щоб звершувати її. І вони взяли від Мойсея всі окремі дари, які позносили сини Ізраїля для всіх робіт у святині, щоб виконати їх; щоранку вони й надалі приймали принесене від тих, хто приносив. Та поприходили всі майстри, які виконували роботи у святині, — кожний згідно зі своїм ділом, котре він робив, — і сказали Мойсеєві: Забагато приносять люди для робіт, які Господь наказав виконати. І Мойсей звелів, і оголосили в таборі, повідомляючи: Ні чоловік, ні жінка хай більше не працюють на особливі пожертви для святині! Тож народ припинив надалі приносити. Усі їхні роботи з будівництва були достатньо забезпечені, щоб завершити, і ще залишалося. І кожний майстер, між працівниками, зробив одяг для святині, який належав священикові Аарону, як і заповів Господь Мойсеєві. І зробили наплічник із золота та синього сукна, пурпуру, пряденого кармазину і тканого вісону. І вирізані були плитки, золоті смужки, щоб сплести разом із синім сукном, з пурпуром, тканим кармазином і з тонко виробленим вісоном, — витканий виріб. Плечові частини наплічника з’єднані з обох сторін — виріб, зітканий один з одним, переплетений між собою. Згідно з його виготовленням його зробили із цього ж — із золота, синього сукна, пурпуру, тканого кармазину і тонко виробленого вісону, — як і заповів Господь Мойсеєві. І обробили обидва камені смарагду — закріплені разом і вставлені в золоту оправу, викарбувані й вирізьблені, як печатки, з іменами синів Ізраїля. І він прикріпив їх на плечових частинах наплічника — камені пам’яті Ізраїльських синів, як і заповів Господь Мойсеєві. І зробили Місце виголошення суду — шитий виріб з гаптуванням, подібно до виготовлення наплічника: із золота, синього сукна, пурпуру, тканого кармазину і тонко виробленого вісону. Квадратним і подвійним зробили Місце виголошення суду — у долоню завдовжки і в долоню завширшки, подвійне. А до нього пришили тканину з набором каменів у чотири ряди. Ряд каменів: сердолік, топаз і смарагд — один ряд. І другий ряд: гранат, сапфір і яшма. І третій ряд: ліґурій, агат і аметист. І четвертий ряд: хризоліт, берил і онікс, — оковані золотом і оправлені в золото. І було дванадцять каменів з іменами синів Ізраїля, — згідно з їхніми іменами, — наче різьблені печаті — кожний зі своїм іменем, відповідно до дванадцятьох племен. І зробили на Місці виголошення суду плетені мережки — плетений виріб із чистого золота. І зробили два маленьких золотих щитки і два золотих кільця. І прикріпили два золотих кільця на обох кутах Місця виголошення суду. І прикріпили плетінки із золота до кілець на обох кутах Місця виголошення суду, — на двох з’єднаннях — дві плетінки, і прикріпили до двох малих щитків, і помістили на плечових частинах наплічника спереду — один напроти одного. І зробили два золотих кільця, і прикріпили на двох кутах на краях Місця виголошення суду: на краї ззаду наплічника із середини. І зробили два золотих кільця, і прикріпили до обох плечових частин наплічника, під ним, спереду нижче з’єднання, над сплетеною в одне частиною наплічника. І прикріпив Місце виголошення суду кільцями, що на ньому, до кілець наплічника, які були з’єднані синім сукном, переплетеним з тканиною наплічника, щоб Місце виголошення суду не сповзало з наплічника, — як і заповів Господь Мойсеєві. А під наплічник зробили нижню ризу — тканої роботи, усю блакитну. Отвір для голови в нижній ризі — посередині, двічі обметаний, переплетений разом, який мав міцну облямівку довкола отвору. А внизу по краю одягу зробили із синього сукна, пурпуру, тканого кармазину і тонко виробленого вісону гранатові яблучка — наче в розквітлого гранату. І зробили золоті дзвіночки, і причепили дзвіночки по краю одягу довкола між гранатовими яблучками. Золотий дзвіночок і гранатове яблучко, — і так по всьому краю одягу довкола, — для служіння, як і заповів Господь Мойсеєві. І зробили хітони з вісону — тканий виріб — для Аарона і його синів, і кидари з вісону, і митру з вісону, і штани з тонко виробленого вісону, а їхні пояси — з вісону, синього сукна, пурпуру і тканого кармазину — вишитий виріб, — як і заповів Господь Мойсеєві. І виготовили золоту пластинку, визначену для святого місця, — із чистого золота. І він зробив на ній напис викарбуваними буквами, як на печаті: Святиня для Господа. І поклали на синій рубець, щоб лежала на митрі зверху, як і заповів Господь Мойсеєві.

І зробили для намету десять покривал, довжина одного покривала — двадцять вісім ліктів, і всі вони були однакові. А ширина одного покривала — чотири лікті. І зробили завісу із синього сукна, пурпуру, тканого кармазину і тонко виробленого вісону, — тканий виріб з херувимами, й встановили її на чотирьох покритих золотом стовпах з негниючого дерева. Їхні головки — золоті, а їхні чотири підставки — срібні. Завісу входу в намет свідчення зробили із синього сукна, пурпуру, тканого кармазину і тонко виробленого вісону, — тканий виріб з херувимами, — і п’ять стовпів для неї. І позолотили золотом їхні кільця, їхні головки та їхні обручі. А п’ять їхніх підставок були мідними. І зробили двір. До півдня завіси двору були з тонко виробленого вісону сто на сто ліктів. А для них було двадцять стовпів і двадцять їхніх підставок. І сторона до півночі — сто на сто ліктів. І для них — двадцять стовпів і двадцять їхніх підставок. А сторона до моря — довжина завіс становила п’ятдесят ліктів. Для них було десять стовпів і десять їхніх підставок. І сторона до сходу — п’ятдесят ліктів; завіси, які були обабіч входу у двір, — до півдня — п’ятнадцять ліктів. Для них — три стовпи і три їхніх підставки. І з другого боку — завіси довжиною в п’ятнадцять ліктів, для них — три стовпи і три їхніх підставки. Усі завіси двору були з тонко виробленого вісону, а підставки стовпів — мідні, їхні гачки — срібні, їхні головки — покриті сріблом, і стовпи покриті сріблом — усі стовпи двору. А завіса воріт двору — мистецький виріб, шитий із синього сукна, пурпуру, тканого кармазину і тонко виробленого вісону — двадцять ліктів завдовжки і п’ять ліктів заввишки, тобто завширшки, — однакові із завісами двору. Їхні чотири стовпи і чотири їхні підставки — мідні, їхні гачки — срібні, а їхні головки — покриті сріблом, і вони самі покриті сріблом. А всі кілки для огорожі навколишнього двору — мідні. Це — облаштування для намету свідчення, як було наказано Мойсеєм, щоби через Ітамара, сина Аарона, священика, відбувалося служіння левітів. І Веселеїл, син Урії з племені Юди, зробив так, як заповів Господь Мойсеєві; і Еліяв, син Ахісамаха з племені Дана, який був майстром ткацтва, шиття і вишивки, ткав з кармазину та вісону.

І Веселеїл зробив ковчег, і покрив його зсередини та ззовні чистим золотом, а довкола до нього приробив золотий обідок. Він вилив для нього чотири золотих кільця — два з одного боку і два з другого боку, — по товщині жердин, щоб ними його носити. А зверху ковчега він зробив Очищення із чистого золота і двох золотих херувимів — одного херувима на одному боці Очищення, і одного херувима на другому боці Очищення; своїми крилами вони отінювали Очищення. Із чистого золота він зробив стіл покладання. Для нього він вилив чотири золотих кільця, два з одного боку і два з другого — достатньо широкі, щоб переносити його жердинами, які вставляли в них. І зробив жердини для ковчега і столу, і покрив їх золотом. Із золота він зробив посуд для столу: полумиски, кадильниці, черпаки і чаші, — ті, якими приносилося жертви виливання. І він зробив золотий світильник, щоб світити: міцний стояк, а з обох його боків — трубчасті відгалуження. Від його трубчастих відгалужень відходять гілки: три з одного боку і три з другого, — рівні між собою. А на кінцях з них виходять їхні чашечки, — з них, подібні до мигдалю. І з них — квіточки, щоб на них були лампадки. А сьома квіточка — на кінці світильника, що зверху, вгорі. Він — міцний, увесь золотий. А на ньому — сім золотих лампадок. І для нього — золоті щипці, і для нього — золоті лійки. Він же покрив сріблом стовпи, і вилив для стовпів золоті кільця, і позолотив бруси золотом, і позолотив стовпи для завіси золотом, і зробив золоті гачки. Він же зробив і золоті кільця для намету, і мідні кільця для двору та кільця для розвішування завіси зверху. Він же вилив срібні головки стовпів намету, і мідні головки стовпів входу намету, і входу двору, і зробив срібні кільця для стовпів. Він же посріблив їх. Він же зробив і мідні кілки для намету, і кілки для огорожі двору. Він же спорудив мідний жертовник з мідних кадильниць, які належали чоловікам, що повстали з громадою Коре. Він же зробив усе обладнання для жертовника, і його основу, і горщик для жару, і казани, і вилки для м’яса — усе мідне. Він зробив для жертовника приставку, решітчастий виріб, нижче горщика для жару — під ним, до його половини. І він прикріпив до неї, до чотирьох кутів приставки жертовника, чотири мідних кільця, по товщині ручок, щоб за допомогою них носити жертовник. Він же виготовив святу олію помазання і кадильну суміш — чистий витвір виробника ладану. Він же зробив мідний умивальник і його мідну підставку із дзеркал тих, які постили, які постили біля входу в намет свідчення в той день, коли поставив його. Він зробив умивальник, щоб у ньому Мойсей, Аарон і його сини, коли тільки вони входять у намет свідчення, вмивали свої руки й ноги чи щоб обмивалися, коли тільки підходять служити до жертовника, — як і заповів Господь Мойсеєві.

Усе золото, використане для справи, для кожного святого виробу, було золотом особливих пожертв — двадцять дев’ять талантів і сімсот тридцять сиклів, згідно зі священним сиклем. І срібло — окремий дар від переписаних чоловіків з громади — в сто талантів і тисяча сімсот сімдесят п’ять сиклів, — з кожного, хто приходив на перепис від двадцяти років і старших — до шестисот трьох тисяч п’ятсот п’ятдесяти чоловік — одна драхма на особу, а згідно зі священним сиклем — півсикля. Сто талантів срібла було для відливання головок стовпів намету і головок стовпів завіси: сто головок зі ста талантів — талант на головку. А з тисячі сімсот сімдесяти п’яти сиклів зробили гачки для стовпів. І він позолотив їхні головки, і прикрасив їх. А мідь окремого дару — сімдесят талантів і дві тисячі п’ятсот сиклів. Він зробив з неї підставки для входу в намет свідчення, підставки для навколишнього двору, підставки для входу у двір, кілки для намету та кілки для навколишнього двору, і мідну приставку для жертовника, і все обладнання для жертовника, і все приладдя для намету свідчення. І зробили сини Ізраїля так, як заповів Господь Мойсеєві, — так вони і зробили. А з решти золота окремого дару зробили посуд, щоб використовувати його в служінні перед Господом. А з решти синього сукна, пурпуру і кармазину зробили Ааронові одяг для служіння, щоб він служив в ньому у святині. І принесли одяг до Мойсея, а також намет, посуд, підставки, бруси і стовпи, ковчег свідчення і підпори для нього, жертовник і все його обладнання, олію помазання та суміш для кадіння, чистий світильник і його лампади, світильнички для палення і олію для освітлення; стіл покладання, весь посуд для нього і хліби покладання, одяг для святині, що для Аарона, і одяг для його синів для служіння, завіси для двору, стовпи і підставки для них, завіси входу в намет і входу у двір, весь посуд для намету і все його обладнання, і шкури — червоні шкури баранів, сині покривала зі шкур і решту покривал, і кілки, і все обладнання, необхідне для служіння намету свідчення. Те, що заповів Господь Мойсеєві, те й зробили сини Ізраїля — усе, що треба було зробити. І побачив Мойсей усі виконані роботи, і зробили їх так, як заповів Господь Мойсеєві, — саме так їх і зробили. І Мойсей поблагословив їх.

І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Першого дня першого місяця, — при появі нового місяця, — поставиш намет свідчення. І встановиш ковчег свідчення, і закриєш ковчег завісою, і внесеш стіл, і розкладеш усе за своїм порядком, покладеш його хліби покладання, і внесеш світильник, і встановиш на ньому лампади, і поставиш золотий жертовник для кадіння перед ковчегом, і встановиш покриття завіси на вході в намет свідчення. А жертовник для вогняних приношень поставиш біля входу в намет свідчення. І обладнаєш двір довкола. І візьмеш олію помазання, і помажеш намет і все, що в ньому. І освятиш його і весь його посуд, і буде святим. І помажеш жертовник для вогняних приношень і все його обладнання, і освятиш жертовник, і буде жертовник святим святих. І приведеш Аарона та його синів до входу в намет свідчення, і вмиєш їх водою. І одягнеш Аарона у святий одяг, і помажеш його, і освятиш його, і служитиме Мені священиком. І приведеш його синів, і одягнеш їх в одяг, і помажеш їх так, як ти помазав їхнього батька, і служитимуть Мені священиками. І станеться, що їхнє помазання священства буде для них навіки в їхніх поколіннях. І зробив Мойсей усе, що заповів йому Господь, — так він і зробив. І сталося, першого місяця другого року після того, як вони вийшли з Єгипту, при появі нового місяця, був поставлений намет. І поставив Мойсей намет, і прикріпив головки, і вставив бруси, і встановив стовпи, і натягнув завіси на намет, і наклав на нього зверху покривала намету, — як і заповів Господь Мойсеєві. І, взявши Свідчення, він поклав у ковчег, і приладнав держаки знизу ковчега, і вніс ковчег у намет, і встановив покриття завіси, і закрив ковчег свідчення, — як і заповів Господь Мойсеєві. Він поставив стіл у наметі свідчення — з північної сторони намету свідчення, ззовні завіси намету, а на ньому розклав хліби покладання перед Господом, — як і заповів Господь Мойсеєві. Він поставив світильник у наметі свідчення з південної сторони намету, і встановив його лампади перед Господом, — як і заповів Господь Мойсеєві. А перед завісою в наметі свідчення він поставив золотий жертовник, і покадив на ньому складним ладаном, — як і заповів Господь Мойсеєві. А жертовник для вогняних приношень він поставив біля входу в намет свідчення. Довкола намету й жертовника він спорудив двір. І закінчив Мойсей усі діла. І хмара покрила намет свідчення, і намет наповнився Господньою славою. І Мойсей не міг увійти в намет свідчення, бо його оповила тінню хмара, і намет наповнився Господньою славою. Коли ж підіймалася хмара з намету, то сини Ізраїля вирушали далі зі своїм майном. Якщо ж хмара не підіймалася, то не рушали аж до дня, коли хмара підіймалася. Бо перед усім Ізраїлем була хмара над наметом вдень, а вогонь був над ним уночі впродовж усіх їхніх подорожей.