Я воззвал к Тебе, Господи, я сказал: Ты прибежище моё и часть моя на земле живых.
Право́руч поглянь і побач: немає ніко́го знайо́мого, загинув приту́лок від мене, ніхто не питає за душу мою.
Поглянь праворуч і подивися: нема нікого, хто за мене дбав би; нема куди мені втікати, нема нікого, хто б мною піклувався,
[Пс 142:5 (141)]
До тебе взивав я, Господи, кажучи: Ти моє прибіжище, моя доля в країнї живих!
[Пс 142:5 (141)]
Дивився я праворуч і оглядався, бо не було нікого, хто знав би мене. Нема куди мені втікати, і нема того, хто би шукав моєї душі.