БиблияСимфонияКуліш/ПулюйЙ › Йосиф

«Йосиф» / Симфония / Куліш/Пулюй

Слово: «Йосиф» встречается 104 раза в 99 стихах.
Все НЗ ВЗ

ПОДДЕРЖАТЬ ДЕНЬГАМИ

Стихи 1–50 из 99
Йосиф же, чоловік її, будучи праведний, і не хотячи ославити її, хотїв був потай відпустити її.
Прокинувшись тодї Йосиф од сна, зробив так, як ангел Господень повелїв йому, й узяв до себе жінку свою;
Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.
Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового)
І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него.
і, сповнивши днї, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі; й не знав Йосиф і мати Його,
І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
Після ж сього благав Пилата Йосиф з Ариматеї (бувши учеником Ісусовим, потайним же задля страху Жидівського), щоб зняти тїло Ісусове; й дозволив Пилат. Прийшов тодї і взяв тїло Ісусове.
А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся знаним Фараонові рід Йосифів.
Піславши ж Йосиф, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.
Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів.
І дала імя йому: Йосиф, говорючи: Дай менї, Господе, й другого сина.
І приступила Лея те ж із дїтьми своїми й уклонились; потім же приступив Йосиф і Рахеля й уклонились.
Синове Рахелині: Йосиф та Бенямин.
Се ж родопись Якова: Як було Йосифові сїмнайцять років, пас він вівцї з браттєм своїм, та був ще недолїтком між синами Балли та Зелфи, жен отця свого. І доводив Йосиф речі їх ледачі до панотця свого.
Бачив же Йосиф сон і росказав браттї своїй.
Каже ж йому чоловік: Погнались ізвідсї; чув бо, як мовляли: Поженимось у Дотан. І пійшов Йосиф слїдом за браттєм своїм, і зустьрів їх у Дотанї.
І сталось, як прийшов Йосиф до браття свого, стягли з Йосифа одїж його квіччасту рукавчату, що була на йому.
І знайшов Йосиф ласку в очах його, і вслуговував йому, і той поставив його над усїм домом своїм, і все, що мав, оддав у руки його.
І передав усе, що мав, Йосифові, і не знав нїчогісїнько в свойму майнї, опріч хлїба, що їв. І був Йосиф гарний станом і вродливий видом вельми.
І сталось одного такого дня, що ввійшов Йосиф у будинок справляти справи свої, і не було нїкого з домовників у серединї.
Увійде ж до них Йосиф уранцї і бачить, вони посуміли.
Вони ж кажуть йому: Сон снився нам, а вгадника йому нема. Каже ж їм Йосиф: Чи не від Бога ж угадуваннє? Ось, роскажіте лишень менї.
І каже йому Йосиф: От проти чого се снилось. Три грони, се три днї.
Відказав же Йосиф кажучи: От проти чого снилось. Три кошики, се три днї.
Дуку ж пекаря велїв повісити на дереві; як віщував Йосиф їм.
Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.
І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.
І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях*, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського**. І знявсь Йосиф над Египтом.
І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.
І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч.
Дав же Йосиф імя первому Манассїй: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.
А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.
Йосиф же правив землею; він і продавав усїм землянам. Поприходивши ж брати Йосифові вклонились йому лицем до землї.
Побачивши Йосиф браттє своє впізнав, та почужив їх, і говорив до них жорстоко, і каже їм: Звідкіля прийшли? Вони ж кажуть: Із Канаан землї, купити хлїба.
Упізнав же Йосиф браттє своє, вони ж не впізнали його.
І спогадав Йосиф сни свої, що снились про їх, і каже їм: Ви пронири! Прийшли вишпіонувати проходи в землї сій.
Каже ж їм Йосиф: Се ж воно й є те, що я сказав вам: ви пронири.
Вони ж не відали, що їх розуміє Йосиф; бо промовляв до них через товкмача.
Та й одвернувшись од них, сплакав Йосиф, і прийшовши знов до них розмовляв із ними та, взявши Симеона від них, звязав його перед віччу в них.
Повелїв же Йосиф понасипати торби їх пашнею, та й вернути кожному гроші в його торбину, та й обмислити їх живностю на дорогу. І сталось так.
Побачив же їх Йосиф і Бенямина, брата свого, і каже старшому над його господою: Уведи людей в будинок, та заколи що й уготуй; ізо мною бо трапезувати муть люде о полуднї.
Зробив же чоловік, як звелїв Йосиф, і ввів людей у будинок Йосифів.
Наготовили ж вони гостиньця, докіль прийде Йосиф о полуднї; чули бо, що там обідати муть.
І прийшов Йосиф до дому, і принесли йому гостиньця, що наготовили, та й уклонились йому лицем до долївки.
Замішався і з упинивсь Йосиф; поривало бо душу його до брата його, і шукав, де сплакнути; і увійшовши у ложницю, заплакав там.
І повелїв Йосиф старшому над господою його говорючи: Посповнюй людям торби пашнею, скільки винесуть, і повкладай кожному гроші в усьтє торби його зверху.
Вийшовши вони з городу, не відойшли ще далеко, як повелїв Йосиф домозверхникові свойму: Гой! уставай, та вганяй слїдом за людьми; наздожени їх і скажи: Так се ви платите злом за добро?
Стихи 1–50 из 99
Предыдущее:
Йоседекієнко
Следующее:
Йосифа

Симфония: Біблія в перекладе Куліша та Пулюя

Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:Ctrl + Enter


2007–2026. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам bible-man@mail.ru.