Приповістей

Притчі Соломона, Давидового сина, який царював у Ізраїлі,

щоб пізнавати мудрість і повчання, зрозуміти слова мудрості,

засвоїти красномовні вислови, зрозуміти справжню істину та як здійснювати суд;

щоби простим людям дати кмітливість, молодому юнакові — знання та розуміння.

Адже, почувши це, мудрий стане мудрішим, розумний здобуде вміння керувати,

пізнає притчу, таємниче слово, вислови мудрих і загадки.

Початок мудрості — страх Божий, добре розуміння в усіх, хто згідно з ним діє. Пошана до Бога — початок знання, а безбожні будуть нехтувати мудрістю та повчанням.

Прислухайся, сину, до повчання свого батька і не відкидай настанови своєї матері,

оскільки прекрасний вінок отримаєш для твоєї голови і золоту оздобу на твою шию.

Сину, хай тебе не зведуть безбожні люди, і не погоджуйся, коли намовлятимуть тебе, кажучи:

Іди з нами, стань учасником пролиття крові — несправедливо сховаємо в землі праведного чоловіка;

поглинемо його живцем, немов ад , — зітремо пам’ять про нього із землі;

присвоїмо собі його велике майно, — наповнимо здобиччю наші оселі;

кинь з нами свій жереб, усі будемо мати спільний гаманець, — нехай буде в нас один мішок!

Не йди з ними в дорогу, зверни свою ногу з їхньої стежки!

Адже їхні ноги біжать до зла і поспішають проливати кров.

Однак, не без підстав розтягують сітку на птахів!

Учасники вбивства самі на себе накликають лихо, — страшне знищення беззаконних людей.

Такі дороги в усіх, хто творить беззаконня, — вони гублять свою душу безбожністю.

Мудрість оспівується на вулицях, вона виявляє себе на площах.

Вона промовляє з висоти мурів, засідає при брамах володарів і при брамах міста сміливо говорить:

Поки простодушні тримаються правди, — не посоромляться! А нерозумні, які люблять гордощі, стали безбожними і зненавиділи знання.

Тож вони заслужили собі на осуд. Ось, я донесу до вас промовлене моїм подихом, — навчу вас мого слова.

Оскільки я закликала, а ви не прислухалися, переконувала словами, а ви не звертали уваги,

адже ви знехтували моїми порадами, а мої повчання відкинули.

Тому і я посміюся з вашої погибелі, радітиму, коли вас спіткає знищення;

коли зненацька налетить на вас замішання, і, немов вихор, надійде нещастя; коли до вас прийде скрута та облога, — коли найде на вас погибель.

Тоді будете: коли волатимете до мене, то я не почую вас; шукатимуть мене погані люди, та не знайдуть.

Адже вони зненавиділи мудрість і не обрали Господнього страху,

і вони не забажали сприймати моїх порад, глузували з моїх повчань.

Тому скуштують плодів власних доріг і наситяться своєю безбожністю.

За погане ставлення до дітей будуть вигублені, викриття призводить безбожних до погибелі.

А хто мене слухає, житиме в надії і знайде спочинок, не маючи страху перед усяким злом.

Сину! Якщо, прийнявши слова моєї заповіді, ти збережеш їх у собі,

а твоє вухо прислухатиметься до мудрості, якщо прихилиш серце своє, аби розуміти, прихилиш його, аби повчати свого сина,

якщо закличеш мудрість і звернеш свій голос до розуму, — шукатимеш знання гучним голосом,

якщо шукатимеш її як срібло, і дошукуватимешся її, неначе скарб,

тоді збагнеш, що таке Господній страх, і знайдеш пізнання Бога.

Адже Господь дає мудрість, і від обличчя Його — знання та розуміння.

І Він, як скарб, береже спасіння для праведних, охороняє їхню ходу,

щоби боронити дороги правди, захищати шляхи тих, хто вшановує Його.

Тоді ти збагнеш, що таке правда і суд, і випрямиш усе, що обертається навкруги добра.

Коли навідається мудрість до твого розуму, і знання стане приємним для твоєї душі,

тоді добра рада оберігатиме тебе, а освячений розум захищатиме тебе,

аби врятувати тебе від дороги зла та від людини неправдомовної.

О, ви, котрі звертаєте з доріг праведності, щоб іти дорогами темряви,

які радієте злом і захоплюєтеся спотвореним і ганебним,

стежки яких покручені, а їхні колеса погнуті!

Це — аби віддалити тебе від дороги праведності, відчужити від правдивого знання!

Сину! Хай тобою не опанує погана порада, яка відійшла від науки молодості, яка забула Божий завіт.

Вона поставила свій дім поряд зі смертю, а із синами землі — свої осі, поряд з адом.

Усі, хто ходить за нею, не повернуться, — вони не підуть стежкою праведності й не осягнуть років життя.

Коли б ходили добрими стежками, то знайшли б вимощені алеї правди.

Добрі будуть жителями землі, невинні залишаться на ній, бо щирі мешкатимуть на землі, і праведні залишаться на ній.

Дороги ж безбожних зникнуть із землі, беззаконні будуть вигнані з неї.

Сину, не забувай моїх вказівок, нехай твоє серце прибереже мої слова.

Адже вони продовжать тобі тривалості днів, років життя та миру.

Жертовності й віри хай не забракне тобі, пов’яжи їх на свою шию — і знайдеш благодать.

Думай про те, що добре перед Господом та людьми.

Усім серцем надійся на Бога, а не підносься своєю мудрістю.

На всіх своїх дорогах пізнавай її, щоб вона випростовувала твої дороги, і нога твоя не спіткнулася.

Не будь мудрим сам перед собою, та бійся Бога і ухиляйся від усякого зла.

Тоді прийде оздоровлення для твого тіла й піклування про твої кістки.

Вшановуй Господа своєю сумлінною працею і принеси Йому найперше зі своїх плодів праведності,

щоб твої комори наповнилися вщерть пшеницею, а твої чавила давали в надмірі вино.

Сину, Господнім покаранням не нехтуй і не слабни, коли Ним покараний.

Бо кого Господь любить, того повчає, і карає кожного сина, якого приймає.

Блаженна людина, яка осягнула мудрість, і смертний, який пізнав розуміння.

Адже краще її набувати, ніж золоті чи срібні скарби.

Вона дорожча за коштовні камені, не встоїть проти неї ніщо погане. Вона є добре відомою всім, хто наближається до неї; усі цінності не варті її.

Адже довголіття, роки життя — в її правиці, а багатство й слава — в її лівиці.
16a З її уст виходить правда, а закон і милість вона носить на язиці.

Її дороги — добрі дороги, і всі стежки її — мирні.

Вона — дерево життя для всіх, хто її тримається, вона — надійна опора для тих, хто покладається на неї, наче на Господа.

Бог мудрістю заснував землю, Він небо розумом утвердив.

Знанням розкрилися безодні, і хмари кроплять росами.

Сину, не проходь мимо, а дотримуйся моєї поради й думки,

аби твоя душа жила, і милість, яка довкола твоєї шиї,
22a була оздоровленням для твого тіла і турботою про твої кості;

щоб ти сміливо ходив у мирі всіма своїми шляхами, і нога твоя не спіткнулася.

Як будеш сидіти, — не матимеш страху, коли заснеш, — то матимеш солодкий сон.

Ти не боятимешся ні страху, коли він наблизиться, ні навали нападаючих безбожників.

Адже Господь буде на всіх твоїх дорогах і зміцнить твою ногу, щоб ти не похитнувся.

Не переставай чинити добро тому, хто потребує його, коли рука твоя буде спроможна допомагати.

Коли ти спроможний зробити добро, не говори: Приходь іншим разом, — завтра дам! Адже ти не знаєш, що принесе завтрашній день.

Не куй зла на свого друга, який живе поряд і довіряє тобі.

Безпідставно не сварися з людиною, щоб часом вона не заподіяла тобі зла.

Не накликай на себе зневаги поганих людей і не заздри їхнім дорогам.

Бо всякий беззаконник нечистий перед Господом, і з праведними Він не засідає в раді.

Прокляття Боже на домах безбожних, а поселення праведних — благословенні.

Господь гордим противиться, а покірним дає благодать.

Мудрі успадкують славу, а безбожні нагромаджують собі ганьбу.

Діти, послухайте повчання батька і будьте уважні, щоб осягнути розуміння,

бо я даю вам хороший дарунок, тож не покиньте мого закону.

Адже і я був слухняним сином у батька, — улюбленцем моєї матері.

Вони говорили й повчали мене: Нехай закорениться наше повчання у твоєму серці!

Бережи заповіді, не забудь їх, не нехтуй словами моїх уст.

Не покинь її — і з’єднається з тобою! Полюби її — і оберігатиме тебе!

Піклуйся про неї, і піднесе тебе вгору! Вшануй її, щоб огорнула тебе,

щоб поклала вона на твою голову вінець милості й захистила тебе короною достатку.

Послухай, сину, прийми мої слова — і помножаться роки твого життя, щоб численними були твої життєві дороги.

Адже я навчаю тебе доріг мудрості, наставляю тебе на правильні стежки.

Коли підеш ними, то не буде перешкоди твоїм крокам. Побіжиш і не втомишся.

Тримайся мого вчення. Не відкинь, а дотримуйся його в себе задля твого життя.

Ти не сходь на шляхи безбожних і не прагни шляхів беззаконних.

Де вони отаборяться, туди не ходи, обминай їх, — пройди мимо.

Адже вони не заснуть, якщо не заподіють якоїсь шкоди. Їхній сон пропав — їм не заснути.

Тому що вони їдять хліб безбожності й упиваються вином беззаконня.

Дороги праведних, наче світло, вони пролягають у світлі й світлішають, доки не настане день.

А дороги безбожних темні, — і не знають вони, коли спіткнуться.

Сину, будь уважний до сказаного мною, прихили своє вухо до моїх слів.

Щоб не пересохли в тобі твої джерела — бережи їх у своєму серці.

Адже вони — життя для тих, хто їх знаходить, зцілення для всього тіла,

пильно бережи своє серце, бо з них — витоки життя.

Відкинь від себе лукавство уст і віддали далеко від себе неправедність губ.

Хай твої очі дивляться прямо, а повіки твої хай погоджуються з правдою.

Прокладай прямі стежки для своїх ніг, — випростуй твої дороги.

Не відхиляйся ні праворуч, ні ліворуч, забери свою ногу з дороги зла.
27a Адже Богові відомі дороги, що праворуч, а ті, що ліворуч, — викривлені.
27b Він зробить прямими твої стежки, а твою ходу спрямує в мирі.

Сину! Прислухайся до моєї мудрості, скеруй своє вухо до моїх слів,

щоби зберегти світлий розум. Адже знання моїх уст я заповідаю тобі.

Не прислухайся до поганої жінки. Адже з губ розпусної жінки капає мед, вона на деякий час змащує твоє горло,

однак пізніше відчуєш, що воно гіркіше від жовчі й гостріше за двосічний меч.

Безумні ноги тих, хто має з нею справу, ведуть зі смертю до аду, — її стопи не мають опори.

Дорогами життя вона не ходить, а її стежки ковзкі, важко зрозумілі.

Тож тепер, сину, послухай мене — не знехтуй моїми словами.

Нехай твоя дорога проходить далеко від неї, не наближайся до дверей її дому, —

щоб часом вона не передала іншим твоє життя, твоє проживання, в руки немилосердних;

щоб чужі не наповнилися твоєю силою, а твоя праця не пішла до чужих домів.

Адже врешті-решт будеш каятися, коли вже члени твого тіла будуть виснажені,

і ти говоритимеш: Чому ж я знехтував повчанням? Чому моє серце відкинуло докори?

Я не послухався голосу того, хто мене картав і мене повчав; я до того не прихиляв свого вуха.

Посеред збору й громади я ледь-ледь не погруз у всяке зло!

Пий же воду з власних посудин, — зі своїх криниць та джерел.

Хай у тебе не розливаються води з твого джерела, хай течуть твої води через твої площі.

Хай будуть вони лише твоїм володінням, і ніхто чужий хай не має частки з тобою.

Джерело твоєї води нехай буде твоїм власним, — веселися з жінкою своєї молодості.

Лань кохання і жереб’я твоєї ласки нехай гомонить з тобою; обраниця твоя нехай веде тебе і нехай перебуває з тобою повсякчас; огорнений її любов’ю, ти будеш щасливим.

Не будь відкритий для чужої, не дозволяй рукам не твоєї обнімати себе.

Адже дороги людини — перед Божими очима, — Він стежить за всіма її стежками.

Беззаконня заарканює людину, — кожен в’яжеться путами власних гріхів.

Такий помирає з неосвіченими, — він позбавлений повноти свого життя, — загинув через безумство.

Сину! Якщо ти поручився за свого друга, то передав свою руку ворогові.

Власні уста — міцна пастка для людини; вона попадає в тенета через губи власних уст.

Сину, чини те, що я тобі наказую: рятуйся, інакше через свого друга попадеш у руки злих людей; іди, не занепадай, та й друга свого, за якого ти поручився, розворуши!

Не давай сну своїм очам, — не дозволяй задрімати своїм повікам,

аби спастися, наче сарна з тенет чи пташка із сильця.

Піди до мурашки, ледарю, та, спостерігаючи за її дорогами, переповнись заздрощами й стань мудрішим за неї.

Адже вона і землею не наділена, і наглядача не має, і під володарем не перебуває,

але вона влітку готує багато їжі, — у час жнив робить запаси.
8a Або піди до бджоли і навчися працелюбності — як старанно вона виконує свою роботу!
8b Плоди її праці використовують для здоров’я і царі, і прості люди, — вона всіма улюблена і славна.
8c Хоча незначна в неї сила, оскільки вона шанувала мудрість, то була звеличена.

Доки, ледарю, будеш лежати? Коли вже прокинешся зі сну?

Трохи поспиш, трохи посидиш, ще трохи подрімаєш, склавши руки на грудях,

тоді находить на тебе, мов поганий подорожній, убогість, і, мов добрий бігун, — нужда.
11a Якщо ж не будеш лінивим, то прийдуть твої жнива, наче джерело, а нужда втече, як поганий бігун.

Нерозумний і злочинний чоловік ходить недобрими дорогами.

Він підморгує оком, дає знак ногою і підказує знаками на пальцях,

а лукавим серцем повсякчас кує зло. Такий влаштовує колотнечу в місті.

За це раптово прийде його погибель, смерть і безповоротне знищення.

Він радий усьому, що Господь ненавидить, тож і загине через нечестивість своєї душі.

Погляд гордого, злий язик, руки, що проливають кров праведного,

серце, що затіває злі задуми, ноги, що поспішають чинити зло.

Фальшивий свідок розпалює неправду і насилає позови на братів!

Сину, дотримуйся настанов свого батька і не відкидай порад своєї матері.

Назавжди прикріпи їх до своєї душі, повісь на свою шию.

Коли йтимеш — веди її, і нехай буде вона з тобою! А як спатимеш, нехай тебе береже, щоб і коли встанеш, говорила з тобою.

Адже заповідь закону — це світильник і світло, а картання і повчання — дорога життя,

аби вберегти тебе від одруженої жінки — від підступності язика чужої.

Щоб тебе не поборола зваблива краса, щоб ти не був зведений своїми очима, не був захоплений її повіками.

Адже ціна повії — така, як однієї хлібини, та жінка вловлює дорогоцінні душі чоловіків.

Чи набере хто жару за пазуху, а одягу не попалить?

Або чи може хто ходити по палючому вугіллі, та не попекти ніг?

Так само з тим, хто входить до заміжньої жінки, — жоден з тих, хто торкнеться її, не залишиться невинним.

Не дивно, якщо кого зловлять, коли краде; адже краде, щоб наситити душу, яка голодує.

Та коли піймають, віддасть усемеро! Віддавши все своє майно, він визволить себе.

А перелюбник через брак розуму губить свою душу,

терпить біль і ганьбу — і його ганьба не зніметься повік.

Адже гнів її чоловіка сповнений ревнощів. Він не пощадить в день суду,

жодний викуп не втамує ворожнечі, не вгамується численними дарами.

Сину, зберігай мої слова, заповіді мої заховай біля себе.
1a Сину, шануй Господа, і будеш сильним; окрім Нього, не бійся нікого.

Зберігай мої заповіді та мої повчання — як зіницю ока, і будеш жити.

Нав’яжи їх на свої пальці, напиши на скрижалі свого серця.

Назви мудрість своєю сестрою, а розум зроби своїм приятелем,

щоб оберігала тебе від чужої і грішної жінки, коли вона закидає тебе ніжними словами.

Якось з вікна свого дому, виглянувши на дорогу,

вона побачила його — юнака з нерозумних підлітків, в якого немає розуму.

Він проходив через перехрестя вулиць біля її дому,

розмовляв у вечірніх сутінках, коли вже запанував нічний спокій, і настала темрява.

А жінка його зустрічає — у неї вигляд повії, і поводиться так, щоб затрепетали серця молодих.

Вона принадна і розпусна, її ноги не мають спочинку вдома.

Певний час вона крутиться надворі, а деякий час вона чатує на дорогах, — на кожному перехресті.

Тоді, спіймавши, вона його поцілувала і з безсоромним обличчям заговорила до нього:

У мене — мирна жертва, сьогодні я виконую свої обітниці.

Тому, жадаючи твого обличчя, я вийшла тобі назустріч, — і я тебе знайшла.

Своє ліжко я застелила простиралами і вкрила єгипетськими килимами.

Я покропила своє ліжко шафраном, а мій дім — корицею.

Заходь, і будемо насолоджуватися любов’ю аж до ранку, — давай повністю віддамося коханню,

бо мого чоловіка немає вдома, подався він у далеку дорогу,

взявши із собою торбину з грошима. Повернеться до свого дому через багато днів!

Звела його довгими вмовляннями, — своїми устами, наче петлею, затягла його.

Він, не опираючись, потягся за нею, наче віл, якого ведуть на заріз, як собака на повідку,

як олень, поранений стрілою в печінку; він поспішає в сильце, наче пташка, — не знаючи, що триває змагання за його душу.

Тож тепер послухай мене, сину, будь уважний до слів моїх уст.

Хай твоє серце не зверне на її дороги.

Адже багатьох вона зранила і повалила, — не злічити тих, кого вона погубила.

Її дім — дороги в ад, вони ведуть до покоїв смерті.

Ти проголошуєш мудрість, щоб до тебе прислухався розум.

Вона стоїть на верхів’ях гір, — серед стежок.

Вона прислуговує при брамах князів і біля входів урочисто закликає:

Запрошую вас, люди, подаю свій голос до людських синів.

Добродушні, навчіться кмітливості! Неосвічені, прикладіть до цього серце!

Послухайте мене, бо я говоритиму про важливі речі, устами промовлятиму праведне.

Бо моя гортань проголошуватиме правду, а лукаві уста мені огидні.

Усі слова моїх уст — правда, у них немає нічого викривленого чи заплутаного.

Усе явне для тих, хто розуміє, і правдиве для тих, хто знаходить знання.

Прийміть повчання, а не срібло, — радше знання, ніж перевірене золото! Дайте перевагу розуму над чистим золотом.

Адже мудрість краща за коштовне каміння, і всі дорогоцінності не варті її.

Я — мудрість — поселилася з порадою та знанням і запросила розсудливість.

Господній страх ненавидить неправедність, гордість, зухвалість і дороги зла. Я зненавиділа заплутані шляхи поганих людей.

У мене порада, упевненість, розум і сила.

Мною панують царі, володарі мною закарбовують правосуддя.

Завдяки мені отримують славу вельможі, і мною царі оволодівають землею.

Я люблю тих, хто мене любить, і ті, які мене шукають, — знайдутьмене.

Багатство і слава належать мені: великі маєтки та праведність.

Краще насолоджуватися моїми плодами, ніж золотом і коштовним камінням; мої плоди кращі за добірне срібло.

Я ходжу шляхами правди і перебуваю на стежках справедливості,

аби наділити майном тих, хто мене любить, — наповнити їхні скарбниці добром.
21a Якщо я сповіщаю вам про те, що стається щодня, то не забуду перерахувати й того, що вічне.

Господь створив мене як початок Своєї дороги — для Своїх діянь.

Він у довічності мене заснував, — на початку;

перш ніж була створена земля, перш ніж були створені безодні, перш ніж пробилися джерела вод,

перш ніж постали гори, перш за всі пагорби, — Він породив мене.

Господь створив краї, незаселені місця та заселені узвишшя, що під небом.

Коли Він облаштовував небо, я була з Ним. І коли Він установляв Свій трон на вітрах,

коли вгорі Він закріплював хмари та непорушно закладав під небом джерела,

і коли сильними робив підвалини землі, —

я була поряд з Ним, я була та, котрою Він радів, щоденно і повсякчасно я веселилася перед Його обличчям,

коли Він радів, закінчивши Всесвіт, — радів людськими синами!

Отже, сину, послухай мене.

Блаженний чоловік, який мене послухається, — людина, яка буде дотримуватися моїх доріг, яка щодня перебуває при моїх брамах, — несе варту при вході мого дому.

Адже мої виходи — це витоки життя, там готується милість від Господа.

А ті, які грішать проти мене — грішать проти власних душ: ті, котрі мене ненавидять, — люблять смерть.

Мудрість збудувала собі дім і поставила сім стовпів.

Вона заколола свої жертви, налила в посудину свого вина і накрила свій стіл.

Послала своїх слуг і гучними закликами запрошувала випити, проголошуючи:

Хто безумний, нехай заверне до мене. І тим, хто обділений розумом, вона сказала:

Заходьте і їжте мій хліб, пийте вино, яке я для вас налила…

Залиште безумство — і будете жити! Шукайте розуму, аби мати життя; формуйте розуміння знанням.

Хто повчає злих, — сам набереться ганьби, хто докоряє безбожному, — сам буде заплямований.

Не картай злих, щоб вони тебе не зненавиділи. Докоряй мудрому, — і він тебе буде любити.

Дай мудрому нагоду, і він стане ще мудрішим. Навчай праведного, і він усе більше буде сприймати.

Початок мудрості — страх Господній, і рада святих — розум.
10a Знання закону — ознака здорового глузду.

Адже таким чином житимеш довго, і тобі примножуватимуться роки твого життя.

Сину, якщо ти мудрий для себе, то будеш мудрим і для близьких. Якщо ж сам виявишся нерозумним, — зазнаєш горя.
12a Хто спирається на брехню, буде пасти вітер і сам буде ганятися за птахами, які літають.
12b Адже він залишив дороги власного виноградника і звів на манівці осі свого землеробства.
12c Проходить він через безводну пустелю, через приречену на спрагу землю, збирає руками безплідність.

Нерозумна та нав’язлива жінка, яка не знає сорому, буває позбавлена шматка хліба.

Вмостившись на стільці при вході свого дому, на видному місці при дорозі, —

вона закликає перехожих і тих, хто прямує своїми дорогами:

Хто з вас зовсім нерозумний, нехай заверне до мене! А обділених розумом запрошую, кажучи:

З насолодою прийміть прихований хліб і солодку крадену воду.

І не знає такий, що хто в неї побуває, такі пропадають, — він опиниться на бантах аду.
18a Тому відійди, не затримуйся на тому місці, не зупини на ній свого погляду.
18b Бо так пройдеш чужу воду і перейдеш чужу ріку.
18c Віддаляйся ж від чужої води і не пий із чужого джерела,
18d щоби прожити довгий вік, щоб додалися тобі роки життя.

Мудрий син приносить батькові радість, а нерозумний син — то смуток для матері.

Беззаконним і скарби не принесуть користі, а праведність визволяє від смерті.

Господь не заморить голодом праведну душу, а життя безбожних знищить.

Бідність принижує людину, а руки мужніх ведуть до заможності.
4a Вихований син буде мудрим, а нерозумним буде послуговуватися як слугою.

Розумний син врятується від спеки, а беззаконного сина знищить вітер у жнива.

Господнє благословення — на голові праведного, а невчасний плач закриває уста безбожних.

Пам’ять праведних — у пошані, а ім’я безбожного пропадає.

Мудрий серцем приймає заповіді, а той, хто нестримно лукавить устами, — упаде.

Хто ходить в невинності, той ходить упевнено, а хто йде манівцями — буде виявлений.

Хто хитро підморгує очима, — згромаджує на людей горе, а хто відкрито докоряє, — той творить мир.

У руці праведного — джерело життя, а уста безбожного закриє згуба.

Ненависть розпалює колотнечу, а всіх тих, хто не любить сваритися, покриває любов.

Хто устами промовляє мудрість, той безсердечну людину б’є палицею.

Мудрі заховують знання, а нестримні уста — близькі до погибелі.

Майно багатих — укріплене місто, а убогість безбожних — руїна.

Праця праведних дає життя, а плоди безбожних — гріхи.

Повчання береже дороги праведного життя, а поблажливе виховання зводить на манівці.

Праведні уста покривають ворожнечу, а ті, хто поширює наклепи, вельми безумний.

При багатомовності не уникнути гріха, а хто стримує свої уста, — той стане розумним.

Язик праведного — вогнем очищене срібло, а серце безбожного — не встоїть.

Уста праведних обізнані з високим, а нерозумні гинуть в нужді.

Господнє благословення — на голові праведного. Воно приносить достаток і не допускає смутку до серця.

Нерозумний жартома робить зло, а мудрість у людині породжує здоровий глузд.

Безбожного оточила згуба, — те йому і стається, а прагнення праведного — прийнятне.

Коли проноситься ураган, безбожний гине, а праведний, уникнувши, спасається навіки.

Як недостиглий виноград приносить шкоду для зубів, як дим — для очей, так і беззаконня для тих, хто його чинить.

Господній страх продовжує дні, а літа безбожних вкоротяться.

Радість залишається з праведними, а надія безбожних пропадає.

Страх Господній — твердиня для праведного і погибель для тих, хто чинить зло.

Праведний повік не знеможе, а безбожні не заселять землю.

З уст праведного крапає мудрість, а язик безбожного зникне.

З уст праведних крапає милість, а від уст безбожних відвертаються.

Оманлива вага — огида для Господа, а точна вага — до вподоби Йому.

Де з’явиться гордість — там і безбожність. Уста ж покірних навчаються мудрості.

Помер праведний і по собі залишив смуток; а погибель безбожного — раптова і радісна.

Праведність рівняє дороги невинних, а безбожність впадає в неправедність.

Праведність добрих людей визволяє їх, а беззаконні впіймаються своєю ж погибеллю.

Коли помирає праведна людина, надія не гине, а зарозумілість безбожних пропадає.

Праведний рятується від погоні, а замість нього попадається безбожний.

Уста безбожного — пастка для ближнього, а знання праведного приносить успіх.

Від доброго впливу праведних місто стає кращим,

а устами безбожних воно зруйноване до основ.

Глузує з громадян той, у кого бракує розуму, а розумний чоловік зберігає мовчанку.

Балакучий чоловік виявляє таємниці на зібранні, а вірний духом не розголошує справ.

Ті, у кого немає провідника, падають, наче листя, а порятунок є у добрій раді.

Погана людина, зустрічаючись із праведною, чинить зло, — він ненавидить голос упевненості.

Ласкава жінка приносить славу чоловікові, а жінка, яка ненавидить правду, — місце безчестя. Ліниві стають злидарями, а завзяті мають опору в багатстві.

Милосердний чоловік робить добро своїй душі, а немилосердний нищить власне тіло.

Безбожний чинить неправедні діла, нащадки праведних — винагорода за правду.

Праведний син народжується для життя, а погоня безбожних — за смертю.

Викривлені дороги огидні Господеві, — Йому любі всі, хто непорочний на своїх дорогах.

Хто фальшиво подає руку, не уникне кари, а хто сіє праведність, отримає вірну нагороду.

Як кільце в рилі свині, так і врода нерозумної жінки.

Усяке бажання праведних — добре, а надія безбожних загине.

Є ті, хто сіє власне, і ще примножує, а також ті, хто згромаджує, — і має ще менше.

Усяка щира душа — благословенна, а гарячкуватий чоловік — неблагородний.

Той, хто затримує в себе зерно, нехай залишить його для народів, а на голову того, хто роздає, — благословення.

Хто чинить добро, шукає велику милість. Хто шукає зла, воно само його впіймає.

Хто покладається на багатство, той упаде, а хто заступається за праведного, — такий буде підійматися вгору.

Хто не турбується про власний дім, отримає в спадщину вітер, і нерозумний стане рабом мудрого.

З плоду праведності виростає дерево життя, а душі беззаконних забирають передчасно.

Адже коли праведний ледве спасається, то де виявиться безбожник і грішник?

Хто любить повчання, той любить знання, а хто ненавидить картання, — той нерозумний.

Кращий той, хто знайшов милість у Господа, а про беззаконного чоловіка й не згадуватимуть.

Не встоїть чоловік на беззаконні, а коріння праведних непохитне.

Самовіддана жінка — вінець для свого чоловіка, а та, яка чинить зло, губить свого чоловіка, наче хробак у дереві.

Роздуми праведних — правда, а безбожними керує обман.

Слова безбожних — лукаві, а уста праведних врятують їх.

Якщо повалити безбожних, вони зникають, а доми праведних залишаються.

Люди вихваляють уста розумних, а над недоумкуватим кепкують.

Кращий — простий чоловік, який працює на себе, ніж той, хто оточив себе славою, але потребує хліба.

Праведний виявляє співчуття і до життя своєї худоби, а серце безбожного — немилосердне.

Хто обробляє своє поле, матиме вдосталь хліба, а хто ганяється за марним, — розуму не має.
11a Хто має задоволення в проведенні часу за вином, той залишить у своїх власних володіннях недобру славу.

Бажання безбожника злі, а коріння праведних — міцні.

Через гріх своїх уст грішник потрапляє в пастки, а праведний їх уникає.
13a У кого доброзичливий погляд — той буде помилуваний, а хто має зустрічі біля брам, засмучуватиме душі.

Від плодів своїх уст душа людини наповниться добром, — їй дадуть нагороду її вуст.

Дороги нерозумних прямі в їхніх очах, а мудрий прислухається до порад.

Нерозумний відразу виявляє свій гнів, а кмітливий приховує своє безчестя.

Праведний сповідує відкриту віру, а неправдивий свідок — підступний.

Є такі, що наче мечем рубають, коли вони говорять, а мова мудрих лікує.

Уста праведні дають чесне свідчення, а свідок поспішний має язик неправедний.

Підступність у серці того, хто замишляє зло, а ті, хто прагне миру, — радітимуть.

Жодна неправедність не принесе задоволення праведникові, а безбожні сповняться злом.

Брехливий язик — огида для Господа, а хто виявляє вірність, той Йому до вподоби.

Розумний чоловік — осідок знання, а нерозумний зустрінеться з прокляттями.

Рука вибраних буде легко панувати, а підступні стануть здобиччю.

Грізні слова викликають тривогу в серці праведного чоловіка, а добра звістка його звеселяє.

Праведний суддя стане сам собі приятелем, а задуми безбожних — недоброзичливі, і зло переслідуватиме грішників, і дорога безбожних зводить їх на манівці.

Обманщик не впіймає і дичини, а чистий чоловік — шляхетний здобуток.

На дорогах правди — життя, а дороги злопам’ятних — до смерті.

Кмітливий син слухняний батькові, а неслухняний — на погибель.

Добрий споживає плоди праведності, а душі беззаконних передчасно гинуть.

Хто стереже свої уста, береже свою душу. А в кого нестримані уста, той сам набереться страху.

Кожний ледар тільки жадає, а рука заповзятливого — у турботах.

Праведний ненавидить погане слово, а безбожний зазнає ганьби і не має відваги.

Праведність оберігає добродушних, гріх же робить жалюгідними безбожних.

Дехто, хоч нічого не має, видає себе за багатого, інші ж — покірні, хоч і мають велике багатство.

Викуп людської душі — його особисте багатство, а бідний при загрозі не втримається.

Світло праведних — безперестанне, а світло безбожних згасає.
9a Підступні душі блукають у гріхах, а праведні співчувають і виявляють милосердя.

Злий в гордості чинить зло, а ті, хто пізнає сам себе, — мудрі.

Багатство, яке беззаконно та швидко нагромаджене, тане, а в того, хто збирає з побожністю, воно буде примножуватися. Праведний — милосердний і позичає.

Кращий той, хто починає від серця допомагати, ніж той, хто лише обіцяє і пробуджує надію. Адже добре бажання — дерево життя.

Хто нехтує справою, то вона знехтує і ним. Хто боїться заповіді, той душевно здоровий.
13a Для лукавого сина немає нічого доброго, а в мудрого раба справи матимуть успіх, і його дорога стане прямою.

Правило мудрого — джерело життя, а нерозумний гине в пастці.

Добрий розум приносить прихильність; знання закону є властивим для доброго розуміння; дороги ж зарозумілих — на погибель.

Кожний кмітливий діє розважливо, а немудрий відкриває своє зло.

Зухвалий цар упаде в зло, а вірний вісник визволить його.

Виховання усуває бідність і ганьбу; хто ж уважний до звинувачень, той буде прославлений.

Бажання побожних приносять насолоду для душі, а діла безбожних далекі від знання.

Хто ходить з мудрими, — буде мудрий, упізнають і того, хто ходить з нерозумними.

Зло переслідуватиме грішників, а праведних огорне добро.

Добрий чоловік матиме як спадок онуків, а багатство безбожних зберігається для праведних.

Праведні проводитимуть многії літа в заможності, а неправедні скоро загинуть.

Хто шкодує різки, той ненавидить свого сина. Хто його любить, той старанно його навчає.

Коли праведний їсть, він насичує свою душу, а душі безбожних — нужденні.

Мудрі жінки будують сім’ї, а нерозумна нищить своїми ж руками.

Хто ходить правильно, боїться Господа; хто петляє своїми дорогами, той буде в зневазі.

З уст нерозумних — різка гордості, а губи мудрих охороняють їх.

Там, де немає волів, ясла порожні. А де щедрий врожай, там виявляється сила вола.

Вірний свідок неправди не говорить, а невірний свідок роздмухує брехню.

Шукатимеш мудрості в поганих — і не знайдеш; знання ж у розумних — легкодоступне.

У нерозумного чоловіка все навпаки, а мудрі уста — це знаряддя для пізнання.

Мудрість кмітливих зрозуміє їхні дороги, а безумство нерозумних — на блукання.

Домівки беззаконних матимуть потребу в очищенні, а домівки праведних приємні.

Чутливе серце чоловіка — біль його душі. Коли ж він радіє, кривда не втручається.

Доми безбожних будуть знищені, а намети праведних — стоятимуть.

Є дорога, яка людям видається правильною, але її кінець веде на дно аду.

Смуток з радощами не поєднуються, та крайня радість переходить у плач.

Відважний серцем насититься своїми дорогами, а добра людина — своїми задумами.

Простодушний вірить усякому слову, а кмітливий приходить до іншого рішення.

Мудрий через страх ухиляється від зла, тоді як нерозумний, покладаючись на себе, об’єднується з беззаконним.

Запальна людина діє нерозважливо, а розумна виявляє велику терпеливість.

Нерозумні ділять між собою зло, а розумні опанують знання.

Негідні люди посковзнуться перед порядними, і безбожні служитимуть біля дверей праведних.

Друзі цуратимуться бідних товаришів, а в заможних багато друзів.

Хто зневажає бідних, робить гріх, а хто виявляє милосердя до вбогих — блаженний.

Ті, хто блудить, кують зло, а добрі чинять милість і праведність. Хто вигадує зло, не знає ні милості, ні вірності, а з тими, хто чинить добро, — милість і вірність.

У кожного, хто дбає, — достаток, а хто любить задоволення і безжалісний — буде в нужді.

Кмітлива людина — вінець мудрих, а життя безбожних — зло.

Вірний свідок визволить душу від зла, а обманливий розпалює неправду.

У Господньому страху — міцна надія, — Своїм дітям Він дає підтримку.

Господній наказ — джерело життя, він дає уникнути пастку смерті.

Велич царя — в численному народі, погибель володаря — в нестачі народу.

Довготерпелива людина багата розумом, а малодушна — вельми нерозумна.

Лагідна людина — це лікар для серця, а чутливе серце — хробак у кістках.

Хто гнітить убогого, той викликає обурення в його Творця, а хто шанує Його, той виявляє милість до бідного.

Безбожний буде відкинутий через власне зло, а той, хто надіється [на Господа] — праведний у своїй святості.

У доброму серці людини перебуває мудрість, а в серці нерозумних вона і не відчувається.

Праведність звеличує народ, а гріхи роблять племена нечисленними.

Приємний цареві слуга розумний, а своєю доброю поведінкою він знімає безчестя.

Гнів нищить і розумних. Лагідна відповідь відвертає гнів, а вразливе слово викликає обурення.

Язик мудрих знає добро знання, а уста нерозумних провіщають зло.

На кожному місці — Господні очі: вони бачать і злих, і добрих.

Зцілення язика — дерево життя; хто його оберігає, наповниться духом.

Немудрий глузує з батьківської науки, а хто зберігає його заповіді, той дуже кмітливий.

Коли праведність намножується — це велика сила, а безбожні повністю будуть викоренені із землі. У домах праведних — велика сила, а плоди безбожників — пропадуть.

Уста мудрих стримуються знанням, а серця нерозумних — у непевності.

Жертви безбожних — огида для Господа, а молитви праведних Йому приємні.

Дороги безбожних — огида для Господа, — Він любить тих, хто постійно йде за правдою.

Виховання доброї людини пізнається тими, хто поряд з ним, а ті, хто ненавидить повчання, закінчують безславно.

Ад і погибель відкриті перед Господом, а наскільки більше — серця людей!

Невихований не любитиме тих, хто його виправляє, тож із мудрими він не спілкуватиметься.

Коли серце радіє, то обличчя розквітає, а в смутку воно похмуре.

Праведне серце шукає знання, уста ж невихованих зазнають зла.

Весь час очі злих очікують зла, а добрі завжди перебувають у спокої.

Краще мала частка з Господнім страхом, аніж багато скарбів без Його страху.

Краще пригощання зеленню, та з любов’ю і ласкою, ніж страви з телятини, та з ворожнечею.

Гарячкувата людина влаштовує бійки, а терпелива втихомирює і ту, що назріває.
18a Довготерпелива людина гасить незгоди, а лиха ще більше їх роздмухує.

Дороги лінивих вистелені терням, а працьовитих — утрамбовані.

Мудрий син приносить радість батькові, а нерозумний глузує зі своєї матері.

Шляхи слабоумного позбавлені глузду, а мудрий чоловік ходить прямими дорогами.

Ті, які раду не шанують, відкидають здоровий глузд, а в серцях радників перебуває порада.

Погана людина до неї не прислухається, і сам не скаже щось доречне чи корисне для спільного добра.

Роздуми розумного — дороги життя, — щоб, відвернувшись, він врятувався від аду.

Господь нищить доми гордих, але зміцнює межі вдови.

Неправедний задум — огида для Господа, а мова чистих — гідна пошани.

Хабарник сам себе губить, а той, хто ненавидить брати хабарі, — спасеться.
27a Гріхи очищаються милостинями і вірою, а Господнім страхом кожний ухиляється від зла.

Серця праведних навчаються віри, а уста безбожників відповідають злом.
28a Приємні для Господа шляхи праведних людей: через це і вороги стають друзями.

Бог далекий від безбожних, а молитви праведних Він чує.
29a Краще зібрати мало з праведністю, ніж великий врожай з безбожністю.
29b Нехай серце людини буде зараховане до праведних, щоб її кроки були правильно скеровані Богом.

Око, яке помічає добро, розвеселяє серце, а добра звістка зміцняє кості.

Хто не приймає повчання, сам себе ненавидить. Хто ж дотримується застережень, той любить свою душу.

Божий страх — це виховання та мудрість, а початок слави буде відповіддю на неї.

Усі вчинки покірного відкриті перед Богом, — безбожні ж у день лиха пропадуть.

Кожний гордий серцем — нечистий перед Богом; хто неправедно ручається — такому не уникнути кари.

Діяти за правдою — початок доброї дороги, адже це приємніше для Бога, ніж принесення жертв.

Хто шукає Господа, знайде пізнання з праведністю, а ті, хто щиро Його шукає, знайдуть мир.

Усі Господні діла — зі справедливістю, а безбожний зберігається на день лиха.

На устах царя — священний вирок, — на суді його уста не схиблять.

Рівновага терезів — праведність перед Господом; Його діла — важки точні.

Чинити зло — огида для царя, адже престол влади облаштовується праведністю.

Приємні цареві праведні уста, — він любить слова правди.

Гнів царя — вісник смерті, та мудра людина його вмилостивить.

Син царя — у світлі життя, і ті, хто в його прихильності, — наче хмара пізнього дощу.

Коли мудрість будує гнізда — це краще за золото, і гнізда розуму — кращі за срібло.

Дороги життя оминають зло, і шляхи праведності продовжують життя. Хто приймає повчання, той перебуватиме в добрі; хто дотримується застережень, осягне мудрість. Хто слідкує за своїми дорогами, той і душу свою береже. Хто любить своє життя, той стримуватиме свої вуста.

Гордість передує погибелі, а падінню — безумність.

Кращий сумирний, який у приниженні, ніж той, хто ділить здобич із гордими.

Хто розумно провадить діла, той знаходить добро, а хто покладається на Бога, той блаженний.

Мудрих і розсудливих називають поганими, а радше слухають солодких у слові.

Розум для тих, хто його придбав, є джерелом життя, а настанови нерозумних — зло.

Серце мудрого думає про те, що виходить з його уст; його уста зодягнуться в розважливість.

Приємні слова — як вощина з медом, її солодкий смак — оздоровлення для душі.

Є дороги, які видаються людині правильними, однак їхній кінець дивиться на дно аду.

Людина важко на себе працює і проганяє свою погибель, однак крутій носить погибель на своїх устах.

Безглузда людина риється в злі й на своїх губах, наче скарб, збирає вогонь.

Лукава людина поширює зло і смолоскип обману запалює лиходійствами, і сіє розділення серед друзів.

Беззаконна людина спокушає друзів і веде їх на недобрі дороги.

Хто втупив свої очі, той задумує підступне, окреслює своїми устами всяке зло; такий — піч злоби.

Сивина — це вінець честі; її знаходять на шляхах правди.

Терпелива людина краща за сильну, а хто панує над гнівом, кращий від того, хто здобуває місто.

Безбожним за пазуху падає всяке зло, а все праведне походить від Господа.

Краще кусень хліба із задоволенням у мирі, ніж дім, повний добра і неправедних жертв, та з бійкою.

Розумний раб керуватиме немудрими панами і розділить спадщину з братами.

Як у плавильні перевіряється срібло й золото, так і Господом перевіряються серця вибраних.

Лиходій прислухається до язика беззаконників, а праведний не звертає уваги на лукаві вуста.

Хто насміхається з бідного, той зневажає його Творця, а хто радіє, коли хтось гине, — не уникне кари. А милосердний буде помилуваний.

Вінець літніх людей — онуки, а слава дітей — їхні батьки.
6a Для вірного — цілий світ добра, для невірного — ані дрібного гроша.

Нерозумному не личать правдиві уста, а праведній людині — брехливі вуста.

Повчання — це щедра винагорода людині, яка ним послуговується: куди вона не повернеться, усюди їй щаститиме.

Хто загладжує кривду, той шукає дружби, а хто не бажає про них забути, той віддаляє друзів і рідних.

Погроза розбиває серце розумного, а нерозумний і бичування не відчуває.

Кожний лиходій тільки провокує суперечки, та Господь пошле йому немилосердного ангела.

Турботи звалюються на розумного чоловіка, а нерозумні самі виношують зло.

Коли хто віддає злом за добро, то від його дому зло не відійде.

Справедлива влада наділяє силою слова, а заколоти і сварки передують злидням.

Хто праведного визнає неправедним, а неправедного праведним, — такий є нечистим і огидним перед Богом.

Навіщо нерозумному володіти багатством? Адже безсердечний не спроможний придбати мудрість?
16a Хто робить свій дім високим, шукає знищення, а той, хто викручується, щоб не навчатися, попаде в біду.

На всякий час нехай буде в тебе приятель, а брати нехай будуть готові для допомоги в скруті, бо для цього вони й народжуються.

Нерозумна людина плеще собі й радіє собою, — як і та, яка дає в заставу власного друга.

Хто любить гріх, радіє, коли сваряться.

Безсердечний не сходиться з добрими; той, у кого мінливий язик, потрапить у біду.

Серце нерозумне — біль для його власника. Не має радості батько від невихованого сина, а розумний син приносить радість своїй матері.

Веселе серце робить здоровим, а в сумної людини сохнуть кості.

Шляхи того, хто неправедно напихає свої пазухи хабарами, не будуть успішними, бо безбожний звертає з доріг праведності.

Обличчя мудрої людини — розумне; очі ж нерозумного — аж на краю землі.

Нерозумний син викликає обурення в батька, він — біль для тієї, яка його народила.

Недобре карати справедливу людину, як і недобре затівати змову проти праведних володарів.

Хто є обережним, коли говорить гостре слово, — той мудрий, і довготерпелива людина — розумна.

Обділеному розумом, який шукає мудрості, — це йому зарахується за мудрість, а коли хто мовчить, то це є ознакою розуму.

Людина, яка бажає відлучитися від друзів, шукає приводу, вона повсякчас буде в погорді.

Той, кому бракує розуму, не має потреби в мудрості, оскільки він радше керується безумством.

Як тільки безбожний зануриться в глибочінь зла, він нехтує всім, — і навідуються до нього непошана і зневага.

Слово в серці людини — мов глибока вода; ріка і джерело життя вирують.

Не добре бути в захопленні від безбожних, так само, як і несправедливо перекручувати правду на суді.

Губи нерозумного доводять його до зла, його зухвалі уста накликають смерть.

Уста нерозумного — це його погибель, а його губи — пастка для його душі.

Ледачих гне додолу страх, а душі жінкоподібних чоловіків голодуватимуть.

Хто себе не виправить у своїх справах, — той брат свого мучителя.

Господнє Ім’я — у величі сили; тож праведні, які линуть до Нього, отримують велич.

Маєток багатого — це укріплене місто, а велика його слава дає велику тінь.

Перед знищенням стає гордим серце людини, а перед прославленням воно стає покірним.

Коли хто відповідає, перш, ніж вислухає, — такому ганьба і сором.

Розумний слуга гасить гнів людини. А хто підтримає малодушну людину?

Серце розумного здобуває знання, і вуха мудрих шукають розуміння.

Дарунок людини поширює її володіння і садовить її поряд з можновладцями.

Праведний є власним обвинувачем у вступній промові на суді. Та нападає обвинувач — і сам стає оскарженим.

Жереб кладе край незгоді й між володарями визначає границі.

Коли братові допомагає брат, тоді він стає, як добре укріплене, високе місто, — сильний, наче збудований на міцному фундаменті царський палац.

Плодами своїх уст людина наповнює своє черево, — плодами своїх губ вона насититься.

Смерть і життя — у владі язика; ті, хто над ним панує, споживатимуть його плоди.

Хто знайшов добру жінку, знайшов милість, і від Бога він отримав радість.
22a Хто виганяє добру жінку, той викидає добро, а хто тримається перелюбниці, той безумний і безбожний.

Безумність людини нищить її шляхи, а її серце звинувачує Бога.

Багатство значно примножує друзів, а бідного покидає і той, хто в нього є.

Фальшивий свідок не уникне кари, і той, хто несправедливо звинувачує, її не уникне.

Чимало людей вислужуються перед царями; кожний лиходій є в погорді людини.

Кожен, хто ненавидить свого бідного брата, — далекий від дружби. Добрий намір несе зближення тим, хто його помічає, і розумна людина знайде його. А хто чинить багато лиха, довершує зло, і хто словами викликає роздратування, — не спасеться.

Хто набуває розуму, той сам себе любить, і хто оберігає мудрість, той знайде добро.

Фальшивий свідок не уникне кари, і хто розпалить зло, від нього ж загине.

Не личить нерозумному розкіш, а ще менше — коли слуга почне зі зневагою керувати.

Милосердна людина виявляє довготерпіння; її похвала приходить на беззаконних.

Погроза царя — подібна до розлюченого лева, а його радість — наче роса для трави.

Нерозумний син — сором для батька; і молитовні обіти за гроші блудниці — нечисті.

Дім і майно вділяють синам батьки, а єднання чоловіка з жінкою — від Бога.

Чоловікам, які подібні до жінок, притаманна лякливість; душа ледаря вічно голодна.

Хто дотримується заповіді, той береже свою душу, а хто не зважає на свої шляхи, той загине.

Хто виявляє милість до вбогого, той позичає Богові, Який йому віддасть згідно з його даром.

Повчай свого сина, бо в цьому добра надія; однак у своїй душі не підіймайся до зарозумілості.

Зловмисна людина понесе велику втрату; якщо чинитиме шкоду, — віддасть і свою душу.

Сину, слухайся порад свого батька, щоб наостанку своїхднів ти став мудрим.

У серці людини багато замислів, а Господній задум перебуває повік.

Милосердя — це плід для людини; кращий бідний та праведний, ніж неправдомовний багач.

Страх Господній веде людину до життя, а в кого страху нема, той перебуватиме в місцях, де не видно знання.

Хто нечесно ховає руки за свою пазуху, той не зможе піднести їх навіть до рота.

Коли шмагають зловмисного, то й немудрий стає розумнішим. Якщо докориш розумній людині, то вона набуде знання.

Хто не шанує батька і зрікається матері, той зазнає сорому і буде в зневазі.

Син, який не хоче дотримуватися батькових настанов, буде вправлятися в лайливих словах.

Хто дає запоруку за нерозумну дитину, той глузує з правосуддя, а уста грішників проковтнуть рішення суду.

Для розгнузданих готуються нагайки, і для спин нерозумних — відплата.

Вино не знає міри, пияцтво — буйне; і кожний, хто з ним має справу, виявиться нерозумним.

Погроза царя не відрізняється від люті лева; хто дражнить його, грішить проти своєї душі.

Уникати сварок — честь для людини, а кожний нерозумний вплутується в них.

Коли докоряють ледачому, він не соромиться, — так само, як і той, хто в жнива позичає пшеницю.

Задуми серця людини — то глибока вода, та розумна людина її вичерпає.

Людина — щось величне! Великої ціни милосердна людина! Та важко знайти вірну людину!

Хто бездоганно живе в праведності, залишить своїх дітей щасливими.

Коли на троні сидить праведний цар, не повстане перед його очима ніяке зло.

Хто може похвалитися, що має чисте серце, або хто впевнено скаже, що він вільний від гріхів?
9a Хто обмовляє батька чи матір, того світильник погасне, і зіниці його очей бачитимуть лише пітьму.
9b Частка, поспішно отримана на початку, врешті-решт не матиме благословення.
9c Не говори: Я помщуся ворогові! Але чекай на Господа, щоб Він тобі допоміг.

Вага, що недоважує чи переважує, і подвійна міра, — те й друге нечисте перед Господом.

І якщо хтось робить такі принципи своїм способом життя, то юнак буде пов’язаний зі святим, і дорога його буде прямою.

Вухо чує, і око бачить, — те й друге — творіння Господнє.

Не люби зводити наклепи, щоб ти не був відкинений. Розплющ свої очі — і наповнишся вдосталь хлібом.

Двоякі гирі — огида для Господа, і оманлива вага — не до вподоби Йому.

У Господі спрямовуються кроки людини. То як же смертному зрозуміти свої дороги?

Пасткою для людини є поспішно посвячувати дещо зі свого добра, і вже після молитви доводиться каятися.

Мудрий цар відсіває безбожних, — він накладе на них колесо.

Дух людини — світло Господа, Він досліджує закутки нутра.

Милосердя і правда — охорона царя, вони праведністю оточуватимуть його трон.

Мудрість — окраса молодих, а сивина — слава старців.

Синці та побої спадають на злих, а рани проникають у закутки нутра.

Серце царя — в Божій руці, наче потік води, — куди тільки забажає, туди Він і скеровує його.

Кожна людина уявляє себе праведною, але керує серцями Господь.

Діяти справедливо та жити за правдою є приємніше Богові за кров жертвоприношень.

Зарозумілий у своїй гордості — нахабний, а світильник безбожних — гріх.

Хто збирає скарби брехнею, той ловить марноту сітями смерті.

Погибель навідається до безбожних, оскільки вони не бажають чинити правду.

Крутіїв Бог відсилає на покручені дороги, адже Його діла — чисті та праведні.

Краще жити в кутку на горищі, ніж у побілених хоромах та в спільному домі з неправедністю.

Душа безбожного не буде помилувана жодною людиною.

Коли розгнузданий зазнає покарання, то добродушний стає кмітливішим, а мудрий вникає і набуває знання.

Праведний вникає в серця нечестивих, вважаючи за ніщо безбожних, які у злі.

Хто закриває вуха, аби не почути немічного, то, коли він сам гукатиме, не буде того, хто б його почув.

Таємний дарунок гасить гнів, а хто скупиться на дари, той викликає велику лють.

Здійснення правосуддя — радість для праведних, а зі злочинцями побожні опоганюються.

Людина, яка ухиляється від дороги праведності, спочиватиме в зборищі велетнів.

Нужденна людина любить веселощі, — та, яка надмірно любить вино та олію.

Беззаконний стане непотребом для праведного.

Краще жити в безлюдній землі, ніж з войовничою, язикатою і гнівливою жінкою.

Бажаний скарб спочине на устах мудрого, а нерозумні люди його проїдять.

Дорога правди й милосердя принесе життя і славу.

Мудрий увійшов у неприступні міста і знищив твердиню, на яку покладали надію безбожні.

Хто охороняє свої уста і язик, той оберігає свою душу від лиха.

Нахабного, упертого й зарозумілого називають чумою. Хто пам’ятає зло, той беззаконний.

Пожадання несуть згубу для лінивого, бо його руки не мають наміру хоч що-небудь робити.

Безбожний цілими днями виношує погані бажання, а праведний, не жаліючи себе, виявляє милість і співчуття.

Жертви безбожних — гидота для Господа, оскільки вони приносяться проти закону.

Неправдивий свідок пропаде, а уважна людина говоритиме обережно.

Нечестива людина має безсоромний вигляд обличчя, а праведний роздумує над своєю дорогою.

Немає мудрості, немає мужності, немає ради на безбожного.

Коня готують на день бою, та допомога — від Господа.

Добре ім’я краще за велике багатство, а доброзичливість — за срібло й золото.

Багатий і бідний зустрічаються між собою — і обох їх створив Господь.

Розумний, коли бачить, як тяжко карають злочинця, сам отримує напоумлення, а нерозумні, які не звертають уваги, будуть покарані.

Господній страх — джерело мудрості, багатство, слава і життя.

Колючки й пастки — на кривих дорогах, а хто пильнує свою душу, триматиметься на відстані від них.

Багаті пануватимуть над бідними, а слуги позичатимуть своїм панам.

Хто сіє зло, пожне лихо, — сповна отримає покарання за свої діла.
8a Бог благословляє життєрадісну людину і того, хто дає, а марноті його діл покладе кінець.

Хто виявляє милосердя до бідного, сам буде ситий, бо своїм хлібом поділився з бідним.
9a Хто роздає дарунки — здобуває перемогу і честь, та губить душу тих, хто бере.

Прожени зловмисного зі збору — з ним піде і колотнеча, бо коли він засяде в зборі, то зневажатиме всіх.

Господь любить праведних серцем, усі непорочні Йому милі; устами панує цар.

Господні очі зберігають знання, а беззаконний не цінує слово.

Лінивий шукає причину і каже: Ось лев на дорогах, а на рівнинах — убивці!

Уста беззаконника — то глибока яма; і зненавиджений Господом упаде в неї.
14a Перед людиною — погані дороги, та не любить вона з них звертати; однак, треба звернути з кривої та лихої дороги.

До серця юнака причепилася дурість, — різка і повчання далекі від нього.

Хто оббирає бідного, наживає багатство, та з втратою віддає своє власне багатому.

Прихили своє вухо до слів мудреців, прислухайся до моїх слів, настав своє серце, аби дізнатися, що вони — корисні.

І якщо їх укладеш до свого серця, то вони, разом з твоїми устами, звеселятимуть тебе.

Нехай надія твоя буде на Господа, — і Він об’явить тобі Свою дорогу.

Тричі напиши це собі на пораду й для знання на скрижалі свого серця.

Я ж бо навчаю слова істини і доброго знання, щоби прислухатися і давати відповідь словами правди тим, хто тебе запитує.

Не застосовуй сили проти бідного, бо він — бідний; не зневажай немічного біля брами,

бо Господь здійснить над ним суд і збереже його душу в недоторканості.

Не будь товаришем людині запальній, і з гнівливим другом разом не живи,

щоб ти, часом, не навчився його доріг і не накинув петлю на свою душу.

Не давай себе як запоруку через сором перед кимсь,

бо заберуть і постіль, яка в тебе під спиною, коли не матимеш, звідки віддати.

Не пересувай віковічні межі, які встановили твої батьки.

Чоловік, передбачливий і меткий у своїх ділах, повинен стояти перед царями, а не прислуговувати ледачим людям.

Якщо сядеш за стіл вечеряти з можновладцями, добре вникни в те, що поставлено перед тобою,

і простягай свою руку, розуміючи, що це і тобі потрібно буде приготувати.

Якщо ж ти — ненаситний, не жадай його страв, бо в них — омана життя.

Якщо ти бідний, то з багатієм себе не порівнюй, — від своїх задумів відмовся.

Звернеш на нього своє око — та він зник, бо в нього приготовлені крила, наче орлині, і він повертається в дім свого господаря.

Не їж із заздрісною людиною, — його страв не бажай.

Наче хтось ковтає волосину — таким чином він їсть і п’є.

Не запрошуй його до себе, не їж з ним свого хліба, бо він його виблює і зганьбить твої щирі слова.

Нічого не донось до вух нерозумного, щоб він часом не насміявся з твоїх розумних слів.

Не пересувай віковічні межі й на власність сиріт не заходь!

Адже Господь — їхній могутній викупитель, — Він розсудить справу, яку вони мають з тобою.

Зверни своє серце до повчання, а свої вуха налаштуй на слова знання.

Не відмовляйся повчати дитину, адже коли і покараєш її різкою, — не помре.

Ти покараєш її різкою, але визволиш її душу від смерті.

Сину, якщо твоє серце стане мудрим, то ти принесеш радість і моєму серцю;

і твої уста промовлятимуть слова до моїх уст, якщо будуть правдиві.

Хай твоє серце не заздрить грішникам, але весь день перебувай у Господньому страху.

І якщо дотримуватимешся цього, то будуть у тебе нащадки, і надія твоя не пропаде.

Сину, слухай, будь мудрим, прямо скеруй думки свого серця.

Не будь п’яницею, не затримуйся на зустрічах і закупівлі м’яса.

Адже кожний п’яниця і розпусник потрапить у злидні, і будуть одягатися в подерте та в лахміття всі ті, хто любить поспати.

Сину, слухай батька, який породив тебе, і не зневажай матері своєї, через те, що вона зістарілася.

Праведний батько добре виховує, і за мудрого сина радіє його душа.

Хай радіють тобою батько і мати, — нехай веселиться та, яка народила тебе.

Сину, дай мені твоє серце, — хай твої очі пильнують мої дороги.

Адже чужий дім — немов дірявий посуд, а чужа криниця — вузька.

Такий швидко загине, — кожний беззаконник буде знищений.

У кого горе? У кого безлад? У кого спір? Де неприємності та перемови? У кого рани без підстави? У кого мутні очі?

Хіба не в тих, хто засиджується за вином? Чи не в тих, які вивідують, де бувають випивки?

Не впивайтеся вином, але спілкуйтеся з праведними людьми, розмовляйте з ними на прогулянках. Бо коли на пляшки та келихи спрямовуватимеш свої очі, то пізніше ходитимеш більш нагим, ніж булава.

Врешті-решт такий простягнеться, як укушений гадюкою, — наче отрута рогатого змія розходиться по ньому.

Як тільки твої очі побачать чужу жінку, твої уста заговорять лукаво.

І лежатимеш ти, немов посеред моря, наче стерновий серед розбурханих хвиль.

І скажеш: Мене б’ють, а я не відчуваю болю; з мене глузують, а я не знаю. Коли ж настане ранок, щоб іти та шукати тих, до кого можна приєднатися?

Сину, злим людям не заздри і не бажай бути з ними.

Адже їхнє серце вправляється в неправді, і біль спричиняють їхні вуста.

Дім будується мудрістю і зміцнюється розумом.

Знанням наповнюються комори: усяким багатством, цінністю та добром.

Мудрий кращий за сильного, а розумна людина — за великого землевласника.

Війна буває з досвідом керівництва, а допомога — від розважливого серця.

Мудрість і здоровий глузд при брамі серед мудреців. Мудрі не відвертаються від сказаного Господніми вустами,

але радяться на зборах. Недосвідчених застає смерть,

і безумець помирає в гріхах. Нечистота заплямує зловмисну людину

в день лиха і в день утиску, аж поки він пропаде.

Рятуй тих, кого ведуть на смерть, визволяй приречених, — не ухиляйся.

Якщо скажеш: Я того не знаю! — зрозумій, що Господь знає серця всіх; Той, Хто всіх наділив диханням, — Він усе знає, Він віддасть кожному за його ділами.

Їж мед, сину, бо вощина з медом — добра, — щоб у твоєму горлі було солодко.

Так само нехай сприймається мудрість твоєю душею. Коли ти її знайдеш, матимеш добрий кінець, і надія тебе не покине.

Не приводь безбожного в житло праведних і не будь заведений в оману через насичування черева.

Адже праведний сім разів упаде і встане, а безбожні ослабнуть в час лиха.

Якщо твій ворог упаде, не радій з того, і коли він спіткнеться, — не величайся.

Бо побачить Господь, і не буде Йому це до вподоби, тож відверне від нього Свій гнів.

Не зловтішайся над лиходіями і не заздри грішникам.

Адже в лиходіїв не буде нащадків, і світильник безбожних погасне.

Сину, май страх перед Богом і перед царем, і не виявляй до них обох непослуху.

Тому що зненацька зійде кара на безбожних — і хто збагне, які в них обох страждання?
22a Син, який зберігає слово, уникне погибелі, — адже він твердо прийняв його.
22b Нічого фальшивого хай не вимовить язик царя, — жодна неправда хай не зійде з його язика.
22c Язик царя — то не тілесний меч, і хто тільки буде переданий його владі, — той буде знищений.
22d Бо коли його гнів запалає, то мотузками нищить людей,
22e і пожирає їхні кістки та спопеляє, наче полум’я; навіть орлята не зможуть ними поживитися.

Це кажу вам, мудрим, аби знали: Недобре зважати на особу на суді.

Хто каже безбожному: Ти — праведний! — той буде проклятий народом і зненавиджений серед людей.

А ті, хто докоряє, виявляться кращими — на них зійде добре благословення.

Ті, які дають відповідь добрими словами, — цілують уста.

Приведи в порядок свої справи, аби відійти, будь готовим до поля, — іди за мною і відбудуєш свій дім.

Не будь фальшивим свідком проти свого співгромадянина, широко не розкривай свої вуста.

Не говори: Як він учинив зі мною, так і я поступлю з ним, — відплачу йому за те, що мене образив.

Нерозумна людина — як нива, і обділений розумом — як виноградник;

коли його залишиш, він посохне, весь поросте травою і стає запустілим, а його кам’яні огорожі валяться.

Згодом я покаявся, я уважно приглядався, щоб вибрати повчання.

Трохи дрімаю, трохи сплю, а трохи складаю руки на грудях, —

якщо так робиш, тебе неодмінно дожене, наче добрий бігун, твоя злиденність і твоя нужда.

Це повчання Соломона, які переписали друзі юдейського царя Єзекії.

Слава Божа скриває слово, а слава царя вшановує діла.

Небо високе, земля глибока, а серце царя — недослідиме.

Куй неочищене срібло, — і стане зовсім чисте.

Вигуби безбожних з оточення царя, — і його трон стоятиме непохитно в праведності.

Не хвалися перед царем, не стій на місцях можновладців.

Бо для тебе краще, коли скажуть: Піднімися до мене! — ніж щоб ти був принижений в присутності сильного. Говори про те, що бачили твої очі.

Не встрявай швидко в бійку, щоб врешті-решт ти не каявся, коли тобі докорить друг.

Відійди вбік, не погордуй,

щоб друг тобі не дорікав. І твоя ворожнеча та ненависть не вляжуться, а будуть для тебе рівноцінними смерті;
10a доброзичливість і люб’язність несуть свободу — бережи їх у собі, щоб ти не набрався сорому, але смиренно оберігав свої дороги.

Як золоте яблучко, у намисті з каменя сердоліка, — так і говорити розумне слово.

Як цінний сардонікс, уставлений у золоту сережку, так і мудре слово для чуйного вуха.

Як випадання снігу в жнива допомагає від жари, так і вірний вісник для тих, хто його послав. Бо приносить користь душам тих, хто ним послуговується.

Як вітри, хмари і зливи очевидні, так і ті, які хваляться оманливими подарунками.

У довготерпінні щаслива дорога царя, а м’який язик ламає і кості.

Знайшовши мед, їж у міру, аби, переситившись, ти не виблював його.

Не часто спрямовуй свою ногу до свого друга, аби, переситившись тобою, він не зненавидів тебе.

Булава, меч і загострена стріла, — така ж і людина, яка неправдиво свідчить проти свого друга.

Зіпсутий зуб і нога беззаконного згинуть у день лихоліття.

Як оцет шкідливий для рани, так і пристрасть, що охопила тіло, — вона засмучує серце.
20a Як міль для одягу і личинка для дерева, так і журба для людини, — вона шкідлива для серця.

Якщо твій ворог голодний, — нагодуй його; якщо спрагнений, — дай йому пити.

Роблячи це, ти нагортаєш йому на голову палаюче вугілля, а Господь віддасть тобі добром.

Північний вітер наганяє хмари, а безсоромне обличчя дратує язика.

Краще жити в кутку на горищі, ніж у просторому домі зі сварливою жінкою.

Як холодна вода приємна для спраглої душі, — така ж і добра звістка з далекого краю.

Подібно до того, як забити джерело і припинити потік води, — так само не личить праведному впасти перед безбожним.

Не корисно їсти багато меду, та потрібно цінувати шляхетні слова.

Як місто зі зруйнованими стінами та без муру, така і людина, яка діє без поради.

Як роса в жнива, як злива влітку, — так і нерозумному не є властива честь.

Як літають птахи та горобці, так на нікого не спаде бездумне прокляття.

Як батіг для коня чи шило для осла, так і кийок для беззаконного народу.

Не відповідай нерозумному на його безглуздя, аби ти не став подібним до нього.

Але давай відповідь нерозумному за його ж безглуздям, щоб він сам собі не здавався мудрим.

Через власні ноги питиме зневагу той, хто передає звістку через нерозумного посланця.

Ноги нерозумного позбав рухливості, — позбав притчі його вуста!

Хто прив’язує камінь до пращі, є таким самим, як і той, хто віддає славу нерозумному.

У руці п’яниці проростає терня, а рабство — в руці нерозумних.

Кожне тіло нерозумного попадає в безліч бур, адже їхній запал подавлений.

Як пес, коли повертається до своєї блювотини, стає гидким, так само і безумний, який через власне зло повертається до свого гріха.
11a Є сором’язливість, яка призводить до гріха, а є сором’язливість, яка є ознакою величі й люб’язності.

Я бачив людину, яка вважала себе мудрою. Проте нерозумний має більше надії за неї!

Посланий у дорогу ледар каже: На дорозі лев!

Як двері повертаються на завісах, так і лінивий на своєму ліжку.

Ледар, сховавши руку за свою пазуху, не зможе піднести її до рота.

Лінивий вважає себе мудрішим за того, хто справно відносить вістку.

Як хапати злого пса за хвіст, так само і встрявати в чужу суперечку.

Як ті, хто потребує лікування, розкидають на людей слова, і перший, хто його зустрічає словом, спіткнеться, —

такими є всі, хто розставляє пастки на своїх друзів. А коли їх зловлять, вони кажуть: Та я ж зробив це жартома!

При великій кількості дров вогонь збільшується, а де немає того, хто сіє незгоду, сварка затухає.

Решітка для жару, дрова для вогню, а людина-наклепник — для підбурення до колотнечі.

Слова шахраїв — улесливі, — вони пробиваються в потаємні покої нутра.

Срібло, що дається, аби обманути, слід вважати за розбиту посудину, — облесливі уста приховують засмучене серце.

Ворог своїми устами погоджується зі сльозами на все, а в серці кує зраду.

Коли ворог просить щось у тебе гучним голосом, не вір йому, бо в його душі — сім лукавств.

Хто приховує свою ворожість, той чинить обман, а розсудлива людина зізнається у своїх гріхах на зібраннях.

Хто копає яму для ближнього, упаде в неї сам; хто котить камінь — на себе котить.

Оманливий язик ненавидить правду, а нестримні уста чинять сум’яття.

Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що принесе той, який надходить.

Нехай хвалить тебе ближній, а не твої уста, — хтось інший, а не власні губи.

Камінь важкий, і пісок важко носити, та гнів нерозумного тяжчий від них обох.

Гнів нещадний, лютість їдка, але проти ревнощів ніхто не встоїть!

Кращі відкриті докори, ніж прихована любов.

Більше довіри варті рани, завдані другом, ніж умисні поцілунки ворога.

Сита душа нехтує стільниковим медом, а для голодної душі й гірке здається солодким.

Наче пташка, яка вилетіла з власного гнізда, так і людина, — вона віддає себе в рабство, якщо перебуває далеко від рідної місцевості.

Миром, вином і пахощами втішається серце, а душа розривається від нещастя.

Не залишай друга свого чи друга батькового, а до хати брата твого не ввійди невчасно. Краще близький друг, ніж брат, який далеко проживає.

Сину, будь мудрий, щоб раділо серце моє; відкинь від себе зневажливі слова.

Кмітливий ховається від зла, яке насувається, а немудрі, коли воно надходить, несуть втрату.

Забери його плащ, бо несамовитий, який нищить чуже, вже пройшов.

Коли хтось із самого ранку гучним голосом вихваляє свого друга, можуть подумати, що він нічим не відрізняється від того, хто проклинає.

Постійне капання в непогожий день виганяє людину з її хати; так само проганяє з власного дому і сварлива жінка.

Північний вітер пронизливий, та назву він має привітну.

Залізо вигострюють залізом, а людина обточує вигляд друга.

Хто садить смоківницю, їстиме її плоди; хто дбає про свого пана, той буде в пошані.

Як обличчя не подібне на обличчя, так само й серця людей.

Ад і знищення — ненаситні; так само ненаситні очі людей.
20a Огида перед Господом — очі тих, які дивляться звисока, котрі невиховані й мають нестримний язик.

Плавлення — засіб для перевірки срібла і золота, а людина випробовується устами тих, хто її хвалить.
21a Серце беззаконного шукає зла, серце праведного шукає знання.

Якщо нерозумного ти піддаватимеш ганебному покаранню на зборах, то глупоти від нього не забереш.

Досконало знатимеш тварини твого стада, — твоє серце буде з твоїми отарами.

Адже не вічні влада і сила людини, — їх не передають з роду в рід.

Подбай про трави на рівнині, — скоси траву, згромадь сіно на горах,

щоб ти мав овець для одягу. Слідкуй за рівниною, щоб у тебе були барани.

Сину, маєш від мене надійні поради для твого життя і для життя твоїх слуг.

Безбожний утікає, хоча ніхто його не переслідує, а праведний — упевнений, наче лев.

Через гріхи безбожних повстають суперечки, та обачна людина їх гасить.

Нахабний безбожник оббирає бідних, наче нищівна велика злива.

Подібно до тих, хто залишив закон, вихваляють безбожність, так і ті, хто любить закон, захищають себе надійним муром.

Лихі люди уяви не мають про справедливий суд, а ті, хто шукає Господа, усе розуміють.

Краще бідний, який живе по правді, ніж нечесний багатий.

Розумний син дотримується закону, а хто вдався до гультяйства, не шанує батька.

Хто помножує своє багатство лихвою і поборами, той збирає його для того, хто співчуває бідним.

Хто відхиляє своє вухо, аби не прислухатися до закону, той робить огидною і свою молитву.

Хто зводить прямодушних на погану дорогу, той сам упаде в погибель. Беззаконні пройдуть повз добро, — до нього вони не ввійдуть.

Багатий чоловік вважає себе мудрим, та розумний бідняк осудить його.

За допомогою праведних звеличується слава, а в місцях, де верховодять безбожні, гинуть люди.

Хто приховує своє безчестя, не матиме успіху, а того, хто не приховує докорів, любитимуть.

Блаженна людина, яка в побожності має благоговіння перед усіма, а хто запеклий серцем, той попаде в біду.

Голодний лев і охоплений спрагою вовк — таким є той, хто, будучи убогим, панує над бідним народом.

Цар з мізерними прибутками — великий кривдник, а той, хто ненавидить неправедність, проживе довгий вік.

Хто став заручником людини, яку звинувачують у вбивстві, буде втікачем і не відчуватиме впевненості.
17a Повчай сина — і він тебе любитиме, він прикрасить твою душу. Не слухайся беззаконного народу.

Хто праведно ходить, того підтримують, а хто ходить кривими дорогами, той заплутається.

Хто обробляє свою землю, той насититься хлібом, а хто поривається до неробства — насититься убогістю.

Гідна довіри людина матиме велике благословення, а лихий не омине кари.

Не добрий той, хто не соромиться перед праведним. Хто такий, той продасть людину за скибку хліба.

Заздрісна людина спішить розбагатіти, і не знає вона, що над нею пануватиме милосердний.

Хто осуджує дороги людини, здобуде більше прихильності, ніж той, хто підлещується язиком.

Хто відкидає батька чи матір і думає, що не грішить, той є спільником безбожної людини.

Ненаситна людина судить недбало, а хто покладає надію на Господа, буде виявляти турботу.

Хто покладає надію на своє зухвале серце, — той нерозумний, а хто ходить у мудрості, — той врятується.

Хто дає убогим, не зазнає злиднів. А хто відвертає від них своє око, буде у великій нужді.

У місцях, де живуть безбожні, праведні стогнуть, а коли ті гинуть, то праведні множаться.

Кращий той, хто звинувачує, ніж твердошия людина, — він раптово спалахне, і для нього не буде зцілення.

Коли праведних хвалять, люди радіють, а коли безбожні панують, — люди стогнуть.

Якщо людина любить мудрість, то його батько радіє, а коли водиться з розпусницями, то нищить маєток.

Праведний цар піднімає країну, а беззаконний чоловік нищить її до основ.

Хто лаштує сітку для обличчя свого друга, — накидає її на свої ноги.

На того, хто грішить, наставлена велика пастка, а праведний перебуватиме в радості та веселості.

Праведний здатний судити бідних, а безбожний не розуміє знання, і в бідного немає розуму тих, які знають.

Зловмисні люди роблять у місті заколоти, а мудрі втихомирюють гнів.

Мудрий чоловік судить народи, а нікчемний з обуренням насміхається, та не має страху.

Люди, причетні до крові, ненавидітимуть праведного, а простодушні шукатимуть добра для його душі.

Нерозумний виливає весь свій гнів, а мудрий в міру стримує його.

Якщо цар прислухається до слів неправди, то і всі його підлеглі безбожні.

Якщо разом іде той, хто позичає, і той, хто позичив, — Господь пильнує їх обох.

Якщо цар судить бідних по правді, то його трон буде встановлений для свідчення.

Синці та картання дають мудрість, а розпущена дитина соромить своїх батьків.

Багато безбожників — багато стає і гріхів, та праведних охопить страх, коли вони впадуть.

Наставляй свого сина, — і він дасть тобі мир, і буде прикрасою для твоєї душі.

Для беззаконного народу немає радника, а той, хто дотримується закону, — блаженний.

Словами впертого раба не виправиш: хоч він і зрозуміє, але до уваги не візьме.

Якщо побачиш людину, яка швидко говорить, то знай, що нерозумний має більшу надію, ніж вона.

Хто змалку живе розгнуздано, той стане слугою, і врешті-решт сам собі принесе страждання.

Гарячкувата людина затіває бійку, а гнівливий чоловік викопує гріхи.

Гордість принижує людину, а покірних Господь увінчує славою.

Той, хто ділиться зі злодієм, ненавидить свою душу. Якщо хто почує, що проклинають, і не розголошує,

такі через страх і сором перед людьми спіткнулися. Хто ж на Господа надіється, — радітиме. Безбожність призводить людину до падіння, а хто покладає надію на Володаря, — буде врятований.

Багато хто влещується перед правителями, але праведність людини є від Господа.

Неправедна людина — огида для праведних, а для беззаконника гидотою є пряма дорога.

Сину, май страх до моїх слів, прийми їх і покайся. Так говорить муж тим, хто вірить у Бога, і я роблю зупинку…

Адже я — найбільш нерозумний з усіх людей, і людської мудрості в мене немає.

Бог навчив мене мудрості, і я осягнув знання святих.

Хто піднявся на небо і зійшов? Хто зібрав вітри за пазуху? Хто загорнув воду в плащ? Хто заволодів усіма кінцями землі? Яке його ім’я або яке ім’я його синів, — хіба ти знаєш?

Усі Божі слова випробувані вогнем; Він охороняє тих, хто Його має в пошані.

Не додавай до Його слів нічого, аби Він тобі не докорив, і ти не став неправдомовним.

Двох речей прошу я в Тебе, — не позбав мене милості, перш, ніж я помру;

безглузде і оманливе слово віддали від мене, не дай мені ні багатства, ні злиднів, а пошли те, що мені потрібне і необхідне,

щоб я в достатку не став неправдомовцем і не сказав: Хто мене бачить? Або, щоби, збіднівши, не став злодієм і не клявся Божим Ім’ям.

Не видавай раба в руки його пана, щоб він часом тебе не прокляв, і ти не пропав.

Поганий нащадок проклинає батька і не благословляє матері.

Поганий нащадок видає себе за праведного, але своєї дороги він не зберіг у чистоті.

Поганий нащадок має гордий погляд і високо підняті брови.

Поганий нащадок має зуби — як мечі, а ікла — як сікачі, щоб кусати й пожирати принижених на землі та їхніх вбогих з-поміж людей.

У п’явки були три дуже їй любі дочки, і ці три не задовольнили її; не наситилась і четверта, щоб сказати: Досить!

Ад, любов жінки, Тартар , не просякнута водою земля, вода та вогонь не скажуть: Досить!

Око, яке глузує з батька і не шанує материнської старості, — нехай його виклюють ворони з долини, хай з’їдять його пташенята орлів!

Трьох речей не спроможний я збагнути, і четвертої мені не зрозуміти:

слід орла, який ширяє, шляхи змія на скелі, стежку корабля, що пливе посеред моря, і шляхи чоловіка в молодості.

Така ж дорога і жінки, яка чинить перелюб: коли вчинить, вмившись, вона каже, що не вчинила нічого такого, чого не слід.

Від трьох речей здригається земля, і четвертої не може знести:

коли раб стає царем, коли нерозумний наїдається досхочу хліба,

коли рабиня виганяє свою господиню, коли лиха жінка попадеться порядному чоловікові.

А ось чотири дуже малі істоти на землі, та вони — мудріші мудрих:

мурашки, в яких немає сили, та вони влітку готують собі запаси їжі;

гірські кролики — плем’я не сильне, та роблять свої нори в скелях;

сарана — царя не має, та в похід вирушає впорядковано, за одним наказом;

і ящірка, яка чіпляється лапками, яку легко зловити, та вона живе в царських палатах.

Ось є троє, котрі мають легку ходу, і четвертий, який гарно ступає:

молодий лев, найсильніший з тварин, він вбік не звертає і не поступається жодному звірові;

півень, який поважно ходить серед курей; козел, котрий верховодить у стаді, та цар, який публічно звертається до народу.

Якщо віддаси себе веселості й піднімеш свою руку на бійку, то будеш засоромлений.

Піди надоїти молока — і буде масло, а коли стиснеш носа, то вийде кров, так і з витягнутих слів виходять сварки та бійки.

Ось мої слова, сказані від Бога, — висловлювання царя, яких його навчила його мати.

Чого, дитино, будеш дотримуватися, — хіба не слів Божих? Первородний сину, говорю до тебе! О, сину мого лона! О, дитино моїх молитов!

Не роздавай свого багатства жінкам, — ні розуму свого, ні життя свого, аби пізніше не каятися.

Роби все з порадою, — і вино пий з порадою. Владні люди схильні до гарячковості, тому хай не п’ють вина.

Щоб, напившись, не забули мудрості й не втратили здатності правильно судити немічних.

Дайте п’янке тим, які в горі, і вино тим, хто страждає,

аби забули вони про злидні й більше не пам’ятали страждань.

Відкрий свої уста для Божого слова і суди всіх справедливо.

Відкрий свої уста і суди справедливо, — суди убогого та немічного.

Хто знайде метку жінку, — вона цінніша за коштовне каміння!

Їй повністю довіряє серце її чоловіка, — вона багатої здобичі не потребує.

Адже вона все своє життя трудиться для добра чоловіка.

Вона пряде вовну та льон — робить корисні речі своїми руками.

Вона — наче корабель, який, далеко подорожуючи, привозить те, що потрібне для життя.

Устає вдосвіта, дає домашнім снідати і роботу служницям.

Оглянувши поле, купує його та плодами своїх рук засаджує придбане.

Туго підперезавши свій стан, прикладає свої руки до праці.

Вона відчула, що працювати — це благо, і всю ніч у неї не гасне світильник.

Вона руками своїми береться за корисну справу, — своїми руками впевнено тримає веретено.

Свої долоні вона відкриває для убогого, — простягає прожиток нужденному.

Її чоловік, коли де-небудь забариться, не хвилюється про те, як там удома, бо всі, хто при ній, одягнені.

Вона пошила подвійний одяг для свого чоловіка, а для себе — плаття з вісону і багряниці.

Її чоловік стає помітним при брамах, коли засідає на зборах разом зі старійшинами, мешканцями краю.

Вона виробляє тканину і продає пояси ханаанцям.

Обережно і виважено відкриває вона свої уста, — вона навела порядок зі своїм язиком.

Вона одягнулася в силу та красу і радіє останніми днями.

Захищені стежки її домів, і дармового хліба вона не їсть.

Уста відкриває мудро та згідно із законом, її милосердя піднесло її дітей, вони стали заможними, а її чоловік так похвалив її:

Багато жінок набувають багатство, багато — здійснюють великі справи, але ти пішла далі й перевершила всіх!

Догоджання — омана, краса жінки — примарна, а розумна жінка — благословенна. Нехай величає вона страх Господній.

Дайте їй з плодів її рук, і нехай її чоловік хвалиться нею при брамах!