Наказывай сына своего, доколе есть надежда, и не возмущайся криком его.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Карай твого сина, покіль є надія, але б'ючи, не бий його до смерти.
Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його.
Повчай свого сина, бо в цьому добра надія; однак у своїй душі не підіймайся до зарозумілості.