«Аду» / Симфония / Турконяк

І ти, Капернауме, хіба до неба піднесешся? До аду провалишся, бо коли би чудеса, що сталися в тобі, відбулися в Содомі, він існував би донині.

І Я тобі кажу, що ти є Петро; і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її.

А ти, Капернауме, хіба до неба піднесешся? До аду зійдеш!

І, терплячи муки аду, він звів свої очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні,

Адже коли Бог не пощадив ангелів, які згрішили, а в кайданах темряви вкинув до аду, аби берегти на суд,

і Живий. І був Я мертвий, і ось Я живий навіки-віків. Я маю ключі від смерті й від аду.

Ісав узяв собі дружин з-поміж дочок ханаанських: Аду, дочку Елона-хета, і Олівему, дочку Ани, сина Севеґона, — евейця;

Зібралися ж усі його сини й дочки, — вони прийшли втішити його, але він не бажав утішатися, кажучи: З плачем піду я до мого сина, до аду. Так плакав за ним його батько.

Він же відповів: Мій син не піде з вами, бо його брат помер, і він залишився сам-один. А як спіткає його лихо в дорозі, якою підете, то смутком зведете мою старість до аду.

тому, якщо заберете і цього з-перед мого обличчя, і скоїться йому лихо в дорозі, то смутком зведете мою старість до аду.

і станеться: коли він побачить, що з нами немає юнака, то помре. І твої раби горем зведуть старість твого раба, а нашого батька, до аду.

Але якщо Господь засвідчить ознакою, і земля, розкривши свої вуста, поглине їх та їхнє майно, і їхні намети, і все, що їм належить, і вони живими зійдуть до аду, тоді пізнаєте, що ці люди викликали гнів Господа.

І вони та все те, що їхнє, зійшли живими до аду, і покрила їх земля, і вони пропали з-посеред громади.

Бо вогонь запалав із Мого гніву, і він палитиме аж до аду внизу, спопелить землю та її плоди, спалить основи гір.

Господь умертвляє і оживляє, зводить до аду і виводить.

Тож учиниш за твоєю мудрістю, і не зведеш його сивини в мирі до аду.

Ти ж не вважатимеш його невинним і знатимеш, що йому вчинити, бо ти — мудрий чоловік, і зведеш його сивину в крові до аду.

І цар настановив Ванею, сина Йодая, замість нього над військом. І царство піднялося в Єрусалимі, і цар поставив священика Садока на першого священика замість Авіятара. Господь дав Соломонові розуму, дуже великої мудрості й широти серця, як піску, що біля моря, і розумові здібності Соломона дуже помножилися над розумовими здібностями всіх синів старійшин і над усіма розумними Єгипту. І він узяв дочку фараона, і привів її до міста Давида, доки він не закінчив свій дім, і Господній дім перше, і мур Єрусалима довкола. За сім років він їх зробив і закінчив. І в Соломона було сімдесят тисяч тих, які носили вантажі, і вісімдесят тисяч каменярів на горі. І Соломон зробив море, укріплення, великі вмивальниці, стовпи, водограї двору і мідне море. І збудував замок, його оборони і висік прохід у місті Давида, так що дочка фараона ходила з міста Давида до свого дому, який він збудував для неї. Тоді він збудував замок. І Соломон приносив тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він збудував Господу, і кадив перед Господом та закінчив дім. Ось це старійшини, наставлені над ділами Соломона: три тисячі шістсот наставлених над народом, який працював. І він збудував Ассур, Маґдо, Ґазер, Верхній Веторон і Ваалат. Тільки після того, як він збудував Господній дім і єрусалимський мур довкола, після цього збудував ці міста. І коли ще жив Давид, він заповів Соломонові, кажучи: Ось з тобою Семей, син Ґири, син нащадка Веніаміна з Хеврона. Він мене прокляв жахливим прокляттям у той день, коли я виходив до Таборів, і він вийшов мені назустріч до Йордану, і я йому поклявся Господом, кажучи: Не буде вбитий він мечем! А тепер не вчиниш його невинним, бо ти — розумний чоловік і знатимеш, що йому вчиниш, і зведеш його сивину в крові до аду!

І послали через листонош по царстві Артаксеркса, щоб вигубити юдейський рід в один день у дванадцятому місяці, який зветься адар, і пограбувати їхній маєток. А зміст листа такий: Так пише великий цар Артаксеркс володарям ста двадцяти сімох країн і наставленим місцевим володарям, що від Індії аж до Ефіопії: Володіючи над багатьма народами і пануючи над усім всесвітом, я забажав, не піднесений певністю влади, а постійно проваджений великою поміркованістю і лагідністю, надати постійно безклопітне життя тим, що підвладні, і наше царство прохідним аж до найвіддаленіших частин, намагаючись обновити і всіма людьми бажаний мир. А коли я вивідував у радників, як це привести до завершення, мудрістю вищий за нас, незмінно в доброму помислі, наділений твердою вірою і другий після царя старшинством наставлений Аман показав нам, що в усіх племенах, що у всесвіті, замішаний є якийсь ворожий народ, який противиться законам кожного народу, і котрий постійно відкидає накази царів, щоб не встоялася наша без закиду проваджена спільна влада. Отже, прийнявши, що єдиний цей народ є в постійному протистоянні кожній людині, приводить на заміну чужі закони і злобно завершує найгірше зло проти наших діл, щоб і царство не мало спокою, тож ми наказали: тих, що вказані вам в письмах Аманом, який настановлений над ділами і є нашим другим батьком, усіх — з жінками і дітьми — цілковито вигубити ворожими мечами без будь-якого милосердя і пощади в чотирнадцятий день дванадцятого місяця адара поточного року, щоб давні й теперішні вороги в один день насильно пішли до аду, аби на тривалий час справи проходили цілком спокійно і без клопоту для нас.

— наче хмара стерта з неба. Адже якщо людина зійде до аду, то більше не вийде,

Чи зі мною вони зійдуть до аду, — невже разом ми зійдемо під землю?

Закінчили в добрі своє життя, і заснули в спокої аду.

Хіба тобі зі страхом відкриваються брами смерті, а придверники аду, бачачи тебе, лякалися?

Мене облягли звідусіль, оточили болі аду, попереду в мене — тенета смерті.

Господи, Ти вивів мою душу з аду, — Ти врятував мене з-поміж тих, які сходять у могилу.

Наче овець, їх загнали до аду, смерть їх пасе. А на світанку праведні запанують над ними; їхня підтримка постаріє в аді: [вони були позбавлені своєї слави].

Проте Бог визволить мою душу з руки аду, коли прийме мене. (Музична пауза).

Адже велике Твоє милосердя до мене, Ти визволив мою душу з найглибшого аду.

Адже моя душа сповнена горя, і моє життя наблизилося до аду.

Хіба є людина, яка житиме, і не побачить смерті, — яка врятує свою душу від влади аду? (Музична пауза).

Якщо би Господь не допоміг мені, ще трохи — і моя душа переселилася б до аду.

Господи, не мертві хвалитимуть Тебе, — не всі ті, які зійшли до аду,

Охопили мене смертельні болі, муки аду спіткали мене. Скорботу і муки знайшов я.

Безумні ноги тих, хто має з нею справу, ведуть зі смертю до аду, — її стопи не мають опори.

І не знає такий, що хто в неї побуває, такі пропадають, — він опиниться на бантах аду. Тому відійди, не затримуйся на тому місці, не зупини на ній свого погляду. Бо так пройдеш чужу воду і перейдеш чужу ріку. Віддаляйся ж від чужої води і не пий із чужого джерела, щоби прожити довгий вік, щоб додалися тобі роки життя.

Є дорога, яка людям видається правильною, але її кінець веде на дно аду.

Роздуми розумного — дороги життя, — щоб, відвернувшись, він врятувався від аду.

Є дороги, які видаються людині правильними, однак їхній кінець дивиться на дно аду.

Я сказав: На висоті своїх днів у брамах аду залишу решту літ.

і ти в надмірі чинила з ними свою розпусту, і численними зробила тих, які далеко від тебе, і ти послала послів поза твої границі, і ти відвернулася, та була впокорена аж до аду.

Так говорить Господь: У той день, в який він зійшов до аду, його оплакала безодня, і Я спинив його ріки, і Я заборонив безлічі води, і над ним потемнів Ліван, через нього ослабли всі дерева рівнини.

Від голосу його падіння захиталися народи, коли зводили його до аду з тими, що сходять до ями, і потішали його в землі всі дерева їжі та вибрані Лівану, усі, що п’ють воду.

Бо й вони зійшли з ним до аду поміж побитих мечем, і його насіння, ті, що поселилися під його покриттям, загинули посеред їхнього життя.

Благословіть, Ананіє, Азаріє, Місаїле, Господа! Оспівуйте і прославляйте Його навіки, бо Він вирвав нас з аду і спас нас з руки смерті, визволив нас з-посеред печі, що горить полум’ям, і вирвав нас з-посеред вогню.

З руки аду Я їх визволю, і зі смерті Я їх викуплю. Де твій присуд, смерте? Де твоя колючка, аде? Потіха сховалася від моїх очей,

і сказав: Я закричав у моїй печалі до мого Господа Бога, і Він мене вислухав! З утроби аду Ти почув мій крик, мій голос.

Він же, чітко роздумавши і зробивши те, що гідне віку, приналежне старості, явній сивині та гарному життю від дитинства і придбане з часом, радше притримуючись святого і Богом даного закону, швидко відповів, кажучи, щоб послали його до аду.

вони заволали дуже гучним голосом, прохаючи Володаря всіх сил, аби змилосердився з появою до них, що вже стоять перед брамами аду.

Тоді ті, що раніше були зневажені та близькі до аду, радше перед ним з певністю поставили замість гіркої та нещасної погибелі бенкет спасіння, постановивши те місце, що їм приготовлене на падіння і могилу, розділили сидіння, повні радощів.

І сталося кожному з них, як і Аду смерть, так і цей потоп.