Слёзы мои были для меня хлебом день и ночь, когда говорили мне всякий день: «где Бог твой?»
Сльоза́ моя стала для мене пожи́вою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“
Сльози мої стали мені хлібом удень і вночі, коли день-у-день мені говорять: «Де Бог твій?»
[Пс 42:4 (41)]
Про се згадуючи, виллю передо мною серце моє, як ійшов я серед громади, простував з ними до Божого дому з піснями радостї і хвали — торжествуюча громада.
[Пс 42:4 (41)]
Мої сльози стали для мене хлібом удень і вночі, коли щодня мені говорили: Де твій Бог?