2 Коринфянам 1 глава

Второе послание к Коринфянам апостола Павла
Синодальный перевод → Українська Біблія. Турконяк

Павел, волею Божиею Апостол Иисуса Христа, и Тимофей брат — церкви Божией, находящейся в Коринфе, со всеми святыми по всей Ахаии:

Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій — до Божої Церкви в Коринті з усіма святими, які в усій Ахаї:

благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа.

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всякого утешения,

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи,

утешающий нас во всякой скорби нашей, чтобы и мы могли утешать находящихся во всякой скорби тем утешением, которым Бог утешает нас самих!

Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих.

Ибо по мере, как умножаются в нас страдания Христовы, умножается Христом и утешение наше.

Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха.

Скорбим ли мы, скорбим для вашего утешения и спасения, которое совершается перенесением тех же страданий, какие и мы терпим.

Якщо терпимо, то це для вашої втіхи та спасіння; коли втішаємося, то це для вашої втіхи [та спасіння], що дає вам силу терпеливо переносити ті страждання, які й ми переносимо.

И надежда наша о вас тверда. Утешаемся ли, утешаемся для вашего утешения и спасения, зная, что вы участвуете как в страданиях наших, так и в утешении.

І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах.

Ибо мы не хотим оставить вас, братия, в неведении о скорби нашей, бывшей с нами в Асии, потому что мы отягчены были чрезмерно и сверх силы, так что не надеялись остаться в живых.

Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити.

Но сами в себе имели приговор к смерти, для того, чтобы надеяться не на самих себя, но на Бога, воскрешающего мёртвых,

Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих,

Который и избавил нас от столь близкой смерти, и избавляет, и на Которого надеемся, что и ещё избавит,

Який і визволив нас від такої смерті, і визволить; на Нього ми надіємося, що й надалі визволятиме,

при содействии и вашей молитвы за нас, дабы за дарованное нам, по ходатайству многих, многие возблагодарили за нас.

через сприяння вашої молитви за нас, щоби за дар, одержаний нами від багатьох, багато хто дякував за нас.

Ибо похвала наша сия есть свидетельство совести нашей, что мы в простоте и богоугодной искренности, не по плотской мудрости, но по благодати Божией, жили в мире, особенно же у вас.

Наша похвала така: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, — особливо серед вас, — у простоті та Божій чистоті, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті.

И мы пишем вам не иное, как то, что вы читаете или разумеете и что, как надеюсь, до конца уразумеете,

І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте; і я сподіваюся, що повністю зрозумієте,

так как вы отчасти и уразумели уже, что мы будем вашею похвалою, равно и вы нашею, в день Господа нашего Иисуса Христа.

як частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас, у день Господа нашого Ісуса.

И в этой уверенности я намеревался прийти к вам ранее, чтобы вы вторично получили благодать,

Із цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб ви вдруге мали благодать,

и через вас пройти в Македонию, из Македонии же опять прийти к вам; а вы проводили бы меня в Иудею.

а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.

Имея такое намерение, легкомысленно ли я поступил? Или, что я предпринимаю, по плоти предпринимаю, так что у меня то «да, да», то «нет, нет»?

Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли щось задумую, то тілесно задумую, щоб «так» було в мене «так», а «ні» — «ні»?

Верен Бог, что слово наше к вам не было то «да», то «нет».

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «ні».

Ибо Сын Божий, Иисус Христос, проповеданный у вас нами, мною и Силуаном и Тимофеем, не был «да» и «нет»; но в Нём было «да», —

Божий Син, Ісус Христос, Якого між вами проповідував я, Силуан і Тимофій, не був «так» і «ні»; у Ньому завжди було — «так»!

ибо все обетования Божии в Нём «да», и в Нём «аминь», — в славу Божию, через нас.

Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас!

Утверждающий же нас с вами во Христе и помазавший нас есть Бог,

Той, Хто зміцнює нас з вами у Христі і Хто помазав нас, — це Бог.

Который и запечатлел нас и дал залог Духа в сердца наши.

Він дав нам печать, дарував завдаток Духа в наші серця.

Бога призываю во свидетели на душу мою, что, щадя вас, я доселе не приходил в Коринф,

Тож я закликаю Бога за свідка моєї душі, Який щадив вас і не прийшов у Коринт дотепер.

не потому, будто мы берём власть над верою вашею; но мы споспешествуем радости вашей: ибо верою вы тверды.

Не тому, що хочемо панувати над вашою вірою, але разом співпрацюємо для вашої радості, адже у вірі ви стоїте твердо!

« 16 глава 2 глава »