Ісаї 29 глава

Книга пророка Ісаї
Переклад Огієнка → Новый русский перевод

Горе Аріїлу, Аріїлу, місту, що Давид у нім таборува́в! Рік до року додайте, хай свя́та закі́нчать свій круг!

Горе тебе, Ариил, Ариил[137], город, где станом стоял Давид! Прибавляйте год к году, праздники пусть совершают свой круг.

І прити́сну Аріїла, і станеться ле́мент та плач, і він стане на мене, як о́гнище Боже.

Но Я стесню Ариил; станет он плакать и сетовать, станет он у Меня, как очаг жертвенника.

І ота́борюся проти тебе навко́ло, і сторо́жею сти́сну тебе, і ба́шти поставлю на тебе.

Встану Я станом вокруг тебя, осадными башнями окружу, укрепления против тебя воздвигну.

І ти будеш пони́жений, і будеш з землі говорити, і приглу́шено буде звучати твоє слово. І стане твій голос з землі, мов померлого дух, і шепоті́тиме з пороху слово твоє.

Низверженный будешь ты говорить с земли, речь твоя будет стлаться над прахом; голос твой, как голос умершего, будет идти из земли, речь твоя будет шелестеть из праха.

І буде юрба́ ворогів твоїх, мов тонкий пил, юрба ж насильників — мов поло́ва зникли́ва, і це станеться нагло, рапто́вно.

Но полчища врагов[138] станут как мелкая пыль, беспощадные орды — как развеянная мякина. Внезапно, в одно мгновение,

Господь Саваот тебе громом та трусом наві́дає, і шумом великим, вихром та бурею, та огняни́м їдким по́лум'ям.

явится Господь Сил с громом, землетрясением и страшным шумом, ураганом, бурей и пламенем пожирающего огня.

І буде, як сон, як виді́ння нічне́ та юрба́ всіх народів, що на Аріїла воюють, і всі, хто воює на нього, і проти тверди́ні його, і хто йому докучає.

С ордами всех народов, воюющих с Ариилом, нападающих на него, на его крепость, и осаждающих его, будет, как бывает со сном, с ночным сновидением.

І буде, мов бачить голодний у сні, ніби їсть, а прокинеться він — і порожня душа його, і мов спра́гнений бачить у сні, ніби п'є, а прокинеться він — і ось змучений, а душа його спра́гнена! Та́к буде на́товпові всіх наро́дів, що пі́дуть війною на го́ру Сіон.

Как снится голодному, что он ест, но, проснувшись, он всё ещё мучается от голода, и как снится жаждущему, что он пьет, но, проснувшись, он всё ещё измучен и томим жаждой, так же будет и с ордами всех народов, что воюют против горы Сион.

Одубі́йте й дивуйтесь, заліпіть собі очі й ослі́пніть! Вони повпива́лися, та не вином, захитались, та не від п'янко́го напо́ю,

Изумляйтесь и удивляйтесь, ослепите себя и будьте слепы; будьте пьяны, но не от вина, шатайтесь, но не от хмельного.

бо вилив Господь на вас духа глибокого сну та закрив ваші очі, затьма́рив пророків і ваших голів та прови́дців!

Господь навел на вас глубокий сон: Он сомкнул вам глаза, пророки; Он закутал вам головы, провидцы.

І буде вам кожне видіння, немов би слова запеча́таної книжки, що дають її тому́, хто вміє читати, та кажуть: „Читай но оце“, та відказує той: „Не мо́жу, — вона ж запеча́тана“.

Всё это видение для вас — не более, чем слова в запечатанном свитке. Если вы дадите свиток тому, кто умеет читать, и скажете: «Пожалуйста, прочти его», то он ответит: «Не могу, ведь он запечатан».

І дають оту книжку тому, хто не вміє читати, та кажуть: „Читай но оце“, та відказує той: „Я не вмію читати“.

А если вы дадите свиток тому, кто читать не умеет, и скажете: «Пожалуйста, прочти это», то он ответит: «Я не умею читать».

І промовив Господь: За те, що наро́д цей уста́ми своїми набли́жується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене — заучена заповідь лю́дська,

Владыка говорит: «Этот народ приближается ко Мне устами, чтит Меня губами, но сердца их далеки от Меня, и их поклонение Мне — лишь заученное человеческое предписание.

тому Я ось ізно́ву предивне вчиню́ з цим наро́дом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається.

Поэтому Я опять совершу с этим народом необыкновенные дела, необыкновенные и поразительные. Мудрость его мудрецов погибнет, разум разумных исчезнет».

Горе тим, що гли́боко за́дум ховають від Господа, і чиняться в те́мряві їхні діла, і що говорять вони: „Хто нас бачить, і хто про нас знає?“

Горе прячущимся в глубине, чтобы скрыть от Господа свои замыслы, делающим свое дело во тьме и думающим: «Кто нас увидит? Кто узнает?»

О, ваша фальшивосте! Чи ганча́р уважається рівним до глини? Чи зро́блене скаже про майстра свого: „Він мене не зробив“, а твір про свого творця́ говоритиме: „Він не розуміє цього“?

Как же вы всё извращаете! Можно ли смотреть на горшечника, как на глину? Может ли изделие сказать о своем создателе: «Он не делал меня»? Может ли произведение сказать о своем творце: «Он ничего не знает»?

Хіба за короткого ча́су Ліван на садка не обе́рнеться, а садок порахо́ваний буде за ліс?

Разве не совсем уже скоро Ливан станет плодородным полем, а плодородное поле будут считать лесом?

І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темно́ти та з те́мряви бачити будуть,

В тот день глухие услышат слова свитка, и прозреют из мрака и тьмы глаза слепых.

і суми́рні побі́льшать у Господі радість свою, а люди убогі в Святому Ізраїля ті́шитись будуть!

Кроткие найдут в Господе новую радость; бедняки возликуют в Святом Израиля.

Бо скінчи́вся наси́льник, і минувся насмі́шник, і пони́щені всі ті, хто дба́є про кривду,

Беспощадные пропадут, глумливые исчезнут, и все, кто привержен злу, будут истреблены —

хто судить люди́ну за слово одне, на того ж, хто судить у брамі, вони ставлять па́стку, і праведного випиха́ють обма́ною.

те, кто словом делают человека виновным, расставляют западню судье и ложным свидетельством лишают невиновного правосудия.

Тому́ то Господь, що викупив Авраама, сказав домові Якова так: Не буде тепер засоро́млений Яків, й обличчя його не поблі́дне тепер,

Поэтому Господь, Который искупил Авраама, говорит дому Иакова так: «Иаков не будет больше постыжен; лица их больше не будут бледными.

бо як він серед себе побачить діте́й своїх, чин Моїх рук, вони будуть святи́ти Моє Ймення, і посвятять Святого Якового, і будуть боятися Бога Ізраїля!

Когда увидят среди себя своих детей — дело Моих рук, — они будут свято чтить Мое имя; они признают святость Святого Иаковлева, и будут благоговеть перед Богом Израиля.

Тоді́ то хто блу́дить у дусі, ті розум пізна́ють, а хто ре́мствує, ті поу́ки навча́ться!

Заблуждающиеся духом придут к пониманию, и ропщущие примут наставление».

Примечания:

Новый русский перевод

1 [137] — В знач.: «Иерусалим». Слово Ариил созвучно слову, переводимому как: очаг жертвенника (см. ст. 2), или лев Бога.

5 [138] — Возможный текст; букв.: чужаков.

« 28 глава 30 глава »