Ісаї 29 глава

Книга пророка Ісаї
Переклад Куліша та Пулюя → Новый русский перевод

Горе Аріїлу — Аріїлу, городові, що в йому жив Давид! додайте рік до року; тимчасом нехай собі заколюють жертви.

Горе тебе, Ариил, Ариил[137], город, где станом стоял Давид! Прибавляйте год к году, праздники пусть совершают свой круг.

Бо я стїсню Аріїла, й настане плач та смуток, і буде він у мене, як аріїл.

Но Я стесню Ариил; станет он плакать и сетовать, станет он у Меня, как очаг жертвенника.

Розтаборюсь я кругом тебе, й стисну тебе сторожжю чуйною, й здвигну проти тебе башти утверджені.

Встану Я станом вокруг тебя, осадными башнями окружу, укрепления против тебя воздвигну.

І будеш понижений; зпід землї будеш говорити; глухий буде зпід землї твій голос; голос твій буде, як у того, що з черева промовляє, й зпід перстї пошептом виходити ме мова твоя.

Низверженный будешь ты говорить с земли, речь твоя будет стлаться над прахом; голос твой, как голос умершего, будет идти из земли, речь твоя будет шелестеть из праха.

Ворогів же в тебе буде, як мілкого пилу, й товп лютих, наче розвіяної полови; а станесь усе нагло, нечайно, як оком мигнути.

Но полчища врагов[138] станут как мелкая пыль, беспощадные орды — как развеянная мякина. Внезапно, в одно мгновение,

Господь Саваот навідає тебе громом, землетрусом; страшним шумом бурі та вихру, і поломєм огня, що все пожерає.

явится Господь Сил с громом, землетрясением и страшным шумом, ураганом, бурей и пламенем пожирающего огня.

(Але й вони борзо зникнуть) І, як сонне видиво нічне, буде товпа всїх тих народів воюючих проти Аріїла, й усїх, що на його наступили, обложили й його стиснули.

С ордами всех народов, воюющих с Ариилом, нападающих на него, на его крепость, и осаждающих его, будет, как бывает со сном, с ночным сновидением.

І, як голодному сниться, що він їсть, а прокинеться, — аж голод його мучить; та й, як багнущому сниться, що він пє, а прокинеться, — аж його вялить і жадоба палить, так буде й з роєм всїх тих народів, що проти гори Сиону будуть воювати.

Как снится голодному, что он ест, но, проснувшись, он всё ещё мучается от голода, и как снится жаждущему, что он пьет, но, проснувшись, он всё ещё измучен и томим жаждой, так же будет и с ордами всех народов, что воюют против горы Сион.

З'умійтесь же й дивуйтесь! Вони других ослїпили, та й самі ослїпли; вони пяні, хоч не від вина, — заточуються, хоч не від напою;

Изумляйтесь и удивляйтесь, ослепите себя и будьте слепы; будьте пьяны, но не от вина, шатайтесь, но не от хмельного.

Господь бо навів на вас духа сонливого й замкнув очі ваші, — пророків, та закрив голови ваші — віщих мужів.

Господь навел на вас глубокий сон: Он сомкнул вам глаза, пророки; Он закутал вам головы, провидцы.

І всяке пророцтво — се для вас те саме, що слова в книзї під печаттю: подають її письменному й кажуть: "прочитай її"; а той відказує: "не можу, бо вона запечатана";

Всё это видение для вас — не более, чем слова в запечатанном свитке. Если вы дадите свиток тому, кто умеет читать, и скажете: «Пожалуйста, прочти его», то он ответит: «Не могу, ведь он запечатан».

І передають її такому, що не вміє читати, та й кажуть: "прочитай її"; то й же відказує: "я читати не вмію".

А если вы дадите свиток тому, кто читать не умеет, и скажете: «Пожалуйста, прочти это», то он ответит: «Я не умею читать».

І сказав Господь: Позаяк сей нарід устами тілько близиться до мене, і язиком тілько мене шанує, серце ж його далеко відстоїть від мене, а страх їх передо мною походить із науки заповідей людських,

Владыка говорит: «Этот народ приближается ко Мне устами, чтит Меня губами, но сердца их далеки от Меня, и их поклонение Мне — лишь заученное человеческое предписание.

Тим і я з людьми такими незвичайно дивне диво-чудо витворю, так що мудрість у премудрих їх зникне, й розуму в їх розумних не стане.

Поэтому Я опять совершу с этим народом необыкновенные дела, необыкновенные и поразительные. Мудрость его мудрецов погибнет, разум разумных исчезнет».

Горе тим, що гадають глибоко сховатись, щоб задуму свою втаїти перед Господом; що чинять справи свої в темряві, й говорять: Хто нас побачить, хто взнає?

Горе прячущимся в глубине, чтобы скрыть от Господа свои замыслы, делающим свое дело во тьме и думающим: «Кто нас увидит? Кто узнает?»

Що за безглуздє! Чи ганчарь же й його глина однакі речі? Хиба ж виріб скаже про того, що його виробив: не він зробив мене? або чи ж скаже штучний утвір про того, що її виконав; він нїчо не знає?

Как же вы всё извращаете! Можно ли смотреть на горшечника, как на глину? Может ли изделие сказать о своем создателе: «Он не делал меня»? Может ли произведение сказать о своем творце: «Он ничего не знает»?

Чи ж за короткий, дуже короткий час Ливан не зробиться садом, а сад не будуть уважати лїсом?

Разве не совсем уже скоро Ливан станет плодородным полем, а плодородное поле будут считать лесом?

І почують у той час глухі слова книги, та й прозрять із пітьми й темряви очі слїпих.

В тот день глухие услышат слова свитка, и прозреют из мрака и тьмы глаза слепых.

І будуть страдаючі що-раз більше радуватись у Господї, і вбогі будуть веселитись в Сьвятім Ізрайлевім;

Кроткие найдут в Господе новую радость; бедняки возликуют в Святом Израиля.

Бо не стане вже тих, що других з'обижали, щезнуть ті, що на сьміх підіймали, й будуть вигублені всї, що за неправдою побивались;

Беспощадные пропадут, глумливые исчезнут, и все, кто привержен злу, будут истреблены —

Що ошукували ближнього словами; що заставляли сїтї тому, хто в воротах суду добивався, а правого на бік відсували.

те, кто словом делают человека виновным, расставляют западню судье и ложным свидетельством лишают невиновного правосудия.

Тим то так говорить Господь про дом Яковів, — Господь, що вивів Авраама: Яков не буде тодї стидатись, та й лице його не зблїдне.

Поэтому Господь, Который искупил Авраама, говорит дому Иакова так: «Иаков не будет больше постыжен; лица их больше не будут бледными.

Бо як побачить він у себе дїти свої, твір рук моїх, — то вони будуть сьвято шанувати імя моє, сьвято держати Сьвятого Ізрайлевого, й боятись Бога Якового.

Когда увидят среди себя своих детей — дело Моих рук, — они будут свято чтить Мое имя; они признают святость Святого Иаковлева, и будут благоговеть перед Богом Израиля.

Тодї ті, що блукають духом, спізнають мудрість, а ті, що стояли опір, навчаться послуху.

Заблуждающиеся духом придут к пониманию, и ропщущие примут наставление».

Примечания:

Новый русский перевод

1 [137] — В знач.: «Иерусалим». Слово Ариил созвучно слову, переводимому как: очаг жертвенника (см. ст. 2), или лев Бога.

5 [138] — Возможный текст; букв.: чужаков.

« 28 глава 30 глава »