Евреям 10 глава

Послание к Евреям апостола Павла
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Закон, имея тень будущих благ, а не самый образ вещей, одними и теми же жертвами, каждый год постоянно приносимыми, никогда не может сделать совершенными приходящих с ними.

Закон бо, мавши лиш тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, повсякчасно зробити досконалими тих, які приступають до Бога.

Иначе перестали бы приносить их, потому что приносящие жертву, быв очищены однажды, не имели бы уже никакого сознания грехов.

Чи ж їх не перестали б приносити, коли б ті, що служать, очистившись раз назавжди, не мали більше ніякої свідомости гріхів?

Но жертвами каждогодно напоминается о грехах,

Власне, навпаки: ними нагадуються щороку гріхи,

ибо невозможно, чтобы кровь тельцов и козлов уничтожала грехи.

бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи.

Посему Христос, входя в мир, говорит: «жертвы и приношения Ты не восхотел, но тело уготовал Мне.

Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені.

Всесожжения и жертвы за грех неугодны Тебе.

Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи.

Тогда Я сказал: вот, иду, как в начале книги написано о Мне, исполнить волю Твою, Боже».

Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.»

Сказав прежде, что «ни жертвы, ни приношения, ни всесожжений, ни жертвы за грех, — которые приносятся по закону, — Ты не восхотел и не благоизволил»,

Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав:

потом прибавил: «вот, иду исполнить волю Твою, Боже». Отменяет первое, чтобы постановить второе.

«Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге.

По сей-то воле освящены мы единократным принесением тела Иисуса Христа.

Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди.

И всякий священник ежедневно стоит в служении, и многократно приносит одни и те же жертвы, которые никогда не могут истребить грехов.

Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити.

Он же, принеся одну жертву за грехи, навсегда воссел одесную Бога,

Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога,

ожидая затем, доколе враги Его будут положены в подножие ног Его.

чекаючи далі, поки його вороги не будуть покладені, як підніжок, йому під ноги.

Ибо Он одним приношением навсегда сделал совершенными освящаемых.

Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються.

О сём свидетельствует нам и Дух Святой; ибо сказано:

Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже:

«Вот завет, который завещаю им после тех дней, говорит Господь: вложу законы Мои в сердца их, и в мыслях их напишу их,

«Ось той завіт, що його я по тих днях заключу з ними, каже Господь: вкладу мої закони в серця їхні, й на умах їхніх випишу їх.

и грехов их и беззаконий их не воспомяну более».

Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму.»

А где прощение грехов, там не нужно приношение за них.

А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи.

Итак, братия, имея дерзновение входить во святилище посредством Крови Иисуса Христа, путём новым и живым,

Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині,

который Он вновь открыл нам через завесу, то есть плоть Свою,

який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом,

и имея великого Священника над домом Божиим,

і маючи великого священика над Божим домом,

да приступаем с искренним сердцем, с полною верою, кроплением очистив сердца от порочной совести, и омыв тело водою чистою,

приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою.

будем держаться исповедания упования неуклонно, ибо верен Обещавший.

Держімо непохитне визнання надії, — бо той, хто обіцяв, вірний.

Будем внимательны друг ко другу, поощряя к любви и добрым делам.

І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих;

Не будем оставлять собрания своего, как есть у некоторых обычай; но будем увещевать друг друга, и тем более, чем более усматриваете приближение дня оного.

не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день.

Ибо если мы, получив познание истины, произвольно грешим, то не остаётся более жертвы за грехи,

Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви,

но некое страшное ожидание суда и ярость огня, готового пожрать противников.

а якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників.

Если отвергшийся закона Моисеева, при двух или трёх свидетелях, без милосердия наказывается смертью,

Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках.

то сколь тягчайшему, думаете, наказанию повинен будет тот, кто попирает Сына Божия и не почитает за святыню Кровь завета, которою освящён, и Духа благодати оскорбляет?

Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив?

Мы знаем Того, Кто сказал: «у Меня отмщение, Я воздам, говорит Господь». И ещё: «Господь будет судить народ Свой».

Знаємо того, хто мовив: «До мене належить відплата, я відплачу!» І ще: «Господь судитиме народ свій.

Страшно впасть в руки Бога живого!

Страшно впасти в руки Бога живого!»

Вспомните прежние дни ваши, когда вы, быв просвещены, выдержали великий подвиг страданий,

Згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань:

то сами среди поношений и скорбей служа зрелищем для других, то принимая участие в других, находившихся в таком же состоянии;

ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали.

ибо вы и моим узам сострадали, и расхищение имения вашего приняли с радостью, зная, что есть у вас на небесах имущество лучшее и непреходящее.

Ви бо й разом із в'язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне.

Итак, не оставляйте упования вашего, которому предстоит великое воздаяние.

Не покидайте, отже, цього вашого довір'я, бо воно має велику нагороду.

Терпение нужно вам, чтобы, исполнив волю Божию, получить обещанное;

Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю.

ибо ещё немного, очень немного, и Грядущий придёт и не умедлит.

Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться.

Праведный верою жив будет; а если кто поколеблется, не благоволит к тому душа Моя.

А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому.

Мы же не из колеблющихся на погибель, но стоим в вере к спасению души.

Та ми не з тих, що відступають собі на погибель, а з тих, що вірують, щоб врятувати душу.

Примечания:

Синодальный перевод

12 одесную — по правую руку, справа.

« 9 глава 11 глава »