1 Коринфянам 3 глава

Первое послание к Коринфянам апостола Павла
Синодальный перевод → Сучасний переклад

И я не мог говорить с вами, братия, как с духовными, но как с плотскими, как с младенцами во Христе.

Брати і сестри мої, коли я з вами був, то не міг навчати вас як людей духовних. Навпаки, я мусив звертатися до вас як до людей мирських, як немовлят у Христі.

Я питал вас молоком, а не твёрдою пищею, ибо вы были ещё не в силах, да и теперь не в силах,

Я проповідував вам, неначе напував вас молоком, а не годував твердою їжею, бо ви не спроможні були ще її спожити. Ви ще й зараз не здатні на це.

потому что вы ещё плотские. Ибо если между вами зависть, споры и разногласия, то не плотские ли вы? и не по человеческому ли обычаю поступаете?

Ви й досі належите цьому світу. Якщо між вами є заздрощі й суперечки, то хіба не мирські ви є? Хіба не поводитесь, як усі люди цього світу?

Ибо когда один говорит: «я Павлов», а другой: «я Аполлосов», то не плотские ли вы?

Якщо хтось із вас каже: «Я послідовник Павла», а інший: «А я — Аполлоса» — то хіба не як мирські люди ви чините?

Кто Павел? кто Аполлос? Они только служители, через которых вы уверовали, и притом поскольку каждому дал Господь.

А хто ж такий Аполлос, і хто такий Павло? Ми лише слуги, через яких ви стали віруючими. Ми виконали свою роботу, яку Господь призначив кожному із нас.

Я насадил, Аполлос поливал, но возрастил Бог;

Я посіяв зерно, Аполлос полив його, але Бог є Той, Хто виростив.

посему и насаждающий и поливающий есть ничто, а всё Бог возращающий.

Тож не має значення ні той, хто сіяв, ні той, хто поливав, а лише Бог, Який зростив.

Насаждающий же и поливающий суть одно; но каждый получит свою награду по своему труду.

І той, хто сіяв зерно, і той, хто поливав його, мають одну мету, і кожен буде нагороджений за свою працю.

Ибо мы соработники у Бога, а вы Божия нива, Божие строение.

Бо всі ми на службі у Бога, трудимося в Його ім’я, а ви — і нива Божа, й оселя Його.

Я, по данной мне от Бога благодати, как мудрый строитель, положил основание, а другой строит на нём; но каждый смотри, как строит.

Згідно з Божим даром, даним мені, я заклав фундамент, як той мудрий будівельник, а вже інший зводить на ньому споруду. Та кожен мусить дбати про те, як він будує.

Ибо никто не может положить другого основания, кроме положенного, которое есть Иисус Христос.

Але ніхто не може закласти іншого фундаменту, ніж той, що вже закладено, й фундамент той — Ісус Христос.

Строит ли кто на этом основании из золота, серебра, драгоценных камней, дерева, сена, соломы, —

Людина може будувати на цьому фундаменті з золота чи срібла, коштовного каміння чи дерева, сіна чи соломи.

каждого дело обнаружится; ибо день покажет, потому что в огне открывается, и огонь испытает дело каждого, каково оно есть.

Але робота кожного буде очевидна, бо настане День, і все стане зрозумілим, тому що той День прийде з вогнем. І вогонь випробує працю кожного і виявить її якість.

У кого дело, которое он строил, устоит, тот получит награду.

І якщо збудоване людиною вистоїть, то вона здобуде винагороду.

А у кого дело сгорит, тот потерпит урон; впрочем, сам спасётся, но так, как бы из огня.

Чия ж споруда згорить, той зазнає втрати, а сам він буде врятований, уникнувши вогню.

Разве не знаете, что вы — храм Божий, и Дух Божий живёт в вас?

Чи знаєте ви, що ви — Храм [3] Божий, і що Дух Божий живе в вас?

Если кто разорит храм Божий, того покарает Бог: ибо храм Божий свят; а этот храм — вы.

Якщо хтось зруйнує Божий Храм, того Бог зруйнує, бо Храм Божий — святий, а ви і є цим Храмом.

Никто не обольщай самого себя. Если кто из вас думает быть мудрым в веке сём, тот будь безумным, чтобы быть мудрым.

Не обманюйте себе. Якщо хтось із вас вважає, що він розумний мудрістю цього світу, то йому слід стати «нерозумним», щоб здобути істинну мудрість.

Ибо мудрость мира сего есть безумие пред Богом, как написано: «уловляет мудрых в лукавстве их».

Бо мудрість цього світу насправді є безглуздям для Бога. У Святому Писанні сказано: «Бог ловить мудрих на їхні ж хитрощі».

И ещё: «Господь знает умствования мудрецов, что они суетны».

І ще: «Господь знає, що думки мудрих — нікчемні».

Итак, никто не хвались человеками, ибо всё ваше:

21-22 Тож не треба вихвалятися людьми. Бо все належить вам: чи то Павло, Аполлос або Кифа; чи то світ, життя, смерть, сучасне й майбутнє — все належить вам.

Павел ли, или Аполлос, или Кифа, или мир, или жизнь, или смерть, или настоящее, или будущее, — всё ваше;

вы же — Христовы, а Христос — Божий.

Ви ж належите Христові, а Христос належить Богу.

« 2 глава 4 глава »