Евреям 3 глава

Послание к Евреям апостола Павла
Синодальный перевод → Сучасний переклад

Итак, братия святые, участники в небесном звании, уразумейте Посланника и Первосвященника исповедания нашего, Иисуса Христа,

Отож, брати і сестри мої, покликані Богом люди святі, звернемо думки свої до Ісуса, Посланця Божого й Первосвященика нашої віри.

Который верен Поставившему Его, как и Моисей во всём доме Его.

Він був вірний Господу, Який призначив Його, так само, як вірний був і Мойсей у домі Божому.

Ибо Он достоин тем большей славы пред Моисеем, чем большую честь имеет в сравнении с домом тот, кто устроил его,

Бо Ісус гідний більшої шани, ніж Мойсей, адже будівничий здобуде більше шани, ніж зведений ним будинок.

ибо всякий дом устрояется кем-либо; а устроивший всё есть Бог.

Кожен будинок кимось збудований, а Бог же збудував усе.

И Моисей верен во всём доме Его, как служитель, для засвидетельствования того, что надлежало возвестить;

Мойсей був вірним слугою в домі Божому. Він сказав людям те, що мусило потім бути мовлене Всевишнім.

а Христос — как Сын в доме Его; дом же Его — мы, если только дерзновение и упование, которым хвалимся, твёрдо сохраним до конца.

А Христос — вірний Син, Він править домом Божим, а ми — той дім, якщо зможемо зберегти мужність і певність у надії своїй.

Почему, как говорит Дух Святой, «ныне, когда услышите глас Его,

7-10 Адже як сказав Дух Святий: «Сьогодні, як почуєте ви голос Божий, не зачиняйте перед Ним свої серця,[8] як то було, коли ви повстали проти Бога, як і тоді, коли Його пустелі ви перевіряли, коли батьки ваші випробовували Мене і Моє терпіння. І сорок років бачили вони Мої могутні справи. Цим покоління те розгнівало Мене, і Я сказав: „Народ цей — завжди лихий в своїх думках. Вони не зрозуміли шляхів Моїх”.

не ожесточите сердец ваших, как во время ропота, в день искушения в пустыне,

где искушали Меня отцы ваши, испытывали Меня, и видели дела Мои сорок лет.

Посему Я вознегодовал на оный род и сказал: непрестанно заблуждаются сердцем, не познали они путей Моих;

посему Я поклялся во гневе Моём, что они не войдут в покой Мой».

Так Я у гніві присягнув: „Їм не ввійти ніколи до Мого спочинку”».

Смотрите, братия, чтобы не было в ком из вас сердца лукавого и неверного, дабы вам не отступить от Бога живого.

Пильнуйте, брати і сестри мої, щоб ніхто з вас не мав зла і зневіри в серці, щоб ніхто не відвернувся від живого Бога.

Но наставляйте друг друга каждый день, доколе можно говорить: «ныне», чтобы кто из вас не ожесточился, обольстившись грехом.

Ліпше підтримуйте повсякденно одне одного, аж доки не скінчиться «сьогодення».[9] Пильнуйте, щоб серця ваші не затялися в гріху та олжі, й не стали непридатні до каяття.

Ибо мы сделались причастниками Христу, если только начатую жизнь твёрдо сохраним до конца,

Ми вважаємо за честь отримати з Христом усе, що Він успадкував, якщо тільки всі ми збережемо до кінця ту віру, що мали на самому початку.

доколе говорится: «ныне, когда услышите глас Его, не ожесточите сердец ваших, как во время ропота».

Адже сказано у Святому Писанні: «Сьогодні, як почуєте ви голос Божий, не зачиняйте перед ним свої серця, як то було, коли ви повстали проти Бога».

Ибо некоторые из слышавших возроптали; но не все вышедшие из Египта с Моисеем.

Про кого йдеться тут? Хто чув голос Божий, але повстав проти Бога? Чи не ті це були, кого Мойсей виводив з Єгипту?

На кого же негодовал Он сорок лет? Не на согрешивших ли, которых кости пали в пустыне?

На кого Бог гнівався протягом сорока років? Чи не на тих грішників, чиї тіла впали мертві в пустелі?

Против кого же клялся, что не войдут в покой Его, как не против непокорных?

Кому Бог поклявся, що вони ніколи не ввійдуть у світ Його спочинку? Чи не тим, хто став непокірним Йому?

Итак, видим, что они не могли войти за неверие.

Тож ми бачимо, що ці люди не могли ввійти в Царство Небесне через те, що вони не мали віри.

« 2 глава 4 глава »